Державний освітній стандарт. Навчальний предмет
Зміст освіти розумово відсталих учнів оновлюється і розвивається завдяки стандартизації, яка викликана кількома обставинами. По-перше, необхідністю забезпечення єдиного рівня освіти для розумово відсталих учнів у різних типах освітніх закладів, що функціонують в Україні: школи, школи-інтернати, приватні школи, реабілітаційні центри, корекційні класи при загальноосвітніх школах тощо. По-друге, розвиток сучасної теорії та практики корекційного навчання і виховання вимагає оновлення змісту освіти. По-третє, входження України в систему європейської та світової культури вимагає врахування тенденцій розвитку корекційної освіти у між народній освітній практиці. Гіо-четверте, розумово відсталі діти згідно з Конституцією України мають право на здобуття такої освіти, яка гараіггує їм успішну інтеграцію та адаптацію у сучасних суспільно-виробничих відносинах. Тому Державний освітній стандарт як втілення державних вимог до рівня освіти розумово відсталих школярів є обов'язковим і спільним для усіх типів навчальних закладів документом для зазначеної категорії дітей. Державний освітній стандарт - це система знань, умінь і навичок, способів діяльності, моральних цінностей, без оволодіння якими у відповідні сенситивні періоди життя стають неможливими подальший розвиток і саморозвиток, адекватний професійний вибір, соціальна адаптація, особистісне самовизначення.
Термін "державний освітній стандарт'" означає основні норми освіченості (знань), встановлені державою на території України. Державні освітні стандарти забезпечують рівні можливості отримання повної нсцснзової освіти усіма розумово відсталими дітьми у тих навчальних іаюіадах, у яких вони навчаються.
В основу державної стандартизації корекційної освіти покладено вимогу неодмінної інтеграції осіб у сучасне суспільство та соціалізацію й професійну іщаіггацію в ньому.
У 2004 році Кабінет Міністрів України затвердив створений вперше в історії України Державний стандарт початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Даний документ базується на основі державного стандарту для масової школи, оскільки об'єктами стандартизації виступають зміст освіти та система його формування. Освітній стандарт змінюється один раз на десять років.
Державний освітній стандарт підготовлено з урахуванням вимог міжнародного дослідження освітніх досягнень учнів масових шкіл ( програма l'ISA), згідно яких у зміст стандартів закладено ті знання, уміння й навички, які на міжнародному рівні вважаються необхідними. Так, з читання пріоритетними є уміння, які забезпечують вільне використання отриманих у школі знань у подальшому житті: уважно прочитати зв'язний текст, виділити і поданої в ньому інформації саме ті факти й дані, які необхідні для правильної відповіді на поставлене завдання.
Мета Державного освітнього стандарту: забезпечення особистісно орієнтованого навчально-виховного процесу, дотримання наступності між дошкільною і шкільною освітою, створення передумов для забезпечення інтегрованого та інклюзивного навчання розумово відсталих учнів.
У Державному освітньому стандарті для осіб з інтелектуальною недостатністю відображено уявлення сучасного суспільства про необхідний рівень освіченості розумово відсталих учнів з урахуванням їх психофізичних можливостей щодо його досягнення (враховано особливості психофізичного розвитку учнів з вищим та нижчим рівнем розвитку пізнавальних можливостей), вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів, трудової і початкової професійної підготовки, корекційно-розвиткової роботи. Також враховано соціокультурні й економічні умови проживання дітей.
Основними об'єктами стандартизації виступають: навчальний план, зміст навчального матеріалу, елементарний рівень підготовки учнів. Тому Державний освітній стандарт як комплексний нормативний державний документ включає: базовий навчальний план, вимоги до складання типових навчальних планів, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів з урахуванням їх психофізичного розвитку, напрями корекційно- розвиткової роботи. Оптимальний рівень загальноосвітньої підготовки учнів забезпечується реалізацією змісту освітніх галузей у поєднанні з корекційно- розвитковою роботою. На відміну від освітнього стандарту для масових навчальних закладів, Державний стандарт освіти дітей з інтелектуальною недостатністю містить напрями корекційно-розвиткової роботи, зміст яких реалізується у корекційно-розвитковій лінії кожного навчального предмету. Ко]>екційно-розвиткова робота забезпечує особистісний розвиток і корекцію психофізичних недоліків засобами корекційно спрямованого диференційованого та індивідуального навчання учнів.
