Духовність і формування громадянської позиції людини. Національне виховання, національна свідомість, патріотизм як виявлення громадянської позиції молодої людини

Основною якістю, що формується на основі високої духовності людини, є громадянськість.

Громадянськість – поняття надзвичайно об’ємне та багатопланове. Воно включає в себе усі грані соціальної діяльності: виробничо-економічну, суспільно-політичну та соціально-побутову, які тісно взаємозалежні.

Поняття "громадянськість" в найбільш загальному плані трактується в двох значеннях:

а) громадянин як підданий конкретної держави;

б) громадянин як свідомий член суспільства.

Громадянськість – це сума певних соціальних, політичних, морально- психологічних якостей людини, які формуються протягом всього життя людини, але особливо інтенсивно – у юнацькому та молодіжному віці.

Громадянськість – це усвідомлення кожним громадянином своїх прав і обов’язків щодо держави, суспільства; почуття відповідальності за їхнє становище. Громадянськість є важливою рисою морального обличчя людини. Формування почуття громадянськості дітей та молоді – важливе завдання держави.

На формування національної самосвідомості молодих громадян в Україні істотно впливає менталітет українців як нації, народу, спільності. Така ментальність – явище неоднозначне, оскільки нашим предкам були властиві одночасно с демократизмом, толерантністю, милосердям, прагненням до свободи та незалежності і такі далеко не кращі риси, як анархізм, потяг до міжусобної боротьби та бунтам, протиставлення особистих інтересів суспільним, загальнодержавним, певний політичний конформізм і т.п. Іншими словами необхідно враховувати протиріччя та неоднозначність української психіки, особливо у процесі становлення нового покоління українців.

Окремого вивчення та обов’язкового врахування у процесі формування громадянської позиції молодої генерації українців вимагають такі питання:

• ставлення молоді до першочергових проблем державного будівництва, формування незалежної, демократичної, соборної держави;

• рівень підтримки молоддю окремих гілок влади, політичних партій, сил, об’єднань, профсоюзів, безпосередня участь в їх діяльності;

• наявність у молоді певних ціннісних орієнтацій та їх рейтинг, на основі знання якого можна вести мову про духовний світ людини, її запити, інтереси, потреби взагалі.

Формування громадянськості – довгий та складний процес.

Громадянськістьяк почуття передбачає певне переживання особистістю власної приналежності до своєї нації, народу.

Основні складові виявлення громадянської позиціїмолодої людини:

• національне виховання;

• національна самосвідомість;

• патріотизм.

Національне виховання– це історично зумовлена і створена самим народом сукупність ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної практики, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, у процесі якої засвоюється духовна і матеріальна культура нації, формується національна свідомість і досягається духовна єдність поколінь.

Національне виховання – це виховання підростаючих поколінь у дусі українського виховного ідеалу на багатовікових традиціях.

Національне виховання передбачає формування у кожного громадянина національної свідомості,яка не має нічого спільного з протиставленням однієї нації (народу) іншим народам і націям. Подібно до того, як свобода кожної людини закінчується там, де починається свобода іншої, національна самосвідомість повинна формуватися в умовах глибокої поваги до національної самосвідомості інших народів.

Патріотизм –(від грец. співвітчизник, вітчизна) – одне з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до батьківщини, відданість своєму народові, гордість за його минуле та сучасність, надбання національної культури, усвідомлене бажання при необхідності його захищати.

Патріотизм – це своєрідне почуття, яке відноситься до емоційної сфери особистості. Це моральний і політичний принцип, соціальне почуття. Патріотизм виявляється в практичній діяльності, спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів. Патріотизм –соціально-історичне явище.

Основою формування патріотичних почуттів є національна самосвідомість, на основі якої насамперед формуються патріотичні почуття.

Реальний стан патріотичних почуттів молоді визначається за наступними критеріями:

• наявність в неї системних знань, уявлень, поглядів, наукових та художніх понять патріотичної тематики;

• ступінь оволодіння молодими людьми національно-культурним спадком, засвоєння та осмислення ними загальнолюдських цінностей;

• вираженню в громадській та політичній діяльності патріотичних почуттів та адекватних їм намірів, вчинків, поведінки;

• виявленню в суспільній практиці діяльності патріотичного змісту та направленості, фіксації патріотичних намірів та прагнень в спілкуванні.

У практичному плані патріотична робота передбачає наявність різноманітних форм, які можна згрупувати в три наступні групи:

1) масові заходи, які охоплюють багато чисельну аудиторію слухачів, глядачів, учасників;

2) групові акції, які об’єднують молодь на основі спільних інтересів;

3) індивідуальна виховна робота з молоддю, направлена на формування у неї патріотичних почуттів.

