Оцінка знань, навичок, умінь
До 1989 р. в нашій країні існувала 5-бальна система оцінювання і контролю засвоєння учнями необхідного об'єму знань (навичок, умінь). Оцінка "п'ять" відігравала роль "верхньої планки" і свідчила, що стандарт знань повністю засвоєний. Недоліки: не досить ефективна, слабо збуджує, суб'єктивна, учень не бачить, у чому його недоробки, учитель відіграє роль "верховного судді", категорично виносить "вирок".
Деякі вчителі почали залучати учнів до самооцінки, а також до оцінювання незалежними експертами.
В останні роки (з 1993) широко використовуються тести, які дають підсумковий результат у балах. Вони базуються на провідній методології теорії біхевіоризму. Тести будуються за єдиною схемою: визначення цілей тесту, його складання, апробація на невеликій кількості респондентів із наступним коригуванням, розробка шкали вимірів і правил інтерпретації результатів. Пізніше тести автоматизували.
У передових зарубіжних країнах прижилася рейтингова система контролю знань школярів і студентів. Це своєрідне продовжене і поглиблене тестування, збільшення мотиваційних можливостей і об'єктивності оцінки знань.
Схема рейтингової оцінки знань: предмет ділиться на певну кількість модулів (розділів), послідовних і взаємопов'язаних; кожному модулю надається певна кількість балів (за складністю, пріоритетністю і тривалістю вивчення); сума балів за модулями дає загальну кількість балів з дисципліни; бали виставляються протягом семестра за певні види робіт {вхідне тестування, домашнє завдання, лабораторний практикум, курсова робота, тестування з кожного розділу); інтерпритація балів пов'язується з 5-бальною системою; екзамен — ЗО балів, семестр — 129—145 балів (оцінки 3—4—5, якщо рейтинг педагогіки за один семестр — 200 балів). Інша інтерпритація результатів рейтингового контролю: наприклад, максимальний рейтинг із педагогіки — 200 балів. Студент набрав за весь період навчання 140 балів, це означає, що він засвоїв матеріал на 70%; інший студент набрав 150 балів — результат 75% від ідеальної межі, яка відповідає державному стандарту. Така оцінка заставляє трудитися систематично протягом усього семестру. Хто набрав 80% рейтингових балів, можуть не здавати екзаменів. Створюються умови для змагання серед окремих студентів і груп у процесі досягнення цілей — це могутній мотиватор активності студентів (учнів) у навчанні. Недоліки — незпівставленість шкали балів з різних дисциплін (наприклад: педагогіка — 200 балів, математика — 300, фізика — 280).
Є ще один напрям пошуків нових форм контролю засвоєння знань — кваліметричний підхід. Кваліметрія — наука про кількісні методи оцінки якості продукції. Факторно-критеріальна модель як класична кваліметрична модель допомагає вирішити триєдині завдання: демократизацію процесу навчання, об'єктивізацію оцінки і посилення зацікавленості учнів у її підвищенні. Крім того, чим більше критеріїв щодо одного фактора, тим об'єктивніша оцінка і більший мотиваційний потенціал у ній закладений (тому вводяться оцінки: 4,5; 3,5; 2,5). Приклад алгоритму такого критеріального підходу при розв'язуванні математичних задач, який повинен бути засвоєний учнями, наведено в табл.8.
Таблиця 8. Критерій оцінювання рівня математичних знань учнів за їхнім умінням розв'язувати задачі
| Критерій | Значення критерію балів | У кваліметричиому вимірюванні |
| Відповідь правильна, логіка розв'язування дотримана повністю, у проміжних діях немає відхилень. | 1,0 | |
| Відповідь правильна, логіка розв'язування дотримана повністю, у проміжних діях є відхилення. | 4,5 | 0,9 |
| Відповідь правильна, логіка розв'язування має невеликі порушення. | 4,0 | 0,8 |
| Відповідь неправильна через елементарні помилки в декількох проміжних діях, але логіка розв'язку загалом дотримана. | 3,5 | 0,7 |
| Відповіді немає, логіка неявна, проміжні дії помилкові в кінці розв'язку. | 3,0 | 0,6 |
| Відповіді не отримано, логіка неявна, проміжні дії помилкові з самого початку розв'язку. | 2,5 | 0,5 |
| Відповіді не отримано, логіки немає, у проміжних діях безліч помилок. | 2,0 | 0,4 |
Кваліметричний підхід переслідує не проміжний контроль знань, а, швидше підсумковий, коли визначаються кінцеві результати діяльності учнів і педагогів, наприклад за весь рік.