Виховання передумов трудової діяльності

Завдання виховання:виховувати в дітей бажання при­ймати мету праці, а потім з допомогою дорослого визначати її; бажання самостійно виконувати посильні трудові дії, інте­рес до досягнення результату згідно з метою; основи власної гідності; бажання та вміння допомагати одне одному, дяку­вати за допомогу; охайність; бережне поводження з речами, предметами у навколишньому; естетичне сприймання та від­повідне емоційне реагування на естетичні якості предметів, засобів та результатів праці.

Самообслуговування.Формувати в дітей уміння вико­нувати (з незначною допомогою дорослого, а згодом під йо­го контролем) такі дії:

1. Одягатись у певній послідовності (взуття — верхній одяг — головні убори). Надягати взуття, зашнуровувати чи застібати його, з другої половини року вчитись зав'язувати шнурки черевиків; одягати верхній одяг, застібати на ньому ґудзики (спереду); надягати головні убори.

2. Роздягатись у певній послідовності (головні убори — верхній одяг — взуття). Знімати головні убори, розстібати на верхньому одязі ґудзики, знімати його; вивертати на лицьовий бік, акуратно складати чи вішати на місце; розшнуровувати чи розстібати взуття, знімати і ставити на місце; раціонально розміщувати одяг та взуття у шафі (на верхній поличці — головні убори, на нижній — взуття, а на вішалці — верхній одяг).

3. Привчати користуватися дзеркалом, помічати неохай­ність в одязі, усувати її самостійно чи звертатися за допомо­гою до дорослих, товаришів.

Елементи господарсько-побутової праці.Привчати ді­тей виконувати прості завдання з близьким результатом: ста­вити дитячі стільці до столів, розкладати на столах серветки, ставити хлібниці, серветниці, тарілки, розкладати ложки (з другої половини року виконувати обов'язки чергових у їдальні); розкладати матеріали до занять і прибирати їх; піс­ля ігор та інших видів самостійної діяльності прибирати на місце іграшки, книжки, картинки тощо; вчити очищати від пилу будівельний матеріал, дитячі і лялькові меблі тощо, ми­ти іграшки; брати участь у прикрашанні групової кімнати до свята; збирати листя, гілочки на своєму майданчику; очища­ти від снігу лави. Привчати дітей додержуватись порядку й чистоти в приміщенні і на ділянці дитячого садка.

Результати навчально-виховної роботи:

діти виявляють емоційно-позитивне ставлення до трудо­вих завдань;

з допомогою дорослого визначають мету праці;

намагаються самостійно виконувати прості трудові дії і досягати результату;

знімають та надягають одяг, розстібають і застібають ґудзики (спереду), вивертають одяг на лицевий бік, склада­ють та вішають легкий одяг на місце, а зимове пальто — з допомогою дорослого;

знімають взуття і ставлять на місце, взувають, зашнуро­вують його, роблять спроби зав'язувати шнурки черевиків;

знімають та надягають головні убори;

виконують прості доручення з господарсько-побутової праці, обов'язки чергових у їдальні, роблять спроби допома­гати одне одному — в основному, за нагадуванням дорослого.

Середня група

(П'ятий рік життя)

Завдання виховання:виховувати в дітей вміння з допомо­гою дорослого визначати мету праці, планувати послідовність трудових дій, добирати обладнання і зручно розміщувати йо­го на робочому місці, самостійно і послідовно виконувати

ряд трудових дій, долати посильні труднощі, досягати кінце­вого результату, прибирати на місце трудове обладнання, приводити в порядок робоче місце; позитивне ставлення до праці (бажання виконувати трудове завдання, старанність); культуру спілкування з дорослими, ровесниками; бажання та вміння співробітничати вдвох — утрьох (з допомогою вихова­теля домовлятись про розподіл частин роботи, погоджувати дії в ході її виконання, охоче допомагати один одному); бе­режне поводження з предметами, засобами й результатами праці, естетичне сприймання і відповідне емоційне реагу­вання на їх естетичні якості.

Самообслуговування.Удосконалювати набуті раніше навички одягання, роздягання, взування та роззування. Продовжувати формувати вміння зав'язувати шнурки чере­виків. Закріплювати вміння раціонально розміщувати одяг та взуття у відведених для цього місцях. Формувати вміння своєчасно приводити одяг у порядок (чистити, просушувати тощо), у разі потреби звертатися за допомогою до ровесників чи дорослих.

Господарсько-побутова праця.Закріплювати набуті ра­ніше навички та формувати нові вміння щодо підтримання порядку в груповій кімнаті: продовжувати привчати ставити і класти на місце предмети побуту (стільці, іграшки, книжки тощо); витирати пил з дитячих та лялькових меблів, буді­вельного матеріалу тощо; мити іграшки, вчити прати речі невеликого розміру (лялькову білизну тощо), підклеювати спільно з вихователем книжки, лагодити коробки з-під на­стільних ігор та ін. Залучити до участі у прикрашанні групо­вої кімнати до свята.

Продовжувати формувати вміння виконувати обов'язки чергових по їдальні: сервірувати столи в певній послідовнос­ті (застилати їх скатертинами чи розкладати серветки, при­крашати букетами квітів, ставити хлібниці, серветниці, блю­дечка, чашки, тарілки, розкладати ложки виделки, ножі).

Залучати дітей виконувати обов'язки чергових з підго­товки до занять (чергування вводиться з першої чи другої половини року — на вибір вихователя); розкладати матеріа­ли, посібники, підготовлені вихователем.

Залучати до прибирання майданчика (відповідно до сезо­ну): підмітати доріжки, ґанок, перекопувати пісок у пісочному

дворику, протирати лави, столи та інше обладнання, змітати з нього сніг, розчищати від снігу доріжки тощо.

Художня праця.Елементи декоративного плетіння: учи­ти плести кіску з кольорової тасьми чи шнурів, смужок тка­нини чи мотузки (закладки, поясок тощо).

Залучати до посильної участі в роботі старших дошкіль­ників щодо виготовлення виробів з паперу, природних, штучних та інших матеріалів.