Для подолання психофізичних порушень, їх корекції та компенсації внесено певні зміни у зміст загальнонавчальних предметів, зокрема передбачено їх оригінальний зміст з метою забезпечення його доступності для засвоєння учнями.
Оптимальна структура освітніх стандартів передбачає поєднання у них державного та шкільного компонентів. У стандарті зміст навчального матеріалу розстру ктуровано за освітніми галузями: " мови і чигання", "математика," "здоров'я і фізична культура", "людина і світ", "технології," "мистецтво", які відповідають освітнім галузям Державного стандарту освіти для масових навчальних закладів, але їх склад відрізняється набором предметів, що пропонуються для вивчення. Так, освітня галузь "математика" для масових навчальних закладів охоплює такі предмети, як математика, алгебра, геометрія тощо. Учням з інтелектуальною недостатністю пропонується вивчати лише математику в доступному для них обсязі з елементами пропедевтики геометрії та алгебри. Складовими освітньої галузі "мови і чигання" є: українська (російська мова), читання у молодших класах, літературне читання у старших класах на відміну від освітньої галузі "мови і література" дія масових навчальних закладів, де учням пропонуються для вивчення, крім української мови і мови навчання, іноземна мова, літе)шура. Замість предметів "фізика", "хімія" пропонується предмет "побутова фізика і хімія".
У Державному стандарті освіти навчальний матеріал розструкгуїювано за змістовими лініями, специфічними для кожного навчального предмету. Спільною для усіх предметів на всіх роках навчання є корекційно-розвяткова лінія, матеріал якої з роками навчання поступово ускладнюється з метою оптимізації корекційно-розвиткової роботи з учнями певного віку та в залежності від рівня сформованості у них знань, умінь і навичок.
Знання подаються від невідомого до відомого, від простого до складного, враховуючи рівень актуального розвитку дитини та зону її найближчого розвитку.
Основна функція стандартів - позитивне вирішення завдань мотивації та орігшізації роботи учнів з близьким доступним матеріалом, який забезпечує роївиток пізнавальної сфери, ціннісних орієнтацій, корекцію Й компенсацію психофізичного розвитку, соціальної адаїгпшії. Реалізація стандартів шінппечується виділенням достатньої кількості годин у навчальному плані.
Державний освітній стандарт втілюється на декількох взаємопов'язаних рівнях: а) загальні нормативні документи, навчальні предмети, програми; <>) підручники і посібники; в) матеріали для перевірки та оцінки підготовленості учнів.
Актуальними напрямами роботи зі стандартами корекційної освіти є нсгановлення оптимального співвідношення між змістовим та діяльнісним компонентами навчання, створення підручників, у яких реалізуються вимоги еіиндартів, розробка і удосконалення системи контролю і оцінки досягнень іінмог стандартів з кожного навчального предмету, в тому числі й з корекційно-розвиткових занять.
Зміст певної науки відображається у навчальному предметі - спеціально сконструйованій формі змісту, яка адаптує основи певної науки до умов і потреб шкільного навчання. Зміст навчального предмету для розумово нідсталих учнів пов'язаний з метою та завданнями їх навчання й виховання, ижрема з корекційною спрямованістю педагогічного процесу. Адаптація імісту полягає у врахуванні як психофізичних особливостей учнів, так і кількості часу на вивчення предмету, взаємозв'язку його з іншими предметами.
Перелік навчальних предметів для кожного класу регламентується типовим навчальним планом для закладів, у яких навчаються розумово відсталі діти.
