Контроль роботи дихальної системи

Для контролю системи зовнішнього дихання (вентиляції легенів) застосовують такі показники:

☻ життєва ємкість легенів (ЖЄЛ) – непряма оцінка величини їхньої дихальної поверхні, де відбувається газообмін між альвеоволярним (ячейковидним, бульбашковим) повітрям і кров’ю капілярів легенів. Абсолютна величина ЖЄЛ у здорових людей коливається у межах 1800-7200 мл;

☻ хвилинний об’єм дихання (ХОД) – кількість повітря, що вентилюється у легенях за 1 хв, яку визначають за допомогою спеціального газового лічильника – газоаналізатора. У спокої ХОД складає 4-10 л., а у напруженому фізичному навантаженні – 150-180 л;

☻ максимальна вентиляція легенів (МВЛ) – об’єм дихання, який може бути реалізованим за рахунок поглиблення кожного вдиху і збільшення частоти дихання;

☻ життєвий індекс(ЖІ) – об’єм повітря, який припадає на кожен кілограм маси тіла, ЖІ = ЖЄЛ/m;

Показники ЖЄЛ, ХОД, МВЛ визначають методами спірометрії (від латинського слова «spiro» – дути), пневмотахометрії (від латинського слова «tachos» – швидкість) або пневмометрії.

Питання для самоконтролю

1. Що розуміють під фізичною підготовленістю спортсменів?

2. Що розуміють під загальною і спеціальною фізичною підготовленістю?

3. Що розуміють під силою та витривалістю біологічних систем?

4. Які види витривалості відомі, в чому їхня суть?

5. Як здійснюють контроль силових якостей?

6. Що розуміють під швидкісними якостями спортсмена?

7. Що входить в елементарні та комплексні прояви швидкості?

8. Що розуміють під координаційними здібностями?

9. Які методи контролю координаційних здібностей відомі, як їх здійснюють?

10. Що розуміють під гнучкістю біологічних об’єктів?

11. Як розрізняють активну і пасивну гнучкості, як їх вимірюють?

12. Які основні показники серцево-судинної системи у спорті вважають інформативними, як їх вимірюють?

ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ

ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ СПОРТСМЕНА

Основні поняття

Фізичний розвиток – це комплекс морфологічних (від грецького слова «morphe» – форма, будова) і функціональних показників організму людини [5].

Основна мета спортивної морфології – забезпечення майбутніх тренерів визначеного виду спорту і викладачів фізичної культури певною сумою знань, умінь і навиків. Маються на увазі такі питання, як структурні перебудови, що відбуваються в організмі спортсмена при заняттях фізичними вправами; як правильна оцінка змін у будові організму і використання цих знань задля підвищення спортивної майстерності. Сюди ж можна віднести використання методик оцінки розмірів і пропорцій тіла людини, конституціональної соматотипології (від грецького слова «somatos» – тіло), маси тіла та її компонентів (жирової, кісткової, м’язової), рухливості у суглобах, сили окремих груп м’язів й таке інше.

Існують основні й додаткові антропометричні (від грецького слова «antropos» – людина) показники. Основні – це зріст, маса тіла, коло грудної клітини, життєва ємкість легенів, сила кисті та станова сила; додаткові – коло шиї, плеча, передпліччя, живота, талії, стегна, гомілки, довжина рук та інше. У ході антропометричних досліджень оцінюють масу, щільність і форму (статуру) тіла.

Визначення статури

Статуру людини визначають за конституційним типом, розуміючи під цим розміри, форму, пропорції та особливості взаємного розташування частин її тіла. Виділяють три типи статури у чоловіків:

▲ пікнічеський (від грецького слова «pyknos» – щільний) – широкий, сильний і коренастий;

▲ лептосомний (від грецького слова «leptos» – легкий) – довгий, тонкий, витягнутий;

▲ атлетичний (від грецького слова «athletikos» – властивий борцям) – м’язистий із вузьким тазом, широкою грудною клітиною та широкими плечима.

Статуру спортсмена можна оцінити за індексом Кетле (ІК)

ІК = m/l,

де m – маса тіла (г), l – зріст стоячи (см).

Прийняті наступні нормативи ІК:

☻ для дітей молодшого шкільного віку – 180-260 г/см;

☻ для дітей середнього шкільного віку – 220-360 г/см;

☻ для хлопчиків 15 років – 325 г/см;

☻ для дівчаток 15 років – 318 г/см;

☻ для чоловіків – 379-400 г/см;