Результати навчально-виховної роботи:

діти позитивно ставляться до трудових завдань, працю­ють охоче, виявляють елементи старанності;

загалом самостійно вдягаються, роздягаються, взувають­ся, роззуваються, додержуючись певної послідовності; акурат­но розміщують одяг у відведених для цього місцях;

виконують доручення з господарсько-побутової праці, обов'язки чергових по їдальні та щодо підготовки до занять. При цьому з допомогою дорослого визначають мету праці й послідовність трудових дій, готують робоче місце, правильно виконують посильні трудові дії, досягають кінцевого резуль­тату, приводять у порядок робоче місце, виявляють початко­ві вміння взаємодії вдвох — утрьох.

Старша група

(Шостий рік життя)

Завдання виховання:виховувати в дітей культуру праці: вміння ставити мету праці, планувати й організовувати хід роботи (визначати, що і в якій послідовності робити, доби­рати потрібний матеріал та обладнання, раціонально розмі­щувати їх на робочому місці); уміння користуватись облад­нанням, виконувати трудові дії в певній послідовності, використовувати раціональні прийоми роботи, додержуватись правил безпеки праці та особистої гігієни, економити мате­ріал, підтримувати порядок на робочому місці, здійснювати контроль за якістю проміжного та кінцевого результату, ви­являти недоліки й усувати їх, прибирати робоче місце, при­водити в порядок обладнання і класти його на місце. Форму­вати суспільні мотиви праці: бажання зробити корисну справу для інших. Виховувати позитивне ставлення до праці (працювати охоче, старанно, не відволікаючись, творчо,

досягати позитивного результату, радіти успіхам тощо); від­повідальність, цілеспрямованість, організованість, самостій­ність, наполегливість, ініціативність; бережне ставлення до навколишніх речей; бажання і вміння взаємодіяти вдвох — -учотирьох, встановлюючи взаємини співробітництва взаємо­допомоги (справедливо розподіляти обов'язки, матеріал і об­ладнання, погоджувати дії в ході роботи, піклуватись про успіх загальної справи, здійснювати взаємоконтроль і вза­ємодопомогу, об'єктивно й доброзичливо оцінювати пове­дінку і результати праці товаришів та свої власні); бажання та вміння виконувати функції організатора («бригадира») ко­лективної роботи підгруп з трьох-чотирьох дітей; уміння ке­рувати роботою дитини молодшої чи середньої групи (пока­зувати і пояснювати їй певні дії, контролювати хід її роботи тощо); культуру спілкування з дорослими, ровесниками, ма­люками.

Завдання трудового, виховання розв'язувати в єдності із завданнями морального, фізичного, розумового, естетичного та екологічного виховання.

Самообслуговування.Формувати звичку самостійно, у певній послідовності, потрібному темпі вдягатись, роздяга­тись, взуватись, роззуватись; правильно та акуратно склада­ти чи вішати на місце одяг та ставити взуття; доглядати одяг (чистити, сушити); вчити доглядати взуття (мити, чистити).

Привчати дітей помічати й самостійно усувати неохай­ність у своєму зовнішньому вигляді, тактовно підказувати товаришеві про неполадки в його костюмі, взутті, допомага­ти усувати їх.

Господарсько-побутова праця.Привчати дітей поміча­ти безладдя і своєчасно та самостійно підтримувати порядок у навколишній обстановці (після ігор, занять, самостійної художньої діяльності класти на місце іграшки, матеріали, об­ладнання тощо; після сну самостійно прибирати постіль).

Удосконалювати вміння очищати (протирати) різні пред­мети (іграшки, будівельний матеріал, дитячі меблі тощо) від пилу; мити іграшки, будівельний матеріал, обладнання; пра­ти речі невеликого розміру — лялькову білизну та одяг, шкарпетки тощо. Привчати ремонтувати книжки, іграшки, коробки з-під настільних ігор; протирати підлогу після вми­вання підготовленою дорослим шваброю з ганчіркою; допо­магати помічникові вихователя розкладати комплекти білиз­ни та розвішувати рушники, вихователеві — готувати та

виносити на ділянку іграшки, матеріал, інвентар для ігор та праці, а після їх закінчення відносити його на місце. Залуча­ти до прикрашання приміщення до свята.

Удосконалювати вміння виконувати обов'язки чергового по їдальні (у присутності дорослого самостійно сервірувати столи до сніданку, обіду, полуденка згідно з меню, у певній послідовності, поданій у відповідному розділі програми для середньої групи; після їди кожна дитина має сама прибрати свій посуд, а чергові — хлібниці, серветниці та змести крих­ти зі столу).

Продовжувати формувати вміння виконувати обов'язки чергових щодо підготовки до занять: розкладати на столах матеріали, обладнання, підготовлені вихователем посібники. Привчати кожну дитину самостійно прибирати своє робоче місце після заняття.

Залучати дітей допомагати дорослим у виготовленні пе­чива, вареників з готового тіста.

Привчати піклуватись про менших: допомагати їм одяга­тись і роздягатись, виготовляти для них іграшки-саморобки тощо.

Привчати прибирати майданчик (відповідно до сезону): підмітати доріжки, ґанок, перекопувати пісок у пісочниці, протирати обладнання, змітати з нього сніг, розчищати від снігу доріжки тощо.

Художня працяНа вибір вихователя пропонується ряд варіантів роботи дітей з різними матеріалами. Залежно від місцевих умов, матеріальної бази дитячого садка, здібностей та нахилів дітей вихователь може вибирати всі або кілька за­пропонованих нижче варіантів і їх складових частин, а також доповнювати їх своїми варіантами, надаючи при цьому особ­ливої уваги розвиткові самостійності і творчості дітей.

Варіант І

Робота з папером і картоном

Зацікавлювати дітей виготовляти прості саморобки з па­перу і картону за зразками і своїм задумом. Закріплювати вміння обирати папір за кольором і фактурою відповідно до задуму та призначення виробу, використовувати знайомі та придумувати нові прийоми обробки паперу й картону та з'єднання частин створюваного виробу. Залучати дітей до виготовлення виробів з готових форм (стрічки паперу, ко­робки, циліндри тощо) та способом пап'є-маше. Ознайоми-

ти з готовими виробами, матеріалом для пап'є-маше (тонкий папір, клей, ґрунтовка) та технікою роботи.

