Стадії розвитку педагогіки можна розглядати в такому порядку: народна педагогіка — духовна педагогіка — світська педагогіка

І. Загальні основи педагогіки .

Предмет , завдання та структура педагогіки.

Педагогіка—це сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвиток особистості людини.

Назва науки походить від грецьких слів "раіз" ("раіdos") —дитя і "аgо" — веду, виховую, тобто "дітоводіння", "дітоводство".

Завдання педагогікина сучасному етапі: а) вдосконалення змісту освіти; б) розробка принципово нових засобів навчання, навчального обладнання; в) підготовка підручників відповідно до вдосконалення змісту освіти; г) комп'ютеризація учительської праці; г) розробка нових і модернізація наявних форм і методів навчання; д) виявлення шляхів посилення виховної ролі уроку;е) вдосконалення змісту і методики виховання; є) вдосконалення політехнічної підготовки учнів, їх професійної орієнтації і підготовки до праці; ж) розробка шляхів демократизації та гуманізації життя і діяльності школи.

Стадії розвитку педагогіки можна розглядати в такому порядку: народна педагогіка — духовна педагогіка — світська педагогіка.

Народна педагогіка— галузь педагогічних знань і досвіду народу, що проявляється у домінуючих серед нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання. Родинна педагогіка,як складова частина народної педагогіки ,в якій зосереджено знання і досвід щодо створення і збереження сімї, сімейних традицій (трудових, моральних, мистецьких). Це сприяє формуванню у дітей найглибших почуттів: любові до матері і батька, бабусі і дідуся, повагу до пам'яті померлих і т.п. Педагогічна деонтологія— народне вчення про виховні обов'язки батьків перед своїми дітьми, учителів — перед учнями, вихователів — перед вихованцями, вироблених народом етичних норм, необхідних для виконання покладених на них педагогічних функцій. Педагогіка народного календарярепрезентує виховання дітей та молоді послідовним циклом залучення їх до сезонних робіт, звичаїв, свят і обрядів українського народу. Вершиною народної педагогіки є козацька педагогіка,що втілила в собі національну психологію, характер, правосвідомість, мораль та інші компоненти національної свідомості, духовності народу .

Духовна педагогіка — галузь педагогічних знань і досвіду по вихованню і навчанню людської особистості засобами релігії.Найбільшого розвитку досягла в епоху Середньовіччя. Виховання мало яскраво виражений теологічний характер.

Світська педагогікапройшла тривалий шлях становлення. Довгий час вона була складовою частиною філософії. Праці Я. А. Коменського (1592-1670) заклали основу для розгляду педагогіки як самостійної науки.

За своєю структурою педагогіка розглядається як:

а) наука,яка має свої закономірності; б) практика,яка вказує практичне застосування теоретичних положень; в)мистецтво,яке вимагає творчого натхнення вчителя.

Педагогіка народознавства— напрям у сучасній педагогіці, шкільній практиці, який забезпечує практичне засвоєння учнями (в процесі продовження творчих традицій, звичаїв і обрядів, у діяльності, пове­дінці) культурно-історичних, мистецьких надбань батьків, дідів і прадідів.

У широкому розумінні народознавство означає сукупність сучасних наук про народ, його національну духовність, культуру, історію, а також здобутки народного і професійного мистецтва, які відображають багатогранність життя народу, нації.

Педагогіка у своєму розвитку спирається на такі джерела:

а) педагогічну спадщину минулого; б) передовий педагогічний досвід;

в) народну педагогіку; г) педагогічні дослідження.

Предметом педагогікиє процес спрямованого розвитку і формування особистості в умовах її виховання, навчання, самовдосконалення. А саме:

а) дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів; б) теоретичне обґрунтування змісту, принципів, методів і форм навчання та виховання; в) вивчення передового педагогічного досвіду і створення націй основі педагогічної теорії; г) розробка педагогічної техніки.

До основних категорій педагогіки належать виховання, навчання й освіта.

Виховання — цілеспрямований та організований процес формування особистості. Національне виховання— це виховання дітей на культурно-історичному досвіді свого народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій мудрості, духовності.

Навчання — це цілеспрямований процес взаємодії вчителя і учнів, у ході якого здійснюється засвоєння знань, формування вмінь і навичок.

Освіта — це процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток їх творчих сил і здібностей.

У живому педагогічному процесі всі педагогічні категорії між собою взаємопов'язані і взаємообумовлені.

Структура педагогікивідображає зв'язки і відносини, що склалися в ході історичного розвитку різних галузей педагогічних знань, визначає місце кожної з педагогічних наук, її роль для педагогічної практики.

До педагогічних наук належать:

Загальна педагогіка(загальні основи, теорія виховання, теорія навчання, школознавство). Вікова педагогіка(дошкільна педагогіка, педагогіка школи, педагогіка дорослих — вузівська). Галузеві педагогіки(військова, спортивна, вищої школи, профтехосвіти та ін.). Спеціальна педагогіка(сурдопедагогіка, тифлопедагогіка, олігофренопедагогіка, логопедія, виправно-трудова педагогіка).

Історія педагогіки. Методики викладання окремих предметів. Шкільна гігієна. Соціальна педагогіка

Міжпредметні зв 'язки педагогіки— це її зв 'язки з іншими науками, які да­ють можливість повніше пізнати педагогічні факти, явища і процеси.

Педагогіка пов'язана з такими науками як філософія, соціологія, етика, естетика, психологія, анатомія і фізіологія людини, логіка, ін