На відміну від масових навчальних закладів, для дітей з інтелектуальною недостатністю визначено перелік тих предметів, змістовий матеріал яких доступний для опанування, необхідний для засвоєння спеціальних і загальнонавчальних умінь та навичок, які в подальшому іа(>езпечать успішність інтеграції, соціалізації та професійної адаптації у суспільстві. Предмети, змістове наповнення яких не доступне опануванню розумово відсталими дітьми та не має чіткої практично-прикладної спрямованості, характеризується високим теоретичним рівнем, не
закладах для національних меншин, математиці, трудовому навчанню. Найбільше годин на трудову практику відведено у 10-му класі. Для навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин передбачено обов'язкове вивчення української мови як державної. Специфіка навчального плану для розумово відсталих дітей проявляється у кількості годин, що відводяться на вивчення окремих навчальних предметів; крім того, як уже зазначалося, деякі предмети, що вивчаються у масових навчальних закладах, вилучено з навчального плану: іноземна мова, алгебра, хімія, фізика, геометрія тощо. Натомість, крім основних предметів, у навчальні плани введено індивідуальні та групові корекційно-розвиткові заняття, яких немає у масових школах: розвиток мовлення, ритміка, лікувальна фізкультура, соціально-побутове орієнтування. Так, у підготовчому - 6-му класах введено розвиток мовлення; ритміку і лікувальну фізкультуру - у підготовчому - 4- му класах, соціально-побутове орієнтування - у 5 - 9 класах. Геоірафія і природознавство передбачені у 6 - 9 класах, фізика і хімія у побуті - в 7 - 9 класах, історія України - у 7 —10 класах, музика і образотворче мистецтво - підготовчий - 6 класи.
Існує два типи робочих навчальних планів школи: перспективний, який розробляється на кілька років, здебільшого на 3 - 5, і робочий навчальний план, який розробляється на 1 рік з урахуванням умов школи та щорічно затиерджусться педагогічною радою школи.
Індивідуальне (надомне) навчання дітей здійснюється за спеціальними планами, розробленими у школі з урахуванням індивідуальних можливостей, психофізичного стану учнів, які потребують індивідуального надомного навчання, оскільки не можуть навчатися у колективі дітей навчального закладу, що відповідає їхнім можливостям.
Навчальні програми
В Україні діють єдині навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з інтелектуальною недостатністю. Навчальні нроірами розроблено з урахуванням вимог Державного стандарту, типових нив'їальних планів. Враховано навчальні можливості розумово відсталих учнів, зокрема їх психофізичні, вікові та типологічні особливості. Навчальна пра^рама - державний документ, який визначає зміст і обсяг знань, умінь і навичок з кожного навчального предмету, а також зміст розділів і тем з їхнім розподілом за роками навчання. У програмах розкрито не лише зміст знань, умінь і навичок з навчального предмету, але й логіку вивчення <ніжних світоглядних ідей з вказівкою на послідовність розділів, тем, миміань та загальне дозування часу на їх вивчення.
І Іавчальні проірами створюються з усіх предметів, які у типовому мапшії.ному плані визначено для даного освітнього закладу. Вони ■імпонують двояку функцію: інформаційно-методичну та організаційно- іі її.щупальну. Інформаційно-методична забезпечуе відомості про мету, зміст, шпшьні напрями корекційно-розвиткового навчання, виховання і розвитку учнів засобами кожного конкретного навчального предмету. Організаційно- н пану вальна функція полягає у виділенні етапів навчання, визначенні якісних і а кількісних характеристик його змісту на кожному етапі, чим шінлпечується втілення змісту Державного стандарту з урахуванням і мсцифіки кожного навчального предмету та логіки навчального процесу.
Концепція кожної навчальної програми ґрунтується на принципах: антропологічному: в центрі уваги - особистість учня, корекція недоліків його психофізичного розвитку;
збалансованості між вимогами сучасної науки, яку представлено у іі.інчальному предметі, та доступністю навчального матеріалу для засвоєння розумово відсталим учнем;
взаємозв'язку етичного, естетичного й громадянсько-українознавчого підходів до вивчення навчального матеріалу.
Програма будується з урахуванням дидактичних вимог до змісту освіти- принципів доступності, доцільності, достатності, послідовності, < нстемносгі, науковості та наступності у навчанні — і розробляється для кожного навчального предмету за роками навчання.
Складові компоненти програм: пояснювгшьна записка, опис змісту діяльності з даного предмету за розділами і темами, основні вимоги до знань, умінь і навичок учнів на кінець навчального року. Побудова програм за і диною структурою дозволяє забезпечити їхню цілісність та взаємозв'язок.
