Підготовка фармацевтичних кадрів в Україні
Поетапне входження України до Європейського Союзу пов'язано з рядом вимог. Зокрема, одним з першочергових завдань інтеграції до ЄС є гармонізація нормативно-правової бази України, адаптованої до стандартів та умов згідно з вимогами GMP, GDP та GPP ЄС. Друга глава GMP ES (Good Manufacturing Practice for Medicinal Products ES) повністю присвячена персоналу, де чітко визначені основні принципи та загальні вимоги до окремих працівників та професійних угруповань. Окремо підкреслено, що кожний співпрацівник повинен чітко розуміти особисту відповідальність, яка має бути задокументована. Весь персонал обов'язково повинен проходити первинне та перманентне подальше навчання відповідно до його посадових обов'язків, професії та кваліфікаційних характеристик.
Фармацевтична галузь є специфічною сферою діяльності, якість продукції якої залежить від складу персоналу, його професійних знань, умінь, навичок. Усе це визначило необхідність науково обґрунтувати розробку організаційно-методичних складових сучасних технологій управління, підготовки, перепідготовки, удосконалення та атестації персоналу фармацевтичних підприємств галузі, гармонізованих до стандартів та норм GMP, GDP та GPP ЄС.
Завдання, обов'язки, необхідний професійний рівень та освітньо-кваліфікаційні вимоги до персоналу визначаються кваліфікаційними характеристиками за посадою працівника та окремих професійних угруповань, які являються юридично-правовим підґрунтям для вилучення застарілих та внесення до Державного Класифікатора ДК 003-95 новостворених професій, посад.
Фармацевтична освіта - це система підготовки та удосконалення фармацевтичних кадрів, направлена на отримання сукупності знань та практичних навиків, необхідних для різних освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціалістів.
Сьогоднішня фармацевтична освіта в Україні - це процес багатоступеневого безперервного навчання та підвищення кваліфікації. Основна концепція безперервної освіти заключається в створенні системи, що забезпечує перехід від принципу "освіта на все життя" до принципу "освіта через усе життя". Як бачимо з рис, структура фармацевтичної освіти являє собою послідовний зв'язок шкільної, професійно-технічної, вищої освіти та післядипломного навчання.
Вплив змін у фармацевтичній діяльності на напрямки фармацевтичної освіти
Така система забезпечує наступність між етапами і сприяє поглибленій профільній підготовці фахівців для окремих сфер діяльності. Спеціальна фармацевтична освіта повинна базуватися на професійній орієнтації.
Професійна орієнтація - це комплекс психолого-педагогічних та методичних заходів, спрямованих на оптимізацію процесу працевлаштування молоді у відповідності з бажаннями, схильностями та здібностями і з врахуванням потреби у спеціалістах відповідної галузі. Вона починається зі школи, гімназії, ліцею, професійно-технічного училища. У цьому випадку контингент абітурієнтів формується переважно з числа учнів класів з поглибленим вивченням хімії, біології, інформатики та обчислювальної техніки, які проходять виробниче навчання в аптеках і на підприємствах фармацевтичної промисловості. Вища фармацевтична освіта є ступеневою: вищі навчальні заклади І рівня акредитації (технікум, училище) надають неповну вищу освіту та здійснюють підготовку фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста; II рівня акредитації (коледж) - базову вищу освіту та готують фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра. Вищі навчальні заклади III рівня акредитації (інститут) надають повну вищу освіту і здійснюють підготовку фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра, а IV рівня акредитації (інститут, академія, університет) — здійснюють підготовку фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра.
Сучасна структура фармацевтичної освіти забезпечує найбільш ефективну підготовку фахівців і відповідає міжнародній системі вищої освіти. Поетапне навчання дає студентам можливість подальшої професійної діяльності відповідного рівня, що гарантує їм соціальну захищеність у ринкових умовах.
Підготовка фармацевтичних кадрів в Україні проводиться за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями та напрямами:
Молодші спеціалісти - навчання проводиться в медичних ВНЗ рівнів акредитації та спеціалізованих навчальних закладах (наприклад, Житомирське фармацевтичне училище ім. І. Протасовича) за спеціальностями: "фармація", "виробництво фармацевтичних препаратів", "аналітичний контроль якості хімічних лікарських сполук". Молодші спеціалісти можуть обіймати посади фармацевта з виготовлення ліків у аптеці, фармацевта з без рецептурного відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення, завідувача аптечного пункту 1 групи або філіалу аптеки, фармацевта аптечного складу, лаборанта контрольно-аналітичної лабораторії, тощо.
Бакалаври - можуть обіймати посади провізора аптеки, провізора аптечного складу, провізора фармацевтичного підприємства, провізора контрольно-аналітичної лабораторії. Бакалаври не можуть обіймати керівних посад.
