Правила повного письмового перекладу

Передмова

В рекомендаціях до складання кандидатського іспиту з іноземної (англійської) мови визначаються навчальні цілі та результати, лексичний та граматичний мінімуми, форми контролю знань та критерії оцінювання, наводяться умови допущення аспірантів та здобувачів до складання кандидатського іспиту з англійської мови, описується процес кандидатського іспиту, правила повного письмового перекладу, рекомендації до написання реферату та складання анотації, основні наукові поняття, кліше для повідомлення про наукове дослідження, надається зразок білету, зразок оригінального тексту для читання та письмового перекладу, зразок україномовного тексту для анотації англійською мовою, зразок лексико-граматичного тесту, перелік питань з фаху для співбесіди.

Додаток містить зразок оформлення титульної сторінки реферату та словника спеціальних термінів, приклади оформлення бібліографічного опису.

Головною метою запропонованих методичних рекомендацій є ознайомлення ад’юнктів/аспірантів та здобувачів з основними вимогами до кандидатського іспиту з англійської мови у фаховому напрямку, спеціальності:

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

.

Зміст

I. ПРОГРАМА ПІДГОТОВКИ аспірантів та здобувачів до складання кандидатського іспиту з іноземної (англійської) мови………………………....6

· Тематичний план …. …………………………………………………...7

· Вимоги до знань та умінь ад’юнктів / аспірантів та здобувачів:……………………………………………………………...13

ІІ. ВИМОГИ ДО СКЛАДАННЯ КАНДИДАТСЬКОГО ІСПИТУ З ІНОЗЕМНОЇ (АНГЛІЙСЬКОЇ) МОВИ………………………………...14

1. Загальні вимоги до написання реферату ………………………...15

2. Вимоги до змісту реферату…………………………………………16

3. Правила оформлення реферату ……………………………………13

4. Основні наукові поняття …………………………………………...19

5. Умови допущення аспірантів та здобувачів до складання кандидатського іспиту з англійської мови………………....………...21

ІІІ. СТРУКТУРА КАНДИДАТСЬКОГО ІСПИТУ……………………………..22

1. Завдання екзаменаційного білету………………………...22

1.1. Вимоги та рекомендації щодо письмового перекладу…………22

1.2. Зразок тексту для читання та письмового перекладу…………...23

1.3. Вимоги та рекомендації щодо написання анотації……………...24

1.4. Зразок україномовного тексту для анотації

англійською мовою………………………………………………….....25

1.5. Зразок тесту з лексики………………………………………….....27

1.6. Зразок тесту з граматики……………………………………….....28

2. Орієнтовний перелік питань, які виносяться наспівбесіду……….30

3. Кліше для висловлення думки за темою наукового

дослідження……………………………………………………………31

4. Критерії оцінки знань на кандидатському іспиті

з англійської мови……………………………………………………..33

5. Список рекомендованої літератури………………………………..34

IV. ДОДАТОК…………………………………………………………………….……...36

1. Зразок реферату прочитаної літератури (титульна сторінка)……....36

2. Зразок оформлення словника спеціальних термінів…………………...37

3. Приклади оформлення бібліографічного опису……………………..39

4. Кліше для повідомлення про наукове дослідження………………....45

І. ПРОГРАМА

ПІДГОТОВКИ АД’ЮНКТІВ (АСПІРАНТІВ)

ДО СКЛАДАННЯ КАНДИДАТСЬКОГО ІСПИТУ

З ІНОЗЕМНОЇ (АНГЛІЙСЬКОЇ) МОВИ

Кандидатський іспит з іноземної (англійської) мови є складовою частиною атестації науково-педагогічних і наукових кадрів. Складання кандидатського іспиту з іноземної (англійської) мови ад’юнктами, аспірантами та здобувачами є обов’язковим для присудження їм наукового ступеня кандидата наук.

Курс іноземної (англійської) мови є автономною частиною програми підготовки ад’юнктів та аспірантів. Цей курс викладається протягом одного навчального року і розрахований на 142 години аудиторних занять.

На початку курсу розкриваються такі питання:

- мета і завдання курсу;

- лексико-стилістичні особливості юридичної літератури;

- питання та проблеми термінотворення;

- типи анотацій і рефератів;

- особливості користування словниками і довідковою літературою.

Основна дидактична мета практичного заняття з іноземної мови – розширення, поглиблення і деталізація теоретичних знань на усіх мовних рівнях, формування вмінь і навичок їх практичного застосування.