У пояснювальній записці розкривається статус програми як державного документу, її структура, визначено характеристику навчального предмету, його місце у типовому навчальному плані. Пояснювальна записка розкриває мсту та завдання навчання певного предмету з урахуванням його ролі у шильній системі навчально-виховної роб Уги навчального закладу. Чвсртається увага на роль кожного навчального предмету у забезпеченні корекційно-виховного впливу на учня завдяки опануванню змістом предмету та формуванню загальнонавчальних і спеціальних умінь та навичок, способів діяльності. У пояснювальній записці показано зв'язок предмету з іншими предметами, класними і позакласними заходами, вказано послідовність вивчення матеріалу, особливості методів та організаційних форм навчання. Повнота засвоєння знань, умінь і навичок, поданих у програмі, виступає одним з критеріїв успішності її засвоєння.
Оскільки для кожної науки властива певна послідовність розподілу матеріалу, програма предмету відбиває логіку науки, відповідаючи при цьому психофізичним та віковим особливостям учнів певного року навчання. Ігнорування цієї вимоги призводить до перевантаження програм недоступним учням навчальним матеріалом.
Розроблена згідно вимог Державного освітнього стандарту, програма подається в таблицях, у яких відображено нумерацію розділів і тем програми, орієнтовну кількість годин на вивчення розділу чи теми, співвідношення яких учитель може змінювати в залежності від стану підготовки учнів кожного класу до сприймання і засвоєння обов'язкового для вивчення навчального матеріалу, зміст навчального матеріалу, уміння й навички, способи діяльності, якими мають оволодіти учні (навчальні досягнення учнів) та прогнозовані результати корекційно-розвиткової роботи.
У колонці "Зміст навчального матеріалу" подано відповідний Державному стандарту освіти зміст, обов'язковий для вивчення з урахуванням вимог диференційованого навчання до пізнавальних можливостей учнів, їх інтелектуального розвитку. У змісті розкрито рівень знань, умінь, навичок, способів діяльності, які формуються в учня з кожного навчального предмету. Зміст освіти відображається в єдності з процесом навчання, тобто вказується, що, у якій послідовності та як має вивчатися. Поданий зміст враховує недостатньо сформовану у розумово відсталих учнів здатність до аналітичного засвоєння інформації внаслідок порушення логічного мислення. Тому для всіх класів виділено теми, що вимагають порівняння, співставлення подібних понять, предметів, явищ, визначення спільного і відмінного. Матеріал у різних розділах програми групується так, щоб учні навчилися розрізняти предмети, поняття, явища. Паралельно пропонується вивчення подібних тем.
Звертається увага й на те, щоб поряд з аналітичною функцією пізнавальної діяльності у розумово відсталих дітей розвивалася і здатність до узагальнень на рівні уявлень, понять, закономірностей (систематизуючи функцію мислення). Матеріал програм з будь-якого предмету практично спрямований, шоб ні»«' точити можливість використання його учнями як на уроках, так і у ••• •»< иклеінюму житті.
і огляду на те, що розумово відсталі учні здобувають не цензову освіту і * переважній більшості після закінчення навчального закладу ніде освіту не продовжують, їм подається логічно завершений обсяг знань та умінь.
V колонці "Навчальні досягнення учнів" визначено орієнтовні вимоги до шипі, та умінь учнів з конкретних розділів і тем кожного предмету, які шніїіічаються словами: "знає," "уміє", "використовує", "має уявлення", І>о іуміє", "виконує", "наводить приклади", "виконує за зразком", "виконує з допомогою учителя", "виконує за наслідуванням", "виконує самостійно". їх і формульовано на основі розроблених вимог до оцінювання навчаїьних »•нягнень учнів з кожного предмету. Контрольні функції програми дають учителю можливість визначити, що учні повинні знати й уміти після опрацювання певного матеріалу, визначити об'єкт контролю з кожної теми, »'ясувати, що нового у вимогах додається кожного року.
Важливий компонент структури навчальних програм - корекційно- ро щитковий напрям, конкретний зміст якого подано у колонці "< прямованість корекційно-розвиткової роботи та очікувані результати". У мій згідно вимог Державного стандарту освіти відображено матеріал корекційно-розвиткових ліній з кожного предмету, який спрямований на корекцію пізнавальної та особистішої сфер, мовленнєвої діяльності учнів. Враховуючи конкретний матеріал змісту навчальних програм різних предметів, у колонці подано бажані результати особистісного розвитку кожного учня за напрямами корекційно-розвиткової роботи: "Пізнавальні психічні процеси", "Мовленнєвий розвиток", "Огобистісний розвиток".
