Правила проходження практики

1. За період проходження практики студент дає 1 пробне заняття та 2 відкритих заняття (Додаток 1).

2. Студент має розробити та провести 1 виховний захід на вільну тематику.

3. Студент-практикант має спостерігати не менше 15 уроків (початкової, середньої та старшої школи) та відповідно їх проаналізувати.

4. На відкритих заняттях студента-практиканта обов’язково має бути присутнім керівники практики.

5. Студент-практикант має вчасно подати документацію на кінець проходження практики своєму керівникові.

Додаток 1. Вимог и до складання відкритих занять.

Сутність уроку як самостійного цілого зумовлена його методичним змістом - сукупністю положень, що визначають його особливості, структуру, види та прийоми роботи.

Б) Структура уроку ІМ

Структура визначається змістом уроку і місцем у циклі уроків та зумовлюється сукупністю закономірностей його внутрішньої організації, згідно яких компонуються його етапи.

Частини уроку	Компоненти уроку	Час
	постійні	змінні
І	Початок уроку/Вступна частина 1. Організація класу 2. Мовленнєва/фонетична зарядка 3 хв.	+ +		2хв. 3хв.
ІІ	Основна частина уроку. 3. Подача нового матеріалу. 4. Тренування в мовленні. 5. Практика в мовленні. 6. Систематизація вивченого 7. Контроль навичок та вмінь: · поточний, · тематичний/підсумковий	+	+ + + +     +	35 хв.
ІІІ	Заключна частина. 8. Підсумки уроку. 9. Виставлення та мотивація оцінок. 10. Повідомлення д/з.	+ +		2 хв. 3хв.

В) Зміст уроку ІМ

Зміст уроку складають навчальний матеріал і дії з ним, спрямовані на вирішення запланованих задач.

Розглянемо внутрішню організацію уроку ІМ. В цілісній структурі уроку виділяються початок, основна та заключна час­тини уроку.

Початок уроку складається з організаційного момен­ту, мовленнєвої / фонетичної зарядки, повідомлення завдань уроку. Отже початок уроку має реалізувати такі функції:

1) організувати клас до активної роботи на уроці, до співпраці;

2) створити іншомовну атмосферу з метою переведення учнів на іншомовну мовленнєву діяльність;

3) "налаштувати" артикуляційний апарат і спри­яти запуску іншомовного мовленнєвого ритму як перед­умови фонетично правильного оформлення наступних мовленнєвих дій учнів на уроці. Адже, за даними спеціальних досліджень, збудження мовленнєвого ритму є першим кроком до іншомовного мовлення.

В основній частині уроку вирішуються заплановані практичні задачі (у взаємозв'язку з освітніми, розвиваючими та виховними). Отже ця частина уроку присвячена ознайомленню з новим мовним матеріалом, автоматизації дій його вживання на рівні фрази та понадфразової єдності, узагальненню вивченого, контролю мовленнєвих навичок і вмінь. Найбільший відсоток часу основної частини уроку, звичайно, займає вправляння, тобто тренування і практика в мовленнєвій діяльності. Характер тренування чи практики залежить від поставленої учителем задачі (задач) уроку.

Кінець уроку повинен підсумовувати те, чого було досягнуто на уроці. Його компонентами є повідомлення домашнього завдання та підбиття підсумків проведеної роботи.

Вимоги до домашнього завдання:

• спрямованість на формування мовленнєвих навичок і мовленнєвих умінь;
• підготовленість змістом уроку;
• посильність за змістом;
• раціональність за обсягом;
• самостійність виконання.

Результативність уроку значною мірою зумовлена характером внутрішньої структури уроку, тобто поєднанням та координацією практичних задач в основній частині, що створює внутрішній стрижень уроку. Тому при визначенні внутрішньої структури уроку слід керуватися правилами, які відбивають психолого-дидактичні та лінгвометодичні закономірності навчання іноземної мови учнів початкових класів.