Серед різноманіття різних форм патріотичного виховання молоді можна назвати наступні:

• участь молоді в різних формах краєзнавчої роботи;

• залучення юнаків та дівчат до різних акцій-маршів, зборів, форумів і т. п., присвяченим захисту миру, святам свого народу, краю;

• організація молодіжної дипломатії, мета якої – об’єднати молодь навколо патріотичних ідей для вирішення тих чи інших соціально-економічних та політичних проблем;

• розширення пошукових досліджень, участь юнаків та дівчат в роботі музеїв, театрів, історико-літературних центрів, об’єднань, творчих союзів тощо.

Духовність – це не тільки процес засвоєння, усвідомлення певних цінностей, культурних досягнень, історичного досвіду, це процес активного ставлення особистості до дійсності. Суспільна активність особистості обумовлена рівнем її політичної культури.

Вирішення проблеми формування у молоді нових духовних орієнтацій, основаних на демократичних началах, безпосередньо пов’язане з формуванням у юнаків та дівчат високої політичної культури, культури демократії, а в кінцевому рахунку – забезпеченням діючої політичної соціалізації молодих громадян. При цьому, відмовившись від заідеологізованої системи виховання, необхідно перейти до такої, яка основана на високому рівні демократії та індивідуальної свободи особистості, що передбачає глибоку повагу до особистості дитини, підлітка, молодої людини, а також пріоритет особистісних, загально гуманістичних цінностей над політичним, партійними та груповими інтересами.

Література

1.Біленок О.А. Життєвий успіх очима молоді // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. –№ 5. – С. 42-44.

2. Бондаренко І., Давидов П. Ціннісні орієнтири у формуванні державотворчих устремлінь молоді // Шлях освіти. – 1996. – № 2. – С. 15-19.

3. Головатый Н.Ф. Социология молодежи / Курс лекцій. – К.: МАУП, 1999, - 224 с.

4. Гурова Р.Г. Современная молодежь: социальные ценности и нравственные ориентации // Педагогика. – 2000. – С.32-38.

5. Красовська О.С. Національна символіка і формування ціннісних орієнтацій української молоді // Шкільний світ. – 1999. – № 21.

6. Кушнарьов С.В. Релігія як засіб ресоціації засуджених // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. –№ 1. – С. 29-31.

7. Ляшенко Л., Ластовченко І. Зміни соціокультурного середовища в Україні і значення емоційної зрілості молоді // Рідна школа. – 2003. – № 1. – С. 31-33.

8. Молодь України у дзеркалі соціології / Заг. ред. О.Балакірєвої і О.Яременка. – К.: УІСД, 2001. – С. 48 – 61.

9. Мудрик А.В. Социальная педагогика: Учеб. для студ. пед. Вузов / Под ред. В.А.Сластенина. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Изд. центр „Академия”, 2000. – С. 105-108.

10. Научитель Е.Д. Ціннісні орієнтації молоді // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. –№ 3. – С. 36-38.

11. Олексик О.М. Проблема формування духовного потенціалу студентів // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. –№ 2. – С. 47.

12. Паніна Н. Молодь України: структура цінностей, соціальне самопочуття та морально-психологічний стан за умов тотальної анатомії // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. – № 1. – С. 5-26.

13. Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект). – К.: Український інститут соціальних досліджень, Український центр політичного менеджменту, 2001. – 242 с.

14. Писманик М. Верующий глазами социолога // Наука и религия. – 1987. – № 7. – С.15.

15. Свідзинський А. Ідеали і система цінностей української молоді в системі завдань сучасної доби // Українське слово. – 1995. – 16 лютого.

16. Селіванова І.Л. Духовність очима учнівської молоді і проблеми національної самосвідомості // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. –№ 6. – С. 14-17.

17. Словник термінів соціальної педагогіки та соціальної роботи / Міщик Л.І. Соціальна педагогіка: Навч. Посібник, - К.: ІЗМН, 1997. – С. 112 – 133.

18. Соціальна робота з дітьми і молоддю. – Ужгород, 2000 (ксерокопія).

19. Соціально-педагогічна діяльність у конфесіях / Социальная педагогика: Курс лекций / Под ред. М.А.Галагузовой. – М.: Изд. Центр ВЛАДОС, 2000. – 416 с.

20. Степанюк А. Про світоглядні орієнтири сучасної молоді // Шлях освіти. – 2002. – № 1. – С.6-9.

21. Терещук Г. В. Педагогічна діагностика ціннісних орієнтацій молоді в процесі її соціального і професійного становлення // Педагогіка і психологія. – 1996. – № 3. – С. 119-124.