Корекційно-реабілітаційна допомога особам з розумовою відсталістю у післяшкільні періоди соціалізації

У післяшкільному віці розумово відсталі молоді люди в залежності від стану психофізичного розвитку, соціально-адаптивних можливостей і здоров'я потребують, як правило, тієї або іншої корекційно-реабілітаційної допомоги і можуть її отримувати у різних формах. Так, для випускників спеціальних допоміжних шкіл або шкіл (класів) інтенсивної педагогічної корекції (для дітей з ЗПР) є можливість продовжити навчання у різних типах навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту: професійно-технічних училищах відповідного профілю (в яких для випускників спеціальних допоміжних шкіл можуть створюватися спеціальні групи), навчально-виробничих центрах, центрах підготовки та перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсових комбінатах, училищах-заводах, училищах-агрофермах тощо.

При незначній розумовій відсталості, не обтяженій іншими суттєвими ускладненнями розвитку, прогноз соціально-трудової адаптації випускників спеціальних шкіл досить оптимістичний, хоча, безумовно, необхідна постійна дбайлива увага з боку державних установ та громадських організацій, соціальних служб,

Див., зокрема, А. Колупасва. Інтегративні тенденції в освіті дітей з особливими потребами в Україні / М-ли міжнародної...- С 45-49,

підприємств різних форм власності, а також самих освітніх закладів до післяшкільної долі молодих людей цієї категорії.

Щодо осіб з більш глибокими чи ускладненими ступенями і формами розумової відсталості, які мають у юнацькому і дорослому віці статус інваліда, їх післяшкільний шлях потребує особливого соціального супроводу. "У силу своїх особливостей ця людина не зможе жити абсолютно самостійно, - пише Р. І. Кравченко на підставі багатьох спостережень, - мова йде про людей з розумовою відсталістю, у яких, крім зниженого інтелекту, спостерігається значне зниження адаптаційних навичок і вмінь: комунікативних навичок, навичок догляду за собою, соціальних навичок, умінь оперувати числами, а також умінь робити адекватні висновки, проявляти ініціативу, пристосовувати для своїх потреб предмети оточуючого середовища та інших... Як людині зі слабким зором потрібні окуляри, тому, хто погано чує, - слуховий апарат, а паралізованому інвалідові - коляска, так розумово відсталій людині потрібні корекційні заняття з кваліфікованими педагогами, на яких він мав би можливість підтримувати той рівень розвитку, якого одного разу досяг: вміння читати, писати, рахувати, виконувати дії з самообслуговування, користування транспортом, приготування їжі, звичку вставати рано, збиратися до виходу з дому вчасно, планувати свій робочий тиждень, звертатися на "Ви" до людей старших себе, відрізняти будні від свят і багато, багато іншого"¹.

Для післяшкільного навчання розумово відсталих інвалідів співробітниками Київського товариства допомоги інвалідам і особам з інтелектуальною недоступністю "Джерела" розроблені і успішно реалізуються програми з курсів "Поведінка у складних умовах", "Одиниці виміру" та ін. При навчанні за цими програмами та в інших формах роботи звертається увага не лише на формування певних практичних навичок у інвалідів з розумовою відсталістю, але й на розвиток їх особистісного потенціалу, потреб творчого самовираження, спілкування тощо. Важливо дуже тактовно вирішувати завдання і щодо розвитку такого компоненту

Випускник. Методичний посібник з післяшкільного навчання для розумово відсталих інвалідів / Під ред Кравченко P. I. - K.: 1999. - С 4. (293 с.)

самосвідомості дорослих осіб з розумовою відсталістю, як самооцінка і рівень домагань: "Усвідомлення соціального статусу для такої людини пов'язане з тонкою та кропіткою роз'яснювальною роботою для того, щоб виробити адекватну самооцінку можливостей та обмежень і щоб невідповідність очікувань не призвела у майбутньому до значного стресу."

У світовому досвіді, який все більше і більше використовується Україною, представлені різноманітні форми, зміст і методики освітньої корекційно-виховної, досугової роботи з дорослими розумово відсталими особами у спеціальних чи інтегрованих освітніх установах, клубах, курсах, лікувально-педагогічних інтернатах, професіональних спеціалізованих майстернях тощо¹. Віковий діапазон розумово відсталих осіб, які можуть бути включені у таку роботу, охоплює всі періоди післяшкільної соціалізації, включаючи літній вік. Наприклад, у відомому в усьому світі русі Спеціальних Олімпіад (Special Olimpics), які проводяться з метою реабілітації та розвитку адаптивних можливостей інвалідів з розумовою відсталістю, передбачена участь спортсменів у віці від 8 до 80 років.

Узагальнюючи низку спеціальних досліджень з проблеми управління соціалізацією дорослих розумово відсталих осіб, О. Шпек стверджує, що для них існують можливості пізнавального розвитку, які виходять за межі розвитку дитини, але ці можливості можуть бути реалізовані лише за умови, коли особистість розумово відсталого постійно стимулюється і забезпечується організовані освітні процеси. Вони мають бути орієнтовані за своїм змістом на життєві запити розумово відсталих дорослих в галузі професійної освіти, естетичного виховання, міжстатевих стосунків, спілкування, досугових занять, релігійної освіти та ін., враховуючи індивідуальні особливості тих, кому педагогічні послуги пропонуються, і спрямовані на подальший розвиток особистості, її соціальної самостійності і самокерованої нормативної поведінки.

Див., зокрема: Шпек О. Люди с умственной отсталостью. Обучение и воспитание: Пер. с нем. — M.: Издательский центр "Академия", 2003. - 432 с. - С. 353-378.

В практиці післяшкільної освітньо-виховної роботи з розумово відсталими людьми вироблені певні "правила", своєрідні принципи корекційної психоандрогогіки, а саме:

- до дорослих треба ставитися як до дорослих, з повагою до їх рішень, з активізацією їх участі у обговоренні проблеми та прийнятті таких рішень;

- необхідно враховувати потребу дорослих розумово відсталих людей у емоційно позитивному спілкуванні, взаємодії з іншими людьми; "Ця надзвичайно сильна потреба, - підкреслює О. Шпек, -пояснюється занепокоєнням соціальною ізоляцією, до якого, як правило, схильні дорослі з розумовою відсталістю" (О. Шпек, с 362);

- освіта розумово відсталих дорослих вимагає чіткої орієнтації на конкретні вчинки у реальних ситуаціях;

- практична спрямованість освіти не виключає, а навпаки, передбачає збагачення мовленнєвої діяльності розумово відсталих дорослих, залучення їх до посильної творчості, еврістичності тощо;

- корисним є запровадження певних форм освіти розумово відсталих дорослих в інклюзивних варіантах спільно з людьми, які не мають порушень інтелектуального розвитку;

- забезпечуючи емоційно насичений фон освітніх занять, слід враховувати динаміку працездатності їх учасників, необхідність охоронно-валеологічного режиму, попередження конфліктних ситуацій, постійні позитивні підкріплення успіхів тощо;

- і у дорослому віці на розумово відсталих людей досить сильно впливає оточення, обстановка в якій проводяться заняття, особистість вчителя та інші фактори естетико-етичного характеру.