г) Специфіка уроку ІМ

Як відомо, у відповідності до вимог дидактики урок у початковій школі повинен враховувати передусім дані вікової психології. Він має бути науковим за характером змісту навчального матеріалу та засобами його засвоєння, враховувати специфіку предмета, вимоги Держстандарту і чинної програми, забезпечувати єдність навчання, освіти, виховання й розвитку особистості дитини.

Зважаючи на ці вимоги у загальнодидактичному плані урок у початковій школі повинен характеризуватися:

• динамічністю,
• цілеспрямованістю,
• чітким розподілом часу,
• взаємозв'язком навчальної діяльності з ігровою,
• емоційною насиченістю,
• опорою розумових дій на дії практичні,
• поступовим переходом від співробітництва з учителем до самостійності роботи (Л.В.Занков, І.О.Зимня, О.О.Леонтьєв, О.Я.Савченко).

ІІ. Урок ІМ як основна організаційна одиниця навчального процесу є його частиною і водночас самостійною, цілісною ланкою. До нього ставляться ті ж загальнодидактичні й методичні вимоги, що й до всього навчального процесу. В ньому синтезують­ся закономірності навчання, органічно взаємодіють цілі, зміст та методи. Він реалізує методичну концепцію, покладену в основу навчання. Тому питання уроку звичайно розглядають разом з питаннями методики та організації системи уроків. Розглянемо вимоги до уроку ІМ, що випливають з цілей, змісту та технології навчання цього предмета у школі:

1) Мовленнєва спрямованість уроку ІМ

Визначення мовленнєвої діяльності як основного об'єкта навчання передбачає формування чотирьох видів цієї діяльності - слухання, говоріння, читання, письма на уроці ІМ. Для досягнення цієї мети необхідна, по-перше, практична орієнтація уроку, тобто переважання вправляння у спілкуванні над повідомленням знань та їх осмисленням. Кожен урок повинен мати конкретні практичні цілі, спрямовані на формування мовленнєвих навичок та вмінь. По-друге, мовленнєва спрямо­ваність уроку означає комунікативний характер вправлення. Такі вправи як повторення за вчителем, переклад, складання речень за зразком, переказ тексту і т.п. мають бути також підпорядковані комунікативним цілям. Комунікативне вправляння - це завжди мовленнєва діяльність в нових ситуаціях з певною метою. Виконуючи комунікативну вправу, учень вирішує задану вчителем мовленнєво-розумову задачу, його мовлення пов'язане з конкретною природною або створеною штучно ситуацією спілкування.

Комунікативна атмосфера повинна пронизу­вати весь урок, починаючи з повідомлення вчителем завдань уроку ("Сьогодні ми поговоримо про те, як можна відпочити на канікулах, прочитаємо казку, навчимося виражати прохання /французькою, німецькою, іспанською/ мовою") і закінчуючи підсумком уроку, коли вчитель оцінює роботу учнів, наголошуючи на їх досяг­неннях саме в оволодінні комунікацією.

Комплексність уроку

Ця особливість уроку зумовлена природою мовлення: у мовленні всі види діяльності взаємодіють, сприяють формуванню один одного. Отже на уроці ІМ всі рівні мови - фонетичний, лексичний, граматичний - вивчаються взаємо­пов'язано, взаємозумовленим є й навчання видів мовленнєвої діяльності. Так, кожна доза мовного матеріалу повинна опрацьовуватись в усіх видах мовленнєвої діяльності. Наприклад, засвоюючи структуру активного граматичного мінімуму, необхідно передбачити вправи з аудіювання, говоріння, читання та написання цього явища. Для засвоєння структури пасивного граматичного мінімуму необхідна практика в читанні чи аудіюванні. Це проте не означає, що на уроці в однаковій мірі розвиваються усі види мовленнєвої діяльності. Один чи два з них будуть переважати над іншими.