Основи формування здорового способу життя учнів

Здоровий спосіб життя – це поведінка, стиль, що сприяють збереженню, укріпленню і відновленню здоров’я даної популяції. Здоровий спосіб життя – це не тільки медична, а і соціально-економічна категорія, що залежить від розвитку виробництва та виробничих відносин. Здоровий спосіб життя пов’язаний з вибором особистістю позитивного по відношенню до здоров’я стилю життя і передбачає високий рівень гігієнічної культури окремих соціальних груп і суспільства в цілому. До гігієнічно раціональних форм поведінки відноситься поведінка, що сприяє підвищенню захисних властивостей організму, а також поведінка, направлена на боротьбу з шкідливими звичками.

Відносно дітей необхідно завжди пам’ятати, що сама дитина не завжди може забезпечити відповідний спосіб життєдіяльності. Багато чого залежить від батьків, організаторів навчання і виховання, педагогів. В цьому дитина пасивна, але від того, як буде організована його життєдіяльність, багато буде залежати і його майбутня поведінка.

За даними ВООЗ «внесок» соціальних факторів у формування здоров’я населення складає до 50%, а спосіб життя дітей і підлітків обумовлює від 3 до11% захворюваності.

Здоровий спосіб життя несумісний з шкідливими звичками. Шкідливі звички входять в число важливіших факторів ризику багатьох захворювань, істотно впливають на стан здоров’я дітей та підлітків і населення в цілому.

Гігієна тіла і порожнини рота. Забезпечення чистоти тіла, догляд за шкірою і волоссям є давніми елементами особистої гігієни. Шкіра має мільйони терморецепторів, потових та жирових залоз і тому бере безпосередню участь у процесах теплообміну. Через шкіру шляхом інфрачервоного випромінювання, випаровування і проведення організм втрачає понад 80% тепла. Через шкіру виділяється 10 – 20 мл поту щогодини. Під час важкої роботи і перегрівання ця кількість може збільшуватися до 300 – 500 мл . Щодоби шкірою виділяється до 40 г шкірного жиру, до складу якого входять різні жирні кислоти, білки і інші речовини, злущується до 15 г лусочок ороговілого епітелію. Сукупність цих речовин сприяє розмноженню на шкірі бактерій і грибів, особливо в закритих складках.

Понад 90% загальної кількості мікробів знаходиться на шкірі рук, денакопичуються пилові і мікробні аерозолі. Забруднена шкіра швидко втрачає еластичність, стає джерелом неприємних запахів, в ній порушується газообмін і вироблення вітаміну D. Проникнення в шкіру мікроорганізмів визиває локальні і генералізовані запальні процеси.

Разом із тим, шкіра, особливо чиста, має бактерицидні властивості. Кількість мікроорганізмів, нанесених на чисту шкіру, через 2 години зменшується на 90%. Бактерицидність добре вимитої чистої шкіри в 15 – 20 разів вища, ніж немитої.

Для додержання шкіри в чистоті необхідно регулярно обмивати все тіло теплою водою з милом не менше 1 разу на тиждень, краще під душем. Шкіру статевих органів, проміжності і біля анального отвору необхідно мити теплою водою з милом вранці і перед сном. Коли для миття тіла використовується ванна в кінці необхідно ополоснути тіло чистою водою під душем.

Крім обов’язкових умивань вранці і перед сном, слід щоденно ввечері мити ноги, Волосся рекомендується мити в міру необхідності, але не менше 1 разу на тиждень при сухій шкірі і 2 рази – при жирній.

Для більш ефективного усунення забруднень з поверхні шкіри та волосся застосовують різні мила і синтетичні мийні засоби. Розрізняють мило туалетне, господарське, медичне, лікувальне, технічне. Луг, що входить до складу мила переводить злущений епідерміс в легко розчинні альбумінати, які видаляються під час змивання. Тому часте миття шкіри з милом діє на неї негативно, збільшуючи сухість, що визиває свербіння і утворення лупи. Ланолін послабляє подразнюючу дію лугів. Кожна людина повинна вибрати необхідне для її шкіри мило і не змінювати його на протязі всього життя.

Є спеціальні бактерицидні туалетні мила, такі як «Гігієна», «Сейфгарт» та інші. Гарячі мильні розчини (40 – 60⁰) знищують до 90% мікрофлори з інфікованої поверхні шкіри.

Як засіб гігієнічного догляду за тілом серед населення багатьох країн світу дуже поширені купання в лазнях, Лазні були відомі ще скіфам, а також в древній Індії, Вавілоні, Єгипті, Персії та інших країнах. Особливо відомими були лазні в древньому Римі, де загальна кількість їх перевищувала 800. Багато великих римських лазень (Терми Каракали, Діокстіана) ввійшли в історію як зразки архітектури і будівельної техніки. Вони мали в своєму складі не тільки лазні, а й гімнастичні, масажні зали, бібліотеки, місця відпочинку та інші приміщення. Терми Каракали мали площу 16га і могли одночасно прийняти і розмістити до 3000 чоловік. Лазні були елементом побуту різних верств населення і в Київській Русі.

Тепер застосовують два типи лазень загального призначення: парові (російські) та сухожарові (фінські). Основними приміщеннями лазні першого типу є душові і парильні. У парильному відділенні температура досягає 65 – 70⁰ при відносній вологості до 80%.

Принциповою особливістю сухожарових лазень (саун) є їх мікроклімат, який характеризується поєднанням високої температури (до 100⁰) з низькою відносною вологістю (15 – 20%) і низькою температурою басейну (10 – 15⁰).

Такі контрастні процедури забезпечують добру загартувальну дію на організм. У паровій лазні температура тіла може підніматися на 2 – 3⁰, розширюються кров’яні судини і пори шкіри, посилюється потовиділення, виділяються із організму різні шлаки, знижується рівень бактеріального забруднення шкіри, покращується загальний емоційно-психічний стан. Лазня нормалізує всі види обміну речовин, відбувається психологічне розслаблення.

Необхідно пам’ятати, що повітря лазні має понижений вміст кисню. У парильні парціальний тиск кисню приблизно такий, як на висоті 2000 м над рівнем моря. Виникає гіпоксичний ефект, що може викликати несприятливу реакцію у хворих на гіпертонічну та ішемічну хворобу. Дуже висока температура в сауні також може викликати серцеві порушення.

Особливе місце в особистій гігієні має гігієнічний догляд за порожниною роту – щоденне дворазове ( вранці і перед сном) чищення зубів. Воно потрібне для видалення зубного нальоту, сповільнення утворення зубного каменю, знищує неприємний запах із рота, зменшує кількість мікроорганізмів у порожнині рота.

Для механічного чищення зубів використовують спеціальні зубні пасти і порошки. Зубний порошок містить очищену крейду, різні домішки та ароматизатори. Властивість зубного порошку очищати зуби і масажувати ясна висока, але у нього великий абразивний вплив на емаль.

До складу паст входить значно менше крейди, перевагою їх є можливість створення різноманітних композицій складу, зручність і гігієнічність користування. Асортимент зубних паст охоплює дві групи: гігієнічні та лікувальні. У лікувально-профілактичних пастах містяться різні біологічно активні речовини.

Чистять зуби за допомогою спеціальних зубних щіток, які можуть відрізнятися матеріалом, розміром робочої поверхні, формою. Краще мати щітку із свинячої щетини.

Процес чищення зубів має тривати 2 – 3 хвилини і мати 300 – 500 парних рухів уздовж і поперек зубів.