Напрям "Пізнавальні психічні процеси" відображає результати роботи учителя щодо корекції та формування пізнавальних психічних процесів (сприймання, мислення, пам'яті, уяви) у кожного школяра У напрямі "Мовленнєвий розвиток" відображено зміни, яких має досягти учень у мовленнєвому розвиткові завдяки цілеспрямованій корекційно-розвитковій іюботі учителя в цьому напрямку. Результати сформованості у школяра позитивних особистіших рис, як наслідок корекційно-виховної роботи учителя, подано у колонці "Особистіший розвиток".
У кінці програми для кожного класу подано диференційовані вимоги до шань, умінь і навичок учнів, якими вони повинні володіти на кінець шінчального року. "Знати" означає наявність необхідних для засвоєння і відтворення кожним учнем знань, "уміти" передбачас володіння конкретними уміннями й навичками з кожного навчального предмету: уміння аналізувати, порівнювати, розрізняти, наводити приклади, визначати ознаки тощо; "використовувати" - самостійно використовувати як у навчальному процесі, так і у щоденному житті. Названі компоненти сформовані на основі розроблених вимог до навчальних досягнень учнів з кожного предмету і визначені в цілому з урахуванням достатнього рівня. У зв'язку з цим вони можуть зростати, якщо учень спроможний досягти вищого рівня у навчанні та знижуватися до середнього або початкового рівнів засвоєння.
6.4. Підручники і навчальні посібники1
Поданий у навчальних програмах зміст освіти конкретизується у підручниках та навчальних посібниках.
Особистісно орієнтоване навчання передбачає реалізацію у підручнику розвиткової, мотиваційної, інформаційної та виховної функцій, забезпечуючи розвиток особистості учня засобами навчального предмету, яку вирішує технологія навчання, що розкривається у підручнику.
Шкільний підручник для розумово відсталих учнів - оригінальна книга, у якій викладено основи знань з певного навчального предмету. Він має відповідати змісту програми, віковим і психофізичним можливостям учнів та завданням, які стоять перед навчальними закладами для них, забезпечуючи корекційно-виховне спрямування навчального процесу. У підручнику реалізується матеріал змістових ліній Державного стандарту освіти відповідної освітньої галузі, яку представляє предмет. Його матеріал дидактично обгрунтований, знання подаються послідовно, у взаємозв'язку, чим забезпечується їх системність.
До 30-х років XX століття в Україні спеціальних підручників для допоміжних шкіл не було. Використовувалися так звані "робочі книги" та розсипні підручники, підготовлені за комплексними планами і проектами, які подавали матеріал, згрупований за певною ідеєю, оскільки основним джерелом змісту освіти вважалося навколишнє життя. Але ці засоби не забезпечували вивчення основ наук, тому у 1933 році їх призупинили видавати. Постала проблема створення стабільних підручників для допоміжних шкіл, оскільки навчальні плани для них адаптувалися з ммчані.них планів масової школи, що змушувало користуватися підручниками для масової школи.
Основні вимоги до підручників для дітей з інтелектуальною недостатністю полягають у тому, щоб матеріал викладався науково жм кшірно, але доступно, без значної кількості понять і термінів, і|«иумілими для учнів словами, в певній системі, інформація і завдання щодо и шеноення сприяли корекції розвитку пізнавальної діяльності. Призначення підручників для допоміжної школи забезпечують, крім інформаційної, такі функції, як розвиткова, виховна, мотиваційна, інтегруюча, систематизації, . ямоосвіти, закріплення і контролю. Суттєво важливою серед них виступає мотиваційна функція, яка спрямована на формування мотиваційної сфери І>«>іумово відсталого учня, його бажання вчитися. Цьому сприяє, зокрема, подача емоційно значущої для учня інформації на цікавому, доступному матеріалі, включенні завдань на аналіз переживань та вчинків дійових осіб (персонажів).
Виховна функція підручника реалізується українознавчим спрямуванням і місту навчального матеріалу, відображенням у ньому загальнолюдських та національних цінностей. Це є основою для виховання у дітей моральних якостей, громадянськості, формування культури почуттів.
