Освітлення, яке здійснюється завдяки вікнам у зовнішніх стінах та спеціальним отворам в дахах та перекриттях - є

а) природним боковим б) природним комбінованим

в) штучним загальним г) штучним комбінованим

173. Штучне освітлення, яке є обов’язковим для всіх виробничих приміщень і призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей та руху транспорту, називається:

а) робочим; б) аварійним; в) евакуаційним; г) охоронним.

174. Освітлення, яке здійснюється завдяки світильникам, розміщеним у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5м над підлогою), є:

а) природним боковим; в) штучним загальним;

б) природним комбінованим; г) штучним місцевим.

175. Штучне освітлення, яке використовується для продовження роботи у випадках раптового відключення основного освітлення у виробничих приміщеннях, називається:

а) робочим; б) аварійним; в) евакуаційним; г) охоронним.

176. Штучне освітлення, що влаштовується вздовж меж території підприємства, яка охороняється в нічний час спеціальним персоналом, називається:

а) робочим б) аварійним в) евакуаційним г) охоронним

177. Штучне освітлення, призначене для забезпечення евакуації людей з приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення, називається:

а) робочим б) аварійним в) евакуаційним г) охоронним

178. Хімічні речовини, що здатні викликати у працівника отруєння всього організму, належать до групи:

а) мутагенних речовин; б) загальнотоксичних речовин;

в) подразнюючих речовин; г) сенсибілізуючих речовин

179. Хімічні речовини, що здатні викликати у працівника подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок, належать до групи:

а) мутагенних речовин; б) загальнотоксичних речовин;

в) подразнюючих речовин; г) сенсибілізуючих речовин

180. Хімічні речовини, що здатні викликати у працівника алергійні реакції, належать до групи:

а) мутагенних речовин; б) загальнотоксичних речовин;

в) подразнюючих речовин; г) сенсибілізуючих речовин

181. Хімічні речовини, що здатні викликати у працівника зміни спадкової інформації організму, належать до групи:

а) мутагенних речовин; б) загальнотоксичних речовин;

в) подразнюючих речовин; г) сенсибілізуючих речовин

182. Негативна дія пилу на організм людини проявляється:

а) порушенням розумової працездатності; б) болями в кистях та передпліччі;

в) погіршенням слуху; г) розростанням сполучних тканин у легенях

183. Шкідливість виробничого пилу обумовлена його здатністю викликати такі професійні захворювання як:

а) афонії та лярингіти; б) пневмоконіози;

в) променеву хворобу; г) кесонову хворобу.

184. Пилу може здійснювати на людину:

а) фіброгенну дію; б) канцерогенну дію;

в) гостронаправлену дію; г) алергійну дію.

185. У виробничих приміщеннях зі значним виділенням пилу вікна рекомендується мити не рідше:

а) 1 разу нарік; б) 2 разів на рік; в) 4 разів на рік; г) 12 разів на рік.

186. У виробничих приміщеннях з незначним виділенням пилу вікна рекомендується мити не рідше:

а) 1 разу нарік; б) 2 разів на рік; в) 4 разів на рік; г) 12 разів на рік.

187. При вібраційній хворобі виникають патологічні зміни:

а) кісткових тканин та суглобів; б) клітин статевої системи;

в) органу слуху; г) дихальної системи.

188. Особливо шкідливими для людини є вібрації з частотами, близькими до частот власних коливань тіла людини, більшість котрих знаходиться в межах:

а) від 1 до 5 Гц; б) від 6 до 30 Гц; в) від 35 до 55 Гц; г) від 60 до 300 Гц.

189. Метод зниження вібрацій, що реалізується шляхом перетворення енергії механічних коливань коливної системи в теплову енергію за рахунок використання в якості конструктивних матеріалів з великим внутрішнім тертям (пластмас, метало гуми тощо) - це:

а) зниження вібрації в джерелі її виникнення; б) вібродемпферування;

в) віброгасіння; г) віброізоляція.

190. Метод зниження вібрацій, що полягає у зниженні передачі коливань від джерела збудження до об’єкта, що захищається, шляхом введення в коливну систему додаткового пружного зв’язку, який запобігає передачі енергії від коливної основи до людини, - це:

а) зниження вібрації в джерелі її виникнення; б) вібродемпферування;

в) віброгасіння; г) віброізоляція.

191. Відчуття безладного поєднання звуків різної частоти та інтенсивності – це:

а) вібрація; б) шум; в) музика; г) ультразвук.

192. Коливання в повітрі, рідкому або твердому середовищах з частотою менше 16 Гц – це:

а) вібрація; б) шум; в) інфразвук; г) ультразвук.

