I. роль і місце позакласної роботи з рідної мови у школах

Позакласна робота з української мови у школі

Зміст:

1. Роль і місце позакласної роботи з рідної мови у школах.

2. Зміст позакласної роботи.

3. Система позакласної роботи.

Основні поняття і терміни:позакласна робота (ПР), зміст ПР, мета ПР, принципи ПР, позакласні заходи, система ПР, види і форми позакласної роботи, індивідуальні форми ПР, групові форми ПР, масові форми ПР.

Література:

1. Білоусенко П.І Мовознавчі студії в школі. – Запоріжжя, 2000.

2. Біляєв О.М., Мельничайко В.Я., Пентилюк М.І., Передрій Г.Р., Рожило Л.П. Методика вивчення української мови в школі. - Київ, 1987.

3. Глуховцева К.Д., Горошкіна О.М., Ніколаєнко І.О. та ін. Матеріали для учнівської олімпіади з української мови. – Луганськ, 2001.

4. Методика навчання рідної мови в середніх загальноосвітніх закладах: Підручник для студентів ВЗО / За ред. М.І. Пентилюк. – К., 2000. – С. 217-234.

5. Караман С.О. Методика навчання української мови в гімназії. - К., 2001.

6. Олійник І., Іваненко В., Рожило Л., Скорик О. Методика викладання української мови в середній школі. – К.: Вища шк., 1989.

7. Потапенко О.І. Гурткова робота з української мови в 4-8 класах. – К., 1989.

I. РОЛЬ І МІСЦЕ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ З РІДНОЇ МОВИ У ШКОЛАХ

У вирішенні складних завдань національного виховання школярів велику роль відіграє різноманітна позакласна робота з рідної мови, що закріплює, поширює і поглиблює знання учнів.

У загальноосвітніх школах позакласна робота з рідної мови набуває особливого значення. Це пояснюється тим, що більшість міст Укра­їни, у яких розташовані школи, залишаються російсько­мовними, особливо в південно-східному регіоні. Тому в таких навчальних закладах українське слово звучить переважно на уроках, наше ж завдання - перенести його у сферу активного спілкування, за межі класу і школи. На це орієнтує вчителя й концепція виховної роботи загальноосвітньої школи.

Проте позакласна робота нерідко перетворюється в додаткові заняття з відстаючими учнями, в інших випадках носить чисто епізодичний характер як форма проведення календарних свят. У багатьох школах за зовнішньою різноманітністю видів позакласної роботи приховується стихійність і безсистемність, повна відсутність зв'язку з програмовим навчальним планом, матеріалом і мовленнєвим досвідом учнів. Ці та інші недоліки не тільки знижують ефективність позакласних занять, але й зводять їх нанівець.

Позакласна робота, особливо в школах нового типу, є складовою орга­нічною частиною нової навчально-організаційної форми навчання - інтен­сивної. Вона поширює українськомовне середовище і розвиває в учнів навички практичного володіння рідною мовою.

Позакласна робота є частиною навчально-виховного процесу в школі. Під позакласною роботою з мови більшість методистів розуміє спеціально практиковані в позаурочний час заходи, що мають свій зміст, не завжди передбачений навчальною програмою, специфічні форми, методи та прийоми проведення і організовуються на принципі добровільної участі в них учнів.

Позакласна робота тісно пов'язана з класними заняттями. На позакласних заходах учні, як і на уроках, одержують нові знання з мови, повторюють і закріплюють їх, удосконалюють орфографічні, пунктуаційні й стилістичні навички, працюють над поліпшенням культури мовлення. Проте ця робота не повинна бути простим продовженням навчання. Дублювання або продовження роботи, проведеної на уроці, зрозуміло, не зацікавить і не активізує учнів.

Позакласна робота відрізняється від уроків змістом: на позаурочних заходах часто розглядаються мовні питання, що не визначені програмою і не вивчаються в класі. Ще яскравіша відмінність між класними й позаурочними заняттями в методиці їх проведення. Навіть при однаковій тематиці на уроках і в позакласній роботі використовуються різні форми, методи і прийо­ми роботи. У школах, де позакласна робота з мови організовується за зразком уроків і має на меті тільки утилітарні цілі - після кількох занять підвищити успішність і поліпшити грамотність учнів, - вона приречена на невдачу.

