Орієнтовна схема психолого-педагогічного аналізу уроку

Загальні відомості.

Дата, школа, клас, прізвище вчителя, кількість присутніх і відсутніх учнів, який урок за розкладом. Підготовленість приміщення до заняття (чисто, провітрено, добре освітлення); готовність учнів до роботи (чи у всіх є підручники, зошити, ручки, чи зручно вони розміщені на партах і т.п.); коли розпочався урок (своєчасно – за дзвінком чи були згаяні робочі хвилини).

Тема і дидактична мета уроку. Як визначено освітнє, виховне і розвивальне завдання, чи доведено цілі уроку до свідомості школярів, яким способом: безпосередньо чи опосередковано.

Тип і структура уроку.

Відповідність типу і структури уроку його меті.

Чіткість структури уроку. Розподіл часу.

Оцінка змісту навчального матеріалу.

Відповідність вимогам програми, підручника, досягнень відповідної науки, віковим особливостям і підготовці учнів.

Оцінка навчального матеріалу з точки зору освітніх, виховних і розвиваючих можливостей, їх реалізація.

Оцінка навчального матеріалу з точки зору завдань загальної, політехнічної і професійної освіти.

Оцінка навчального матеріалу з точки зору єдності теорії і практики, знань, умінь і навичок, зв'язку з місцевою практикою.

Достовірність фактичного матеріалу (чи не припустився учитель помилок під час пояснення або в доборі вправ).

Оцінка методів, прийомів і засобів навчання.

Методи роботи вчителя та учнів, співвідношення роботи вчителя та учнів.

Прийоми активізації пізнавальної діяльності та стимулювання творчої ініціативи учнів.

Створення проблемних ситуацій, застосування елементів дослідницького навчання, співвідношення пошукових, репродуктивних і творчих методів.

Самостійна робота учнів на уроці.

Наочні посібники, ТЗН, слово вчителя і наочність (наскільки вдало підібрані наочні посібники, роздатковий матеріал, оцінка методики їх використання).

Види, методи і форми перевірки та оцінки знань, умінь і навичок учнів.

Оцінка ефективності окремих етапів уроку.

Перевірка домашнього завдання:

чи перевірялись знання, уміння і навички школярів за домашнім завданням, як розширювались і поглиблювались;

які методи і прийоми застосовувались: фронтальне чи індивідуальне опитування, письмові чи усні завдання, самостійна робота учнів тощо;

чи всі учні виконали домашнє завдання;

чи з'ясовано і виправлено виявлені помилки;

об'єктивність оцінювання знань, умінь і навичок учнів, дотримування критеріїв та загальноприйнятих педагогічних вимог.

Вивчення нового навчального матеріалу:

подача учителем нового матеріалу (евристична бесіда, елементи проблемності, самостійне опрацювання за підручником або дидактичними матеріалами тощо), рівень усвідомленості учнями виучуваного;

дотримання послідовності й системи у викладі;

виділення у темі головного, істотного, що полегшило б сприймання, осмислення, запам'ятовування навчального матеріалу;

зв'язок нового з раніше вивченим матеріалом як даного, так і з суміжних предметів, логічна послідовність окремих видів навчальної роботи;

міжпредметні зв'язки.

зацікавленість учнів матеріалом уроку;

правильність, своєчасність у відповідності з програмою вживання наукової термінології учителем та учнями;

однозначність і правильність постановки вчителем запитань.

Закріплення вивченого:

робота, спрямована на краще запам'ятовування учнями вивченого;

оптимальний добір матеріалу для різних видів навчальної роботи: закріплення, повторення, систематизація й узагальнення;

застосування прийомів самоконтролю (читання підручника, відтворення матеріалу вголос, подумки, переказування сусідові по парті тощо);

помилки і способи їх виправлення;

способи вироблення умінь і навичок;

застосування своєчасних знань на практиці, їх подальше поглиблення (які усні, письмові та практичні роботи виконувалися для цього);

диференційованість завдань відповідно до індивідуальних особливостей учнів.

Розвиток учнів на уроці.

Розвиток самостійності і творчих сил учнів.

Навчання учнів прийомам логічного мислення: порівняння, аналізу, синтезу, узагальнення, абстрагування, індукції, дедукції.

