Оголошення теми та мети уроку. 11. Вивчення нового матеріалу

11. Вивчення нового матеріалу.

1) Пояснення вчителя.

У діловому світі найпоширенішими є такі види публічних виступів, як доповідь, промова, лекція.

Доповідь.Маючи характер гострої злободенності, вона порушує проблеми, що потребують нагального вирішення. Розрізняють: політичні(насичені ба­гатим, фактичним матеріалом, добре аргументовані, цілеспрямовані), звітні, наукові, ділові(викладаються певні питання з висновками й пропозиціями, призначена як для прослухування, так і для читання, розрахована на обізна­них слухачів (читачів), містить чіткі рекомендації та шляхи розв'язання зав­дань). Готуючись до виступу, доповідач повинен заздалегідь знати:

• тему засідання конференції, круглого столу, зустрічі тощо;

• склад аудиторії (за віком, статтю, рівнем освіти);

• хто ще виступатиме на зібранні.

Виголошенню доповіді передує представлення доповідача, що передбачає надання слухачам стислої інформації про нього: обов'язково називається пріз­вище, ім'я та посада. Не потрібно викладати зміст майбутнього повідомлення, адже це, власне, завдання доповідача, але голова зібрання може пояснити, чому саме цю людину запрошено виступити. Якщо вже з моменту представ­лення промовець прагне справити позитивне враження, він має надати яко­мога більше інформації про себе тому, хто його представлятиме.

Попередня інформація доповідача:

• на початку виступу повідомляє свою мету та завдання,

• окреслює коло охоплюваних доповіддю питань. План доповіді:

• вступ (етикетні формули (звертання, привітання), чітке формулювання теми доповіді, визначення покладеної в її основу проблеми);

• основна частина (окреслення суті обговорюваної проблеми, формулю­вання тези виступу, виклад доказів на її підтвердження чи спростуван­ня, пояснення, міркування щодо порушеної проблеми);

• кінцівка (підсумки сказаного).

Промова — агітаційний виступ на мітингах або зборах, охоплює одну тему.

Промови поділяються на: мітингові(присвячені злободенній проблемі; міс­тять роз'яснення суті явищ чи подій, звернені як до здорового глузду, так і до почуттів слухачів), агітаційні(основне їх завдання — заклик до певних дій, звернена до емоцій, почуттів, уяви слухачів; успіх залежить від того, наскіль­ки правильно врахував промовець особливості аудиторії; обмежена в часі ); ювілейні(присвячені певній даті, ювілеєві, відзначаються святковістю, уро­чистістю, містять елементи підсумків; можуть містити схвальні відгуки, жар­ти, цікаві факти з життя; доречними є експромти, імпровізації).

Лекція— виступ, найважливішою ознакою якого є науково-теоретичне підґрунтя. Текст лекції складається зі:

• вступу:лектор пояснює, чому це питання є актуальним, як воно виник­ло і чому в ньому необхідно розібратися;

• основної частини: головне її завдання — чіткий виклад стрижневого
питання, послідовне розкриття його, що дає можливість слухачам постійно тримати в полі зору причиново-наслідкові зв'язки, що розгляда­ються (виклад повинен охоплювати не більш як сім питань);

• заключної (підсумкової) частини.

До виступу готуються протягом тривалого часу — добирають літературу, мигають, конспектують. Цей довготривалий процес має пройти такі етапи: обдумування теми, опрацювання і писемне оформлення її (у вигляді плану, тез або конспекту), критичний розбір уже готового тексту виступу, виголо­шення промови, відповіді на питання слухачів. У процесі підготовки слід користуватися енциклопедичними та галузевими словниками, іншою довід­ковою літературою, періодикою. Під час опрацювання літератури для кращо­го запам'ятовування слід робити виписки на картках або на окремих арку­шах: цитати, переказ окремих уривків з посиланнями на джерела (автор, назва твору, рік і місце видання, сторінка).

Після цього складається план виступу. Він може бути простим і розгорну­тим. Розгорнутий план цікавий своєю структурою: аркуш паперу поділяється II дві частини — ліворуч пишеться назва розділу плану, а праворуч — основ­ні формулювання, цифрові дані тощо. Такий план допоможе під час виступу, користуватися ним може лише людина, яка вільно тримається перед аудиторією, досконало знає матеріал, добре володіє усним мовленням, має багатий словниковий запас.

Кожен виступ, незалежно від свого жанру, будується логічно, а не хронологічно. Якщо у тексті виступу зустрічаються терміни, оратор повинен переконатися, що всім зрозуміле їх значення, якщо ж ні, то ненав'язливо їх пояснити.

Метод викладу матеріалу доповідач обирає самостійно: від простого до складного чи навпаки. Встановлення контакту між доповідачем і аудиторією — це з важливих складників успіху. Слухачі добре відчувають, якщо промовець володіє матеріалом. Тон, манери, жести, одяг — усе промовляє до слухачів.

Вимоги, що ставляться до промовця:

• точність формулювань;

• стислість, небагатослівність викладу;

• доречність;

• зрозумілість;

• виразність і правильність мовлення.

Виразність мовлення забезпечується передовсім чіткістю дикції (вимова ні дача відрізняється від звичайної старанністю, нормативністю) та правильністю інтонації. До поняття інтонаціявходять такі компоненти, як сила ота голосу, темп мовлення, паузи, тембр. Завдання інтонації важливе — різними способами відтворювати почуття, настрої, наміри людей. Разом з мімікою і жестами інтонація до невпізнання змінює написаний текст, тому вона її природною.

Важлива роль належить також паузі. Вона необхідна промовцеві, щоб зібратися з думками, а слухачам — настроїтися на слухання, звикнути до промовця, звернути увагу і на темп мовлення, він повинен бути оптимальним для сприйняття. Необхідно говорити темпераментно, жваво, з різною силою і висотою звука.

Особливу увагу привертають жести. Вони є доповненням до мовлення, проте ;. і надто жестикулювати, розмахувати руками: зайві рухи заважають слухачам, не дають їм зосередитися.

2) Бесіда. Запитання для бесіди.

Назвати основні види публічних виступів. Які бувають доповіді? Які різновиди промов вам відомі? Яка структура тексту лекції? Як слід готу­ватися до виступу? Які вимоги висуваються до промовця?

5. Підведення підсумків уроку.

6.Завдання додому. Підготуватися до ділової доповіді про стан підготовки до випускних іспитів на класних зборах; ювілейної промови на урочистих зборах, присвячених відзначенню 100-річчя школи (ВНЗ, фабрики).

Заняття 67, 68

Тема. Повторення та узагальнення вивченого

Мета:систематизувати здобуті на факультативних заняттях знання; підвести підсумки вивчення всього факультативного курсу.

Хід заняття.

1. Організаційний момент.

2. Перевірка домашнього завдання.