Зберігання вогне- і вибухонебезпечних речовин

Вогне- і вибухонебезпечні речовини, що застосовують в кабінетах хімії, відповідно до Правил пожежної безпеки в Ук­раїні, за правилами спільного зберігання можна поділити на такі групи:

речовини, що можуть утворювати вибухові суміші: нітрати калію, кальцію, натрію, барію та інші нітрати;

самозаймисті від води й повітря речовини: натрій ме­талічний, кальцій металічний, карбід кальцію, пероксид барію;

легкозаймисті й горючі речовини, тобто речовини, які лег­ко спалахують від дії відкритого полум’я; до них належать:

рідкі речовини: бензин, бензен (бензол), ацетон, скипидар, гас, спирти (етанол, метанол, бутанол та інші), діетиловий ефір (етер) тощо;

— тверді речовини: целулоїд, фосфор червоний та інші;

речовини, що спричиняють спалахування: бром, нітратна і сульфатна кислоти, оксид хрому (V), перманганат калію та інші;

— горючі речовини: сірка, вугілля та інші.

Кожна з перелічених груп речовин повинна зберігатися окре­мо одна від одної.

3.247. Склянки й банки з легкозаймистими і вогненебезпечними хімічними речовинами треба зберігати у лаборантській в залізних шафах або в спеціальних металевих ящиках, що закриваються кришкою, стінки й дно яких викладають із негорючих матеріалів. Для того щоб у ящику не утворювалась вибухонебезпечна кон­центрація парів, на кришці роблять 5-6 отворів діаметром 0,005— 0,01 м. Ящик фарбують у світлий колір, на кришці й стінках нано­сять знак 1.1 або 2.1, ГОСТ 12.4.026-76 «Кольори сигнальні і зна­ки безпеки». Ящик має металеві ручки для транспортування. На инутрішній поверхні кришки ящика перелічують усі легкозаймисті

— »огненебезпечні хімічні речовини, що містяться в ньому. Ящики нстановлюють на підлозі не ближче ніж 2 м від проходів і на­грівальних приладів.

3.247. При зберіганні вогне- і вибухонебезпечних речовин, ви­ходячи з фізико-хімічних властивостей, треба додержуватися до- диткових заходів безпеки, а саме:

—діетиловий (сірчаний) ефір потрібно зберігати ізольовано від інших речовин у холодному і темному місці, бо при його зберіганні на світлі утворюється вибухова речовина—пероксид етилу;

—металічний натрій повинен зберігатися в товстостінних скля­них банках з широкими шийками, які щільно закриваються проб­кою під шаром сухого (без вологи) гасу, парафіну або трансфор­маторного мастила в ящиках з піском;

— перманганат калію, пероксид водню, хлоратну (VII) кисло- і у (концентровану) та інші окисники не можна зберігати разом з під мовниками — вугіллям, сіркою, крохмалем тощо;

—металічний натрій і фосфор не можна зберігати разом з бро- момійодом;

— при зберіганні перманганату калію слід пам’ятати, що він пірияє спалахуванню горючих матеріалів: гліцерин спалахує вна- аі їдок стикання з порошком перманганату калію при кімнатній тем­пературі; при змочуванні порошку перманганату калію міцною сульфатною кислотою утворюється неміцний продукт (Мп,0₇), який мітко розкладається з вибухом; при розтиранні порошку перман- і а пату із сіркою або фосфором відбувається вибух.

3.247. Місткість скляного посуду для зберігання легкозаймистих і 'їдких речовин не повинна перевищувати 1 л. Якщо місткість більша ї ї І л, посуд розміщують у герметичному металевому футлярі.

3.247. Кристалічний йод треба зберігати в товстостінній, з тем- п'іо скла банці з притертою пробкою.

3.247. У приміщенні, де зберігають хімічні реактиви, повинні і и засоби пожежогасіння: вогнегасники, ковдра із негорючих матеріалів, ящик або відро з піском.

3.247. Зберігання токсичних речовин

Всі хімічні речовини, що входять до групи 7 (згідно з додатком 2) мають фізіологічну активність у малих дозах і через те потребують особ- іимос »бережного ставлення. Усі досліди з ними проводить тільки вчитель.

Реактиви 7-ї групи зберігаються окремо у металевому ящику (сейфі), який надійно зачиняється, ключі від нього повинні бути у керівника навчального закладу і завідувача кабінету хімії.

