Загальна х-ка типів безхребетних: молюски, членистоногі. Цикли розвитку безхребетних тварин.

Молю́ски, м'якуни́ — тип первинноротих двобічно-симетричних целомічних тварин. Здебільшого молюски є водяними тваринами, які мешкають у морських та прісних водоймах, меншість м'якунів наземні. Переважна більшість молюсків є вільноживучими організмами, проте деякі з них пристосувалися до паразитичного способу життя.

Молюски дуже різноманітні за розмірами, анатомічною будовою та поведінкою. Дорослі особини найменших видів (належать до черевоногих та двостулкових молюсків) сягають у довжину лише 0,5 мм, тоді як найбільші — велетенські кальмари з класу головоногих, зокрема Mesonychoteuthis hamiltoni, який може досягати 10 м довжини та 495 кг ваги, є найбільшими безхребетними тваринами. Однак переважна більшість м'якунів має розміри у кілька сантиметрів.Одна з характерних особливостей молюсків — мінералізована черепашка (мушля), форма та будова якої відрізняються у представників різних класів. У більшості сучасних головоногих мушля відсутня. Характерним для молюсків є також особливий ротовий орган — радула. У двостулкових радула (як і вся голова) повністю редукована. Пересуваються більшість молюсків за допомогою ноги, яка у головоногих перетворилась на щупальця. Головоногі молюски, а саме кальмари, каракатиці та восьминоги, мають одну з найрозвиненіших нервових систем серед усіх безхребетних.

Життєві цикли молюсків також досить різноманітні. Наземні м'якуни та представники класу головоногих розвиваються без проміжних стадій, інші ж мають різні личинкові форми.

Травна система починається з ротового отвору, що веде у ротову порожнину, в яку зазвичай відкриваються слинні залози. Травна система складається з глотки, стравоходу, шлунку, середньої та задньої кишок (ректум). Незамкнена кровоносна система, до якої належать серце та судини. Дихальна система представлена пірчастими шкірними адаптивними зябрами — ктенидіямі. Також важливе значення має шкірне дихання, для деяких воно навіть є єдиним. Видільна система складається з нирок.

Членистоногі — це найбільш високоорганізовані й надзвичайно різноманітні двобічносиметричні тварини. Більшість членистоногих мешкає на суходолі, в наземно-повітряному середовищі і в ґрунті. Однак багато видів живе в морях, океанах і прісних водах. Тіло членистоногих звичайно поділяється на відділи, найчастіше їх буває 3 (голова, груди, черевце) і рідше 2 (головогруди і черевце). На голові знаходяться органи чуттів і рот, груди виконують в основному рухову функцію, а в черевці міститься більша частина внутрішніх органів. Характерною ознакою членистоногих, від якої й походить назва типу, є будова їхніх кінцівок. Вони складаються з окремих члеників, що рухомо з’єднані між собою суглобами. Кінцівки можуть виконувати різноманітні функції: захоплення і подрібнення їжі, руху, дихання.Важливою особливістю членистоногих є наявність хітинізованої кутикули, що виконує не тільки захисну функцію, а ще є зовнішнім скелетом, до якого прикріплюються м’язи.

Мускулатура членистоногих не утворює суцільного м’язового мішка, а представлена окремими пучками. Майже вся мускулатура, за винятком деяких внутрішніх органів, посмугована. Порожнина тіла членистоногих змішана. У ній циркулює рідина, що зветься гемолімфою. Вона є одночасно і порожнинною рідиною, і кров’ю. Травна система членистоногих складається з трьох відділів: передньої, середньої та задньої кишки. Видільна система первинноводяних форм (ракоподібних) представлена зеленими залозами, що функціонують подібно до нефридіїв кільчастих червів. У наземних членистоногих замість них цю функцію виконують мальпігієві судини разом зі заднім відділом кишечника, в який вони відкриваються Кровоносна система членистоногих незамкнена, є серце.У первинноводяних членистоногих органи дихання представлені зябрами, а у наземних форм є органи повітряного дихання — легені. Однак у більшості наземних видів виникає більш досконала дихальна система — трахейна, що складається з багатьох дихальних трубочок. Нервова система членистоногих побудована так само, як і в кільчаків, і складається з надглоткового і підглоткового гангліїв, або головного мозку, навкологлоткового нервового кільця та черевного нервового ланцюжка. Більшість членистоногих мають добре розвинені органи чуття (дотику, хімічного чуття, слуху, рівноваги, зору). Очі у членистоногих бувають прості й складні, або фасеткові.

Життєвий цикл - це період між однаковими фазами розвитку двох або більшої кількості послідовних поколінь. Для тварин також характерні прості й складні життєві цикли. Простий життєвий цикл зустрічається у видів із прямим типом розвитку (гідра, молочно-біла планарія, дощовий хробак, річковий рак, павук-хрестовик). Складний життєвий цикл можна простежити протягом життя однієї особини (якщо він супроводжується метаморфозом) або декількох поколінь (якщо спостерігається зміна різних поколінь; напр., що розмножуються половим і безстатевим способами). Складні життєві цикли, що відбуваються без зміни поколінь, характерні комахам, стрічковим червам.

Правильне чергування в життєвому циклі поколінь, що розмножуються безстатевим і статевим способами, спостерігається в деяких найпростіших (форамініфери, споровики) і кишковопорожнинних. Наприклад, життєвий цикл медузи аурелии . Безстатеве покоління цієї тварини - поліпи - розмножується брунькуванням, образуя нові поліпи. За допомогою поперечного розподілу поліпи дають початок особинам полового покоління - медузам. Чоловічі й жіночі особини медуз продукують статеві клітини, які зливаються. Із заплідненої яйцеклітини розвивається личинка. Вона якийсь час плаває за допомогою війок, а потім осідає на дно й перетворюється в поліп.

В інших тварин (плоских хробаків ,деяких членистоногих)у життєвому циклі чергуються покоління, що розмножуються половим способом і партеногенетично. Наприклад, серед рачків дафній, що живуть у прісних або солонуватих водоймах, тривалий час зустрічаються тільки самки, що розмножуються партеногенетично, відкладаючи незапліднені яйця. Із цих яєць виходить наступне покоління самок, що знову відкладає незапліднені яйця. Але при певних змінах умов середовища перебування з незапліднених диплоїдних яєць виходять не тільки самки, але й самці. У самок формуються гаплоїдні яйця, розвиток яких можливо тільки після запліднення. Ці яйця, що містять значні запаси живильних речовин (жовток), після запліднення покриваються щільною оболонкою й здатні переживати періоди несприятливих умов. З настанням сприятливих умов із цих яєць виходить нове покоління самок, що розмножуються партеногенетично.