Орієнтовні вироби: іграшки-саморобки для різних видів ігор, вітальні листівки, ялинкові прикраси, персонажі й де­корації лялькового театру, предмети оформлення інтер'єру приміщення тощо.

Варіант II

Робота з природним та штучним матеріалом

Викликати в дітей інтерес для участі в заготівлі природ­ного і штучного матеріалу (шишки, жолуді, каштани, кора, листя, насіння, солома, трава, кукурудзяні початки, горіхова і яєчна шкаралупа, поролон, пінопласт, дріт у поліхлорвініловій оболонці, корки, пластмасові пляшки, пакети з-під молочних продуктів, упаковка для яєць тощо) та виготовлен­ня різних саморобок. Розвивати вміння добирати потрібний матеріал відповідно до задуму і призначення виробів; вико­ристовувати засвоєні на заняттях з конструювання, апліка­ції, прийоми обробки природних та штучних матеріалів і з'єднання частин виробів, їх оформлення та придумувати нові.

Орієнтовні вироби: намисто, пояси, букети із засушених рослин, панно, ялинкові прикраси, персонажі для ігор тощо.

Варіант III

Декоративне плетіння

Ознайомити з обладнанням і матеріалами для плетіння (ручна рамка чи станок, утворений з двох з'єднаних рамок, тасьма, шнури, ножиці із заокругленими кінцями, малюнки зразків плетіння, готові вироби, коробочки із секціями для тасьми); формувати вміння обирати відрізки декоративної тасьми за фактурою і розцвіткою, натягувати на рамку вузь­ку тасьму чи тонкий кольоровий шнур як основу для плетін­ня, нарізування смужки тасьми відповідної довжини, впліта­ти смужки тасьми в основу способом переплетіння «полотно» (роботу закріплення і оформлення країв виробів виконує дорослий); заохочувати дітей виконувати творчі за­вдання: добирати розцвітку тасьми, створювати узори чергу­ванням смужок різних розцвітки і ширини (серветки, ки­лимки тощо).

Закріплювати вміння плести кіску з кольорової тасьми чи шнурів, мотузки, смужок тканини. Залучати до плетіння найпростіших вузлів у техніці макраме.

Орієнтовні вироби: закладки, пояски, атрибути для ігор, декорації лялькового театру, вироби для художнього оформ­лення приміщення тощо.

Результати навчально-виховної роботи:

діти позитивно ставляться до трудових завдань: виявля­ють бажання працювати, старанність, елементи ініціативи та відповідальності;

самостійно та в певній послідовності вдягаються, роздя­гаються, взуваються, роззуваються, правильно розміщують одяг та взуття у відведених для цього місцях; виконують про­сті дії догляду за одягом і взуттям;

виконують доручення з господарсько-побутової праці, обов'язки чергових по їдальні, підготовці до занять; у проце­сі художньої праці виготовляють прості вироби з різноманіт­них матеріалів — за зразками та власним задумом. При цьо­му ставлять мету праці (з допомогою запитань дорослого та самостійно), планують і організовують хід роботи знайомого змісту; виявляють елементи творчості, правильно користу­ються обладнанням, контролюють результати роботи, усува­ють недоліки, прибирають робоче місце; уміють взаємодіяти вдвох—учотирьох, виконувати функції організатора колектив­ної роботи.

Підготовча група

(Сьомий рік життя)

Завдання виховання:виховувати в дітей культуру праці: вміння ставити близьку та більш віддалену комплексну мету праці, планувати й організовувати хід роботи (визначати, що і в якій послідовності робити, добирати потрібний матеріал та обладнання, раціонально розміщувати їх на робочому міс­ці); уміння правильно користуватись обладнанням, викону­вати трудові дії в певній послідовності, використовувати ра­ціональні прийоми роботи, додержуватись правил безпеки праці та особистої гігієни, економити матеріал, час; підтри­мувати порядок на робочому місці; здійснювати контроль за якістю результату, виявляти недоліки й усувати їх; приводи­ти в порядок робоче місце та обладнання. Формувати су­спільні мотиви праці: бажання зробити корисну справу для інших. Виховувати позитивне ставлення до праці (працювати

охоче, старанно, не відволікаючись, творчо, досягати якісно­го результату, радіти успіхам тощо), відповідальність, ціле­спрямованість, організованість, самостійність, наполегливість ініціативність, бережне ставлення до навколишніх речей; ба­жання та вміння взаємодіяти вдвох—ушістьох, встановлюючи взаємини співробітництва і взаємодопомоги (справедливо розподіляти обов'язки, матеріал і обладнання, погоджувати дії в ході роботи, піклуватись про якісне та своєчасне вико­нання загальної справи, здійснювати взаємоконтроль, у разі потреби допомагати одне одному, об'єктивно і доброзичливо оцінювати поведінку й результати праці товаришів та свої власні); бажання та вміння виконувати функції організатора («бригадира») колективної роботи підгрупи з чотирьох-шести дітей; навички та звички культури спілкування з доросли­ми, ровесниками, малюками.

Завдання трудового виховання розв'язувати в єдності із завданнями фізичного, морального, розумового та естетич­ного виховання.

Самообслуговування.Продовжувати формувати звичку самостійно, у певній послідовності, потрібному темпі вдяга­тись, роздягатись, взуватись, роззуватись; акуратно складати чи вішати на місце одяг та ставити взуття; доглядати одяг (чистити, сушити). Формувати вміння пришивати ґудзики, петлі. Привчати доглядати взуття (мити, чистити). Формува­ти звичку помічати й самостійно усувати неохайність у своє­му зовнішньому вигляді, у разі потреби допомагати одне од­ному.

Господарсько-побутова праця.Формувати звичку по­мічати безладдя і своєчасно та самостійно (без нагадування) підтримувати порядок навколо себе (після ігор, занять, са­мостійної художньої діяльності класти на місце іграшки, ма­теріали, обладнання тощо). Привчати розстилати ліжко та застилати його після сну, допомагати помічникові виховате­ля міняти постільну білизну.

