Розвивальне та традиційне навчання
| Параметри порівняння | Традиційне навчання | Розвивальне навчання |
| Головна мета навчання | Пріоритет освітніх цілей. Засвоєння і відтворення знань, розв’язання аналогічних задач. | Пріоритет розвивально-виховних цілей, концентрація їх на розкритті духовних сил дитини. Засвоєння навчального матеріалу на рівні самостійного розв’язання нових задач. |
| Зміст навчання | На рівні емпіричних узагальнень і окремих способів діяльності. | На рівні принципів, закономірностей, загальних способів діяльності. |
| Принципи навчання | Принцип доступності. Принцип наочності. Принцип послідовності та систематичності. Принцип свідомості навчання. | Принцип навчання на високому рівні труднощів. Принцип провідної ролі теоретичних знань. Принцип опору на теоретичне мислення, теоретичну свідомість, теоретичне ставлення людини до дійсності. Принцип вивчення програмного змісту швидким темпом. Принцип усвідомлення школярами процесу навчання. Принцип поєднання навчання та самонавчання. |
| Основні форми навчання | Перевага фронтальної роботи, самостійна робота на етапі закріплення навчального матеріалу. | Перевага індивідуально-колективної діяльності учнів, самостійна робота на етапі вивчення нового матеріалу. |
| Основні методи навчання | Організація переважно репродуктивної діяльності. | Організація переважно пошукової діяльності. Дослідницькі методи навчання |
| Позиція дорослого у керівництві пізнавальною діяльністю дітей у навчанні | 1. Повторюваність і статичність у взаємодії вчитель – учень – клас. 2. Учень - об'єкт діяльності вчителя. 3. Пряме, поопераційне керівництво вчителем дій учнів. 4. Перевага зовнішньої стимуляції, зовнішнього зворотного зв'язку, репродуктивної рефлексії. 5. Показник ефективності – повнота і точність відтворення з тримання , алгоритму дій, заданих учителем. | 1. Динамічний розвиток у взаємодії вчитель – учень – клас. 2. Учень – активний суб'єкт своєї власної діяльності. 3. Загальне, направляюче керівництво, самостійне планування учнем пізнавальної діяльності. 4. Внутрішня стимуляція, перевага продуктивної рефлексії. 5. Показник ефективності - ріст самостійності учнів при вивченні нового матеріалу, виконання творчих завдань. |
У дослідженнях останніх років значна увага, надається особливому аспекту проблеми – формування у дітей навичок навчального співробітництва з дорослим та іншими дітьми.
Навчальне співробітництво – це особливий спосіб педагогічного спілкування вихователя з дітьми, спрямований на включення дитини у навчальну діяльність, формування у неї загальнонавчальних умінь та самостійності у навчально-пізнавальній діяльності. Навчальне співробітництво передбачає, що дитина навчається вчитися (здобувати нові знання, вміння, набувати життєвих компетенцій) з допомогою дорослого та в колективі однолітків (які також навчаються поряд та разом з нею). Співпрацювати повинні і педагог з дітьми, і діти один з одним (підгрупами).Тому навчальне співробітництво з дорослим невіддільне від навчального співробітництва з однолітками.
Спілкування і спільна діяльність з дорослим (не на рівних), розвиває у дітей уміння ставити ціль, діяти, наслідуючи дорослого. Педагог проектує процес навчання таким чином, щоб максимально розвинути у своїх вихованців ті чи інші якості. Він не подавляє дітей своїм авторитетом, не контролює їх спілкування, а виступає як старший партнер, наставник, який схвалює взаємодії, відкриває «комунікативні канали», придумує цікаві завдання, багато знає і вміє, завжди прийде на допомогу.
Основною формою навчального співробітництва дитини з дорослим є неімітаційна, несиметрична взаємодія (тобто дитина не копіює дій дорослого, а діє за його вказівками, інструкціями, які можуть не містити готових зразків, а лише визначати умови пізнавальної діяльності).
Навчальне співробітництво дитини з дорослим передбачає пізнавальну ініціативу дитини, яка вказує дорослому найближчу навчальну мету їхніх спільних зусиль (дитина повинна навчитися ініціювати пізнавальне спілкування з дорослим, звертаючись до нього із запитаннями, висловлюючи здогадки, відстоюючи власну думку). Дуже важливо навчити дитину звертатися до дорослого не з скаргою («У мене не виходить…», «Я не знаю…»), а з пізнавальним запитанням, тобто з конкретним запитом з приводу нового знання, яке їй необхідне.
Для набуття дітьми вказаних навичок у старшій групі слід проводити спеціальні заняття. Автори цих рекомендацій (Поливанова та Цукерман) назвали систему таких занять „Введенням у шкільне життя”. Вона складається з 30 занять (уроків), що можуть проводитися протягом 10 днів по 3 уроки або протягом більш тривалого часу (у дошкільному закладі). На цих уроках дитина отримує знання про школу, режим шкільного часу, а також привчається співдіяти з однолітками шляхом виконання спеціальних групових завдань. Рекомендується на уроки запрошувати батьків, особливо це важливо у школі, коли діти тільки знайомляться з вчителем та один з одним. Функція батьків полягає у психологічній підтримці дитини.
Наведемо приклади методичних прийомів, які сприяють формуванню вмінь навчального співробітництва дитини з доросли та однолітками.
Застосування умовних символів як засобу для регуляції і саморегуляції поведінки в умовах співпраці дітей.
Прийом «Пастки» - завдання, які неможливо розв’язати, діючи строго за інструкцією дорослого (наприклад, некоректно складені арифметичні задачі).
Дидактичні ігри: “Бджоли” – тренінг вміння підкорятися сигналам одночасного початку та кінця діяльності; рухлива гра “Ниточка і голочка”, що передбачає рухову взаємодію в групах. Ігри, що передбачали спільну практичну діяльність дошкільнят. Наприклад, це такі як “Дзеркало” (її мета – тренінг роботи парами), “Папуга”(парна мовленнєва діяльність), “Однорукі” (тренінг групової взаємодії, вміння домовлятися, співдіяти, просити про допомогу).