Алгоритм у роботі над рефератом

1.Визначити адресата і мету спілкування.

2. Дібрати відповідну літературу (використати декілька джерел): з’ясувати, яка існує література з теми реферату; скласти її список; користуватися різними каталогами, бібліографічними виданнями, довідковою літературою.

4. Опрацювати дібрані джерела з робочими стислими помітками, закладками в книжці: розібратися у змісті; відбирати суттєве, основне; дати певну оцінку прочитаному; перевірити, чи збігається ваша оцінка якоїсь проблеми з думкою автора, інших авторитетних осіб; вибрати для реферату більш яскраві факти, приклади, цікаві положення; зробити необхідні висновки.

9. Під час добору мовних засобів для написання реферату необхідно врахувати особливості наукового стилю мовлення.

8. Під час усного виступу краще розповідати, а не читати реферат. Для цього скласти розгорнутий план-конспект на 2-4 сторінки.

Пам’ятка „Як підготувати реферат” 1. Підберіть літературу з даної теми та познайомтеся з її змістом. 2. Користуючись закладками, відмітьте найбільш необхідні місця або зробіть виписки. 3. Складіть план реферату. 4. У заключній частині обов’язково виразіть своє відношення до даної теми та її змісту. 5. Прочитайте текст та відредагуйте його. 6. Правильно оформіть реферат: титульну сторінку, основні сторінки з відповідними полями, вкажіть автора, список використаної літератури, залиште місце для рецензії.

Реквізити реферату 1.Назва міністерства, якому підпорядковується установа. 2.Назва закладу, в якому навчається автор. 3.Назва кафедри, на якій виконано роботу. 4.Заголовок (тема реферату) 5.Прізвище, ім’я, по батькові, посада, науковий ступінь керівника роботи. 6.Місце і рік написання. 7.Текст, який складається з: вступу; основної частини; висновків. 8.Список використаної літератури.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВКНЗ «Коростишівський педагогічний коледж імені І.Я.Франка» Житомирської обласної ради   Предметна (циклова) комісія викладачів української літератури та української мови з методикою навчання Особливості вживання синонімів та паронімів у ділових паперах Реферат студентки 131 групи Охріменко Ольги Віталіївни Керівник:викладач української мови Сидоренко О. В.   Оцінка:___________________   Коростишів, 2015

7. Оптимальний обсяг реферату – 10-12 друкованих сторінок. Такий реферат потребує для усного викладу перед аудиторією 10-15 хвилин.

5. Скласти план відповідно до обсягу реферату.

6. Реферат включає три частини: - Вступ. Розкривається актуальність теми, її зв’язок з важливими проблемами сучасної практики, історія питання. Оформити треба яскраво, привабливо. Може бути поданий короткий огляд використаної в рефераті літератури. - Основна частина. - Висновки. Формулюються основні висновки, узагальнення та рекомендації: вказуються питання, які вдалося висвітлити більш-менш повно, та ті, які потребують подальшої роботи.

3. Визначити вид читання: суцільне; вибіркове; комбіноване.

РЕЦЕНЗІЯ

Р е к в і з и т и: 1. Назва документа. 2. Заголовок, що містить: - назву рецензованої роботи; - прізвище та ініціали її автора; - видавництво та рік публікації; - кількість сторінок. 3. Текст, що складається з двох частин: - короткий виклад змісту роботи; - зауваження, пропозиції, висновки автора рецензії. 4. Підпис особи, що рецензувала роботу. 5. Дата. 6. У разі необхідності підпис завіряють печаткою.

Рецензія – це критичний відгук на художній, науковий або інший твір, що містить зауваження, пропозиції тощо. Мета рецензії – рекомендація твору до друку, захисту.