Закріплювати вміння очищати від пилу різні предмети (будівельний матеріал, іграшки, дитячі меблі тощо); мити іг­рашки, будівельний матеріал, обладнання; прати речі неве­ликого розміру; вчити прасувати їх. Привчати ремонтувати книжки, іграшки, коробки з-під настільних ігор; протирати підлогу після вмивання підготовленою дорослим шваброю з ганчіркою. Допомагати вихователеві готувати та виносити на

ділянку іграшки, матеріали, інвентар для ігор та праці, при­бирати їх на місце.

Закріплювати вміння виконувати обов'язки чергового по їдальні, з підготовки до занять.

Залучати до участі в художньому оформленні інтер'єру приміщення.

Удосконалювати вміння виготовляти печиво, вареники, пиріжки та інші вироби з готового тіста.

Продовжувати привчати піклуватись про менших: допо­магати їм одягатись і роздягатись, виготовляти та лагодити для них іграшки тощо.

Закріплювати вміння прибирати майданчик (відповідно до сезону): підмітати доріжки, ґанок, перекопувати пісок у пісочниці, протирати обладнання, змітати з нього сніг, роз­чищати від снігу доріжки тощо,

Художня працяНа вибір вихователя пропонується низ­ка варіантів роботи дітей з різними матеріалами. Залежно від місцевих умов, матеріальної бази дитячого садка, здібностей та нахилів дітей вихователь може вибрати всі чи кілька за­пропонованих нижче варіантів і їх складових частин, а також доповнювати їх своїми варіантами, надаючи при цьому особ­ливої уваги розвиткові самостійності і творчості дітей.

Варіант І

Робота з папером і картоном

Підтримувати в дітей інтерес до виготовлення простих саморобок з паперу і картону за зразками та своїм задумом. Удосконалювати вміння добирати папір за кольором і факту­рою відповідно до задуму й призначення виробу, творчо ви­користовувати знайомі та придумувати нові прийоми оброб­ки паперу, картону і з'єднання частин створюваного виробу. Закріплювати вміння виготовляти вироби з готових форм (стрічки паперу, коробки, циліндри тощо) та способом пап'є-маше.

Орієнтовні вироби: атрибути для ігор, ялинкові прикра­си, персонажі й декорації лялькового театру тощо.

Варіант II

Робота з природним і штучним матеріалом

Залучати дітей до участі в заготівлі й сортуванні природ­них і штучних матеріалів (шишки, жолуді, каштани, кора, листя, насіння, солома, трава, кукурудзяні початки, горіхова і яєчна шкаралупа, поролон, пінопласт, дріт у поліхлорвініловій оболонці, корки, пластмасові пляшки, пакети з-під

молочних продуктів, упаковка яєць тощо); організовувати роботу з виготовлення різних виробів, які мають реальне за­стосування (атрибути для ігор, предмети оформлення примі­щень, ялинкові прикраси, декорації лялькового театру, ляль­ки-маріонетки, сувеніри, подарунки молодшим дітям тощо). Удосконалювати вміння добирати потрібний матеріал відпо­відно до задуму і призначення виробів, використовувати різ­ні способи обробки матеріалів і з'єднання частин виробів, набуті на заняттях з конструювання та аплікації. Закріплю­вати навички правильного користування ножем, шилом, голкою. Стимулювати прояви самостійності і творчості, ініці­ативи в доборі матеріалу й визначенні способів його оброб­ки, кріплення та оформлення виробів.

Варіант III

Декоративне плетіння і ткацтво

Удосконалювати набуті в старшій групі вміння плести на ручній рамці чи станку-рамці, виконання творчих завдань (створення візерунків чергуванням смужок тасьми різних розцвітки і ширини — серветки, килимки тощо). Закріплю­вати вміння плести кіску з кольорової тасьми, ниток, мотуз­ка, смужок тканини, з допомогою дорослого зшивати її по кругу (віночки, панно, килимок для ляльки тощо). Продовжу­вати залучати дітей до ажурного плетіння в техніці макраме.

Ознайомити з обладнанням і матеріалом для ткацтва (станок-рамка, голка-човник, нитки для основи і ткацтва, готові вироби, ескізи-малюнки виробів). Учити добирати нитки за кольором і фактурою (гладенькі, ворсисті), змоту­вати їх у клубки, натягувати на ткацьку рамку нитки для основи, всиляти нитку в вушко човника і закріплювати; тка­ти за допомогою човника, піддівати нитки основи через од­ну (краї виробу скріплює вихователь); створювати візерунки виробів (килимки для ляльок, панно, попони для конячок тощо).

Варіант IV

Робота з тканиною

Ознайомити дітей з інструментами і пристосуванням (наперсток, голка, нитки, пристосування для всиляння нит­ки в голку, крейда, шпильки, швацькі ножиці, копіювальний папір, п'яльці, дитяча ручна швацька машинка), їх призна­ченням у роботі з тканиною; правилами безпечної роботи з голкою. Учити вимірювати нитку потрібної довжини, всиляти

нитку в вушко голки, зав'язувати вузлик, проколювати тка­нину, закріплювати кінець нитки на ній.

Формувати вміння оздоблювати вироби з тканини (нано­сити малюнок на тканину за допомогою копіювального па­перу, вишивати швом «уперед голку», швом «хрест» (сервет­ки, хустинки, рушнички тощо); обробляти зрізи тканини бахромою.

Учити підгортати краї виробів із тканини, обкидати і зшивати швом «уперед голку»; пришивати вішалку до руш­ників; пришивати ґудзики до лялькового одягу, фартушків для чергових тощо.

Учити обкидати тканину швом «через край».

Залучати дітей до виготовлення виробів із тканини (ви­кроювати прості вироби за готовою викрійкою — шаблоном, з'єднувати частини виробів); аплікацій з клаптиків тканини (підбирати клаптики за розцвіткою і фактурою відповідно до задуманого предмета чи сюжету, вирізати силуети майбут­ньої аплікації з кольорового паперу за своїм ескізом-малюнком, накладати їх на підготовлену тканину, обводити крей­дою, вирізувати деталі виробу та складати аплікації, закріплювати їх шпильками, наклеювати спеціальним клеєм для тканин або пришивати на дитячій ручній швацькій ма­шинці швом «зигзаг» чи пришивати вручну швом «уперед голку».

Орієнтовні вироби: скатерки, рушнички, панно-килим, фартушки, лялькова білизна та одяг, декорації, атрибути для лялькового театру тощо.

