Які витоки виникнення і розвиток вищих учбових закладів в світі?
У Древній Греції був створений один з перших прообразів вищого учбового закладу. У IV столітті до н.е. Платон організував в гаї поблизу Афін, присвяченою Академу, філософську школу, яка отримала назву Академії.
Академія існувала більше тисячі років і була закрита в 529 р. Аристотель створив при храмі Аполлона Лікейського в Афінах інший учбовий заклад — Лікей. У Лікєє особлива увага приділялася вивченню філософії, фізики, математики і іншим наукам про природу. У історичній перспективі — це попередник сучасного ліцею.
У еллінську епоху (308-246 до н. э.). Птолемеєм був заснований Мусеум (від латів. Museum — місце, присвячене Музам). У формі лекційних занять там обучали основним наукам — математиці, астрономії, філології, природознавству, медицині, історії. У Мусеумі викладали Архімед, Евклід, Ератосфен. Саме Мусеіум був найзначнішим сховищем книг і інших культурних цінностей. В наші дні сучасний музей швидше виконує другу історичну функцію, не дивлячись на те, що останніми роками посилюється його освітньо-виховне значення.
Іншими варіантами вищих учбових інститутів в Древній Греції були філософські школи і ефебії (учбово-виховні заклади військово-спортивного профілю).
У 425 році в Константинополі була заснована вища школа — Аудиторіум (від латів. audire — слухати), яка в IX столітті іменувалася «Магнавра» (Золота палата). Школа знаходилася в повному підпорядкуванні імператорові і виключала будь-які можливості самоврядності. Як основні підструктури виступали кафедри різних наук. На початку навчання проходило на латинській і грецькій мовах, а з VII-VIII століть — виключно на грецькій мові.
У XV столітті в програму навчання була повернена латинь і включені нові, так звані іноземні мови. У знаменитій школі, де був зібраний колір викладацької еліти, вивчали античну спадщину, метафізику, філософію, богослов’я, медицину, музику, історію, етику, політику, юриспруденцію. Заняття проводилися у вигляді публічних диспутів. Більшість випускників вищої школи були енциклопедично освічені і ставали громадськими і церковними діячами. Наприклад, Кирило і Мефодій, творці слов'янської писемності, свого часу вчилися в цій школі. Окрім Магнаври, в Константинополі діяли інші вищі школи: юридична, медична, філософська, патриарша.
Майже одночасно в будинках спроможних і іменитих громадян Візантії почали складатися кухлі-салони — своєрідні домашні академії, які об'єднували людей довкола інтелектуалів-меценатів і авторитетних філософів. Їх називали «школою усіляких чеснот і ерудиції».
Церква зіграла особливу роль в розвитку вищої освіти. Наприклад: Монастирські вищі школи сходили до ранньохристиянської традиції.
У ісламському світі поява Будинків мудрості в Багдаді (у 800 році) стала визначною подією в процесі розвитку освіти. У Будинках мудрості збиралися крупні учені і їх учні. Вони дискутували, читали і обговорювали літературні твори, філософські і наукові вигадування і трактати, готували рукописи, читали лекції. У XI-XIII столітті в Багдаді з'явилися нові вищі учбові заклади — медресе. Медресе поширилися по всьому ісламському світу, але найзнаменитішим було медресе Нізамейі в Багдаді, відкрите в 1067 році. У них здобували як релігійну, так і світську освіту.
На початку XVI століття на Близькому Сході склалася ієрархія медресе:
• столичні, відкриваючі випускникам дорогу до адміністративної кар'єри;
• провінційні, випускники яких, як правило, ставали чиновниками.
Крупним культурним і освітнім центром ісламського світу була мусульманська Іспанія (912-976 років). Вищі школи Кордови, Саламанки, Толедо, Севільї пропонували програми по всіх галузях знання — богослов’ї, праві, математиці, астрономії, історії і географії, граматиці і риториці, медицині і філософії. Школи університетського типа (з лекційними залами, багатою бібліотекою, науковою школою, системою самоуправління), що з'явилися на Сході, стали попередниками середньовічних університетів Європи. Освітня практика ісламського миру, особливо арабська, значно вплинула на розвиток вищої освіти в Європі.
Кожен новий вищий учбовий заклад обов'язково створював свій статут і знаходив статус серед інших учбових закладів.