193. Високий рівень інфразвуку у робочому приміщенні викликає у людини порушення функцій перш за все:

а) дихальної системи; в) вестибулярного апарату;

б) серцево-судинної системи; г) опорно-рухового апарату.

194. Під впливом електромагнітних полів та випромінювань радіочастотного діапазону у працівника може розвинутися:

а) вібраційна хвороба; б) променева хвороба;

в) радіохвильова хвороба; г) декомпресійна хвороба.

195. Під впливом іонізуючих випромінювань у працівника може розвинутися:

а) вібраційна хвороба; б) променева хвороба;

в) радіохвильова хвороба; г) декомпресійна хвороба.

196. Для нейтралізації дії лугу, який потрапив на шкіру, необхідно застосувати:

а) 2-4% розчин нашатирного спирту; б) 2-4% розчин азотної кислоти;

в) 2-4% розчин марганцевокислого калію; г) 2-4% розчин борної кислоти.

197. Для нейтралізації дії кислоти, яка потрапила на шкіру, необхідно застосувати:

а) 2-4% розчин нашатирного спирту; б) 3% розчин питної соди;

в) 2-4% розчин марганцевокислого калію; г) 2-4% розчин борної кислоти.

198. Якщо отрута (за винятком кислот чи лугів) потрапила у шлунково-кишковий тракт, то її видалення із організму потерпілого найкраще досягається шляхом:

а) полоскання горла відваром трав; б) промивання шлунка;

в) постановки очисної клізми; г) використання протигазу.

199. Якщо відомо, що отруєння виникло внаслідок потрапляння у шлунок кальцинованої соди, то до прибуття лікаря необхідно:

а) протерти потерпілому ротову порожнину сухою серветкою; б) промити потерпілому шлунок;

в) поставити потерпілому очисну клізму; г) напоїти великою кількістю рідини.

200. Для виведення отрути, що всмокталась в організм та виводиться із нього лише сечею, застосовують:

а) вживання великої кількості рідини; б) вдихання парів нашатирного спирту;

в) вживання 3-5 таблеток активованого вугілля; г) вживання проносних засобів.

201. Кисневе голодування тканин настає в організмі людини внаслідок отруєння:

а) чадним газом; б) аміаком; в) хлором; г) парами ацетону.

202. При потраплянні на шкіру та слизові оболонки людини фосфорорганічних речовин їх змивають:

а) 3% розчином нашатирного спирту; б) 3% розчином питної соди;

в) 3% розчином борної кислоти; г) 3% розчином гідроксиду натрію.

203. Викликати блювання протипоказано:

а) при отруєннях грибами; б) при отруєннях кальцинованою содою;

в) при отруєнні неякісною їжею; г) при отруєнні лікарськими речовинами.

204. Для затримки всмоктування та захисту слизової оболонки шлунка від пероральної отрути застосовують такі обволікальні речовини, як:

а) карболен; б) молоко; в) активоване вугілля; г) білу глину.

205. При пероральних отруєннях речовинами, що добре розчиняються у жирі (фосфор, анілін) протипоказано використання в якості обволікальних засобів:

а) яєчного білка; б) олії та молока; в) киселю та рідкого крохмалю; г) вівсяного відвару.

206. При отруєннях інгаляційними отрутами перш за все:

а) потерпілому промивають шлунок;

б) потерпілого видаляють із зони зараження отруйними речовинами;

в) потерпілому вводять протиотруйні препарати;

г) у потерпілого викликають блювання, подразнюючи йому корінь язика.

207. Лікарські засоби, що запобігають дії отрути або усувають її з організму називають:

а) вакциною; б) сироваткою;

в) еліксиром; г) антидотом.

208. У випадку непритомності потерпілого при отруєннях фосфорорганічними сполуками необхідно:

а) розпочати штучну вентиляцію легень;

б) дати потерпілому нюхати ватку, змочену нашатирним спиртом;

в) промити потерпілому шлунок;

г) одягнути на потерпілого протигаз.

Електробезпека

209. Травма, викликана дією електричного струму або електричної дуги - це:

а) психотравма; б) електротравма;

в) біотравма; г) хімічна травма.

210. Явище, котре характеризується сукупністі електротравм, що виникають та повторюються в аналогічних виробничих, побутових умовах та ситуаціяї - це:

а) електричний знак; б) профзахворюваність;

в) пожежна безпека; г) електротравматизм.

211. Опіками окремих ділянок тіла та нагріванням кровоносних судин, нервів, серця проявляється:

а) механічна дія струму на організм людини;

б) електролітична дія струму на організм людини;

в) термічна дія струму на організм людини;

г) біологічна дія струму на організм людини.

212. Розшаруванням та розривом тканин тіла проявляється:

а) термічна дія струму на організм людини;

б) біологічна дія струму на організм людини;

в) електролітична дія струму на організм людини;

г) механічна (динамічна) дія струму на організм людини.

