Постанова про розшук обвинуваченого

10 січня 2006 р. м. Львів

Слідчий прокуратури Галицького району м. Львова, юрист II класу Нечитайло В.М., розглянувши кримінальну справу № 78/4 про обвинувачен­ня Берко Г. П. у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

встановив:

Берко Г. П., працюючи бухгалтером КЕЧ № 2 Західного оперативного командування, систематично займалася розкраданням грошей шляхом внесення у грошові документи виправлень та доповнення їх підставними особами. За період із березня по грудень 2005 р. нею було привласнено З тис. 456 грн державних коштів.

За фактом розкрадання 19 грудня 2005 р. була порушена кримінальна справа. Проведеним розслідуванням зібрано достатньо доказів, які вказу­ють на вчинення злочину, і в січні 2006 р. мною винесена постанова про притягнення Берко Г. П. як обвинуваченої в цій справі. Проте пред'явити обвинувачення і продовжити подальше розслідування справи неможливо, оскільки Берко Г. П. з місця постійного проживання зникла і її місце пере­бування невідоме. Вжитими заходами встановити місце її перебування не вдалося.

На підставі викладеного та керуючись статтями 130, 138, 139 КПК України,

постановив:

1. Оголосити розшук обвинуваченої в кримінальній справі № 78/4 Бер­ко Галини Петрівни, 1969 року народження, українки, уродженки м. Льво­ва, з вищою освітою, що проживала у м. Львові, вул. Підзамкова, 18, раніше не судима.

2. Обрати щодо Берко Г. П. запобіжний захід — взяття під варту і в разі виявлення названої громадянки відправити її етапом до слідчого ізолятора м. Львова.

3. Проведення розшуку доручити відділу внутрішніх справ Галицького району м. Львова, направивши туди копію цієї постанови.

Слідчий Нечитайло В. М.

У яких випадках оголошується розшук обвинуваченого?

Чи можливе оголошення розшуку обвинуваченого до закінчення строку, встановленого для провадження до­судового слідства?

Чи оголошення розшуку звільняє слідчого від необхіднос­ті вжиття заходів для встановлення місця перебування обвинуваченого?

Чи потребує наведена постанова затвердження або попе­реднього отримання дозволу? Якщо так, то ким (кого)? Роз'ясніть процедуру.

Чи відповідає наведена вище постанова вимогам кримі­нально-процесуального закону?

4. 27 листопада слідчий виніс постанову про притягнення Журавського Л. А. як обвинуваченого за ч. 1 ст. 185 КК України і вирішив відразу ж пред'явити обвинувачення та провести до­пит обвинуваченого. О 15 год. він зв'язався по телефону з останнім і запропонував йому негайно з'явитися до райвідділу внутрішніх справ «для важливої розмови». Журавський заявив, що сьогодні з'явитися не може, оскільки у нього запланована поїздка за місто з господарською метою, і що він прибуде за­втра о 12 год. Вважаючи причину неявки на виклик неповаж­ною, слідчий цього ж дня виніс постанову про приведення обвинуваченого. Він викликав помічника чергового райвідділу і доручив йому негайно виконати постанову.

Зробіть аналіз ситуації і дайте відповіді на такі запитання:

Протягом якого строку має бути пред'явлене обвинува­чення?

Який порядок виклику обвинуваченого?

Який засіб процесуального примусу може бути застосова­ний до обвинуваченого, якщо він ухиляється від явки до слідчого?

Яким є порядок застосування приведення обвинуваченого?

Дайте оцінку діям слідчого з погляду КПК.

5. Мазурик був притягнутий до кримінальної відпо­відальності за ч. 3 ст. 185. У постанові про притягнення як об­винуваченого вказувалося, що він 19 вересня 2005 р. викрав з магазину товари на суму 6 560 грн. та вчинив крадіжки майна з квартир громадян, зокрема: 12 жовтня 2005 р. — з квартири Миколаєнка на суму 1 425 грн.; 11 листопада 2005 р. — з авто­мобіля Григоровського на суму 1 820 грн.; 15 листопада 2005 р. — з квартири Муталібова на суму 1 286 грн.

У процесі подальшого розслідування були зібрані докази, які підтвердили, що з магазину обвинувачений викрав товарні цінності не на вказану раніше суму, а на більшу — 8 930 грн. Крім того, було встановлено, що крадіжку з квартири Мута­лібова вчинив не Мазурик, а Меншиков, який діяв самостійно і обвинуваченого не знав.

Зібравши докази про вказані обставини, слідчий виніс нову постанову про притягнення Мазурика як обвинуваченого і за­ново Пред'явив обвинувачення. Оскільки права обвинуваченого раніше Мазурику оголошувалися і роз'яснювалися, то при пред'явленні нового обвинувачення слідчий цієї процесуальної дії не вчиняв.