Ефективність класних занять і позакласної роботи тісно між собою пов'я­зані і взаємообумовлені. З одного боку, методично правильно побудовані й цікаво проведені уроки викликають інтерес до мови, бажання краще, глибше вивчати її. На змістовних, добре продуманих уроках виникає ряд додаткових питань, розв'язання яких потребує спеціальних бесід і занять. Під час робо­ти в класі формується актив, який цікавиться рідною мовою і стає ядром колективу учнів, охоплених позакласною роботою. Нарешті, на уроках учи­тель нерідко звертається до пов'язаних з темою, що вивчається, фактів мови, які розглядалися на тих чи тих позакласних заходах. З другого боку, поза­класна робота позитивно позначається на засвоєнні учнями програмного матеріалу, на ході уроку. Участь у позакласних заходах впливає на загаль­ний мовний розвиток учнів, помітно збагачує й урізноманітнює їх мовлення, розширює і зміцнює знання, здобуті на уроках, збуджує любов, інтерес до рідної мови як рідної. Добре організовані позакласні заняття полегшують працю вчителя на уроці.

Виходячи з цих завдань, у світлі сучасної лінгводидактики позакласна робота з рідної мови повинна реалізуватися:

- у тісному взаємозв'язку з навчальним матеріалом уроку;

- свідомо-комунікативним методом.

У плануванні й проведенні позакласної роботи з рідної мови необхідно брати до уваги, що вона значуща й ефективна, якщо кожний її захід органічно вписується в навчально-виховний процес школи. Усі постійно діючі і періо­дичні форми роботи, що проводяться в рамках системи, повинні координу­ватись адміністрацією школи і органічно поєднуватися з планами роботи класних керівників.

Кінцеві цілі позакласної роботи з предмета, а саме:

1) розширити і поглибити знання, уміння й навички в оволодінні комунікативною діяльністю;

2) стимулювати інтерес учнів до вивчення предмета;

3) сприяти всебічному розвиткові особистості — можуть бути конкретизовані вчителем відповідно до побудованої ним моделі системи. При цьому враховується специфіка і можливості предмета.

Головною кінцевою метою позакласної роботи є створення українськомовного середовища й умов, що сприяють формуванню комунікативних навичок школярів. Нова мета сьогодні - уміння користуватися українською мовою в різних сферах життєдіяльності. Комунікативна мета вимагає ство­рення такого методу навчання, при якому аудіювання і говоріння з окремих видів мовленнєвої діяльності перетворюється в головну мету, а попередня (традиційна) мета - оволодіння системою мови - перетворюється в засіб оволодіння видами мовленнєвої діяльності.

У комунікативній орієнтації позакласних занять навчання підпорядко­вано головній меті навчанню школярів спілкування українською мовою, а не мовлення взагалі, без урахування видів мовленнєвої діяльності.

У вирішенні головної мети позакласних занять повинні досягатися й інші – проміжні цілі: уведення до мовлення тих граматичних, морфолого-синтаксичних структур, які були засвоєні на уроці; закріплення й автоматизація мов­леннєвих умінь у різних життєвих ситуаціях; підвищення загального культур­ного рівня учнів, збагачення їх словникового запасу, виховання етики мов­ного спілкування; розвиток творчих і пізнавальних здібностей учнів, заохо­чення індивідуальних нахилів, активізація прихованих резервних можливос­тей особистості; формування й посилення інтересу до вивчення рідної мови, стимулювання високої мотивації навчання; формування майбутньої українськомовної інтелігенції — національної еліти, що виявляється мовби підсумком усієї попередньої роботи.

Названими цілями визначаються і завдання позакласної роботи, здійснення яких поступово наближує позакласні заняття до досягнення специфічних - окремих і кінцевої - цілей. Таких завдань декілька: підняти мовленнєву активність більшості, поповнивши мовленнєву практику уроків рідної мови; збільшити й поглибити мовні знання, отримані на уроках; поширити лінг­вістичний світогляд учнів, активізувати їх розумову діяльність, ініціативу й самостійність.

Поєднання таких широких цілей і складних завдань спонукає до пошуку оптимальних шляхів їх реалізації, додаткових можливостей для формування мовленнєвих умінь і навичок, різноманітного насиченого змісту й організації позакласної роботи з рідної мови.

