ТЕМА №3: Технологія розвивального музичного навчання і виховання.

Під розвивальним навчанням і дидактиці розуміється спрямованість методів і прийомів навчання на досягнення найбільшої едиктивності розвитку пізнавальних, можливостей школярів: пам’яті уяви тощо..

Термін розвивальне навчання вперше був ужитий швейцарським педагогом Й. Песталоцці на пре кінці ХVІІІ ст. Цю ідею К. Д. Ушинський називав великим «Відкриттям Песталоцці». Безпосереднім поштовхом для розробки теорії розвивального навчання стала, висловлена видатним російським психологом Л.С. Виготським у 30рокох ХХ ст. Гіпотеза про наявність двох рівнів розвитку дитини:

- зони активного розвитку

- зони найближчого розвитку.

Він вказував на необхідність орієнтувати навчання не на першу, а саме на другу зону розвитку. Виходячи з цього, навчання має йти по переду розвитку дитини і водночас орієнтуватися на її розвиток як на основну мету.

Л. Виготський писав, що навчання не є розвитком, але правильно організоване, воно веде за собою дитячий розумовий розвиток, викликає до життя багато різних процесів, котрі по за навчанням взагалі були б не можливими. Фактично під розвивальним навчанням розуміється новий спосіб у педагогічній практиці та науці активно – діяльнісний який іде на зміну пояснювально – ілюстративному способу.

На цій основі базується і музичне навчання і виховання. Тут воно розглядається як цілеспрямована послідовна взаємодія вчителя та учнів, спрямована на формування в них музичних знань, набуття різноманітних умінь і навичок музичної діяльності (здібностей, мислення, сприйняття тощо).

Розвивальне навчання враховує і використовує закономірності музичного розвитку дитини, пристосовується до рівня і особливостей індевідума. У розвивальному музичному навчанні педагогічний вплив випереджає, стимулює, спрямовує і прискорює розвиток вроджених музичних даних особистості за рахунок вирішення певних проблем. Отже, навчання обов’язково повинне сприяти розвитку учня. Найбільш ефективним шляхом розв’язанням цього завдання є проблемне навчання. В процесі такого навчання засвоєння матеріалу відбувається в ході активної пошукової діяльності учнів, вирішення ними системи проблемо – пізнавальних задач. Одна з важливих цілей проблемного навчання формування в учнів особливого стилю розумової діяльності, дослідницької активності і самостійності. Проблемний підхід до навчання може бути використаний у будь – яких формах музичних занять.

В основі проблемного навчання лежить проблемна ситуація, яка створюється учителями на уроці. Існують такі засоби створення проблемних ситуацій:

- ситуація несподіванки, здивування

- ситуація конфлікту (протиріч нових фактів зі старими знаннями)

- ситуація припущення

- ситуація спростування (доведення неможливості якоїсь ідеї чи висновку)

- ситуація невідповідності

- ситуація невизначеності (даних не достатньо щоб приймати єдине рішення)

Сутність проблемного музичного навчання полягає у створенні перед учнями проблемних ситуацій в ході музичного заняття, усвідомлені сприйнятті та розв’язанні цих ситуацій, у процесі спільної музичноєь діяльності учнів та учителя, при максимальній самостійності учня і під загальну керівництвом учителя. Таке музичне навчання здійснюється за загальною схемою: учитель створює проблемну ситуацію або завдання, для розв’язання якого учень має знайти та використати нові для себе засоби чи форми діяльності. Учні аналізують проблемну ситуацію, усвідомлюючи невідомі для себе музичні знання і відшукують способи розв’язання проблеми, а вчитель допомагає їм, надаючи необхідну для розв’язання проблеми інформацію. Результатом такого проблемного навчання є нові музичні знання, уміння, способи мисленнєвої діяльності.

Технологія розвивального навчання реалізується в межах уроку музики. Основною формою такого навчання є проблемний урок музики. Це такий урок на якому учні на основі засвоєння матеріалу (відпрацювання навичок) самостійно розв’язують проблему.

Перші такі уроки було введено в практику в 2 половині 60 – х років ХХ ст. За цей час відбулась революція проблемного навчання: від моделі до технології.