На практичних заняттях з іноземної мови використовуються мовні (лексичні й граматичні) і мовленнєві комунікативно спрямовані вправи (трансформаційні, на техніку перекладу, підстановку, доповнення, скорочення і розширення речення, питально-відповідні вправи та інше). Особлива увага приділяється вправам на інтерпретацію інформаційного, описового й аргументованого текстів, вправи на смисловий аналіз тексту, послідовний переклад в різних комунікативних ситуаціях: бесідах, лекціях, дискусіях, конференціях, робочих засіданнях, протокольних ситуаціях.

В процесі навчання виконуються вправи на синтез та компресію тексту, вправи на запам’ятовування “кліше”, термінів, фразеологізмів та ін. Проводиться робота по складанню картотеки термінів та тематичних досьє, підготовка невеликих повідомлень за певною тематикою.

На індивідуальних зайняттях уточнюються і з’ясовуються всі питання, що виникають під час самостійної роботи над текстами і надається звіт про зроблене (письмовий переклад, письмові анотації і реферати, повідомлення, доповіді рідною та іноземною мовами за прочитаними матеріалами, використання комп’ютерної техніки).

Повний курс вивчення іноземної мови триває один навчальний рік і складається з 2-ох семестрів.

Тематичний план навчальної дисципліни

«Іноземна мова за професійним спрямуванням»

денна форма навчання

№ п/п	Назва тем	Всього годин	З них
Леції	Практ. зан.	Сам. Роб.
І СЕМЕСТР
	Основні характеристики германських мов
	Термінолексика та шляхи її утворення. Засоби перекладу термінів.
	Значення іноземної мови у професійній діяльності юриста
	Basic legal terms and concepts / Головні правові терміни та поняття. Граматика: структура речення. Займенники / The Pronouns. Іменники / The Noun. Визначений та невизначений артиклі / The Definite and Indefinite Article. Verb to be and have / have got.
	Overview of American / British Law / Огляд американського/британського права. Спільні та відмінні риси. Граматика: Прості часи (теперішній, минулий, майбутній) / The Simple tenses (Present, Past, Future). Загальні та спеціальні питання / General and special questions.
	Legal resources. Sources of law / Правові ресурси та правові джерела: витоки, головні поняття та терміни. Граматика: Часи: Тривалий час (теперішній, минулий, майбутній) / Tenses: The Continuous tenses (Present, Past, Future).
	The US law-making process / Законодавчий процес у Сполучених Штатах Америки: історія розвитку, сучасний стан та відмінності від українського. Граматика: Шляхи вираження майбутнього часу в англійській мові / Ways of expressing future in English.
	Preliminary documents / Підготовчі документи у законодавстві. Види та особливості укладання. Граматика: Доконаний час (теперішній, минулий, майбутній) / The Perfect tenses (Present, Past, Future).
	Court Structure. The US Court System / Судова система. Судова система у Сполученних Штатах. Граматика: Доконаний тривалий час (теперішній, минулий, майбутній) / The Perfect Continuous tenses (Present, Past, Future).
	Criminal Procedure in the USA / Кримінальна процедура у Сполучених Штатах Америки. Порядок кримінального впровадження у США та Україні. Граматика: Огляд Активного Стану / Review of Active voice. Test 1.
	УСЬОГО:
ІІ СЕМЕСТР
	Criminal law. Types of Crimes / Кримінальне право: поняття та функціїї. Види злочинів. Граматика: Модальні та полу модальні слова / Modals and semi-modals.
	Civil Law / Цивільне право: поняття, функції та система. Цивільно-правові відносини. Граматика: Пасивний стан. Питання / The Passive Voice. Questions.
	Civil law / Цивільне право. Здійснення цивільних прав та виконання юридичних обов'язків. Суб'єкти права власності та захист їхніх прав. Граматика: Пасивні форми модальних дієслів / The passive form of modals.
	Attending Conference / Участь у конференції. Підготовчі документи. Правила оформлення заявки та попутньої документації. Кліше. Граматика: Огляд пасивного стану / Review of Passive voice and modals. Test 2.
	Administrative Law / Адміністративне право: поняття та предмет правого регулювання. Управління як об’єкт адміністративного права. Граматика: Умовні речення / Conditional sentences.
	International Cooperation and research visits / Міжнародне співробітництво та відрядження для проведення дослідження. Особливості оформлення документів. Сталі вирази та граматичні конструкції. Граматика: Слова та фрази-звязки. Фрази-зачини та кінцівки розмови / написаного тексту / Linking words and phrases. Phrases to start and end the conversation / writing. Test 3
	Reports and Presentations / Доповіді та презентації. Етапи підготовки. Лексичний та граматичний мінімум. Правила оформлення. Граматика: Непряма мова. Передача людських слів та думок / Reporting. Reporting people’s words and thoughts.
	Initial Client Interview. Interviewing witnesses / Проведення попередньої бесіди з клієнтом: лексичне навантаження. Допит свідка: структурне та смислове навантаження. Граматика: Герундій та інфінітив / Gerunds and Infinitives. Test 4
	Research paper: structure and peculiarities / Види науково-дослідницьких документів: структура та особливості. Лексико-граматичне оформлення та кліше. Граматика: Лексичні та граматичні трансформації / Lexical and Grammar transformations.
	Sentencing and Punishment / Винос вироку та покарання. Англійські еквіваленти українських термінів. Схожі та відміни риси в лексиці та граматиці виносу вироку та оголошення покарання української та англійської мовами. Граматика: Реферування та анотація текстів. Фінальний тест / Abstracting and annotation of texts.   Final test.
	УСЬОГО:

