Поняття, функції та система кримінального права як галузі права. Суміжні галузі права.

Злочин — це найбільш небезпечний прояв людської пове­дінки, яка може загрожувати окремій людині, групі людей, суспільству та державі. Для забезпечення захисту прав та за­конних інтересів громадян держава встановлює вичерпний пе­релік суспільне небезпечних діянь, які визнаються злочинни­ми, та найбільш суворих заходів кримінально-правового впливу на особу, що їх вчинила. Виконання цього завдання покладе­но на самостійну галузь права — кримінальне право.

Кримінальне право може розглядатися в різних аспектах, зокрема, як галузь права, як галузь законодавства, як навчаль­на дисципліна, як наука.

Кримінальне право як самостійна галузь права представляє собою сукупність правових норм, які визначають злочинність та караність суспільно небезпечних діянь.

Самостійність кримінального права в системі права Украї­ни зумовлена специфічністю предмета та методу його регулю­вання.

Предметом кримінального права виступають відносини, які виникають між особою, що вчинила злочин, та уповноважени­ми державою органами (прокуратура, міліція, суд тощо).

Методом реґулювання кримінально-правових відносин ви­ступає застосування до особи, яка вчинила злочин, криміналь­но-правових засобів впливу.

Завданнями кримінального права визначені:

1) правове забезпечення охорони прав і свобод людини, влас­ності, громадського порядку та ін.;

2) попередження злочинів;

3) виховання правомірної поведінки особи;

4) реґулювання відносин між уповноваженими державними органами та особою, що вчинила злочин, які виникають з при­воду притягнення останньої до кримінальної відповідальності.

Основним джерелом кримінального права є Кримінальний кодекс України (далі — КК України), прийнятий 5 квітня 2001 р., та набрав чинності 1 вересня 2001 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 КК України його завдання полягає в правовому забезпеченні охорони прав і свобод людини і гро­мадянина, власності, громадського порядку та громадської без­пеки, довкілля, конституційного устрою України від злочин­них посягань, забезпечення миру і безпеки людства.

Цією ж статтею передбачається окреме завдання криміналь­ного права щодо запобігання вчинення злочинів. Таке попе­редження здійснюється за двома напрямками:

1) загальне попередження (загальна превенція);

2) спеціальне попередження (спеціальна превенція).

Загальне попередження полягає як у застосуванні кримі­нального закону*^ до особи, що вчинила злочин (тим самим по­переджуючи інших членів суспільства про правові наслідки вчинення аналогічних діянь), так і здійснюється фактом сво­го існування (саме в кримінальному законі визначається, які суспільно небезпечні діяння визнаються злочинами та які засоби впливу застосовуються до осіб, що їх вчинили).

Спеціальна превенція означає необхідність попередження особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, щодо вчинення нових злочинів. Вказана мета досягається, наприк­лад, шляхом застосування до особи такої міри покарання, яка взагалі або значною мірою обмежує можливість вчинення нею нових злочинів (довічне позбавлення волі, обмеження волі тощо).

Кримінальний закон не тільки визначає певні суспільне не­безпечні діяння злочинними, але й вказує, які соціальні бла­га, цінності в нашому суспільстві у певний історичний про­міжок часу є найбільш важливими та значущими. Визнаючи ті або інші посягання злочинними, законодавець тим самим формує певне відношення громадян до цих об'єктів криміналь­но-правової охорони, здійснюючи виховання поваги до вказа­них цінностей у членів суспільства та внутрішнього обов'яз­ку дотримання певної поведінки.

Кримінальне право, як і Кримінальний кодекс України, представляє собою цілісну систему, яка складається із Загаль­ної та Особливої частин.

У Загальній частині закріплені правові інститути (су­купність правових норм), які мають загальний характер, роз­кривають зміст та забезпечують застосування норм Особливої частини (зокрема, поняття злочину, стадії, покарання, та ін.). В Особливій частині розміщені кримінально-правові норми, які безпосередньо визначають, які суспільно небезпечні діяння визнаються злочинами та яке покарання слід застосувати до осіб, що їх вчинили. Загальна і Особлива частини криміналь­ного права органічно пов'язані між собою і в сукупності скла­дають кримінальне право як єдину галузь права.

Кримінальне право тісно пов'язане з іншими галузями пра­ва, зокрема, конституційним, адміністративним, криміналь­но-процесуальним, кримінально-виконавчим та ін.

Якщо ж таке протиріччя має місце, застосовуються норми Конституції. Адміністративне право, як і кримінальне, забороняє вчи­нення певних протиправних діянь. Основна відмінність назва­них галузей права полягає в тому, що адміністративне право передбачає відповідальність за адміністративні проступки, а кримінальне — за злочини.

Кримінально-процесуальне право виступає формою існуван­ня кримінального права. Саме кримінальний процес визначає правила, за допомогою яких встановлюється винність особи у вчиненні злочину та призначається покарання.

Кримінально-виконавче право реґламентує порядок вико­нання покарання, яке застосоване до особи, визнаної винним у вчиненні злочину. Якщо кримінальне право визначає підста­ви притягнення особи до кримінальної відповідальності, міру покарання за вчинений злочин, то кримінально-виконавче право встановлює порядок і умови відбування призначеного особі покарання.