Засоби лікувальної фізичної культури.

До засобів ЛФК належать фізичні вправи та природні чинники. Основними серед них є фізичні вправи, які застосовуються у вигляді гімнастичних ідеомоторних, спортивно- прикладних вправ та ігор.

Найбільш широко в лікарнях і поліклініках використовують гімнастичні вправи.

До засобів ЛФК належать фізичні вправи. Основними серед них є фізичні вправи, які застосовуються у вигляді гімнастичних, ідеомоторних, спортивно-прикладних вправ та ігор.

Вправи класифікують наступним чином:

а) гімнастичні вправи:

- за анатомічною ознакою (для м’язів голови, шиї, ніг, тулуба);

- за активністю виконання (активні, пасивні, активно-пасивні);

- за характером вправ (дихальні, коригуючи, загально-розвиваючі, на координацію рухів);

- за використанням предметів;

б) ідеомоторні вправи – це вправи, які виконуються тільки в уяві, вправи у надсиланні імпульсів для скорочення м’язів, вони застосовуються в основному при перебуванні людини в стаціонарі під час реабілітації при паралічах та переломах.

Крім цього, розрізняють вправи, які справляють переважно загальну дію на організм. Це загально розвиваючі вправи а також ті, що діють локально на хворий або травмований орган – спеціальні вправи.

в) спортивно-прикладні вправи – до них відносять: ходіння, біг, стрибки, повзання, метання, пересування на лижах, ковзанах, плавання та ін. Призначаються ці вправи переважно після виписування пацієнта зі стаціонару, на ІІ та ІІІ етапах реабілітації для тренування організму, відновлення складних рухових навичок, удосконалення та закріплення постійних компенсаторних рухів, загальної тренованості організму.

Ходіння є складовою частиною всіх занять у ЛФК і широко використовуються при переважній більшості захворюваннях у лікарняний та пост лікарняний періоди реабілітації. Біг суттєво впливає на серцево-судинну, дихальну системи, обмін речовин. Стрибки відносять до вправ підвищеної інтенсивності і використовують за показаннями в поліклініках, групах здоров’я, санаторіях, та в спецмедгрупах. Ігри поділяють на малорухливі, рухливі, спортивні та ті, що проводяться на місці. Вони спрямовані на вдосконалення координації рухів, швидкості рухової реакції, розвиток уваги.

Природні чинники – сонце, вода, повітря – використовуються в процесі застосування ЛФК для підвищення опірності організму.

Форми ЛФК:

– ранкова гігієнічна гімнастика;

– лікувальна гімнастика;

– самостійні заняття;

– лікувальне ходіння;

– спортивні вправи та ігри;

– гідрокінезітерапія.

1. Ранкова гігієнічна гімнастика виконується після нічного сну у палатах, залах ЛФК, і в післялікарняний період, її бажано проводити на свіжому повітрі. Основне завдання ранкової гімнастики – збудження організму після нічного сну, підняття загального тонусу організму. Тривалість її від 5 до 20 хвилин.

2. Лікувальна гімнастика – головна форма ЛФК. Вона включає як вправи для загального розвитку, так і спеціальні вправи. Заняття лікувальною гімнастикою складається з трьох частин:

- а) вступної – 10-20 % часу всього заняття. Мета її – підготовка організму до виконання вправ основної частини. Її засобом є ходіння, елементарні фізичні вправи для верхніх та нижніх кінцівок, дихальні вправи.

- б) основної – 50-70 % часу заняття ЛФК. Це найбільш удосконалена форма ЛФК, послаблені хворі саме їй віддають перевагу як процедурі, суворо диференційованій. Її можна проводити індивідуально, малими групами (3-4 особи), великими групами (11-18 осіб).

- в) заключної - ЛФК триває 10-20 % часу.