Вихідною метою в організації проблемного музичного навчання є виявлення зони найближчого розвитку учня і на їх основі сформувати групи учнів використовуючи для цього диференційовані завдання. У зв’язку з тим, що метод виявлення зони найближчого музичного розвитку учня розроблено недостатньо, можна давати учням письмові чи практичні завдання на виявлення рівня розвитку певного музичного уміння чи знання і на підставі аналізу цієї роботи сформувати відповідні групи. За цих обставин слід прагнути до з’ясування рівня знань, умінь, і навичок учнів при мінімальних затратах часу за допомогою низки прийомів, наприклад:

- пригадування учнями біографічних особливостей композитора

- історії написання того чи іншого музичного твору

- складання логічних ланцюжків «композитор – рік – подія»

- аналізування музичних термінів, засобів муз. виразності того чи іншого твору

- виконання спеціальних тестових завдань

- написання ритмічних диктантів

залежно від рівня музичних здібностей учнів, їх загального розвитку можна визначити три можливості методичні варіанти організації самостійної музичної діяльності на проблемному уроці музики:

- самостійна робота учнів з виконання проблемного завдання

- робота учнів з використанням допомоги вчителя, колективної думки, посібників, довідників

- послідовне виконання учнями серії практичних завдань проблемного характеру (спів, відображення ритмічної структури пісні, визначення темпу, динаміки, розробка інтеграції твору тощо), які в результаті забезпечують розв’язання загальної проблеми уроку.

Технології розвивального навчання базуються на організації навчальної діяльності із створенням проблемної ситуації, в наслідок чого учень оволодіває музичними знаннями, вміннями, навичками і розвиває свої суто музичні та мисленнєві здібності. В основі цієї технології лежить поняття проблеми. Щоб створити проблему треба поставати запитання, дати завдання. Тому основна форма взаємодії учнів та вчителя в розвивальному навчанні – навчальне завдання.

Найпоказовіші ознаки його існування:

- запрограмоване вчителем мета стає метою учнів( це видно з явного «особистого» інтересу учнів)

- учні заучені до змістовного пошуку, до співробітництва та особистісного спілкування

- в результаті вирішення завдання виявляється нове вміння, власний спосіб дії

- у процесі реалізації розвивальної навчальної діяльності крок за кроком відбуваються зміни в суб’єкті, розвиток його знань, умінь, навичок.

Увесь навчальний процес розвивального навчання складається з вирішення навчальних завдань, тобто навмисне проектованих ситуацій, у яких учнів суспільному пошуку знаходять поняття і конструюють на його основі узагальнений спосіб практичних дій.

Поняття тут слід розуміти як сутність властивості явища, принцип його функціонування. Саме ситуація з навчальних завдань організовують навчання в зоні найближчого розвитку учня. В цій ситуації учні можуть діяти відносно вільно, обираючи і визначаючи способи, форми і міру своєї участі у вирішенні завдання тут є можливість виявити свої особисті нахили реалізувати можливості набути музичного досвіду, знайти взаєморозуміння.

В умовах розвивального навчання учень стримує реальні можливості для збереження індивідуального, своєрідного, відмінного від інших. Учитель, проектуючи урок, враховуючи можливі ходи, варіанти побудови уроку музики, виходить із знання індивідуальних особливостей кожної дитини, прораховує її можливий внесок у спільне досягнення цілі.

В ситуаціях вирішення пізнавальних, виконавських завдань складається інший тип взаємин між учнем і вчителем. Для того щоб організувати активність учня, учитель має діяти як один із учасників спільного пошуку. Діяльність ніби розподілено: Вчитель створює умови, учень їх реалізує. У процесі роботи на різних її етапах функції учасників пошуку постійно змінюються: одні пропонують, інші оцінюють і навпаки.

При реалізації технології музичного навчання слід дотримуватися наступних принципів:

- принцип дослідження

- проектування ( моделювання)

- принципи мотивації

- залучення вчителя у процес навчання

- принцип передачі функцій оцінювання учням.

1. Принцип дослідження передбачає проектування ситуацій у яких учні відштовхуючись від аналізу свого музичного досвіду, поодиноких прикладів,знайдуть певні шляхи до розуміння суті явища, а потім визначать спосіб дії. Реалізація принципу дослідження означає розуміння ролі навчального, про предметного змісту в організації розвитку дитини необхідності логічно вибудовувати ситуацію навчального завдання музичного змісту. Суть цього принципу полягає в розуміння особливостей змісту розвивального навчання, єдності змісту, методу і результату – розвитку.

2. Принцип проектування (моделювання) передбачає спеціальну організацію навчальної діяльності учнів, що імітує можливий процес навчання. Цей принцип можна застосувати у двох функціях:

- як спосіб підготовки до уроку

- як спосіб реалізації навчального завдання в процесі уроку, що виражається в оперативному моделювання ситуації з урахуванням непередбачених заздалегідь умов.