Рецензія на комплексну контрольну роботу з ділової української мови, що розроблена викладачами української мови Завдання, що становлять зміст контрольної роботи, складені відповідно до програми курсу “Ділова українська мова”, охоплюють усі розділи: поняття літературної мови та мовні норми, ознаки офіційно-ділового стилю, класифікацію документів, формуляр документа, документацію щодо особового складу, довідково-інформаційні, обліково-фінансові документи, господарсько-договірні, організаційні та розпорядчі документи. Отже, завдання комплексної контрольної роботи, сформульовані так, що повною мірою дають змогу перевірити, як студенти оволоділи етикетом ділового спілкування, орфоепічними, орфографічними, лексичними, пунктуаційними та стилістичними нормами ділової української мови, а також як володіють методикою укладання ділових паперів. Кожен варіант контрольної роботи містить п’ять питань. Усі варіанти рівнозначні за своєю складністю і вимагають ґрунтовних знань із ділової української мови. Комплексна контрольна робота заслуговує позитивної оцінки, її можна рекомендувати для перевірки знань студентів із курсу “Ділова українська мова”.   Голова цикловою комісією гуманітарних дисциплін А. М. Курінна

Р е к в і з и т и 1. Назва документа. 2. Заголовок, що містить: • назву роботи; • прізвище, ім'я та по батькові її автора; • рік написання; • кількість сторінок. 3. Текст, що містить: вступ; стислий виклад змісту роботи; критичні зауваження; висновок з пропозиціями. 4. Підпис, що завіряється печаткою. 5. Дата

ВІДГУК - документ, в якому висловлюються думки спеціаліста (колективу) з приводу будь-якої роботи (наукової праці, що має бути надрукована), а також висновки про наукові, навчальні роботи, звіти тощо.

Стаття- 1. Науковий або публіцистичний твір невеликого обсягу у збірнику, журналі, газеті.

2. Самостійний розділ, параграф у юридичному документі, описі, словнику тощо.

Стаття є результатом мисленнєвого процесу, в якому поєднуються аналіз, структурування, формулювання та, як результат, висловлення думок.

Отже, стаття - це візуальне вираження мисленнєвої діяльності.

Складатиметься з окремих розділів: • актуальність дослідження; • об'єкт дослідження; • предмет дослідження; • мета; • методологічна та теоретична основа; • методи дослідження; • наукова новизна; • значущість; • практична цінність; • особистий внесок здобувача; • положення, що виносяться на захист; • апробація результатів дослідження; • структура та обсяг дисертації; • основний зміст роботи; • висновки; • публікації автора.

Коли статтю вже написано, то слід перевірити: - чи відповідає написане обраній темі; - чи послідовно викладено матеріал; - чи логічно викладено думки, судження; - чи правильно сформульовано основні думки; - чи доречно використано цитати, як вони оформлені; - чи не допущено фактичних помилок.

Для того, щоб швидко віднайти в тексті аналізованого документа основне, варто послуговуватися маркерами - словами і словосполученнями, що стали стійкими ознаками певного аспекту

Відомості про автора (професія, науковий ступінь, вчене звання)	Автор статті (монографії, брошури) - ... Стаття (монографія) відомого вченого (науковця, дослідника...)Автори посібника висококваліфіковані фахівці в галузі...Академік... присвятив свою працю...Автор, доктор філологічний наук, професор...
Форма (жанр) анотованого твору	Видання (монографія, стаття, посібник, підручник, брошура, практикум, словник...) присвячено ... У збірник (антологію) увійшли праці з проблем... Довідник містить...
Системний виклад	У монографії всебічно проаналізовано.Збірник - результат комплексного дослідження...
Притаманні особливості, новизна поданого матеріалу	Уперше введено в науковий обіг...Збірник присвячено маловивченій проблемі...У монографії вперше представлено...
Характеристика довідкового апарату видання	Завершується монографія післямовою... спискам ілюстрацій, додатками... Полегшить користування посібником довідковий апарат, короткий словник, допоміжні покажчики Автор наводить переконливі приклади...
Цільова аудиторія (призначення)	Книга адресована (розрахована, орієнтована, призначена)Видання може зацікавити,..Стаття корисна для...Варто рекомендувати посібник...

План аналізу документа під час складання довідкової анотації 1. Відомості про автора. 2. Відомості про форму (жанр) тексту. 3. Предмет, об'єкт або тема. 4. Характеристика змісту анотованого документа. 5. Характеристика довідкового апарату видання. 6. Цільове й читацьке призначення документа.