213. Електролітична дія струму на організм людини проявляється через:

а) опіки окремих ділянок тіла;

б) подразнення та збудження живих тканин організму;

в) розклад органічної рідини;

г) розшарування та розриви тканин.

214. Розриви сухожиль, шкіри, кровоносних судин та нервової тканини, переломи кісток внаслідок дії електричного струму на організм, в більшості випадків є наслідком:

а) різких судомних скорочень м’язів тіла;

б) нагрівання до високої температури тканин тіла;

в) розкладу органічних рідин, в тому числі і крові;

г) порушення внутрішніх біологічних процесів організму.

215. Запалення зовнішніх оболонок очей, що розвивається через 4-8 годин після ультрафіолетового опромінення, - це:

а) електричний знак; в) електричний опік; б) електрофтальмія; г) електрометалізація.

216. Проникнення в шкіру частинок металу внаслідок його розбризкування та випаровування під дією струму, - це:

а) електричний знак; в) електричний опік; б) електрофтальмія; г) електрометалізація.

217. Чітко окреслена пляма діаметром 1-5 мм сірого або блідо-жовтого кольору, що з’являється на поверхні шкіри людини під дією електричного струму, - це:

а) електричний знак; в) електричний опік; б) електрофтальмія; г) електрометалізація.

218. Збудження живих тканин електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м’язів і може призвести до порушення і навіть повного припинення роботи легенів та серця, - це:

а) електричний знак; в) електричний опік;

б) електроофтальмія; г) електричний удар.

219. Явище хаотичних різночасових скорочень волокон серцевого м’язу, які настають внаслідок проходження через тіло людини (на шляху рука-рука або рука-нога) змінного струму силою більше 50мА та частотою 50Гц протягом кількох секунд, - це:

а) систола серця; б) діастола серця;

в) фібриляція серця; г) зупинка серця.

220. Для І ступеню електричного удару характерно:

а) судомні скорочення м’язів без втрати свідомості;

б) судомні скорочення м’язів із втратою свідомості без порушень дихання і кровообігу;

в) втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності чи дихання, або серцевої діяльності і дихання разом;

г) клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.

221. Для ІІ ступеню електричного удару характерно:

а) судомні скорочення м’язів без втрати свідомості;

б) судомні скорочення м’язів із втратою свідомості без порушень дихання і кровообігу;

в) втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності чи дихання, або серцевої діяльності і дихання разом;

г) клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.

222. Для ІІІ ступеню електричного удару характерно:

а) судомні скорочення м’язів без втрати свідомості;

б) судомні скорочення м’язів із втратою свідомості без порушень дихання і кровообігу;

в) втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності чи дихання, або серцевої діяльності і дихання разом;

г) клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.

223. Для ІV ступеню електричного удару характерно:

а) судомні скорочення м’язів без втрати свідомості;

б) судомні скорочення м’язів із втратою свідомості без порушень дихання і кровообігу;

в) втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності чи дихання, або серцевої діяльності і дихання разом;

г) клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.

224. Своєрідна важка нервово-рефлекторна реакція організму у відповідь на подразнення електричним струмом, що супроводжується глибокими розладами кровообігу, дихання, обміну речовин - це:

а) електричний знак; б) електричний шок;

в) електричний опік; г) електрометалізація шкіри.

225. Опір тіла проходженню електричного струму, при порізах чи подряпинах рогового шару шкіри:

а) стає меншим; в) не змінюється;

б) стає більшим; г) урівноважується.

226. Постійний струм у порівнянні зі змінним струмом є:

а) в 4-5 разів безпечнішим; в) у 2-3 рази небезпечніший;

б) однаковим за силою враження; г) неможливим для порівняння.

227. Опір шкіри в місці проходження електричного струму, при зростаннях сили струму зі зростанням часу його дії:

а) стає меншим; в) не змінюється; б) стає більшим; г) урівноважується.

228. Напруга між двома точками ланки струму, котрі знаходяться одна від одної на віддалі кроку і на котрих одночасно стоїть людина, - це:

а) напруга дотику; в) напруга тіла;

б) крокова напруга; г) психічна напруга.

229. Зі збільшенням ширини кроку крокова напруга:

а) зменшується; в) не змінюється; б) зростає; г) спадає.

230. Шар діелектрика або конструкція, виконана з діелектрика, котрим вкривається поверхня струмоведучих частин, або котрим струмоведучі частини відділяються одна від одної, - це:

а) електричне блокування; в) захисне заземлення;

б) електрична ізоляція; г) захисне вимкнення.

231. Електрична ізоляція запобігає протіканню струмів через неї і захищає людину від електротравмування завдяки:

а) малому опору; в) великому опору;

б) великій міцності; г) малій міцності.