Застосовувати набуті навички в практичній діяльності.

Примітка; орієнтуючись на побажання більшості пра­ктичних працівників, у підготовчій групі не передбачено ро­боти з деревом. Однак у тих дитячих садках, де єнеобхідне обладнання й умови, а вихователі відповідно підготовлені, ця робота може продовжуватись.

Результати навчально-виховної роботи:

діти позитивно ставляться до трудових завдань: працю­ють охоче, виявляють старанність, прагнення досягти на­лежного результату, елементи ініціативи та відповідальності; у них сформовані навички самообслуговування та господар­сько-побутової праці, вміння виготовляти з різних матеріалів прості вироби в процесі художньої праці (за зразками та власним задумом). При цьому діти ставлять мету, планують

та організовують хід роботи (з допомогою дорослого й са­мостійно), виявляють елементи творчості, правильно корис­туються обладнанням, контролюють результати, усувають недоліки, намагаються своєчасно виконати роботу, прибира­ють робоче місце, уміють взаємодіяти вдвох — ушістьох, вико­нувати функції організатора колективної роботи.

ВЗАЄМОДІЯ ДОШКІЛЬНОГО

ЗАКЛАДУ І СІМ'Ї

Сутність взаємодії:узгодження в інтересах дитини ви­мог, дій дошкільного закладу і сім'ї як суб'єктів її виховання. Активне залучення батьків до педагогічного процесу. Надан­ня допомоги педагогічному колективові дошкільного закладу.

Принципи співробітництва:взаємоповага, взаємодовіра, взаєморозуміння, партнерство й чітке усвідомлення своєї ро­лі та відповідальності в спільній взаємодії, любов до дитини, прийняття і повага її як особистості, розуміння її проблем.

Завдання взаємодії:забезпечення дитині в сім'ї та дитя­чому закладі оптимальних умов для повноцінного фізичного і психічного розвитку, сприяння задоволенню її потреби в емоційно-особистісному спілкуванні, розвиток її творчих здібностей та інтересів, підвищення рівня сформованості пе­дагогічної культури вихователів і батьків, гуманізація ціліс­ного виховного процесу.

Активне ставлення батьків до вимог дошкільного за­кладу:сприяння на основі довіри й доброзичливого став­лення до педагогів і дітей усвідомленню дитиною ролі вихованця-учня, члена дитячого колективу; участь батьків у навчанні дітей, у позасадкових, творчих і театралізованих за­ходах тощо, в облаштуванні дитячого закладу.

Активне ставлення педагогів до виховання дітей у сім'ї:надання кваліфікованої допомоги у вихованні дитини та розв'язанні педагогічних проблем сім'ї; сприяння усві­домленню та засвоєнню дитиною ролі люблячого сина (донь­ки), онука (онучки), братика (сестрички).

Умови ефективності співробітництва:висока культура спілкування педагогів і батьків, доброзичливість, неупе­редженість у розв'язанні різних проблем, забезпечення

мотивації взаємодії, актуальність та конкретність спільних завдань.

Принципи виховної діяльності батьків:любов, вимог­ливість, повага до особистості й гідності дитини, висування їй реальних вимог, послідовність, розумна міра відповіда­льності й самоконтролю дитини відповідно до її віку, бать­ківське керування без зайвого крику, справедливе викорис­тання арсеналу стримувань і покарань.

Загальна стратегіясімейного виховання повинна вихо­дити із гуманістичних уявлень про дитину будь-якого віку як самоцінну особистість, що має свою волю, характер і світо­сприймання. Досягнення поставленої батьками виховної мети має спиратися на встановлення чітких правил — прийнятних для сім'ї і суспільства в цілому норм поведінки. Недопустимі приниження достоїнства дитини, постійне нею невдоволення.

Головні принципи стратегії сімейного виховання дітей дошкільного віку:у стосунках з дітьми керуватись любов'ю; пояснювати дитині, чого хочуть від неї батьки і що в її пове­дінці їх задовольняє, а що — ні. Претензії батьків слід аргу­ментувати цими вимогами; не можна карати дитину за те, чого вона не знала. Відповідальність дітей за вчинки має ґрунтуватись на розумінні скоєного; перед тим як чогось ви­магати від дитини, слід переконатися в тому, що вона на це здатна; не можна карати дитину за поведінку, в якій немає злісної непокори (треба відрізняти дитячу безпорадність і злісну непокору); не принижувати гідності дитини фізични­ми покараннями (вони порушують її права як члена сім'ї і суспільства й свідчать про безсилля батьків як вихователів); щоразу після владнання конфлікту дитину необхідно приго­лублювати, показувати їй свою любов, давати зрозуміти, що батьків не влаштовує не сама дитина, а її поведінка.

Стратегія сімейного виховання дитини відповідно до її вікових особливостей:від народження до 7 місяців — своєчасне годування, додержання чистоти, температурного режиму, санітарно-гігієнічних вимог, оберігання від різних небезпек; виявлення любові, ніжності, пестування, лагідні розмови з дитиною, спів їй колискових пісень (їх припинен­ня не обмежується віком). Не можна бити дитину, кричати на неї, порушувати її режим, створювати навколо неї метуш­ню, без потреби довго тримати на руках.

Від 8 до 14 місяців — переключення уваги дитини з од­ного предмета на інший, навчання розуміти слова «ні», «не можна», «шкода»; сприймання елементарних батьківських вимог. Діти в цей період дуже чутливі на грубість, окрики. Вони потребують ніжності й обережності в спілкуванні.

Від 15 місяців до 2 років — початок першої «вікової кри­зи». Особливість поведінки дитини — підвищена мобільність і прояви негативізму — заперечення. Не можна карати дити­ну за поведінку, що природно випливає з її потреби пізнан­ня і розвитку. Необхідно створити в сім'ї безпечні умови (за­крити розетки, прибрати гострі предмети, скло, привчати до того, що не можна самому вмикати телевізор, газ, торкатися гарячих предметів тощо). Забороняючи, пояснювати чому. Поступово привчати до самообслуговування. Необхідно, щоб діти відчували вимогливість батьків до їхньої поведінки і послідовність цих вимог. У цей період надзвичайно важли­во, щоб у вихованні дитини активним був батько.