На внутрішній поверхні дверцят сейфа наводять перелік реактивів із зазначенням розміщених для зберігання максимальних мас або об’ємів речовин, який затверджений наказом по навчальному закладу.

Примітка. У сейфі зберігають:

а) верхня полиця: бром, амонію дихромат, барію нітрат, оксид, хлорид, калію гідроксид, калію дихромат, роданід, хромат, кобальту сульфат, натрію сульфіт нонагідрат, натрію фторид, натрію гідроксид, нікелю сульфат, хрому (III) хлорид, плюмбуму ацетат, аргентуму нітрат, цинку сульфат, йод кристалічний;

б) нижня полиця: хлорметилен (метиленхлорид), фенол, анілін.

Не дозволяється змінювати розташування реактивів у сейфі і перефа- совувати із заводської тари реактиви і матеріали, відмічені в додатку З позначками х, хх.

Розчини формаліну з масовою часткою речовини вище 5% необхідно зберігати разом з легкозаймистими і горючими рідинами.

Лужні метали (2 група зберігання) дозволяється зберігати разом з лег­козаймистими і горючими рідинами. Шар консерванту над металом пови­нен бути не менше 0,01 м.

Зберігання, використання і облік хімічних речовин 7-ї групи покла­дається на вчителя хімії, який веде спеціальний журнал.

4.248. Подання першої (долікарської) медичної допомоги потерпілим

Під час проведення практичних занять у кабінеті хімії можливі нещасні випадки (отруєння, хімічні й термічні опіки, травми оскол­ками скла тощо). Слід пам’ятати, що чим швидше буде надано до­помогу потерпілому, тим менше буде негативних наслідків. У разі необхідності потрібно негайно викликати швидку допомогу.

У кабінеті (лабораторії) хімії повинна бути аптечка з набором медикаментів, перев’язувальних засобів і приладь, основний пе­релік яких подано в додатку 5, а також інструкція щодо надання першої медичної допомоги.

— Перша допомога у разі отруєнь

— Отруєння оксидом карбону (II)

Ознаки отруєння: запаморочення голови, головний біль, слабкість, блювання, шум у вухах, судома і втрата свідомості.

Перша допомога: негайно вивести потерпілого на свіже по­вітря, звільнити від одягу, який заважає диханню, давати вдихати кисень (чистий або з добавкою вуглекислоти (СО,) з масовою част­кою 5%). Потерпілого потрібно тримати в теплі, зігрівати грілка­ми або теплими компресами до рук і ніг. У разі потреби — робити штучне дихання до прибуття лікаря.

— Отруєння сірководнем

Ознаки отруєння: запаморочення голови, головний біль, ну­дота, загальна слабкість. У деяких випадках може настати рапто­ва смерть внаслідок ураження дихальних шляхів.

Перша допомога: треба забезпечити потерпілому доступ свіжо­го повітря, дати вдихати кисень з добавкою вуглекислоти з масо­вою часткою 5—7%.

4.249. Отруєння оксидами нітрогену

Ознаки отруєння: оксиди нітрогену насамперед діють на слизову оболонку і дихальні шляхи, потім зумовлюють подразнення очей, сухість у горлі, кашель, іноді нудоту і блювання. Отруєння оксидами нітрогену особливо небезпечне для осіб, які страждають захворюваннями серця.

Перша допомога: Потерпілому дати дихати чистим киснем. У зв’язку з можливим набряканням легень і порушенням кровообігу слід уникати всяких зусиль, потрібен повний спокій. Не допуска­ти охолодження тіла.

4.250. Отруєння хлором

Ознаки отруєння: подразнювання верхніх дихальних шляхів, за тривалої дії кашель посилюється і може завершитися спазмом окремих ділянок дихальних шляхів, а потім припиняється дихання. Навіть за короткочасної дії хлору треба остерігатися гострого на­брякання легень.

Перша допомога: негайно вивести потерпілого на свіже по­вітря, звільнити від одягу, що заважає диханню. Дати дихати кис­нем або вдихати з ватки нашатирний спирт з етанолом, можна дати випити суспензію оксиду магнію (10 г на стакан води). По­класти до рук і ніг потерпілого теплі компреси.

4.251. Отруєння сірковим газом

Ознаки отруєння: подразнення слизових оболонок, кашель і чхання.

Перша допомога: потерпілого вивести на свіже повітря, вдихати з ватки нашатирний спирт з етанолом, застосувати інгаляцію розчином питної соди з масовою часткою гідроген-карбонату натрію 2%.