232. Для зниження небезпеки ураження струмом працівників, які працюють з переносними електроінструментами використовується такий захисний захід як:

а) огроджувальні пристрої;

б) електричне блокування;

в) розташування струмоведучих частин на недосяжній висоті;

г) використання знижувальних трансформаторів.

233. Навмисне електричне з’єднання з землею або її еквівалентом металевих частин електрообладнання, які можуть опинитися під напругою, - це:

а) захисне заземлення; б) захисне занулення;

в) захисне вимкнення; г) загальмовування.

234. Навмисне електричне з’єднання з нульовим захисним провідником металевих частин електрообладнання, які можуть опинитися під напругою, - це:

а) захисне заземлення; б) захисне занулення;

в) захисне вимкнення; г) захисне гальмування.

235. До ізолювальних електрозахисних засобів відносяться:

а) тимчасові переносні заземлення, переносні попереджувальні плакати;

б) діелектричні рукавиці, боти та калоші, гумові килимки;

в) запобіжні пояси та страхувальні канати, драбини, кігті;

г) переносні ширми, бар’єри, щити, клітки.

236. До огороджувальних електрозахисних засобів відносяться:

а) покажчики напруги, ізольовані ручки монтерського інструменту;

б) діелектричні рукавиці, боти та калоші, гумові килимки;

в) запобіжні пояси та страхувальні канати, драбини, кігті;

г) переносні ширми, бар’єри, щити, клітки.

237. Допоміжними електрозахисними засобами є:

а) покажчики напруги, ізольовані ручки монтерського інструменту;

б) діелектричні рукавиці, боти та калоші, гумові килимки;

в) запобіжні пояси та страхувальні канати, драбини, кігті;

г) переносні ширми, бар’єри, щити, клітки.

238. При наданні першої медичної допомоги ураженому електрострумом працівнику у першу чергу необхідно:

а) викликати швидку медичну допомогу;

б) відновити прохідність дихальних шляхів;

в) здійснити штучне дихання та непрямий масаж серця;

г) безпечно усунути вплив на організм потерпілого ушкоджуючих факторів.

239. Якщо струмоведуча частина лежить на землі, то пересуватися, виносячи ураженого електрострумом працівника із зони розтікання струму, без засобів захисту необхідно:

а) широкими кроками; б) малими перебіжками;

в) не відриваючи ноги одна від одної; г) повзком або стоячи на чотирьох кінцівках.

240. Заходи спрямовані на відновлення життя людини, яка перебуває в стані клінічної смерті – це:

а) операція; б) іммобілізація;

в) реанімація; г) транспортування.

241. Перед початком здійснення реанімаційних заходів необхідно перевірити у потерпілого:

а) наявність документів; б) наявність свідомості;

в) наявність дихання та серцебиття; г) наявність електрометалізації шкіри.

242. Першим етапом серцево-легеневої реанімації є:

а) штучна вентиляція легень; б) звільнення дихальних шляхів;

в) зовнішній масаж серця; г) проведення лікувальних заходів.

243. При відсутності дихання штучну вентиляцію легень дорослим проводять із частотою:

а) 12-16 разів на хвилину; б) 20-22 рази на хвилину;

в) 60-70 раз на хвилину; г) 100-120 раз на хвилину.

244. Для проведення серцевої реанімації дорослим, той хто надає допомогу розміщує складені долоні рук на:

а) на верхній третині грудини потерпілого; б) на середній третині грудини потерпілого;

в) на нижній третині грудини потерпілого; г) не має значення на якій частині грудини.

245. Непрямий масаж серця дорослим проводять із частотою:

а) 12-16 натискувань за хвилину; б) 20-30 натискувань за хвилину;

в) 60-70 натискувань за хвилину; г) 100-120 натискувань за хвилину.

246. Якщо реанімаційні заходи виконують двоє, то один здійснює штучне дихання, а другий – зовнішній масаж серця із частотою:

а) на 1 вдування повітря роблять 4-5 натискувань на грудину;

б) через кожні 15 натискань на грудину роблять 2-3 вдування повітря;

в) на 5 вдувань повітря роблять 14-15 натискувань на грудину;

г) через кожні 60 натискань на грудину роблять 20 вдувань повітря.

247. Якщо реанімаційні заходи виконує одна особа, то штучне дихання й зовнішній масаж серця здійснюють із частотою:

а) на 1 вдування повітря роблять 4-5 натискувань на грудину

б) через кожні 15 натискань на грудину роблять 2-3 вдування повітря

в) на 5 вдувань повітря роблять 14-15 натискувань на грудину

г) через кожні 60 натискань на грудину роблять 20 вдувань повітря