Від 2 до 3 років зростають мобільність дитини, цікавість і прагнення все відчути на дотик. Батьки повинні приділяти головну увагу безпеці малюка, зберігати спокій і бути терп­лячими, не дратуватись через схильність дітей дражнити ін­ших, ламати, розкидати речі, забиратись у середину чогось тощо (це процес пізнання довкілля). Хорошими помічника­ми батькам можуть бути почуття гумору й розуміння того, що саме вони є взірцем поведінки для своєї дитини. Головне в батьківській стратегії цього періоду — добитись балансу між милосердям і справедливістю, ніжністю і вимогливістю, між любов'ю і суворістю; залучати дитину до посильної для неї праці на користь сім'ї.

У віці від 4 до 6 років у центрі батьківської уваги мають бути не тільки вчинки дитини, а й їх мотиви. Варто постійно пояснювати своїй дитині, чому саме так треба чинити, а не інакше, допомагати їй побачити причинність різних дій і на­слідків. Дитячу діяльність спрямовувати на доброчинність, турботу про інших і пізнання.

Зміст взаємодії: залучення батьків до навчально-вихов­ної роботи дошкільного закладу шляхом обговорення й роз­в'язання спільних проблем та конкретних питань і завдань виховання: поширення педагогічних, психологічних, юри­дичних та медичних знань серед батьків; обмін кращим до­свідом сімейного виховання дошкільників; збагачення нови­ми освітніми та виховними технологіями: оздоровчого

напряму, розвитку пізнавальних здібностей, логіки, навчан­ня іноземних мов, художньо-естетичного, гуманітарного спрямування; відродження національної культури, мови, кращих традицій народу і роду, етнопедагогіки.

Форми спільної роботидошкільного закладу і сім'ї: ін­дивідуальні (бесіди, консультації, відвідування педагогами окремих сімей); групові (консультації з психологами, юрис­тами, лікарями, вчителями; заняття в школі молодих батьків, відкриті заняття, організація роботи батьківського комітету, створення і функціонування спільної ради, оформлення на­очної інформації, виконання окремих господарських функ­цій); колективні (батьківські збори, дні відкритих дверей, лекції, батьківські конференції; дитячі ранки (в тому числі, привітання мам, бабусь, татусів), родинні свята (підготовка і відзначення свят: Миколи-Чудотворця, Різдва, Нового року, Великодня); проведення сімейних свят, влаштування виста­вок дитячих та сімейних творчих робіт тощо.

Орієнтовна тематика бесід:про індивідуальні особли­вості дитини, характер її стосунків з іншими, про навчання, про поведінку, про її інтереси і здібності, про можливість участі батьків у розв'язанні тих чи інших проблем освітньо-виховного процесу, про роль матері й роль батька у вихован­ні дошкільника тощо.

Орієнтовна тематика індивідуальних консультацій:Чи потрібно перенавчати «ліворуких» дітей? Що і скільки можна дивитись по телебаченню? Як запобігти конфліктам дітей у сім'ї? Що і як дарувати дитині на день народження? Як допомогти лічити і гарно писати? Як запобігти дитячим страхам? Що робити, коли дитина вередує? Які домашні до­ручення може виконувати дошкільник? Як привчити дитину до охайності, порядку? Чи потрібно дитині знати про смерть близьких, брати участь у поховальних та поминальних обря­дах? Як оберігати пам'ять роду (збереження сімейних релік­вій, елементів національних особливостей у сучасному побу­ті, створення генеалогічного дерева сім'ї, додержання кращих традицій сімейного виховання, звичаїв і обрядів, оберегів щодо сім'ї малої дитини) тощо.

Орієнтовна тематика групових консультацій:Якорга­нізовувати вільний час дитини у сім'ї? Як оформити дитячий ігровий куточок, дитячу кімнату? Як навчати азбуки пішохо­дів? Як знайомити дитину з історією рідного міста чи села? Як запобігти жорстокості дітей до інших? Відповідальність

батьків за жорстоке поводження з дітьми. Права і обов'язки батьків. Гігієна статевого виховання дітей. Як загартовувати дитину? Як поводитися з хворою дитиною? Як в умовах сім'ї привчати дитину до праці? Як підготувати дитину до школи? Як виховувати в дітей повагу до старших?

Орієнтовна тематика занять у школі молодих батьків: роль сім'ї у формуванні особистості дитини. «Кризи» до­шкільного віку — що робити батькам? Причини типових по­милок виховання дітей і шляхи їх усунення в умовах сім'ї. Гігієна, режим дня та харчування дитини дошкільного віку. Запобігання дитячому травматизму. Ігри в житті й розвитку дитини. Навчання дітей мовленнєвої культури. Вплив сімей­ного спілкування на формування особистості. Уроки мо­ральної поведінки дитини. Роль позитивних емоцій у роз­вит­ку дошкільника. Організація здорового способу життя сім'ї. Вплив мистецтва на розвиток почуттів дитини. Трудове, еко­номічне та екологічне виховання дитини в сім'ї. Методи сі­мейного виховання дошкільників тощо.

Орієнтовна тематика батьківських конференцій: роль авторитету батьків у вихованні дитини. Сімейні традиції і свята. Педагогічна культура сім'ї. Виховні проблеми сучасної сім'ї тощо.

Методи активізації навчально-виховної взаємодії: ана­ліз виховних ситуацій; самоаналіз і критичне ставлення до власної виховної діяльності, її результатів; розв'язання педа­гогічних завдань; педагогічні ігри; дидактичні комунікативні ситуації, театралізовані дійства.

Етапи взаємодії:

1. Знайомство батьків з педагогами, особливостями по­буту й режиму закладу, вимогами до організації його життє­діяльності. Знайомство педагогів із сім'єю вихованця, із са­мою дитиною, її характерними особливостями.

2. Адаптація дитини і сім'ї до педагогів, умов і вимог до­шкільного закладу. Спостереження педагогів за поведінкою дитини, рівнем її розвитку, здібностями. Вивчення виховно­го потенціалу сім'ї.

3. Поступове залучення батьків до педагогічного проце­су. Мотиваційне забезпечення їхньої активності, заохочення до співпраці.