4.252. Отруєння амоніаком (аміаком)

Ознаки отруєння: подразнення слизових оболонок, сльозотеча і ча палення очей, сильний кашель, жар у горлі. Крім того у потер­пілого з’являються нудота і приступи задухи.

Перша допомога: при отруєнні через вживання рідини з амоні­аком дати випити велику кількість води з добавлянням до неї оцто­вої кислоти, викликати блювання, дати молока, яєчний білок; при отруєнні внаслідок вдихання амоніаку вивесга потерпілого на свіже повітря, вдихати з ватки пари розведеної оцтової кислоти.

4.253. Отруєння органічними рідинами

У разі потрапляння в організм через харчовий тракт отруйних орг анічних рідин: ацетон, формалін, метанол, анілін тощо, необ­хідно викликати блювання, а потім дати молока і яєчний білок.

4.254. При отруєннях в інших випадках необхідно:

— при отруєнні сірковуглецем: потерпілого вивести на свіже повітря, давати вдихати нашатирний спирт, дати валідол, напої­ти міцним солодким чаєм;

—при отруєнні фторидом натрію: створити потерпілому повний спокій, поїти молоком з яйцевим білком або дати вапнякову воду;

— при отруєнні сульфатною кислотою: дати проковтнути шма­точок льоду і покласти лід на живіт, прополоскати рот розчином перманганату калію з масовою часткою по речовині 2 %, молоко, білок, розчин крохмалю.

Перша допомога при опіках

Під час роботи в кабінеті (лабораторії) хімії найбільш імо­вірними є термічні і хімічні опіки.

4.255. При термічних опіках першого ступеня уражене місце оброб­ляють етиловим спиртом, після чого накладають суху стерильну пов’яз­ку або чисту тканину і звертаються до дерматолога. Ні в якому разі не можна проколювати пухир, змочувати місця опіків водою, припікати їх розчином перманганату калію, бриліантової зелені, розчином йоду, застосовувати «народні засоби», різні олії, вазелін, бо вони тільки підси­люють опіки, сповільнюють загоєння ран. При важких опіках необхід­но негайно відправити потерпілого до лікувального закладу.

4.256. У разі хімічних опіків уражену ділянку шкіри треба про­мити великою кількістю прохолодної води протягом 15—20 хв, забороняється обробляти обпечені місця ватним тампоном; потім промивають розчином питної соди з масовою часткою гідроген- карбонату натрію 2% (при потраплянні кислоти) або розчином оцтової або лимонної кислоти з масовими частками по речовинам 1-2% (при потраплянні лугу), ополоскують водою і накладають марлеву пов’язку з риванолем або фурациліном.

4.257. При опіках під час роботи з металічним натрієм, а та­кож фосфором необхідно ватним тампоном зняти з поверхні шкіри ці речовини, а потім промити великою кількістю води.

— Перша допомога при опіках очей

— При потраплянні в око будь-якої хімічної рідини необ­хідно ретельно промити його великою кількістю води.

Опіки очей під час роботи в кабінеті хімії найчастіше спри­чиняються кислотами і лугами. При опіках кислотою без­посередньо після опіку видно ділянку і важкість ураження. Спо­стерігається почервоніння, у важчих випадках омертвіння тка­нини і в подальшому відторгнення омертвілої тканини.

При опіках лугом не завжди видно відразу важкість ураження. Спостерігається почервоніння кон’юнктиви, побліднення рогівки, хворі не завжди звертаються до лікаря. Проте через 1-2 дні стан погіршується, рогівка мутніє і людина може втратити зір. Усе це трапляється внаслідок того, що при опіках кисло та безпосередньо пошкоджує тканини, до яких дотикається. А луг просочується між клітинами і спричиняє руйнівну дію на саму тканину.

— При потраплянні в око кислоти найкраще відразу промити його чистою проточною водою, а потім накласти ватний тампон, змо­чений розчином гідрогенкарбонату натрію з масовою часткою 3%.

— Промивати очі при потраплянні лугу слід водою, а після цього—розчином боратної кислоти з масовою часткою 2% (1 чай­на ложка боратної кислоти на склянку води). Після заключного ополоскування очей чистою водою Під повіки вводять 2-3 краплі альбуциду з масовою часткою розчиненої речовини 30%.

— Промивати очі після опіку необхідно ретельно протягом 20—30 хв, а потім обов’язково звернутися до лікаря.