План аналізу документа під час складання рекомендаційної анотації 1. Відомості про автора. 2. Характеристика анотованого твору. 3. Оцінка твору. 4. Характеристика художньо-поліграфічного та редакційно-видавничого оформлення. 5. Цільове й читацьке призначення документа.

ІІ. Практичний блок.

Завдання 1. Ознайомтеся з вихідними даними і анотаціями до поданих нижче книг. Визначте тему, на яку написана кожна з них. Чи можна встановити тему та уявити зміст книги тільки за вихідними даними? Яка при цьому роль анотації? Зверніть увагу на оформлення вихідних даних (послідовність запису, розділові знаки). Виправте помилки.

1. Культура української мови. Довідник (С.Я.Єрмоленко, Н.Я.Дзюбишина-Мельник, К.В.Ленець та ін.). -К.: Либідь, 1990.— 303 с.

Культура мови як складова частина культури і як одна з її форм — перша ознака загальної культури людини. Як привернути увагу до мовної поведінки особистості? Як виховати чуття слова?

Довідник орієнтує читача на вибір правильного слововживання, засвоєння граматичних норм, містить складні випадки російсько-українського перекладу.

Вміщено дані про походження власних імен, правопис прізвищ. Подається також інформація про нові слова в сучасній публіцистиці. Окремий розділ присвячений естетиці словесно-художніх образів.

Для мовознавців, викладачів, учителів, студентів, працівників масової інформації, а також усіх тих, хто цікавиться питаннями культури мови.

2. Учіться висловлюватися. П.І.Білоусенко, Ю.О.Арешенков, Г.М.Віняр та ін.).— К.: Рад. шк., 1990.— 126 с.

У книзі в популярній формі подані поради і цікаві вправи творчого характеру до написання переказів, творів, доповідей (рефератів), виступів, ділових паперів — жанрів усного і писемного мовлення; розглядаються численні приклади практичного застосування набутих знань.

Для учнів середнього і старшого віку.

3. Вихованець І.Р. Таїна слова.— К.: Рад. шк., 1990.— 284 с

Про таїну рідного слова, про мовну скарбницю народу, зібрану в словниках, про те, як народжується слово, про історію слів, про наші імена й прізвища, про назви міст, про взаємозв'язки української мови з іншими мовами розповідає ця книжка.

Читачам буде цікаво дізнатися, як, коли і в якій країні з'явилися деякі слова і чому вони примандрували до нас.

Для учнів середньої школи, всіх шанувальників рідного слова.

4. Український правопис. 4-те вид., випр. і доп.— К.: Наук, думка, 1993.— 240 с.

У нову редакцію «Українського правопису» внесено ряд змін, зумовлених безперервним розвитком, удосконаленням мови. Зокрема розширено розділ про вживання великої літери, уточнено правила написання складних слів, розширено сферу використання закінчення -у(-ю) в родовому відмінку іменників II відміни, чіткіше сформульовані правила використання кличного відмінка, поширено правило передачі іншомовного і через и після «дев'ятки» на низку власних назв, введені правила правопису прикметників, похідних від складних географічних назв. Загалом із наявного орфографічного кодексу усувається все, що застаріло, нечітко сформульоване, суперечливе.

Для фахівців та всіх, хто цікавиться питаннями правопису сучасної української літературної мови.

5. Українська мова. Навчальний посібник (П.П.Кононенко, Л.О.Кадомцева, Л.І.Мацько).— 2-ге вид., стер.— К.: Либідь, 1991.— 224 с.

Мета посібника, який містить виклад теоретичних положень шкільного курсу української мови, контрольно-тренувальні вправи та завдання, схеми і зразки всіх розборів, поради щодо мовної структури та оформлення творів і словник-довідник основних мовних понять та термінів,— допомогти абітурієнтам у самопідготовці до вступних іспитів з української мови.

Для вступників до вищих навчальних закладів.

6. Чак Є.Д. Чи правильно ми говоримо? - К. : Освіта, 1997. - 240 с.

У посібнику в алфавітному порядку наводяться приклади правильного вживання слів у сучасній українській мові. Ілюстративний матеріал узято з творів українських письменників ХІХ-ХХ ст.