Чи правильно діяв слідчий в описаній ситуації?

Як мав би вчинити слідчий, коли б Мазурик обвинувачу­вався ще й у грабежі за описаних умов?

Як слідчому необхідно було б діяти, коли б Мазурик обви­нувачувався лише в крадіжці з автомобіля Григоровського за описаних умов?

Як забезпечуються права і законні інтереси обвинуваче­ного при зміні обвинувачення?

6. Абрамчуку було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і роз'яснено встановлені законом права обвинуваченого. Раніше Абрамчук вже допитувався як підозрюваний і повністю визнав свою ви­ну. Допит Абрамчук як обвинуваченого був проведений лише на четвертий день після пред'явлення йому обвинувачення, оскільки слідчий був зайнятий розслідуванням інших справ.

На допиті слідчий пересвідчився в особі обвинуваченого і запитав, чи підтверджує він показання, які давав раніше. Абрамчук заявив, що свої показання підтверджує і доповнень не має. Ця заява обвинуваченого була занесена до протоколу, який підписали слідчий і обвинувачений. На цьому допит був закінчений.

Яким є порядок допиту обвинуваченого?

Яким є порядок оформлення протоколу допиту обвинува­ченого?

Чи має право обвинувачений дати власноручні показан­ня?

Якими є права обвинуваченого під час його допиту?

Дайте правову оцінку діям слідчого.

7. Складіть постанову про притягнення як обвинуваченого Михайлова, Семенова або Литвинова за наведеною нижче фабулою:

У вересні 2007 року Михайлов за договором проводив зварювальні роботи в квартирі Кишенько, яка проживає за адресою: м. Луганськ, кв. Комарова, б.7 кв. 21. Бачив, що в квартирі знаходяться цінності. У січні 2008 року розповів про це своїм знайомим – Литвинову та Семенову. Семенов запропонував вчинити крадіжку з цієї квартири. Михайлов і Литвинов погодилися.

Михайлов накреслив план квартири. Литвинов і Семенов кілька днів спостерігали за квартирою і встановили, що в ній проживає одна Кишенько, чоловік виїхав у відрядження. Кишенько майже весь час знаходиться вдома.

Вирішили діяти наступним чином: подзвонити до квартири, і якщо Кишенько не буде вдома, зламати двері та вчинити крадіжку; якщо ж вона буде вдома – напасти на неї, залякати і викрасти коштовні речі.

Приготували знаряддя та засоби здійснення злочину – монтировку, якщо прийдеться ламати двері, обріз, 2 ножі, мотузку для вчинення нападу на Кишенько, коли вона буде вдома. Засоби маскування: сонцезахисні окуляри та капронову панчоху, останню мали намір використати як маску.

Обріз і 2 ножі з викидним лезом надав Литвинов. Він же приготував білизняну мотузку для зв'язування потерпілої.

При вчиненні злочину вирішили використати автомобіль Михайлова ВАЗ-21013 синього кольору, державний номер Ж 21-17 ВГ.

Розподілили ролі наступним чином: Михайлов залишається біля автомобіля, бо Кишенько могла його впізнати, і щоб забезпечити можливість якомога швидше зникнути з місця події. Литвинов і Семенов дзвонять до квартири, коли Кишенько нема вдома – виламують двері, коли вона вдома – нападають на неї.

Викрадене вирішили сховати тимчасово у Михайлова, а потім розділити порівно.

01.02.2008 року приблизно о 15.40 годин утрьох, на автомобілі Михайлова приїхали до будинку. Автомашину Михайлов зупинив біля 3-го під'їзду. Семенов і Литвинов, захопивши монтировку, ножі, мотузку, обріз, пішли до 1-го під'їзду, у якому знаходилася квартира. Виходячи з автомобіля, Литвинов надягнув сонцезахисні окуляри. У нього знаходилися ніж, монтировка та мотузка, у Семенова – обріз і ніж.

Ліфт не працював і до квартири, розташованої на 5-ому поверсі, піднялися по сходах. У квартирі Семенов надягнув на голову капронову панчоху. Литвинов дістав монтировку і подзвонив у двері. Їм відкрила Кишенько.

Литвинов замахнувся на неї монтировкою і вштовхнув у квартиру. Кишенько закричала, Литвинов намагався вдарити її монтировкою, але вона увернулася, він упустив монтировку на підлогу і схопив її рукою за голову, намагаючись закрити рот. Кишенько, вчинила опір, укусила його за палець. Тоді Семенов ударив її кулаком в обличчя, вона упала. Семенов, погрожуючи Кишенько обрізом, вимагав, щоб вона замовчала. Потім обоє зв'язали Кишенько мотузкою і перетягнули до спальні.

З пальця у Литвинова йшла кров, і він витирав її серветками, знайденими на кухонному столі, а потім перев'язав палець носовою хусткою потерпілої.

