Вікові особливості тромбоцитограми

Вік, роки	Кількість тромбоцитів тис./1 мм3т крові	Типи тромбоцитів
юні	зрілі	старі
До 1			65,7	8,7
1-3		17,5	68,7	7,3
3-7		13,2	72,2	8,0
7-15		8,2	76,5	7,4
22-40		4,6	79,2	8,0
41-70		2,4	78,3	12,4

Групи крові.Карл Ландштейнер проводив дослідження крові різних пацієнтів і виявив склеювання еритроцитів у одних груп людей, а в інших пацієнтів це не спостерігалося. На основі цього Ландштейнер висловив припущення, що в еритроцитах містяться антигени, а в сироватці – антитіла. Антигени, що знаходяться в еритроцитах, він позначив латинськими літерами А і В, а аглютиніни до них – грецькими α і β. На основі ряду проведених досліджень в залежності від властивостей крові він поділив на групи А, В і С, а у 1906 році Ян Янський встановив 4 групи крові. Четверта група зустрічається рідше, ніж перші три. Офіційно ця класифікація була затверджена на з’їзді патологів і бактеріологів у 1921 році. Перша група (0) містить аглютиніни α і β, друга група (А) містить аглютиноген А і аглютинін β, третя група (В) – представлена аглютиногеном В і аглютиніном α, а четверта група (АВ) – містить аглютиногени А і В.

У 1940 року Ландштейнер разом із А. Вінером відкрили резус-фактор. Система резус була винайдена в результаті імунізації кролів кров’ю мавп - макак-резусів (рис. 36). Сучасна номенклатура – це поєднання двох номенклатур (за Ландштейнером і Вінером та за Р. Фішером. і Р. Райсом).

Рис. 36. Резус – фактор (Rh): А – процентне співвідношення людей з Rh⁺ і Rh ^- кров’ю; Б – уявлення про виникнення “Rh – конфлікту”:1 – введення Rh⁺ - крові Rh ^– реципієнту; 2 – вироблення Rh – антитіл в організмі реципієнта;

3 – повторне введення Rh⁺ - крові Rh^- - реципієнту, що викликає аглютинацію

Антигени(від грец. anti - проти, genes – походження) – високомолекулярні сполуки, здатні стимулювати імунокомпетентні лімфоїдні клітини забезпечують імунну відповідь. Сучасний варіант Rh₀ (D): rh¹ (c): rh¹¹ (Е): Hr₀ (d): rh¹¹ (e): rh¹¹ (С).Таким чином антиген Д визначає приналежність людей до групи резус-позитивних, таких людей серед європейців багато – 86 %, у представників монголоїдної раси 100 %, всі інші люди будуть резус-негативними.

Антиген Д є основною причиною сенсибілізації (імунізації) під час вагітності та гемолітичної хвороби новонароджених, він легко проникає через плаценту (рис. 37).

Тому при шлюбі резус-позитивного чоловіка з резус-негативною жінкою, плід нерідко успадковує резус-фактор батька. Кров плоду проникає в організм матері, викликає утворення антирезус-аглютинінів. Через плаценту вони дифундують у кров плоду, викликають руйнування еритроцитів зсідання крові. Якщо концентрація антирезус-аглютинінів висока, то це призводить до загибелі плоду й викидня. При легких формах резус-несумісності плід народжується живим, але з гемолітичною жовтухою.

На сьогодні в еритроцитах людини виявлено більше 200 різноманітних аглютиногенів. 140 з них об’єднані в 20 систем, а всі інші є індивідуальними або спільними. До них відносять системи N, S, P, A, M та інші.

Рис. 37. Резус-фактор в акушерській практиці: А - імунізація організму Rh^-- матері Rh⁺ - еритроцитами плоду; Б - вироблення Rh антитіл в організмі матері; В – аглютинація Rh⁺ - еритроцитів плоду антитілами матері

У кожній із цих систем є один або кілька аглютиногенів, які утворюють різні комбінації, тобто групи крові цих систем. Усі ці системи аглютиногенів мають значення лише у процесі повторних переливань крові або вагітності.

Слід зазначити, що існує географічний розподіл групи крові. Так, більше 40 % мешканців Центральної Європи мають групу А, приблизно 10 % – групу В, близько 40 % – групу D і 6 % – групу АВ. Серед корінних мешканців Північної Америки у 90 % зустрічається група О.

Успадкування груп крові. У комплементарних хромосомах кожної людини є два з трьох алельних генів (А, В, О), тобто генетично закодованих якісних ознак. Ці два гени визначають фенотипово визначену групу крові, тобто антигенні ознаки еритроцитів (табл. 11).

Таблиця 11