3. Самостійні (індивідуальні) заняття ЛФК рекомендуються у формі комплексу спеціальних фізичних вправ в процесі реабілітації і використовуються для попередження ускладнень, для відновлення рухових навичок, фізичних якостей та функцій організму. Тривалість індивідуального заняття – 15-35 хвилин, в групах – 20-45 хвилин, залежно від нозологічної форми захворювання. В І та ІІ періодах заняття лікувальною гімнастикою проводять за індивідуальним методом або в малих групах. Для проведення індивідуальних занять та занять в групах реабілітологу надається певний час, тобто існують нормативи часу проведення занять ЛФК.

4. Лікувальне ходіння застосовується на етапі реабілітації в стаціонарі, при напівліжковому та вільному рухових режимах, для відновлення функції ходіння після травм, для адаптації серцево-судинної системи, опірно-рухового апарату до фізичних навантажень, для відновлення функціонального стану організму. На пост лікарняних етапах реабілітації лікування ходіння використовується для підвищення фізичної працездатності та тренування організму.

Теренкур – методика дозованого ходіння спеціально розробленими маршрутами.

- Маршрут 1- 500 м подовженістю, крутизна схилу – 2-5°;

- Маршрут 2 – 1000м, схил 5-10°;

- Маршрут 3 –2000м, схил 10-15°

- Маршрут 4 – 3000м,схил 15-20°.

5. Спортивні ігри - застосовуються в реабілітаційних центрах, санаторіях.

6. Гідрокінезотерапія - це лікування рухами у воді., застосовується у вигляді гімнастичних вправ, витягнень у воді, корекції положенням. Показання: травми та захворювання нервової системи, опірно-рухового апарату та їхніх наслідків (парези, паралічі), порушення постави. Протипоказання: гострі та хронічні захворювання шкіри, відкриті рани, захворювання периферійної нервової системи, серцево-судинної системи у фазі загострення.

Щоб провести процедуру лікувальної гімнастики, необхідно спочатку скласти схему процедури, а потім, відповідно до схеми, описати приблизно комплекс вправ ЛГ, їх характер.

Частина	Характер вправ	Тривалість у хв.	Методичні вказівки
Вступна Основна Заключна	Зазначається спрямованість гімнастичних вправ	Зазначається тривалість кожної вправи	Зазначаються вихідні положення, методичні підходи, засоби здійснення вправ та їх темп

При складанні комплексу ЛГ деталізують особливості виконання кожної вправи. Описуючі комплекс вправ, додержуються такої форми:

Характер вправ

Висхідне положення	Виконання вправ	Дозування	Завдання та методичні вказівки
Лежачи на спині	Зазначають послідовність виконання елементів кожної вправи і їх поєднання		Зазначають, на що спрямована вправа, темп, точність, амплітуда рухів, характер дихання

Складаючи комплекс вправ, керуються схемою процедури. Визначають число вправ, вид вправи, її висхідні положення, темп виконання кожної вправи. У подальшому вправи поділяють за розділами, або частинами, з таким розрахунком, щоб у вступному розділі було кілька загально-гігієнічних, загально-розвантажувальних вправ, декілька – спеціальних та дихальних вправ. Основна частина включає більшість спеціальних вправ. Слід зауважити, що методика ЛФК залежить від кожного конкретного випадку, діагнозу, стадії захворювання, індивідуальних особливостей хворого, рівня його фізичного стану, віку та наявності супутніх захворювань.

Складаючи комплекс ЛГ, необхідно дотримуватись поступовості, послідовності, розсіювати навантаження. Розсіювання навантаження передбачає застосування вправ на потягування, нахили тулуба, повороти тулуба з елементами розслаблення. Послідовність вправ – від простих до складних. Важливе значення має вибір вихідних положень тіла, темп виконання вправ, точність виконання, амплітуда рухів. Дозування навантажень здійснюють за числом повторень, або за часом. При складанні вправ необхідно поступово ускладнювати вправи для збільшення функціональних можливостей організму, при цьому враховувати стан хворого, режим лікування, період захворювання.

Для проведення процедур ЛФК встановлено розрахунковий час:

- гострий, підгострий періоди – 15 хв.;

- хронічна форма захворювання – індивідуальна методика – 25 хв.;

- групова методика – 35 хв.

Лекція № 4