Прочитайте. Запишіть послідовність застосування вправ, спрямованих на формування монологічного мовлення

Розвиток монологічного мовлення.

У ході спілку­вання завжди виникає потреба розповісти про щось, поділитися враженнями з кимось, тобто висловити думку, що складається з кількох пов'язаних між собою речень — тексту-монологу. Таким чином, монологічне мовлення обов'язково має стимул (бажання роз­повісти про щось), мету (поділитися інформацією або враженнями, переконати), адресата. Це обов'язкові компоненти комунікативного мовлення і тому, форму­ючи вміння розповідати (на продуктивному рівні), учителеві потрібно забезпечувати наявність усіх ком­понентів. Інакше мовлення не матиме комунікативно­го спрямування, а відбуватиметься лише за бажанням, спонуканням, вказівкою вчителя. Таке собі «мовлення заради мовлення».

Спостереження за розповідями учнів початкових класів свідчать, що процес формування вмінь вислов­лювати думку (монолог) значно складніший від умінь діалогічного мовлення. Багатьом школярам важко побудувати зв'язне висловлювання навіть рідною мо­вою, оскільки дитячому мовленню властиві розірвані фрази, алогізми, повтори. Крім того, часто мовлення дітей уривчасте, афектне, іноді важко зрозуміти, про що йдеться.

Ці самі недоліки характерні й для українського мов­лення учнів початкових класів (на продуктивному рівні). Йому властиві ще й тривалі паузи, що свідчить про пошуки потрібного слова, а за його браком — вжи­вання російських еквівалентів. Мовлення дітей рясніє лексичними, граматичними й орфоепічними помилка­ми. Саме тому в період формування усного мовлення, і взагалі впродовж навчання в школі, особлива увага приділяється формуванню вмінь зв'язно висловлювати думку. На початковому етапі оволодіння цими вміннями рекомендують вправи на дослівне переказування сприй­нятого на слух тексту, що є по суті відтворенням зразка. Це — репродуктивне мовлення; текст або уривок учні мають послухати кілька разів, щоб запам'ятати.

Чим менший у дітей словниковий запас, тим важче відбувається процес запам'ятовування й переказування сприйнятого на слух українського тексту. Тому на пер­шому етапі необхідна допомога вчителя. Наприклад, він може починати речення, а учні — продовжувати.

Крім вправ на дослівне переказування, слід пропо­нувати вправи на розповідь за аналогією. Особливо доречні вони під час вивчення таких тем, як «Родина», «Квартира», «Людина» тощо. Так, у ході опанування першої теми вчитель може розповісти про свою роди­ну, ілюструючи розповідь сімейним фото, і запропону­вати школярам спробувати так само розповісти про їхні родини (родинні фотографії діти мають принести, готуючись до уроку). Якщо класовод детальніше роз­повідає про когось зі своїх рідних (тата, маму, бабусю, брата чи сестру), доцільно пропонувати і дітям це зро­бити. Звичайно, на етапі навчання розповіді за зразком бажано вчасно допомагати учням — підказувати потрібне слово, спрямовувати розповідь, заохочувати, хвалити. Під час вивчення теми «Людина» доречно використовувати ляльки (волосся, одяг їх мають бути різного кольору). Продемонструвавши кожну і про­вівши бесіду про їхній зовнішній вигляд, класовод пропонує послухати розповідь про одну з них і впізна­ти, про яку саме. Діти за поданим зразком розповідають про іншу ляльку. Так само це можуть бути розповіді (описи) про когось із учнів класу із завданням відгада­ти, про кого йдеться. У 2-му класі учні починають вчи­тися читати. Це дає можливість використовувати дру­ковані тексти як опорні для розвитку монологічного мовлення — дослівне переказування прочитаних текстів, розповіді за аналогією до прочитаного, напри­клад «Моя вулиця», «Наша квартира» тощо. Крім того, на цьому етапі рекомендується використовувати такі навчальні вправи, як складання текстів за малюнками, опорними словами і словосполученнями, даним почат­ком, планом тощо. Проводяться вправи на добір заго­ловків, логічне впорядкування частин тексту.

Слід зазначити, що в 1-2-х класах робота над розвит­ком умінь українського монологічного мовлення лише розпочинається. Вона триватиме і в наступні роки. Од­нак перші кроки в цьому процесі є надзвичайно важли­вими, тому слід домагатися, щоб мовленнєві вміння, які формуються, були правильними, міцними, сталими.

Як уже зазначалося, уроки усного мовлення досить складні як за своїми завданнями, так і за структурою. Причому зміст уроків залежить від тих завдань, які визначені програмою для різних періодів навчання.

Наши рекомендации