Для учнів, студентів, учителів-словесників, широкого кола читачів.

7. Полюга Л.М. Словник синонімів української мови. — К. : Довіра, 2001. - 477 с.

У словнику до найуживаніших слів підібрані синонімічні відповідники, які супроводжуються короткими тлумаченнями, стилістичними ремарками. В окремому реєстрі покажчика за алфавітом розміщені всі синоніми словника із зазначенням назви синонімічного ряду. До словника додано список найно­віших найпоширеніших сучасних чужомовних запозичень з тлумаченнями та їх українськими відповідниками.

Розрахований на викладачів, учителів, урядовців, студентів, учнів, ши­роке коло читачів.

Завдання 2. Прочитайте анотації. Назвіть ті, в яких подається просто інформація, і ті, в яких містяться елементи оцінки. Чому, на вашу думку, вони вводяться до анотації?Виправте помилки.

1. Шевчук В.А. Під вічним небом. Повісті.— К.: Молодь, 1985.— 200 с.

Ця книжка відомого сучасного українського письменника — своєрідний художній роздум про суть добра. Повісті, які входять до неї, об'єднані одною думкою — ідеєю про вічність розуму, братерства, щастя й Миру на землі. Життя Сократа, Сковороди й Ганді в цій Книзі мовбії злиті в одну безсмертну долю, що подолала . і простір.

2. Олесь Олександр. Все навколо зеленіє: Вірші, поеми, казки.— К.: Веселка, 1990.— 318 с.

Ця книжка — найповніше видання творів для дітей шкільного віку відомого українського письменника, яскравого самобутнього лірика. Значна частина віршів, поем виходить уперше. Є такі, що друкувалися в різні часи за кордоном, а є й чимало таких, що, написані від руки, пролежали тривалий час в архівах і тільки зараз йдуть на зустріч з читачем. Переконані, що збірка допоможе всім шанувальникам творчості Олександра Олеся ширше і глибше уявити і збагнути тривожну душу великий патріотизм і справжнє художнє бачення світу й природи («світ в мені, і в світі я») недооціненого раніше поета.

3. Гончар О.Т. Собор: Роман.— К.: Дніпро, 1989.— 270 с.

Як живе сучасна людина, який її духовний світ, як ставиться вона до великих набутків свого Народу, до скарбів народної культури, з якими духовними надбаннями йде в свій завтрашній день — все це знаходить художнє відтворення в романі видатного українського письменника. Твір, що й сам став жертвою застійних явищ у суспільстві (після першого видання переслідувався і замовчувався майже двадцять років), спрямований проти духовного браконьєрства й безпам'ятства, кар'єризму й пристосовництва. В романі читач відчує щире вболівання за збереження навколишнього середовища, чистоту людських душ.

Завдання 3.Запишіть українською мовою

при реке раскинулся город_________________________________________________
битва при Желтых Водах__________________________________________________
он был все время при мне__________________________________________________
при сем прилагаются доказательства_________________________________________
вы при часах?____________________________________________________________
присоединюсь (к вам) при первом вашем зове ________________________________
шел при громких аплодисментах____________________________________________
при исполнении служебных обязанностей____________________________________
при первом появлении_____________________________________________________
при жизни (был) малоизвестен______________________________________________
при (этих) условиях_______________________________________________________
при Вашей помощи_______________________________________________________
при всех (наших) усилиях это сделать невозможно____________________________

Завдання 4.Визначте в поданих словах орфограми. Об'єднайте прізвища та географічні назви у групи відповідно до правил їх написання.

Сичовка, Жиганов, Терек, Журавльов, Рилєєв, Рєпін, Петров, Малинін, Багіров, Пугачов, Леонтьєв, Благовєщенськ, Липець, Чистяков, Андрейчиков, Муравйов, Воронеж, Кисловодськ, Соловйово, Михайловське, Лучин, Грачов, Троїцьк, Захар’їн, Вєтка, Крутих, Марьїно, Васильєв, Лермонтов, Жижка, Стоїч, Бородіно, Сєров, Ареф'єв.