4. Активна співпраця на основі потреб і можливостей партнерів, спільної зацікавленості в успішних результатах щодо становлення особистості дитини.

Показники результативності взаємодії:створення до­брозичливої атмосфери взаємостосунків; гуманізація вихов­ного процесу в дошкільному закладі і сім'ї; відмова від будь-яких форм фізичного та психічного тиску на дитину, насилля над її гідністю; підвищення рівня загальної та педагогічної культури батьків і педагогів, їх зорієнтованість на самовдос­коналення і саморозвиток; створення умов для повноцінно­го фізичного, інтелектуального, морального, естетичного й соціального розвитку дитини, забезпечення первинних цін­нісних орієнтацій у різноманітних галузях життя, у культур­ній спадщині народу і роду.

ВИХОВАННЯ ДИТИНИ В СІМ'Ї

Найперші завдання родинного виховання:забезпечен­ня фізичного та психічного здоров'я дітей, своєчасне звер­тання до спеціалістів у разі потреби його корекції; вихован­ня дитини на основі природовідповідності та з урахуванням її психофізіологічних і вікових особливостей; піклування про нормальний розвиток відчуттів і сприймань дитини (органів зору, слуху, смаку, нюху, дотику); забезпечення розумового розвитку дітей, зокрема пам'яті, уваги, мислення, уяви, до­питливості; озброєння елементарними знаннями про довкіл­ля; залучення дітей до світу знань та народної мудрості через доступні їм форми сприймання: казки, оповідання, при­слів'я, примовки, вірші, пісні, лічилки, загадки тощо; забез­печення пізнавальної активності, розвитку творчих і худож­ніх здібностей в ігровій та інших формах діяльності; своєчасне виявлення ранньої обдарованості, створення умов для талановитих дітей; формування духовності, забезпечення всебічного і повноцінного розвитку дітей на засадах націо­нальної культури й духовності свого народу, залучення їх до активної участі в кращих народних традиціях, звичаях, обря­дах для дітей; навчання дитини рідної мови, прищеплення їй навичок культури спілкування; виховання шанобливого ставлення до батьків, старших, до свого роду, народу, куль­турних надбань, звичаїв, традицій інших народів; психоло­гічна та фізична підготовка дітей до навчання в школі; при­вчання до самообслуговування, започаткування основ трудового виховання на фоні загальної сприятливої трудової

атмосфери в сім'ї та відповідальності за трудові доручення; формування моральних цінностей дитини з позиції добра, милосердя, чуйності, благодійності, гідності, справедливості, емоційної співпричетності, розуміння й поваги інших; ство­рення сприятливих умов для розвитку моральної самооцінки дитини, що базуватиметься на ставленні її до себе як суб'єк­та гуманних, доброзичливих стосунків з оточуючими.

Методи сімейного впливу на дошкільників:привчан­ня, вправляння, особистий приклад батьків, пояснення, по­рада, вимога, єдність вимог батька і матері, сутгестії (навію­вання), довіра, повага дитини, заборона, погроза, примушування, покарання, заохочення (подяка, похвала, схвалення, нагорода, подарунок).

Формула здорового батьківства:виводиться з двох основних компонентів — з любові й вимогливості, що при­водять у дію цілу систему стимулів і стримувань дитячої по­ведінки. Зосередження тільки на любові за рахунок вимогли­вості може призвести до неповаги до батьків і їхнього авторитету. Авторитарність спричинює гнітючу атмосферу в сім'ї, ображає дитину і дає їй підстави думати, що її не люб­лять, що вона нікому не потрібна. Необхідно знайти розу­мний баланс.

Батьківські помилки:відсутність у сім'ї стратегії вихо­вання дитини, недооцінка етапу дошкільного віку в розвитку особистості, халатність, безтурботність, лінощі, хвалькува­тість, надмірна принциповість, авторитарність, настроєність на покарання, негативне оцінювання дитини, егоїзм, само­ствердження за рахунок інших (зокрема, дитини), обмеження способу включення дитини в життя сім'ї, маніпулювання почуттями, маятникоподібне виховання, гіперопіка дитини, гіперпротекція (недостатність опіки і контролю), емоційне відчуження, неприйняття дитини, гіперсоціальний тип пове­дінки, егоцентричне виховання дитини.

Причини батьківських помилок:відсутність спеціаль­них педагогічних і психологічних знань, досвіду спілкування з дітьми певного віку, несформованість педагогічного мис­лення, навичок догляду за дітьми, некритичне ставлення до особистої педагогічної діяльності, нездатність до самокрити­ки взагалі, небажання самовдосконалюватись і підвищувати рівень загальної та педагогічної культури.

Первинна соціалізація. Виховання прихильності дітей до батьків:від народження до 3 місяців діти самі шукають близькості, контактів з тими, хто їх доглядає; від 3 до 6 міся­ців — пошук поширюється на більше коло людей: знайомих і незнайомих; з 7 — 8 місяців у дитини формується уявлення про постійність людей і предметів, які її оточують. Вона стає примхливою і вибірковою в бажанні мати контакт. Часто пе­реживає страх через розлуку з тими, кого любить і страх пе­ред незнайомими людьми.

У віці від 1 до 3 років у дитини формується особиста точ­ка зору щодо різних речей. У процесі розширеного соціаль­ного спілкування й досягнення певної незалежності вона по­винна контролювати свої спонуки і мотиви дій. Запо­чат­ковуються форми поведінки, прийняті в її соціаль­ному середовищі. Головним партнером і орієнтиром соці­альної поведінки залишаються батьки. Діти і батьки вже ви­конують роль суб'єктів єдиного виховного процесу. Однак для дітей характерні однобічна прихильність і упередженість, прояви егоцентризму. Стосунки з батьками часто будуються за принципом «тут і негайно» і базуються на фізичній близь­кості, живому їх безпосередньому контакті.

До 3 років така залежність у стосунках слабшає. В міру розумового розвитку, подальшого пізнання зовнішнього сві­ту й усвідомлення себе стосунки між батьками і дітьми деда­лі більше набувають ознак партнерства. У віці 3 — 6 років ваго­мого значення в житті набувають стосунки з ровесниками, вихователями, іншими людьми. Дошкільники краще контро­люють свою поведінку, і це сприяє налагодженню контактів та співпраці з ними для досягнення поставленої мети. Вони засвоюють і соціальні норми та правила, за якими живуть оточуючі. Розумінню спільності багатьох проблем і способів їх розв'язання допомагає гра, в процесі якої засвоюються та­кож соціальні ролі, що відповідають певній статті й соціаль­ному статусу.

