VI Поточний контроль виконання роботи. 1. Отримані дані самостійної роботи занести в таблицю №1
Оформлення роботи:
1. Отримані дані самостійної роботи занести в таблицю №1.
2. Користуючись оціночною шкалою визначити реакції дихальної системи, зробити висновок про ступінь її реактивності.
3. Обговорення отриманих результатів
4. Заключення
5. Рекомендації
VII Узагальнення та систематизація вмінь і навичок:
1. Яке фізіологічне значення має динаміка ЧД, ЖЄЛ в різному режимі (до, після навантаження, відновлювальний період).
2. В чому сутність проби Штанге?
3. В чому сутність проби Генчі?
4. Про що свідчить зміна часу затримки дихання за пробою А.Ф.Серкіна?
5. Яке значення визначення стійкості організму до кисневого боргу?
VIII Підведення підсумків заняття:обговорюються досягнуті студентами результати, повідомляються оцінки
IX Видача завдання до самостійної підготовки:
Самостійна робота №13: Профілактика інфекційних захворювань в закладах освіти
Самостійна робота №14:Гігієна повітря. Тепловий режим. Мікроклімат.
Самостійна робота №15:Профілактика туберкульозу
.
Таблиця №1
| П.І.Б. | Вік | ЧД | ЖЄЛ | Пнеймотахом. | Затримка на вдиху | Затримка на видиху | Співвідношення ЧД:ЧСС | |||||||||||||
| вдих | видих | |||||||||||||||||||
| Д | Р | % | І' | Д | Р | І' | Д | Р | Д | Р | Д | Р | І' | Д | Р | І' | Д | Р | ||
Контрольні питання
Література:
1. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология. М., Высшая школа, 1985 г., С.: 303-321.
2. Козлов В.И., Фарбер Л.А. Физиология развития ребенка. М., Педагогика, 1983 г., С.: 133-160.
3. Хрипкова А.Г. Возрастная физиология. М., Просвещение, 1972 г., С.: 190-222.
4. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология. М., Высшая школа, 1985 г., С.: 322-328.
5. Хрипкова А.Г. Возрастная физиология. М., Просвещение, 1976 г., С.: 223-236.
6. Козлов В.И., Фарбер Л.А. Физиология развития ребенка. М., Педагогика, 1983 г., С.: 115-132.
7. Кузнецова Т.Д. Возрастные особенности дыхания детей и подростков. М., Медицина, 1986 г.
Лабораторна робота №8
I Організаційна частина: проводиться перевірка присутніх, студентам повідомляється тема заняття та план роботи.
| ІІ Тема: Вікові особливості основного обміну |
| Мета: Вивчити вікові особливості основного обміну у осіб різної статі та віку. |
| Обладнання:Дані про зріст, масу і вік дівчаток 7—8, 11 —12, 15—16 років і жінок у віці 20—30 і 50—60 років. Аналогічні дані для хлопчиків і чоловіків відповідних вікових груп. ІІІ Актуалізація опорних знань і контроль вихідного рівня знань студентів: Запитання до студентів: 1.Обмін речовин і енергії. Основний і загальний обмін 2. Асиміляція і дисиміляція. 3.Обмін білків. Добова потреба білків. 4.Обмін жирів. Добова потреба жирів. 5. Обмін вуглеводів. Добова потреба вуглеводів. IV Зміст основної частини заняття |
1. Повторення теоретичного матеріалу по темі „Вікові особливості обміну речовин та енергії.
2. Повторення методики роботи з визначення ваги та маси тіла.
3. Користуючись таблицями 2, 3, 4 визначте основний обмін за добу для всіх 10 обстежуваних. Зміряти зріст і масу школярів і дорослих людей можна в кабінеті шкільного лікаря, або в лабораторії вікової фізіології ВНЗ.
Приклад розрахунку. Хлопець 17 років, зріст 156 см, маса 53 кг. По таблиці 10 знайдіть перше число основного обміну — 3108 кДж. По таблиці 12 — друге число основного обміну — 3339 кДж. Сума знайдених чисел дає основний обмін хлопці за добу: 3108 кДж + 3339 кДж = 6447 кДж.
4. Розділивши величину основного обміну за добу на масу обстежуваного, одержите інтенсивність основного обміну на 1 кг маси тіла за добу — 122 кДж.
V Формування вмінь і навичок у студентів
Обмін речовин і енергії — основна функція організму, що забезпечує надходження в організм різних речовин із зовнішнього середовища, зміну, засвоєння і виділення продуктів їх розпаду. В організмі всі процеси обміну речовин супроводжуються перетворенням хімічної енергії харчових речовин (білків, жирів і вуглеводів) в інші види енергії — теплову, механічну, електричну, використовувані організмом в процесі життєдіяльності.
Обмін речовин і перетворення енергії протікають одночасно. Кількісним виразом енергетичних витрат організму і показником інтенсивності обміну речовин може служити кількість тепловій енергії, що утворюється в процесі життєдіяльності організму.
Енергетичні витрати, що йдуть на підтримку життя організму при найбільшому спокої, називають основним обміном, а енергетичні витрати при його життєдіяльності (пересування в просторі, виконання роботи і т. д.) — загальним обміном.
Основний обмін визначають в стані спокою при кімнатній температурі (18—20°С). Енергія організму в умовах основного обміну витрачається на підтримку життєвих процесів в клітинах, тканинах і органах, на скорочення дихальної мускулатури, серця, діяльність внутрішніх органів, на підтримку м'язового тонусу, а у дітей і на зростання. Величина основного обміну залежить від інтенсивності окислювальних процесів в тканинах і від маси тіла. У дітей з віком змінюється як інтенсивність окислювальних процесів, так і маса тіла. У людей середнього віку інтенсивність окислювальних процесів і маса тіла відносно постійні, а отже, постійний і основний обмін. У літніх людей знову з'являються зміни інтенсивності окислювальних процесів, а часто і маси тіла.
Для кожної людини основний обмін є відносно постійною величиною і залежить від функціонального стану нервової системи, віку, статі, росту, маси тіла і фізіологічного стану організму. Величина основного обміну виражається кількістю тепла в кілоджоулях на 1кг маси або 1м2 поверхні тіла за 1 годину або за 1 добу.