Спеціалісти - навчання проводиться на фармацевтичних факультетах ВНЗ III-IV рівнів акредитації. Спеціалісти-провізори можуть працювати на посадах різних ієрархічних рівнів у контрольно-аналітичних лабораторіях, кабінетах фармацевтичної інформації, магазинах медичної техніки, на аптечних базах, фармацевтичних підприємствах, дистриб'юторських фармацевтичних фірмах тощо.
Магістри - навчання проводиться на фармацевтичних факультетах ВНЗ IV рівня акредитації. Підготовка магістрів фармації проводиться одночасно з їх навчанням в інтернатурі. Магістри мають право обіймати посади наукових співробітників, викладачів ВНЗ, консультантів та радників.
Підготовка фахівців з вищою фармацевтичною освітою в Україні здійснюється у навчальних закладах, наведених в табл.
Наведена структура напряму "Фармація" дозволяє здійснювати підготовку спеціалістів для різнобічного забезпечення фармацевтичної галузі.
Відкриття спеціальностей економічного профілю викликане до життя рядом чинників. Зокрема, це ринкові відносини у галузі фармації, роздержавлення промислових підприємств, поява різних форм власності, розвиток підприємництва, приватизація аптек, використання нових напрямів у роботі фармацевтичних підприємств -менеджменту, маркетингу - все це вимагало адекватної реакції з боку вищої фармацевичної школи.
Спеціальність "Технологія фармацевтичних препаратів" (до 1998 р. "Промислова фармація") має на меті підготовку інженерів-технологів для підприємств фармацевтичної галузі.
Спеціальність "Технологія парфумерно-косметичних засобів" ліцензована у Національному фармацевтичному університеті України та Тернопільському державному медичному університеті імені І. Я. Горбачевского. У навчальному плані цієї спеціальності закладене поглиблене вивчення медико-біологічних, технологічних, хімічних дисциплін, а також введено суто нові: біофармкосметологія, косметологічна хімія, клінічна косметологія, аромологія. Можливості застосування набутих знань досить широкі. Це — розробка оптимізованих, конкурентоспроможних рецептур і технологій парфумерно-косметичних засобів у державному і приватному секторі, робота в науково-дослідних лабораторіях і центрах стандартизації і сертифікації парфумерно-косметичної продукції, вузька спеціалізація з питань практичної косметології у косметологічних лікарнях.
Спеціальність "Клінічна фармація" стала сполучною ланкою між лікарем і провізором. У навчальному плані клінічної фармації близько трьох четвертих становлять медичні і біологічні дисципліни, що дозволяє готувати спеціалістів, які знають суто медичні, клінічні аспекти і можуть запропонувати лікареві ефективну фармакотерапію. На сьогодні в Україні готують клінічних провізорів такі вищі учбові заклади: Національний фармацевтичний університет України (м. Харків); Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького; Тернопільський державний медичнй університет імені І. Я. Горбачевского; Буковинська державна медична академія; Дніпропетровська державна медична академія, Кримський державний медичний університет імені С. І. Георгієвського, Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова.
Легалізація - це надання юридичної сили документам, які були видані на території іноземної держави. Ці документи мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі і перекладені на українську мову та легалізовані в консульській установі України. Зазначені документи можуть бути також засвідчені в посольстві відповідної держави в Україні та легалізовані в МЗС України. Не потрібна легалізація документів, які були видані в країнах - членах СНД, а також у Албанії, Алжирі, Болгарії, Угорщині, В'єтнамі, Кореї, Кубі, Монголії, Румунії, Польщі, Чехії, Словаччині та країнах, що утворилися на території колишньої Югославії. Правильність перекладу документів з іноземної на українську мову засвідчується нотаріально.
Для громадян, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, крім країн СНД, підставою для видачі посвідчення є експертний висновок комісії, створеної при Центральному методичному кабінеті з вищої медичної освіти МОЗ України, яка визначає відповідність виконання навчального плану заявника діючим державним стандартам підготовки фахівців у вищих медичних закладах освіти рівнів акредитації МОЗ України. При цьому не менше ніж 75 % професійно орієнтованих дисциплін повинні збігатися за переліком і обсягом навчальних годин з діючими в Україні навчальними планами. При виявленні розбіжностей виконання навчального плану заявника більше ніж на 25 % з державними стандартами підготовки фахівців у вищих медичних закладах освіти I-IV рівнів акредитації МОЗ України комісія визначає необхідний додатковий термін навчання заявника у відповідних закладах освіти МОЗ України за рахунок заявника.
Допуск здійснюється шляхом видачі посвідчення встановленої форми, причому посвідчення не є документом про освіту, а тільки надає дозвіл на право займатися фармацевтичною діяльністю. Якщо перерва в роботі за фахом становить більше ніж 3 роки для осіб з вищою фармацевтичною освітою на момент розгляду питання про видачу посвідчення на право зайняття фармацевтичною діяльністю, посвідчення видається після проходження особою стажування і отримання посвідчення провізора-спеціаліста.