До найбільш ефективних шляхів досягнення цілей позакласної роботи відносять:

1) ситуативно-тематичну спрямованість у презентації й обробці дидактичного матеріалу позакласної роботи;

2) стимулювання й активне вико­ристання природного або змодельованого українськомовного середовища як необхідної умови вироблення навичок мовленнєвого спілкування;

3) рівнопартнерство участі вчителя й учнів в обговоренні й вирішенні всіх навчально-мовленнєвих завдань;

4) створення сприятливої психологічної атмосфери з метою виховання культури спілкування, а також прагнення до фізичного комфорту (чистота й затишок аудиторії, вільне розміщення учнів, чай тощо).

Сукупність цілей, завдань позакласної роботи з рідної мови і шляхи їх здійснення відкривають величезні навчальні можливості перед позакласною роботою в школах нового типу.

Зберігаючи незалежну смислову співвіднесеність з уроками, позакласна робота одночасно систематизує такі виховно-освітні заходи, змістовна сфера і форми вияву яких набагато ширші від обов'язкових навчальних програм. У цій автономності, яка не тільки допускає, але й гарантує творчу само­стійність учителя, оригінальне осмислення ним і використання значного додаткового мовленнєвого матеріалу, закладені величезні потенційні мож­ливості позакласної роботи. Якщо на уроці дії вчителя в основному регламен­товані вимогами навчальної програми, то в позакласній роботі, що стоїть поза жорсткими рамками цієї програми, учитель має право користуватися власною програмою, тільки скоригувавши її тематично з навчальною.

Друга важлива специфічна особливість позакласної роботи з рідної мови полягає в тому, що методика її проведення порівняно з уроком позбавлена якого б то не було стандарту.

Для позакласної роботи з рідної мови характерна також відсутність вся­кого формалізму, казенщини в організації занять. Місце і час проведення їх не регламентуються так суворо, як уроки. На позакласних заняттях не ве­деться спеціальний облік, відсутні елементи примусовості і покарання (не­задовільні оцінки), знання заохочуються цікавими і нетрафаретними спосо­бами.

Найбільш цікавою ознакою живого й творчого характеру позакласної роботи є захоплююча форма викладу матеріалу. Вона передбачає цікаве, проблемне, активне, творче, ігрове навчання. Проте слід дотримуватися розумної міри в розважальності, щоб розваги не витіснили пізнавальне. Роз­важальність позакласної роботи означає також, що роль учителя при про­веденні занять мовби прихована від учнів. Він тільки один з учасників колек­тивного діалогу, який «таємно» організовує мовленнєву ситуацію і непоміт­но режисирує виконання мовленнєвих ролей. У його власній ролі не повинно бути ні декларативної запланованості, ні учительської авторитарності, ні­чого, що могло б викликати внутрішній протест учнів, втрату інтересу і небажання з їх боку брати участь у роботі.

Проте вся специфічна своєрідність та індивідуально-творчий характер позакласної роботи з рідної мови не виключає використання типових форм і прийомів позакласної роботи. Серед різноманітних прийомів організації позакласної роботи найбільш стійкий інтерес викликають різні ігри та ігрові ситуації, оскільки вони наближають мовленнєву діяльність до природних умов, допомагають розвивати навички спілкування в сприятливій пси­хологічній мовленнєвій атмосфері, сприяють ефективній обробці мовного програмного матеріалу, забезпечують практичну спрямованість навчання в позаурочний час. Спостереження за навчальним процесом показують, що використання ігор та ігрових ситуацій, цікавих вправ дає можливість при­щепити учням інтерес до мови, створює позитивне ставлення до її вивчення, стимулює самостійну мовленнєво-смислову діяльність, дає можливість цілеспря­мовано здійснювати індивідуалізацію і диференціацію навчання.

Проводячи позакласну роботу з рідної мови, учитель дотримується всіх загальнодидактичних принципів навчання. Проте враховуючи вимоги сучасної лінгводидактики, виділяємо ще й такі:

1) принцип зв'язку позакласної роботи з уроками рідної мови;

2) принцип свідомості;

3) принцип комуніка­тивної спрямованості;

4) принцип диференціації й індивідуалізації;

5) принцип розважальності;

6) принцип поєднання індивідуальних, групових і масових форм.

Усі вказані принципи позакласної роботи тісно взаємозв'язані. Доповню­ючи один одного, вони складають одне ціле. Суть взаємозв'язку і взаємо-обумовленості принципів позакласної роботи полягає в цілеспрямованому, послідовному і систематичному впливі на всі сторони розвитку особистості, вдосконалення мовленнєвого спілкування, підвищення мотивації у вивченні рідної мови.