____________________________________________________________

Завдання 5.Запишіть, уставляючи замість крапок пропущені літери и або і. Поясніть свій вибір.

Башк...р, к...пар...с, аквамат...н, л...міт, ант...теза, д...фтонг, д...статор, ц...окуляр, р...тор...ка, д...алектика, ц...стерна, ультра мар...н, аж...отаж, в...раж, д...тант, д...ректори, інц...дент, такс..., такс...ст., дец...метр, д...версія, маркет...нг, юрисд...кція, штр...х, ас...міляція, прес...нг, ульт...матум, б...бліофіл, арх....в, рад...о, сп...раль, трот...л, нам...змат, бронх...т, академ...к, ант...под, пер...од, д...лер, ерудиц...я, кр...терій, абор...ген, д...станц...я, амб...ц...я, дец...бел, л...з...нг, нейтр...но, в...мпел, операц...я, деф...с, пр...оритет.

Завдання 6.Уставте замість крапок прощені літери е або и. Мотивуйте свій вибір.

Мисл...ння, пал...во, рушн...к, п’ят...ро, попередж...ня, вчит...ль, промов...стий, пряд...во, ім....на, утвор...ний, міл...на, дал...на, вірмен...н, росіян...н, новоутор...ний, розсудл...вий, зачин...ний, пал...ця, свекруш...н, озелен...ння, киян...н, криштал...вий, письм...на, сестр...н, вогн...ще, зверн...ння, мар...во, оголош...ння, чуж...на, мислит...ль, козачч...на, кур...во, десят...ро, нагромадж...ний, залиш...ний, звел...чений, вдумл...вий.

ІІІ. Завдання для самоконтролю.

1. З чим можна порівняти бібліографію?

2. Які дані вміщує бібліографія книги і в якому порядку?

3. Навіщо фіксувати стільки даних про книгу?

4. Чому така точність в бібліографічній пунктуації?

5. З чим можна порівняти анотацію?

6. Які відношення між анотацією і бібліографією?

7. Для чого потрібна анотація? Для швидкого ознайомлення зі змістом книги).

8. Опишіть процес підготовки реферату.

ІV. Говоримо правильно.

“У яких випадках доцільно вживати корисний, а в яких корисливий?”

Насамперед нагадуємо: ці слова з різним змістом.

Корисний — такий, що дає користь, добрі наслідки. Дітям мед дуже корисний. Корисна для фахівців книга.

Корисний також має термінологічне значення, входячи до складу словосполучень із науково-технічної сфери вживання: корисні копалини, коефіцієнт корисної дії, корисна площа, вага корисного вантажу і т. ін. У цьому разі воно означає “придатний, потрібний для якоїсь мети”, виражає ту частину цілого, що може бути використана за безпосереднім призначенням.

А корисливий — той, в основі якого зиск, розрахунок. Корисливий може виступити й синонімом слова користолюбний, виражати рису вдачі того, хто схильний до наживи. У цьому розумінні вживається тільки з іменником людина або його контекстуальним еквівалентом. Корислива (користолюбна) жінка, корисливий хлопець.

* * *

“Чи змінюється значення слова типовий, якщо переставити наголос у ньому?”

Так, змінюється.

Типовий (наголос на другому складі) — той, що відзначається ознаками, притаманними певній сукупності осіб, явищ, предметів (типовий гуцул). Також який часто трапляється; властивий комусь, чомусь. Типова помилка, типове для містобудівництва. А ще: який виявляє загальне в індивідуальному. Типовий характер.

Типовий (наголос на останньому складі) — стандартний, зразковий, прийнятний для багатьох підприємств, установ. Типовий проект.

* * *

“Одноособово чи особисто?”

Якби попросити школярів назвати українське слово з шістьма о, хтозна чи вони дали б відповідь, зазначає Святослав Караванський. Адже лексема одноособово трапляється лише в словниках та в бюрократичному жаргоні. Це точна копія російського единолично — слова-напівпаразита, бо різниці між лично і единолично немає жодної. Тож сказане у статті 129 Конституції України “Судочинство провадиться суддею одноособово” краще було б сформулювати так: “Суддя проводить судочинство особисто”.