Екскурсія як форма організації навчального процесу
Особливою формою організації навчання виступає навчальна екскурсія.Вона може проводитися в усіх класах у процесі вивчення різних навчальних предметів. Тематика навчальних екскурсій, місце їх проведення, кількість та зміст не обираються вчителем довільно, а регламентуються навчальною програмою предмета. Саме тому вони передбачаються у календарному плануванні й проводяться за розкладом уроків, а іноді - у позаурочний час.
Навчальна екскурсія - це форма організації навчання в умовах природного ландшафту, виробництва, музею, виставки з метою спостереження та вивчення учнями різних об'єктів і явищ дійсності. Характерна ознака заняття - вивчення об'єктів пов'язане з перїсуванням учнів.
Задачі екскурсії — розвиток здібностей учнів діяти з пізнавальних позицій у оточуючому їх навколишньому світі; безпосередньо сприймати і вивчати життєві явища і процеси. Екскурсії допомагають формувати
емоційну сферу учнів: почуття прекрасного, відчуття радості пізнання, бажання бути корисними людям.
Кожна екскурсія пов'язана з навчальним матеріалом різних предметів. Екскурсії допомагають учням охопити зміст навчання всебічно, побачити взаємозв'язок досліджуваних у різних курсах явищ і законів, набути навички їхнього універсального застосування.
Особливістю навчальних екскурсій у допоміжній школі є те, що вони проводяться з метою розширення, доповнення знань учнів про факти і явища, засвоєні раніше на уроках. Формування нових знань під час екскурсії не планується, оскільки увага дітей на таких заходах є досить розсіяною, учні емоційно збуджуються під впливом нових вражень, що негативно відбивається на засвоєнні матеріалу. Лише окремі види екскурсій можуть плануватись як пропедевтичні. Це, зокрема, збір» природного матеріалу перед виготовленням відповідних виробів на уроці трудового навчання, ознайомлення з працею людей на окремому підприємстві перед роботою у майстернях тощо.
Навчальні екскурсії набувають вагомого корекційного значення, оскільки жодне майстерне слово чи найяскравіша наочність не замінять живого споглядання. Результати спостережень і одержані на екскурсіях відомості заповнюють можливі прогалини у знаннях учнів, пов'язані з вадами сприймання та уявлення; враження, отримані під час екскурсій, стимулюють учнів до свідомого засвоєння матеріалу, пробуджують їхню допитливість і активність.
Проте досягнення і навчальної, і корекційної мети можливе за умови правильної організації навчальної екскурсії, дотримання певних вимог. Охарактеризуємо їх.
Учитель має чітко визначити навчальну, корекційну і виховну мету екскурсії відповідно до програми предмета, рівня засвоєння матеріалу учнями конкретного класу та їхніх можливал-ей. Варто узгодити місце проведення екскурси, передбачене програмою, з місцевими умовами; правильним буде відвідання його вчителем заздалегідь. Також педагог має визначити, чи він сам проводитиме екскурсію, чи це зробить екскурсовод. Оскільки в цій ролі виступатиме не фахівець-дефектолог (екскурсовод музею, майстер на будівництві, бригадир на фабриці та інш.), то його потрібно підготувати до зустрічі з дітьми, конкретизувавши, що саме він має розповідати, у якому обсязі й темпі; можливо краще домовитися, що вчитель буде задавати конкретні запитання.
ІЗ»
Заздалегідь мас передбачити учитель маршрут, місця відпочинку (якщо це буде необхідно), домовитися про зміни в розкладі - якщо екскурсія займе не один урок. Проте власне екскурсія має тривати, як і урок, 45 хвилин; інший час може бути витрачений на дорогу.
Необхідно підготувати учнів до проведення екскурсії: повідомити її мету, місце проведення, повторити правила дорожнього руху, техніки безпеки і поведінки у громадських місцях.
9.5. Організація навчальної діяльності розумово відсталих учнів для виконання домашніх завдань1
9.S.I. Загальні умови посилення ефективності занять з самопідготовки
Формування у розумово відсталих школярів навичок самостійної навчальної роботи - важливе освітнє завдання корекційної школи.
Питання розвитку самостійності розумово відсталих школярів у процесі навчання знайшли своє відображення в олігофренопедагогіці у зв'язку з вирішенням різних педагогічних проблем, пов'язаних зокрема, з навчанням учнів допоміжної школи математики (А. А. Хилько), природознавству (В. О. Постовська), географії (В. М. Синьов, В. С. Лікий), рідній мові (Є. Я. Зицер), праці (Г. М. Дульнєв, В. Ю. Карвялис, Г. М. Мерсіянова, К. М. Турчинська та ін.). При цьому вказується, що значне використання самостійної роботи школярів на уроках позитивно впливає на якість їхніх знань, умінь і навичок, виправлення недоліків пізнавальних процесів, сприяє кращому включенню їх у суспільно корисну трудову діяльність.
У дослідженні О. М. Ляшенка спеціально вивчалося питання розвитку навичок самостійної роботи в розумово відсталих школярів під час підготовки домашніх завдань. Підтверджено, що учні допоміжної школи, самостійно виконуючи домашні завдання відчувають значні труднощі в організації власної навчальної діяльності у зв'язку з послабленням внутрішніх регулятивних процесів, непевності у своїх силах тощо. Усе це заважає педагогам правильно організовувати заняття з підготовки домашніх завдань.