Реалізація функцій підручника забезпечується його структурою. ( "труктура підручника Грунтується на врахуванні стану розвитку нпнавальних можливостей учнів кожного класу, зокрема властивих їм чіовільненого темпу засвоєння навчального матеріалу.. потреби у частому повторенні як уже вивченого, так і того, що вивчається, значної кількості різноманітних вправ і завдань для опанування і закріплення навчального матеріалу, необхідності його ілюстрування, конкретизації та систематизації.
Структурними компонентами підручника виступають текстові й поіатекстові компоненти.
До текстових компонентів відносяться основні, допоміжні й додаткові тексти, до позатекстових: апарат організації засвоєння, апарат орієнтування у книзі.
Певні вимоги ставляться до обсягу текстів для читання не лише у підручниках з читання, а й у підручниках з інших предметів. Так, обсяг текстів для читання учнями 2 класу має не перевищувати 15-16 речень, тобто розрахований на пів-сторінки; для учнів 3 класу обсяг тексту становить 2/3 сторінки, для учнів 4 класу - 1,5 сторінки. У підручниках для старших класів обсяг текстів для опрацювання розраховується на 3 - 4 уроки з урахуванням стану навички читання у старшокласників.
Специфіка читанки для 2 класу проявляється у тому, що це перша книжка після букваря. Значна частина дітей ще не вміє читати, тому навчальний матеріал для них подається з урахуванням стану їх знань, умінь і навичок. Так, для учнів з нижчим рівнем розвитку пізнавальних можливостей для читання визначено слова з тексту, який призначений для учнів з вищим рівнем розвитку пізнавальних можливостей, зокрема трискладові слова зі збігом трьох приголосних, чотирискладові слова. Для полегшення їх читання, слова поділено на склади, подано у стовпчиках.
Процесуальність підручника забезпечує апарат організації засвоєння, який виконує двояку функцію: навчає дитину вчитися, спрямовуючи її пізнавальну діяльність у процесі засвоєння змісту підручника, і пропонує учителю зразок організації навчальної діяльності школярів. Цей структурний компонент підручника реалізується у вигляді різноманітних вправ, завдань, запитань, пам'яток, зразків виконання завдання та оформлення записів, таблиць.
Забезпечення особистісно орієнтованої технологи навчання, врахування пізнавальних можливостей розумово відсталих учнів передбачає подачу завдань на двох рівнях труднощів: для учнів з вищим та нижчим рівнями розвитку пізнавальних можливостей. Подача завдань на різних рівнях труднощів (репродуктивному, репродуктивно-продуктивному, продуктивному, творчому) забезпечує поступове засвоєння навчального матеріалу від простого до складного, від легшого до важчого, чим забезпечується розвиток розумових здібностей учня. Зміст завдань спрямований на корекцію та розвиток дій мислення (аналіз, порівняння, абістрагування, узагальнення тощо), мовленнєвої діяльності школярів, формування як загальнонавчальних умінь (організаційних, загальнопізнавальних, загальномовленнєвих, контрольно-оцінних), так і спеціальних (залежно від специфіки навчального предмету). Певна кількість завдань забезпечує самоконтроль учнів у роботі з матеріалом підручника. У висновках узагальнено найголовніше в тексті, завдяки чому учень навчається виділяти головне. Характер вміщених у підручнику завдань забезпечує різноманітні форми організації діяльності учнів: індивідуальну, групову, фронтальну. Завдяки цьому вони привчаються до співпраці у різних умовах її організації, у них формуються навички міжособового спілкування. Обов'язково у кінці теми чи розділу вміщують підсумкові запитання та •оніііпііі». які слугують матеріалом для перевірки засвоєного. Це можуть бути іціпііш мні шпитання, загадки, прислів'я, завдання, шо стосуються і|иі|імун.ит« спеціальних умінь, роботи з ілюстраціями, певним фрагментом ІОНІ І у
Оіійхіива увага надасться проблемним запитанням, на які немає прямої »ііішшіш у тексті, шо активізує пошукову інтелектуальну діяльність учнів, і приточи кращому розумінню тексту і пізнавальному розвиткові розумово
МІІІ* ІІ1ІІИХ дітей.