Характерно, що в моделюванні, окрім звичайних навчальних завдань слід враховувати головне створення умов для формування розвитку учня. Це означає що мають бути спеціально продумані умови для вибору завдань для учнів, для аналізу, моделювання, контролю, оцінювання. Проектування уроку в розвивальному навчання здійснюється в трьох педагогічних аспектах:

А . предметно логічний (проектування логіки розгортання навчального матеріалу)

Б . структурно – діяльнісний (учитель проектує ситуацію залучення учнів до пошуку шляхів вирішення проблем завдань)

В . організаційно – комунікативний аспект ( моделювання ситуацій у яких можуть виникнути необхідні форми спілкування: учитель – учень, учень – учень, учень – музичний твір, учень – музичний твір – учитель – учень).

Усі три аспекти нерозривно пов’язані між собою.

3 . Принцип мотивації передбачає постійну увагу педагога до формування стійкого музично – пізнавального мотиву учня. Мотивація може бути зовнішньою, явною, що йде від учителя. Вона потрібна тоді, коли музично пізнавальний процес учня не стійкий або не спрямований, а саме на музичне знання, уміння і навички. Мотиваційна ситуація ніби передує та сприяє введенню учня у навчальне завдання. Прикладом можуть бути ситуації, створення за допомогою вигаданих персонажів, образного сприйняття того чи іншого музичного твору. Виникнення внутрішньої мотивації потенційно передбачено структурою навчального завдання, його логікою.

4 . Принцип залучення вчителя до процесу навчання (навчального дослідження). Цей принцип забезпечує педагогічний стиль співробітництва і сприяє творчим, дружнім взаєминам учнів з учителем, допомагає учням сприймати навчальний процес як потрібний їм. Одним із педагогічних засобів реалізації принципу залучення вчителя до навчальної діяльності учня є такі його позиції:

- вираженого ставлення до конкретної навчальної ситуації.

- нерозуміння (акцентує необхідність осмислення ситуації, додаткових аргументів пояснень, що визначають предмет думки, практичної дії тощо).

- сумніву ( передбачає повернення до сказаного, зробленого пошуку іншого повторного варіанту)

- позиція слухача ( робить актуальною глибину музичного сприйняття, уміння слухати, оцінювати)

У процесі реалізації технології розвивального навчання вчитель може бути в ролі:

- дослідника (пропонує свою версію, контраргумент тощо.)

- координатор ( вчитель допомагає відстежити хід пошуку визначає порядок, черговість висловлювань, демонстрації умінь тощо.)

- лідера ( ведучого) – вчитель за допомогою системи опорних запитань здійснює логіку пошуку, організуючи діалог.

- експерта ( вчитель бере у4часть у оцінюванні роботи учнів, їх відповідей , демонстрації їх навичок і умінь, самостійних творчих робіт).

5 . Принцип передавання оцінювання учням ( більше для основної школи)

Сенс дії вчителя полягає в поступовому передаванні учням процесу оцінювання, причому не того, що вміє учитель, а того який учень створює сам, або бере участь у створенні того, що проектує вчитель. За цих умов, завдання вчителя – створити умови, підкидати ситуації в яких учень набуватиме самостійності здатності до вільного висловлювання своїх думок до аналізування рефлексії тощо.

Вирішальну роль в оцінюванні відіграють критерії. Вони обов’язково мають бути запропоновані обговоренні та прийнятті учнями. На різних етапах навчального процесукритерії можуть бути змінені або зняті. В школі розвивального навчання вчителю рекомендовано використовувати установку на самопізнання та розвиток само оцінювання.

Способи та форми застосування само оцінювання різноманітні:

- послідовне само оцінювання із в казанням своїх досягнень і проблем системи контрольних перевірок практичних музичних досягнень учнів.

- - безоцінне навчання з різними формами епізодичного змістовного оцінювання.

- Порівняння прогностичної та ретроспективної оцінки.

- Оцінювання своєї участі у спільній пошуковій діяльності учнів на уроці за колективно ухваленими критеріями.

- Порівняння особистої оцінки учня та оцінки вчителя.

Література:

1. Александрова Е.І. Наброски танологии уроков в системе розвивающего обучения // Феникс. Инф. – метод журнал,-М.,1995.-№3

2. Давыдов В.В. О понятии розвивающего обучения// Педагогика.-1995.-№1

3. Дусавицький А.К. Концепрция школы розвитие личности // Феникс. Инф. Метод. Журнал.-М.,1994.-№1

4. Черним З. Дбаємо про нові технології // Освіта і управління.№1, Т.1.-1997

5. Якиманская И.С. Розвивающие обучение.-М.,1979

6. Навчаючи, розвивати та виховувати // Завуч.-2009.-№7

7. Король А.М. Нестандартні методи навчання музики // Обдарована дитина.-2001.-№4

8. Василенко Л. Розвиваю музикою // Початкова школа .- 2000.-№10

9. Освітні технології: Навч.-метод. Посібник/ За зач.ред. О.М. Пєхата.-К.:А.С.К.,2001.-с.91-108