Погрожуючи обрізом і ножами, Литвинов і Семенов зажадали вказати їм, де Кишенько ховає гроші та вироби із золота. Вона злякалась і сказала, що гроші знаходяться за картиною в спальні. Семенов зняв картину і забрав 3 тисячі гривень, що були загорнені в лист білого паперу і прикріплені клейкою стрічкою. Кишенько сказала, що з виробів із золота має тільки обручку і ланцюжок, що на ній. Литвинов зняв у неї з пальця каблучку і зірвав ланцюжок. Кілька ланок ланцюжка відірвались і залишилися в спальні на підлозі.

Потім Литвинов і Семенов відчинили дверцята шафи для одягу в спальні, зняли з вішалки 2 шкіряні плащі, що склали в знайдену тут же господарську сумку. До неї ж поклали відео-приставку до телевізора, що знаходилася на тумбочці біля телевізора в спальні.

Із другої кімнати викрали музичний центр і 2-ві норкові шапки, які склали в іншу сумку, що належала потерпілій.

Попередивши, щоб Кишенько не зверталася до міліції, нападники залишили квартиру.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України: статті 29, 59, 62, 63, 80.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України: статті 44— 48, 130—148.

3. Закон України «Про адвокатуру» № 2887-ІХ від 19 грудня 1992 р. (ст. 10).

4. Закон України «Про статус народного депутата України» № 2862-ІХ від 17 листопада 1992 р.

5. Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р.: ст. 13 (в редакції Закону України від 21 червня 2001 р.).

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листо­пада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жов­тня 2003 р. № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпе­чує право на захист у кримінальному судочинстві».

8. Коваленко Є.Г. Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Підручник / 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 351-380.

9. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 340-369.

10.Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. і переробл. – К.: Атіка, 2007. – С. 267-280.

11.Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 5-е вид., доп. і перероб. – К.: А.С.К., 2007. – С. 491-507.

12. Лобойко Л.Н. Уголовно-процессуальное право: Учебное пособие: курс лекций. – Х.: Одиссей. – 2007. – С. 302-321.

13. Кримінальний процес України: Підруч. для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Ю.М. Грошевий, Т.М. Мірошниченко, Ю.В. Хоматов та ін.; За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – С. 251-263.

14. Гончаров І.Д. Кримінально-процесуальне право України. Досудове слідство: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – С. 121-125

15.Нор В.Т. Кримінальний процес України: Практикум: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.Т. Нор, Н.Р. Бобечко, В.П. Бойко та ін. / За ред. В.Т. Нора. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2008. – С. 103-110.

16. Лукашина Т.В., Н.И. Пашковский Уголовный процесс: Практикум. – Х.: «Одиссей». – 2005. – С. 135-141.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Наказ МВС України від 28 грудня 1995 р. № 864 «Про за­твердження Інструкції про порядок виконання постанов про­курорів, суддів, слідчих, органів дізнання і ухвал судів про привід підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків і по­терпілих» // Кримінально-процесуальний кодекс України з по­статейними матеріалами / Відп. ред. Шибіко В. П. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — С 458.

2. Альперт С. А. Обвинение в советском уголовном процес­се.— Харьков, 1974.

3. Біленчук П. Д. Процесуальні та криміналістичні проблеми дослідження обвинувачуваного. — К.: Атіка, 1999.

4. Дубинский А. Я., Сербулов В. А. Привлечение в качестве обвиняемого: Учебное пособие. — К., 1989.

5. Карнеева Л. М. Привлечение к уголовной ответственнос­ти. — М., 1971.

6. Мікулін В. Підстави для формування обвинувачення в світлі вимог Конституції України // Право України. — 1997. — № 12.

7. Михайленко А. Р. Расследование преступлений: закон­ность и обеспечение прав граждан. — К.: Юринком Интер, 1999.— Глава 2.

8. Михайленко О., Юрчишин В. Обвинувачення. Його види і значення в кримінальному судочинстві України / / Вісник про­куратури. — 2003. — № 5.

9. Михеєнко М. М., Сейтназаров К. Про момент виникнення функції обвинувачення у кримінальному процесі // Право України. — 1995. — № 11.

10. Рогатюк І. Зміна обвинувачення у досудовому слідстві та суді. Практичні аспекти // Підтримання державного обвину­вачення у суді. — К., 2003.

11. Рогатюк І. Обвинувачення та принцип презумпції не­винуватості при провадженні досудового слідства // Право України. — 2001. — № 10.

12. Рогатюк І. Перекваліфікація злочинних дій у криміна­льному процесі: проблема юридична чи статистична // Право України. — 2004. — № 12.

13. Стецовский Ю. И. Если человек обвинен в преступле­нии. — М., 1988.

14. Строгович М. С. Право обвиняемого на защиту и презумп­ция невиновности. — М., 1984.