Едсестринські моделі – теоретична основа медсестринського догляду.

Основи знань медсестринської професії базуються на теоретичному підґрунті. Медсестринські теорії (моделі) визначають суть медсестринства, описують, хто є об’єктами медсестринства (хто є пацієнтом і коли він потребує медсестринського догляду), визначають межі і мету медсестринської діяльності (що є метою мед сестринських втручань).

Теорія є фундаментом для впровадження медсестринської практики і досліджень. Професіоналізм медсестринської справи утверджується через розвиток і застосування медсестринських теорій.

Різні мед сестринські школи брали різну кількість потреб людини для медсестринських моделей. На даний час у світовій практиці сестринської справи нараховується більше 30 моделей сестринської допомоги. Всі вони містять такі основні положення:

1. обстеження пацієнта;

2. виявлення його проблем, встановлення сестринського діагнозу;

3. планування сестринської допомоги;

4. здійснення плану сестринських втручань;

5. оцінка ефективності сестринського догляду.

Найбільше розповсюдження одержали 6 моделей:

1. еволюційно - адаптаційна (Канадська Асоціація сестер)

2. модель поведінкової системи (Джулія Джонсон)

3. адаптаційна модель (Каліста Рой)

4. модель дефіциту само догляду (Дороті Орем)

5. вдосконалена оздоровча модель (Мойра Аллен)

6. додатково - доповнююча (Вірджинія Хендерсон)

Основоположником медсестринських моделей по праву можна вважати Ф. Найтінгейл. Головна її заслуга полягає в створенні філософських основ медсестринської професії, що забезпечило можливість виникнення і еволюцію сучасних теорій. Ідеї Ф.Найтінгейл стали невід’ємної частиною теоретичних та практичних здобутків сучасного медсестринства.

В своїх працях вона наголошувала на тому, що потрібно лікувати людину, а не хворобу.

Незважаючи на те що вона не вірила в існування мікробів, її дослідження під час Кримської війни привернули увагу до санітарії та взаємного зв’язку між довкіллям та здоровя’м. Здоров’я людини вважалося прямим результатом впливу довкілля (охайності, світла, чистого повітря і води, діючої каналізації) і медсестринського догляду.

6. обстеження пацієнта;

7. виявлення його проблем, встановлення сестринського діагнозу;

8. планування сестринської допомоги;

9. здійснення плану сестринських втручань;

10. оцінка ефективності сестринського догляду.

Найбільше розповсюдження одержали 6 моделей:

7. еволюційно - адаптаційна (Канадська Асоціація сестер)

8. модель поведінкової системи (Джулія Джонсон)

9. адаптаційна модель (Каліста Рой)

10. модель дефіциту само догляду (Дороті Орем)

11. вдосконалена оздоровча модель (Мойра Аллен)

12. додатково - доповнююча (Вірджинія Хендерсон)

Еволюційно - адаптаційна модель розглядає пацієнта як особистість, індивідуум.

Джерелом проблем пацієнта є дійсні або потенційні зміни в його житті, особливо в критичні періоди, що роблять негативний вплив на стан здоров’я.

Пріоритетним завданням сестри є надання допомоги пацієнту в досягненні і підтримці оптимального рівня здоров’я в критичні періоди життя.

Сестра виступає в ролі наставника – координатора.

Предметом втручання медичної сестри є засоби адаптації пацієнта до навколишнього оточення під час змін, які відбуваються у його житті, які потребують зусилля, або змін для підтримки оптимального рівня здоров’я.

Засоби втручаннямедсестри включають застосування різноманітних методів стимулювання пацієнта.

Очікуваний результат – досягнення оптимального рівня здоров’я пацієнта в критичні періоди його життя.

Модель поведінкової системи розглядає пацієнта як поведінкову систему.

Джерелом проблем пацієнта є функціональний і структурний стрес.

Пріоритетна мета сестри в даній моделі – забезпечення рівноваги поведінкової системи і функціональної стабільності пацієнта.

Медсестра виступає в ролі регулятора і контролера.