Вимога сьогодення - трансформування національної системи вищої освіти з урахуванням основних принципів Болонського процесу

Інтеграційні процеси, що відбуваються на європейському освітньому просторі, вимагають трансформування національної системи вищої освіти з урахуванням основних принципів Болонського процесу, ключовою позицією якого є якість вищої освіти[224]. Основними інструментами регулювання якості освітньої діяльності, що здатні забезпечити як внутрішню, так і зовнішню оцінку на національному та міжнародному рівнях, зберігаючи при цьому повагу до автономії вищого навчального закладу та його академічних свобод, є механізми ліцензування[191] та акредитації спеціальностей, програм, самого навчального закладу, а також механізми контролю за дотриманням ліцензійних умов надання освітніх послуг і правил провадження освітньої діяльності навчальним закладом в цілому та окремими його структурними підрозділами. Такий контроль відповідно до своїх повноважень на підставі норм чинного законодавства постійно здійснюється Міністерством освіти і науки України, Державною інспекцією навчальних закладів та Державною акредитаційною комісією України.

У сучасній системі освіти сьогодні відбуваються значні зміни, а на законодавчому рівні запропоновано нововведення, які мають змістити акценти в освіті на контроль за її якістю та надати всій системі прозорості та об’єктивності. Таке реформування відбувається в межах Болонського процесу. Важливо при цьому створити нову законодавчу базу, яка має унеможливлювати директивне втручання в діяльність освітніх організацій і сформувати легітимний простір їх функціонування через систему відповідних норм і правил.

Несправедлива або необ’єктивна оцінка якості будь-якої системи може її зруйнувати, особливо, якщо такою системою є система вищої освіти. В свою чергу, правильний вибір критеріїв оцінювання якості освіти або альтернативних оцінок веде до правильного прийняття рішень.

Однак вибір параметрів оцінки якості освіти - завдання доволі складне. Насамперед необхідно дати відповіді на такі запитання:

1. Як вибрати підмножину релевантних параметрів оцінювання?

2. Як забезпечити економічність, об’єктивність та інтерпретаційність обраної множини параметрів?

3. Як забезпечити взаємну незалежність параметрів?

4. Як забезпечити прозорість вимірів та перевірки відповідності дійсності значень параметрів?

5. Як формалізувати та нормувати параметри для того, щоб було зручно їх автоматизовано збирати та автоматично обробляти?

Основу механізму регламентації діяльності вищих навчальних закладів та системи забезпечення якості освіти в Україні становлять процедури ліцензування[191] та акредитації. Крім того, існують допоміжні процедури, що визначають рівень якості освіти, – рейтингування та моніторинг[198] роботи навчальних та наукових закладів та їх підрозділів. Особлива роль державної акредитації полягає в тому, що вона має гарантувати відповідність якості та рівня навчання[203] державним вимогам, і випускники навчальних закладів, що навчалися за акредитованими спеціальностями, мають право на отримання документа про освіту державного зразка.

Для здійснення поставленої мети в Україні є всі необхідні складові інформаційної інфраструктури, існує розвинена телекомунікаційна структура, системи захисту інформаційного змісту та верифікації інформації в глобальній мережі Internet, розробляються різноманітні технології менеджменту інформаційних послуг. Функціонують портали для збору статистичної та аналітичної інформації діяльності органів державної влади і портал Міністерства освіти науки України.

Однак все ще важливим залишається питання, чи всі зазначені зміни та спроби реформування галузі призвели чи, що є найважливішим, можуть призвести до удосконалення якості системи освіти України, оскільки за результатами одного з найбільш авторитетних світових університетських рейтингів The Times Higher Education-QS World University Rating жоден з українських ВНЗ не потрапив до 400 кращих.

Основні критерії, які бралися до уваги розробниками рейтингу, є такі: якість наукових досліджень, оцінка рівня підготовки випускників, міжнародні зв’язки, якість освіти (викладання).

Якість наукових досліджень та рівень підготовки випускників є не зовсім об’єктивними параметрами, оскільки вони визначалися шляхом опитування, що ініціювалося тими, хто складав рейтинг. Однак велика кількість респондентів, які взяли участь в опитуванні, та їх рівень експертної підготовки засвідчують зниження суб’єктивного фактора в цьому оцінюванні.

Враховуючи світовий досвід, європейські університети виділили один з основних показників якості освіти – індекс цитування наукових праць, який показує науковий потенціал вченого, кафедри, університету і країни в цілому. Це найбільш вагомий показник якості, що достатньо легко формалізується.

Міжнародні зв’язки університетів розраховувалися з огляду на два показники – відсоток іноземних викладачів серед професури та відсоток іноземних студентів.

Якість освіти визначалася співвідношенням кількості викладачів та студентів.

Тими, хто складав рейтинг, було відмічено ряд параметрів, які не бралися до уваги під час проведення оцінювання, але які також можуть бути важливими та використовуватися в майбутньому.

Метою даного теоретичного матеріалу є відповідь на запитання, що стосуються забезпечення якості освіти в Україні – виявлення недоліків та формування рекомендацій щодо удосконалення технології забезпечення якості національної освіти через процедури акредитації, ліцензування[191] та рейтингування вищих навчальних закладів[214] України.