І. Предмет вікової і педагогічної психології. Український психолог Іван Олексійович Сікорський (1842 - 1919) у своїх роботах, зокрема "Душа людини"

Український психолог Іван Олексійович Сікорський (1842 - 1919) у своїх роботах, зокрема "Душа людини", розглядав психічні явища в їх розвитку. При цьому при вивченні вікових особливостей людини він на­давав великого значення фізіології. Сікорський вивчав і працездатність учнів. На думку Сікорського, новонароджена дитина здатна відчувати приємні і неприємні стани у самих загальних рисах. В роботах Сікорсько­го описані його спостереження про впізнання дітьми своїх батьків. Так, він наводить спостереження за дитиною 13-14 місяців від роду. Дівчинка була вигодувана матір'ю, Але на початку 14-го місяця її повезли у село і рівно місяць вона не бачила матір. Після цього дитина не впізнала свою матір. Потрібно було три дні спілкуватися з матір'ю для того, щоб дитина її впізнала. Хлопчик віком 1 рік 8 місяців не бачив свого батька 4 місяці і впізнав його тільки через добу.

Американський психолог Стенлі Холл (1844 - 1924) відзначив, що на­ука про розвиток дитини є самостійною і не підпадає під жодну класифі­кацію, вона виходить, на його думку, і за межі психології. Саме з іменем Холла пов'язане створення науки про дитину - педології. Холл розглядав дитячий страх як атавізм. Він виявив динаміку появи страху у хлопців та дівчат. За його даними, у хлопців спостерігається поступове зростання страху від народження до 11-15 років (від 1,76 до 3,69 випадків на одного хлопця). Потім йде спад до 2,40 і деяка стабільність. У дівчат від наро­дження до року - 4,89 випадків, а потім деякий спад у 7-11 років до 4,34 і різке підвищення до 10,67 у віці 15-18 років з наступним різким спадом до 4,31 у віці 18-26 років. Холл вивчав ігри дітей. Так, за його даними, апогей гри дівчаток з ляльками припадав на той час у американських дітей на 8-9 років, а потім інтерес до цієї гри у дівчат зростає у віці 13-14 років.

Український психолог і лікар Павло Іванович Ковальський (1849 -1923) виходив з того, що на розвиток особистості впливає спадковість та умови життя. Спадковість, зокрема, дає схильність до душевного здо­ров'я або нездоров'я особистості, а не зумовлює саму психічну хворобу. Виходячи з цієї концепції, він простежив життєвий цикл окремих істо­ричних осіб.

Русова Софія Федорівна (1856 - 1940) - український педагог, громад­ський діяч. Вважала, що вчитель повинен насамперед зрозуміти душевий склад кожного учня, ознайомитись з обставинами його життя, з'ясувати рівень його знань. Тільки враховуючи ці індивідуальні особливості, педа­гог може "помалу додавати нове, єднати розірване". С.Ф. Русова вважала, що розвиток думки й мови учня у процесі спостережень над найближ­чим побутовим оточенням та природою, пошуку спільного і відмінного у звичайних, добре знайомих дитині речах, слухання та складання власних казок, широке використання ігор та драматургії, влаштування шкільних етнографічних свят — це ті необхідні умови, які забезпечують навчання

і виховання дитини. С.Ф. Русова вивчала розвиток дитини дошкільного віку і на основі своїх спостережень та даних інших психологів і педагогів заснувала разом із своєю сестрою у Києві перший дитячий садок, в якому враховувалися вікові особливості дітей.

Біне Альфред (1857 - 1911) - французький психолог. На початку XX ст. разом із Т. Сімоном провів ряд експериментальних досліджень по ви­вченню пам'яті, уяви, мислення дітей. Ці дослідження після статевої про­цедури були використані як тести рівнів розумового розвитку. Біне увів у тестологію поняття розумового віку на відміну від хронологічного ві­ку. На основі розробок А. Біне і Т. Сімона німецький психолог Вільям Штерн (1871 - 1938) у 1912 р. увів поняття "коефіцієнт інтелекту" (Щ).

Російський вчений, психолог, психіатр, фізіолог Володимир Михайло­вич Бехтєрєв (1857 - 1927) започаткував експериментальне дослідження рефлекторної діяльності мозку дітей. На основі дослідних даних він ви­ділив два види рефлексу - секреторний і ерекційний, які взаємопов'язані один з одним, але в той же час і є самостійними. Секреторний рефлекс пов'язаний з виділенням статевих гормонів і починає функціювати у віці 12-14 років. Ерекційний рефлекс проявляється вже через кілька місяців після народження дитини. Але наявність цього рефлексу, зазначав Бехтє­рєв, не слід розглядати, як об'єктивний показник статевого потягу. Ендо­кринна функція статевих залоз різко «зростає», коли ерекційний рефлекс тісно зв'язується з приливом крові до статевих залоз. Тоді, вказує Бех­тєрєв, може наступати емоційний стан, зв'язаний із статевою функцією, який називають любовним поривом.

В.М. Бехтєрєв разом з Н.М. Щеловаковим особливого значення у розвитку функцій нервової системи підростаючої особистості надавали процесам домінантного характеру. Поряд з ними вони виділяли реакції, які при виникненні не гальмують інших реакцій і мають переважно міс­цевий характер. До таких вони відносили рефлекси, які виникають під впливом зовнішніх подразників на різні периферійні частини аналізато­рів. Що стосується ока, помітили кілька стадій розвитку згаданої реакції, які вчені пов'язували з віком дитини. В.М. Бехтєрєв разом з В.Н. Сухо-вою-Осиповою вивчали вплив емоційних станів на швидкість зорового сприймання. На основі одержаних даних Бехтєрєв зробив ряд висновків, які мають важливе значення і для сучасної вікової та педагогічної психо­логії. До них належать, наприклад, загальний емоційний тон, який, без­перечно, впливає на швидкість виникнення у дитини зорового враження. При негативному емоційному тоні у більшості випадків зорове враження виникає повільно, а при позитивному емоційному тоні - набагато швид­ше. Проте слід зважати і на деякі відтінки у емоційному тоні. Так, за да­ними згаданих дослідників, очікування людиною легкого ступеня гніву прискорює зорове враження, а придушений емоційний тон уповільнює