Дитяча прихильність, що в ранньому віці виявлялась на­самперед у прагненні підтримувати фізичний контакт, змі­нюється пошуком таких форм виявів уваги до себе батьків, як співчуття, усмішка, душевна розмова. Поступовий перехід батьків від прямого впливу на дитину до формування в неї дедалі більшої незалежності й самостійності в міру її дорос­лішання дає змогу усвідомлювати їй те, що батьки та інші люди також мають свої думки, уподобання, бажання, плани,

наміри, які не завжди збігаються з дитячими і які потрібно поважати. В результаті у взаємостосунках досягається розу­міння того, що права та обов'язки дітей і батьків у сім'ї вза­ємно доповнюють одне одне, але не збігаються.

Роль матері у вихованні дитини:для дитини дошкіль­ного віку стосунки з матір'ю є найбільш природними і най­більш тісними. Характерна емоційна близькість. Мама — оберег родини, джерело любові й гуманізму. Експресивність материнської мови сприяє ширшій соціалізації дитини, фор­муванню почуття прив'язаності між батьками і дітьми. Од­нак «сюсюкання» з малими дітьми можуть стримувати роз­виток мови і інтелекту. Материнське виховання впливає на повноцінний розвиток почуттів дитини, сприяє набуттю життєвого досвіду; за відсутності в сім'ї батька може сформу­вати інфантильний тип поведінки (особливо у хлопчиків).

Роль батька у вихованні дитини:його стриманість у почуттях і поміркованість у вчинках сприяють виваженості думок і дій дитини. Він є захисником її природного стану, вихователем вольових якостей — витривалості, дисципліно­ваності. Мова батька (чоловіка) меншою мірою наближена до дітей і конкретна, що дає змогу розширити їхній лінгвіс­тичний і практичний досвід. Більшість батьків для своїх до­ньок — це орієнтир у виборі майбутнього шлюбного партне­ра. На батькові лежить відповідальність за матеріальне і психологічне благополуччя сім'ї.

Хлопчики засвоюють стиль поведінки батька з матір'ю, ставлення до неї і набутий досвід переносять у самостійне життя.

Сімейне спілкування:універсальний метод виховання, сприяє утвердженню в житті, забезпечує вплив на інших, на­ходження і здобуття інформації про довкілля, передбачає пізнання самого себе та свого місця в соціумі, дає змогу за­хищати себе. Види спілкування: соціально-орієнтоване, предметно-орієнтоване, особистісно-орієнтоване. Пріорите­ти сімейного спілкування визначаються конкретними ситуа­ціями, віком дитини, її потребами вчасного розвитку та ін­дивідуальними особливостями. Може відбуватись як з ініціативи батьків, так і з ініціативи дітей. Забезпечується на різних рівнях: вербальному, безслівному, підсвідомому. Най­поширеніші засоби спілкування: голос (його тембр і сила), погляд, лексика, інтонація, мовлення.

Довірливе спілкування між батьками і дітьми виникає завдяки психологічному контакту, в основі якого завжди ле­жать щира зацікавленість батьків усіма справами дитини та їхнє вміння будувати діалог, який ґрунтується на принципах партнерства, рівноправ'я, поваги, визнання, розуміння та знання дитини; завдяки тому, що в реалізації відношення «Я — ТИ» акцент ставиться не на «Я» чи на «ТИ», а на їх зв'я­зок, який об'єднує два різних особистісних світи в один. Це можливо за умови довіри і емпатії, взаєморозуміння, здат­ності бачити за зовнішньою стороною поведінки її істин­ність — мотиви дій, висловлювань, емоційних реакцій. Від стилю спілкування залежать виховні можливості сім'ї: пози­тивні емоційні контакти полегшують виховний вплив на ді­тей, негативні — ускладнюють,

Виховний потенціал сім'ї:визначається сукупністю різ­них чинників сімейного життя, в різних сім'ях має різні рів­ні. Найбільше залежить від структури сім'ї (повна — непо­вна, з 1 дитиною чи кількома), від рівня сформованості педагогічної культури батьків (низький, середній, високий), від мікроклімату сім'ї, особистісних якостей її членів, рівня загальної культури, ціннісних орієнтацій, стилю спілкуван­ня, від визначеності й додержання стратегії виховання дити­ни, здоров'я батьків і дітей, наявності соціально-побутових умов і можливостей самореалізації особистості.

Виховний ідеал сім'ї:міцно пов'язаний із світоглядом, мораллю і релігією. В основі українського виховного ідеалу лежать філософія добра і гуманізму, природовідповідність виховання і прагнення до соціальної гармонії. Передумовою такого виховання є демократичні стосунки в сім'ї між дорос­лими і дітьми та ставлення до дитини як до абсолютно само­достатньої вартості. Ідеал родинного виховання — здорова і щаслива людина, інтелектуально розвинена, з високим ду­ховно-моральними якостями. Цей рівень досягається тільки тоді, коли виховання розпочинається з найменшого віку ди­тини, відповідає поставленій меті й забезпечене необхідними умовами.

ЗМІСТ

Передмова..................................................................... З

Дошкільне дитинство: особливості розвитку ................ 9

Психологічні вікові характеристики дітей ................. 21

Діти, які потребують підвищеної уваги ...................... 57

Виховуємо здорову дитину.......................................... 64

Гра.............................................................................. 114

Дитина і навколишній світ......................................... 142

Рідна природа .......................................................... 159

Мовленнєве спілкування .......................................... 173

Художня література ................................................. 201

Цікава математика...................................................... 209

Образотворче мистецтво............................................. 215

Конструювання ......................................................... 235

У світі музики ......................................................... 246

Праця ...................................................................... 262

Взаємодія дошкільного закладу і сім'ї ...................... 276

Виховання дитини у сім'ї............................................ 281

МАЛЯТКО

ПРОГРАМА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Науковий керівник авторського колективу

Зоя Павлівна Плохій