Розвиток образного мислення учнів.

Навчання учнів самостійно переносити знання і вміння у нову ситуацію, знаходити проблему у новій функції об'єкта, самостійно комбінувати відомі способи для виконання певного завдання, бачити різні способи виконання завдання, будувати принципово "нові".

Навчання школярів виділяти основні ознаки предметів і явищ, добирати істотні, узагальнювати їх у поняття, що формувалось.

Підбір завдань, які потребують пошуку й творчості.

Закріплення знань включенням їх у нові зв'язки з раніше вивченим і з новими життєвими фактами.

Навчання учнів прийомам логічної аргументації, всебічного розгляду предметів, планування.

Виховна робота на уроці.

Формування елементів наукового світогляду :природничо-наукових (розуміння природних явищ і процесів, ставлення до природи), гносеологічних (пізнання світу), суспільних (виконання обов'язків учнів, громадських доручень) тощо.

Моральні якості особистості, що формувалися в учнів на уроці.

Формування відповідального ставлення до праці, культура праці.

Естетичне виховання, зокрема, формування естетичного ставлення до навколишнього, на якому матеріалі проводилось (програмовому чи додатково підібраному).

Створення умов для реалізації активної внутрішньої позиції учнів щодо навколишнього середовища.

Здійснення індивідуального підходу у вихованні учнів.

Морально-психологічний клімат на уроці.

Поведінка учнів на уроці:

рівень зацікавленості, сумлінності, дисциплінованості;

активна розумова праця;

цілеспрямованість і зосередженість уваги;

напруженість у роботі сильних і слабких учнів;

регуляція поведінки дітей (зацікавленість матеріалом, загальною робочою атмосферою в класі, волею вчителя тощо);

порушення дисципліни, їх причини, ставлення учнів до правопорушників.

Стиль роботи вчителя на уроці:

володіння класом, вміння зосередити увагу учнів, створити робочу атмосферу, підтримувати дисципліну;

вміння організувати роботу, зацікавити нею дітей, підвищити їхню активність;

володіння творчими методами й прийомами навчання;

знання дитячої психології (легко розуміє учнів, правильно визначає особливості пізнавальної діяльності кожного, рівень знань, вихованості учнів);

особистість учителя (спостережливість, вдумливість, винахідливість, акуратність, вимогливість, зовнішній вигляд, культура мовлення, міміка, жестикуляція тощо);

культура педагогічної праці;

авторитет учителя в учнів.

Взаємини вчителя та учнів, педагогічний такт.

Настрій учителя та учнів на уроці.

Емоційність уроку.

Загальна оцінка уроку

Позитивні моменти уроку, досягнення мети і завдань уроку.

Недоліки, помилки, аналіз їх причин.

Поради і рекомендації на майбутнє.

Додаток 4

Взірець плану-конспекту уроку з історії України на тему "Українські землі у складі Великого князівства Литовського" (7 клас)

Тема уроку: Українські землі у складі Великого князівства Литовського

Мета: з'ясувати причини польсько-литовської експансії на українські землі; охарактеризувати суспільно-політичний устрій та значення Кревської унії 1385 р. для українських земель;

розви­вати здатність до самостійного аналізу історичних подій на основі опрацювання наукової та науково-популярної літератури;

вихову­вати цілеспрямовану громадянську позицію учнів, національно-патріотичні почуття.

Тин уроку: урок засвоєння нових знань на основі умінь та на­вичок.

Обладнання: історична карта, портрети великих князів литов­ських Ольгерда та Ягайла; монографії: Русина О. Україна під тата­рами і Литвою. — К., 1998; Ващук Д. «Абых мо держали ихъ подле права их земли» (Населення Київщини та Волині і великокнязів­ська влада в XV-XVI ст.). — К., 2009.

Методи: пояснення, бесіда, практична робота з картою, портретами, інтерактивні вправи.

Очікувані результати: після уроку учні зможуть:

показувати па історичній карті території українських земель, що увійшли до складу Великого князівства Литовського та Королівства Польсько­го;

визначати причини та сутність Кревської унії;

визначати харак­тер литовського панування на українських землях.

ХІД УРОКУ