Для гармонійності костюма на ноги одягаються розкльошені гетри, які пошиті з тканини біфлекс. Для підтримки форми- внизу вставлений кант жорсткості

На ногах танцювальне взуття – кросівки фірми «Grishko.

Костюм безпритульних складається з сірої рубахи, чорних штанів із хлопчатобумажної тканини та чорної шапки-вушанки.

Костюм мешканця міста складається з сірого піджака англійського зразка, галіфе чорного кольору, біла сорочка та краватка, чорних чоботів.

Костюм мешканки міста складається з білого літнього плаття з хлочатобумажної тканини із заниженою талією, білих туфлей із зав'язками довкола ноги.

3.2. Ескіз оформлення сцени (задник, декорації, реквізит)

Сцена «Аукціон»

Сцена «У Елочки-людоїдки»

Сцена «Скарби знайдені»

Світлова партитура

Експозиція – яскраве світло рампи та софітів, відбивають на заднику багаточісленні тіні, виконавців. Завдяки цьому створюється ілюзія численного населення міста.

Зав’язка – з появою Остапа Бендера освітлення сцени стає меньш яскравим, та головного героя висвітлює «пушка». Коли Остап крокує до авансцени проминь «пушки» збільшується у діаметрі до повного освітлення всієї сцени.

Розвиток дії

· На прикінці сцени з безпритульними світло стає меньш яскравим, та коли безпритульні розбігаються за куліси їх висвітлюють проміні «пушок».

· під час сцени з Елочкою вмикаються софіти різних кольорів, сцена наповнюється яскравим світлом.

Кульмінація – світло прибирається, промінь «пушки» висвітлює головного героя, щоб зробити настрій «танцю – мрії» - стілець зі скарбами нарешті знайдений.

Розв’язка – промінь «пушки» немов би проводжає Остапа Бендера до пароплава (за куліси), на якому він потравить у місто своєї мрії – Ріо де Жанейро.

Фонограма (СД диск)

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Аналіз літератури, перегляд відеоматеріалу показав, що до змісту відомого та популярного роману Ільфа та Петрова «12 стільців» зверталося багато діячів мистецтва. Відтворюючи образ Великого комбінатора вони передавали його веселий норов, зовнішні дані, комунікативні здібності та шахрайські навички.

Опрацювання літератури та відео дало змогу виявити, що під час розкриття образу Остапа Бендера майже не застосовувалися елементи оригінального жанру – ілюзії.

У драматургічному вирішенні ми відійшли від літературної версії фінальної сцени, в якій головний герой загинув.

Кінцевий момент нашої постанови більш оптимістичний, Остап знаходить скарби. Його бажання і мрія здійснилися – він став багатим і може вирушити в улюблене місто Ріо де Жанейро.