Принципи та види страхування

Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

· паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

· своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

· обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності;

· надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

· обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

· формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

· диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

· економічна заінтересованість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

· цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Професор М. Туган-Барановський у праці "Основи політичної економії" виділив за об'єктами страхування такі види:

страхування майна;

страхування життя.

Страхування майна поділив на: страхування від вогню, від нещасних випадків на транспорті, страхування від градобою, від падежу худоби. Знаменитий професор уважав, що існує дуже багато видів страхування життя, але найпоширенішим є страхування у разі смерті.

Психологія забезпечення безпеки праці в навчальному процесі.

Одним з найважливіших завдань охорони праці є забез­печення таких умов праці, які б вилучали можливість дії на працюючих різного роду небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Згідно зі статтею 153 Кодексу законів про працю, власник підприємства зобов'язаний забезпечити належне технічне об­ладнання всіх робочих місць і створювати на них умови праці відповідно до нормативних актів з охорони праці. Безпека праці — стан умов праці, за якого відсутній виробни­чий травматизм.

Основні вимоги, що висуваються до технічних засобів без­пеки — це підвищення продуктивності праці, зниження небезпеки та шкідливості при обслуговуванні обладнання та виконанні техноло­гічних операцій, надійність і міцність, зручність під час обслуго­вування устаткування та засобів захисту, виконання вимог тех­нічної естетики.

Правила є обов'язковими для виконання учасниками навчально-виховного процесу: учнями, вихованцями; викладачами, учителями, майстрами виробничого навчання, інструкторами виробничого навчання (далі - особи, які проводять трудове навчання); керівниками навчальних закладів.
Відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, уведення в експлуатацію майстерень навчального закладу під час його приймання до нового навчального року проводить комісія. Трудове навчання в майстернях навчальних закладів проводиться відповідно до чинних навчальних програм, затверджених Міністерством освіти і науки України. Ці Правила можуть використовуватися під час проведення навчання в майстернях професійно-технічних навчальних закладів. Систематичний контроль за дотриманням вимог цих Правил покладається на керівників навчальних закладів, місцевих органів
управління освітою.

Колективний договір.

Колективний договір- це нормативно-правовий договір, що укладається на виробничому рівні між роботодавцем і найманими працівниками з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів суб'єктів соціального партнерства.

Колективний договір укладається між роботодавцем і одним або кількома профспілковими (чи іншими уповноваженими на представництво трудовими колективами) органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраних та уповноважених трудовим колективом. Колективний договір традиційно вважається одним із основних інститутів трудового права.

Колективний договір укладається відповідно до ст. 10-20 КЗпП України, Закону України "Про колективні договори і угоди" та взятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин.

Колективний договір укладається на підприємствах незалежно від форм власності, які використовують найману працю і мають права юридичної особи, є обов'язковим до виконання суб'єктами трудових відносин.

У змісті колективного договору:

1) конкретизуються правові норми, встановлені державою. Наприклад конкретизується тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці;

2) встановлюються умови праці, якщо згідно із законодавством це віднесено до компетенції суб'єктів договірного регулювання. Сторони встановлюють особливості оплати праці працівників конкретного підприємства;

3) може йтися про підвищення рівня пільг і гарантій, встановлених законодавством. Так, за кошти роботодавця для працівників можуть додатково встановлюватися пільги і компенсації;

4) заповнюються прогалини у трудовому праві.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін.