Форми позакласної роботи у спеціальній школі
Характерною особливістю позакласної і позашкільної роботи є те, що вона здійснюється на основі добровільності: кожен учень за власним бажанням вибирає для себе той чи інший вид діяльності.
У зв»язку з цим позакласну і позашкільну роботу потрібно вести так, щоб зацікавити учнів, бо інтерес тут є визначальним стимулом, який спонукає їх до активної самостійної діяльності.
Особливістю роботи як позакласної так і позашкільної є також те, що їй властиве багатство і ріноманітність форм.
За способами організації розрізняють масову, гурткову та індивідуальну форми позашкільної освітньо-виховної роботи з учнями.
Масові заходи (внутрішкільні олімпіади, спартакіади учнів, відвідування театрів, кіно) відбуваються епізодично. Вони охоплюють значну кількість дітей.
Гуртки працюють постійно. Вони охоплюють учнів, які цікавляться певною галуззю знань (наприклад, гурток юннатів, математики, літературний гурток та ін.).
Індивідуальні позакласні заняття школярів надзвичайно різноманітні: учні самостійно ведуть спостереження над різними явищами природи, проводять досліди, читають художню і науково-популярну літературу, створюють колекції, навчаються грати на музичних інструментах, малювати тощо.
Індивідуальна форма організації позашкільної і позакласної роботи пов»язана як з масовою так і з гуртковою. Гурток часто дає своїм членам індивідуальні завдання: вести спостереження на метереологічному майданчику, виготовити певний прилад та ін.
У практику шкіл і позашкільних закладів міцно увійшла така форма роботи, як зустрічі із знатними людьми.
У позашкільних закладах також проводяться вечори для учнів тієї чи іншої вікової групи.
Важливими формами позакласної і позашкільної роботи є екскурсії, прогулянки, походи.
Ці форми мають спільну рису: учні виходять за межі школи чи позашкільного закладу.
Якщо такий захід розв»язує переважно освітні, пізнавальні завдання, він називається екскурсією, якщо він має на меті головним чином зміцнення здоров»я і організацію дозвілля школярів - це прогулянка. Якщо ж проведення заходу пов»язане з переборенням певних труднощів (наприклад, більш-менш тривалі переходи пішки), - це похід.
Школи і позашкільні заклади широко практикують зокрема туристичні походи та екскурсії.
Важливу роль у позакласній і позашкільній роботі відіграють різні форми змагань учнів. Змагання викликають живий інтерес у школярів, сприяють піднесенню загального тонусу життя колективу, а через те практикуються у різних галузях позаурочної роботи.
У змаганнях здебільшого виступають кілька колективів, що борються за досягнення вищих результатів з певного виду діяльності. Можуть бути й індивідуальні змагання та конкурси між учнями.
Видами масових змагань, що проводяться протягом більш-менш тривалого часу, є олімпіади та спартакіади.
Практикуються олімпіади з окремих навчальних предметів, та олімпіади художньої самодіяльності. Спартакіадами називають великі змагання з багатьох видів спорту. Бувають спартакіади внутрішкільні, районні, міські, обласні, республіканські.
Методи позакласної і позашкільної роботи
У позакласній і позашкільній роботі застосовуються всі ті дидактичні матеріали, методи, що і в навчальному процесі. Але в самому застосуванні їх є певна специфіка, яка виявляється в орієнтації на самостійну діяльність учнів та на залучення до роботи з школярами громадськості.
Як і під час масових заходів, так і на заняттях гуртків, часто використовується розповідь. Але на уроках розповідає учням сам вчитель, а в позашкільній роботі з розповіддю виступають не лише педагоги, а й запрошені особи, батьки, а також і самі учні.
Метод бесіди застосовується при використанні різних форм позакласної і позашкільної роботи.
Бесіда, як форма роботи, присвячується спеціальній темі, має на меті з»ясувати учням певне коло питань, збудити в них відповідальні почуття, при чому проводитись вона може різними методами.
Досить широко в позашкільній і позакласній роботі використовуються доповіді. Наприклад, на заняття гуртків з доповідями можуть виступати самі учні, вчителі або запрошені громадські діячі, учні.
Не рідко застосовується і метод демонстрації. Школярам демонструють кінофільми, діафільми.
Велике місце в позанавчальних заняттях учнів посідають методи самостійного спостереження, дослідів, практичних робіт. На відміну від навчальних занять, в позакласній і позашкільній освітньо-виховній діяльності спостереження, досліди, практичні роботи більш індивідуальні і відкривають широкий простір для творчої ініціативи дітей.
Отже, методи позакласної і позашкільної роботи будучи в загальних рисах спільними з дидактичними методами, мають свою специфіку.
Керівна роль педагога в позанавчальній роботі не знижується, але головна його функція тут полягає в тому, щоб організувати і спрямувати самостійну діяльність учнів.
планування роботи сурдопедагогом
- Прогнозування розвитку особистості глухого учня молодшого шкільного віку і його поведінки.
- Прогнозування вдосконалення професійної майстерності вчителя школи глухих і його педагогічної діяльності.
- Прогнозування розвитку системи спеціальної освіти і школи для глухих дітей.
- Прогнозування спеціального навчально-виховного процесу і конкретної педагогічної ситуації.
Прогнозування перебігу і результатів навчання молодших школярів.
Прогнозування перебігу і результатів виховання молодших школярів.
Прогнозування педагогічних ситуацій.
Зміст прогностичних умінь майбутнього вчителя-сурдопедагога залежить від змісту його педагогічної діяльності. У нашому дослідженні розглядаємо педагогічну діяльність у найширшому значенні, маючи на увазі не тільки діяльність, пов'язану з оптимальною реалізацією навчально-виховного процесу і створенням умов для всебічного розвитку особистості, але й діяльність науково-дослідницьку, організаційно-управлінську та соціально-педагогічну.
Практична доцільність прогнозування в педагогічній діяльності сурдопедагога полягає в його необхідності для подальшого управління навчально виховним процесом в умовах школи глухих, і, передусім, для його проектування і конструювання. Відповідно, виділяємо в конструктивно-прогностичному компоненті прогностичної діяльності вчителя школи глухих такі вміння:
- планувати роботу, складати програми, розробляти проекти;
- використовувати прогноз під час організації педагогічної діяльності.
Отже, проведений теоретичний аналіз літератури та практичного досвіду вчителів шкіл глухих дав нам змогу зробити висновок про те, що комплексне інтегративне прогностичне вміння майбутнього сурдопедагога формується у процесі прогностичної діяльності, структурними компонентами якої є:
- діагностично-прогностична;
- орієнтаційно-прогностична;
- власне прогностична;
- конструктивно-прогностична діяльність.
Всі вміння, з яких складається комплексне прогностичне вміння, об'єднані загальною ознакою - готовністю до прогностичної діяльності як складного інтегративного утворення. У процесі професійної діяльності майбутнього сурдопедагога педагогічний діагноз, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, створення нових образів на основі перетворення уявлень, формулювання гіпотез, конструктивна робота щодо реалізації прогнозів можуть бути самостійними діями. У нашому дослідженні вони є принципово важливі та необхідні для прогнозування і сповна характеризують операційний склад прогностичної діяльності. Це стало основою для вичленовування структури інтегративного прогностичного вміння майбутнього сурдопедагога - вчителя початкових класів школи глухих, яка подана у таблиці 1.
Таким чином розроблена структура інтегративного прогностичного вміння вчителя початкових класів школи глухих повністю відображає складну і суперечливу динаміку його прогностичної діяльності. В її основі - інтеграція діагностичних, прогностичних та управлінських показників.