Апарат орієнтування допомагає раціонально користуватися Підручником. Його складовими є передмова, зміст навчального матеріалу підручника (краще, коли його подано на початку підручника), рубрикація, іиі иали-символи, покажчики. Передмова знайомить з особливостями тіЬудпііи підручника, пропонує раціональні способи користування ним. ІІїш'міки, зразки міркувань, алгоритми виконання завдань спрямовані на формування пізнавальних умінь і навичок. У пгім'ятках розкривається зміст нін.ш дон пості дій, необхідних для виконання завдання, послідовність (ікіумоких операцій, опис прийомів мислення. Усі складові апарату црніпунання виділяються різними кольорами, різним шрифтом.
()соблива роль у підручнику належить ілюстративному матеріалу, приховуючи значення наочності для розуміння і засвоєння словесної інформації розумово відсталими дітьми.
Ілюстративний матеріал підручника добирається з урахуванням вимог доступності віковим і психофізичним можливостям учня, відповідності мети, іиндаїїням і методичним особливостям вивчення геми. У підручниках для роїумово відсталих учнів ілюстративний матеріал використовується з «норою на його жанрові ознаки. Так, у підручниках для молодших школярів перевага надається предметним та сюжетним малюнкам, для старших - жанрове розмаїття ілюстративного матеріалу охоплює поряд з предметними і ііожстнимн ілюстраціями репродукції з картин відомих художників, різноманітні схеми, плани, діаграми, графіки, таблиці.
Ілюстративний матеріал впливає на учня як в навчальному, так і в інтелектуальному та емоційному плані. Відповідаючи змісту навчального матеріалу підручника, ілюстрації несуть не лише інформацію, що забезпечує шсвоєння поданих у тексті знань, але й додаткові відомості. Вони сприяють (|и)рмуванню умінь спостерігати, осмислювати побачене, поєднувати його з прочитаним, відтворювати у вербальній формі, що оштшізує формування комунікативних умінь. За допомогою зображення предмета, який має відповідну назву, ілюстрація розкриває значення слова Збагачуючи чутгеве сприймання розумово відсталого учня наочними образами, ілюсгративний матеріал сприяє правильності засвоюваної інформації, формуванню цілісних образів предметів як продуктів суб'єктивного психічного відображення реальної дійсності.
Як основа для формування понять, ілюстративний матеріал оптимізує засвоєння знань та запам'ятовування інформації, мотивацію навчальної діяльності.
Схематична наочність (схеми, діаграми, таблиці) сприяє розвиткові абстрактного мислення, забезпечує моделювання змісту виучуваного матеріалу, завдяки чому учень оволодіває продуктивними видами діяльності, зокрема аналітичною, планувальною, оцінювальною.
Вміщені у посібниках для підготовчого класу та в підручниках для першого класу ілюстрації виступають як самостійний носій інформації, розкриваючи навчальну функцію, оскільки дитина ще не вміє читати.
Вимоги ставляться до змістового наповнення ілюстрацій. Так, для молодших школярів ілюстрації реалістичні, малопредметні, відповідають змісту тексту в цілому або якомусь епізоду, яскраві, з переважанням червоного, зеленого та жовтого й коричневого кольорів. Для старших учнів кольорова гама ілюстрацій більш стримана. Переважають фіолетовий, жовтогарячий, чорний кольори.
Зміст освіти розкривається і у навчальних посібниках: зошитах з друкованою основою, збірниках задач і вправ, хрестоматіях. Навчальний матеріал посібників тісно пов'язаний з матеріалом підручників, оскільки мстою посібників є вирішення конкретних завдань навчання. Так, зошити з друкованою основою призначені для самостійної роботи учнів, містять ряд різноманітних прикладів і задач, призначених для виконання домашніх і класних робіт. Хрестоматії містять уривки чи невеличкі твори з літератури, які розширюють, уточнюють, доповнюють обсяг знань, вказаних програмою.
Матеріал навчальних посібників подається у цікавій, захоплюючій, доступній дітям формі. Крім типових вправ і задач, це можуть бути нескладні рвбуси, кросворди, "плутанки" тощо. Навчальний матеріал виконує в основному тренувальну, інформаційну та контрольно-перевірну функції.
Як і підручники, навчальні посібники враховують рівень розвитку пізнавальних можливостей учнів (особливості сприймання, мислення, ітм'яті), сприяють розвиткові пізнавального і практичного інтересу, формують потребу у знаннях і практичній діяльності.