Тематичний план навчальної дисципліни

«Іноземна мова за професійним спрямуванням»

заочна форма навчання

№ п/п	Назва тем	Всього годин	З них
Леції	Практ. зан.	Сам. роб.
І СЕМЕСТР
	Значення іноземної мови у професійній діяльності юриста
	Термінолексика та шляхи її утворення. Засоби перекладу термінів.
	Basic legal terms and concepts / Головні правові терміни та поняття. Граматика: структура речення. Займенники / The Pronouns. Іменники / The Noun. Визначений та невизначений артиклі / The Definite and Indefinite Article. Verb to be and have / have got.
	Overview of American / British Law / Огляд американського/британського права. Спільні та відмінні риси. Граматика: Прості часи (теперішній, минулий, майбутній) / The Simple tenses (Present, Past, Future). Загальні та спеціальні питання / General and special questions.
	Legal resources. Sources of law / Правові ресурси та правові джерела: витоки, головні поняття та терміни. Граматика: Часи: Тривалий час (теперішній, минулий, майбутній) / Tenses: The Continuous tenses (Present, Past, Future).
	The US law-making process / Законодавчий процес у Сполучених Штатах Америки: історія розвитку, сучасний стан та відмінності від українського. Граматика: Шляхи вираження майбутнього часу в англійській мові / Ways of expressing future in English.
	Preliminary documents / Підготовчі документи у законодавстві. Види та особливості укладання. Граматика: Доконаний час (теперішній, минулий, майбутній) / The Perfect tenses (Present, Past, Future).
	Court Structure. The US Court System / Судова система. Судова система у Сполученних Штатах. Граматика: Доконаний тривалий час (теперішній, минулий, майбутній) / The Perfect Continuous tenses (Present, Past, Future).
	Criminal Procedure in the USA / Кримінальна процедура у Сполучених Штатах Америки. Порядок кримінального впровадження у США та Україні. Граматика: Огляд Активного Стану / Review of Active voice.
	УСЬОГО:			-
ІІ СЕМЕСТР
	Criminal law. Types of Crimes / Кримінальне право: поняття та функціїї. Види злочинів. Граматика: Модальні та полу модальні слова / Modals and semi-modals.
	Civil Law / Цивільне право: поняття, функції та система. Цивільно-правові відносини. Граматика: Пасивний стан. Питання / The Passive Voice. Questions.
	Civil law / Цивільне право. Здійснення цивільних прав та виконання юридичних обов'язків. Суб'єкти права власності та захист їхніх прав. Граматика: Пасивні форми модальних дієслів / The passive form of modals.
	Attending Conference / Участь у конференції. Підготовчі документи. Правила оформлення заявки та попутньої документації. Кліше. Граматика: Огляд пасивного стану / Review of Passive voice and modals. Test 1.
	Administrative Law / Адміністративне право: поняття та предмет правого регулювання. Управління як об’єкт адміністративного права. Граматика: Умовні речення / Conditional sentences.
	International Cooperation and research visits / Міжнародне співробітництво та відрядження для проведення дослідження. Особливості оформлення документів. Сталі вирази та граматичні конструкції. Граматика: Слова та фрази-звязки. Фрази-зачини та кінцівки розмови / написаного тексту / Linking words and phrases. Phrases to start and end the conversation / writing.
	Reports and Presentations / Доповіді та презентації. Етапи підготовки. Лексичний та граматичний мінімум. Правила оформлення. Граматика: Непряма мова. Передача людських слів та думок / Reporting. Reporting people’s words and thoughts.
	Initial Client Interview. Interviewing witnesses / Проведення попередньої бесіди з клієнтом: лексичне навантаження. Допит свідка: структурне та смислове навантаження. Граматика: Герундій та інфінітив / Gerunds and Infinitives.
	Research paper: structure and peculiarities / Види науково-дослідницьких документів: структура та особливості. Лексико-граматичне оформлення та кліше. Граматика: Лексичні та граматичні трансформації / Lexical and Grammar transformations.
	Sentencing and Punishment / Винос вироку та покарання. Англійські еквіваленти українських термінів. Схожі та відміни риси в лексиці та граматиці виносу вироку та оголошення покарання української та англійської мовами. Граматика: Реферування та анотація текстів. Фінальний тест / Abstracting and annotation of texts.   Final test.
	УСЬОГО:

Вимоги до знань та умінь ад’юнктів / аспірантів та здобувачів:

У загально інтелектуальній галузі:

– усвідомлювати, розпізнавати та створювати власні алгоритми продуктивної учбової діяльності з вивчення іноземної мови;

– виділяти головне у текстах іноземною мовою та інтерпретувати прочитаний матеріал;

– застосовувати логічні заходи мислення (аналогія, порівняння, аналіз, синтез);

– адекватно здійснювати самооцінку та самоконтроль (до, у процесі та після виконання завдання);

– надавати результати роботи у зручній для сприйняття формі.

У предметній галузі:

– володіти лексичним мінімумом у обсязі 4000 лексичних одиниць;

– вміти розпізнавати головні граматичні конструкції під час роботи з текстом (часи, стан, типи питань, модальні та допоміжні дієслова, узгодження часів, безособові форми дієслова);

– бути здатним зробити письмовий переклад тексту фахової тематики на рідну мову;

– вести бесіду з викладачем на теми, що передбачені програмою (не менш, ніж 10 питань та відповідей);

– розуміти на слух іноземне мовлення;

– сприймати смислову структуру тексту;

– розпізнавати значення слів з контексту;

– виділяти головну та допоміжну інформацію;

– перекладати незнайомий текст зі словником (1000 друкованих знаків);

– інтерпретувати зміст тексту, що був прочитаний на рідній мові;

– вміти працювати зі словником та довідковою літературою;

– писати есе англійською мовою за тематикою розмовних тем;

– складати план до прочитаного матеріалу.

ІІ. Вимоги до складання кандидатського іспиту іноземної (англійської) мови

Відповідно до вимог типової програми «Курс іноземної мови для підготовки ад’юнктів, аспірантів і здобувачів немовних спеціальностей до кандидатського іспиту», затвердженої Міністерством освіти і науки України, до складання кандидатського іспиту допускаються ад’юнкти, аспіранти та здобувачі, що мають відповідний рівень мовної підготовки та підготували реферат з проблеми наукового дослідження.

За один місяць до кандидатського іспиту ад’юнкти, аспіранти та здобувачі подають на перевірку та рецензування реферат з проблеми наукового дослідження, який укладається українською мовою (з огляду англомовної монографії або книги (300 стор – 750000 друкованих знаків) близької до теми дисертаційного дослідження і виданої у США або Великій Британії. Анотація англійською мовою до підготовленого реферату є обов’язкова. До реферату слід додати ксерокопію використаної літератури.

1. Загальні вимоги до написання реферату

1.1. Суть і призначення реферату.Сутність реферування полягає у короткому і узагальненому викладі змісту матеріалу, що реферується. Найбільш суттєвою і відмінною рисою реферату є інформативність. Ні анотація, ні бібліографічний опис не розкривають так повно основний зміст першоджерела, як реферати. На відміну від анотації реферат відповідає на питання, яка основна інформація закладена в документі, що реферується. Реферат повинен давати відповідь на запитання, що нового, суттєвого містить реферована книга, в чому полягають особливості викладеної в ній точки зору.

1.2. Вимоги до реферату. Основними вимогами до реферату є об’єктивність і повнота. Об’єктивність означає, що реферат повинен давати точний інформаційний вклад суті реферованої роботи. Повнота передбачає відображення всіх суттєвих питань, викладених в первинному документі. Передумовами успішного написання реферату є:

- знання програмного навчального матеріалу з іноземної мови;

- знання лінгвістичних особливостей науково-технічної літератури;

- повне розуміння змісту джерела, що реферується;

- уміння подолати лексичні, граматичні і стилістичні труднощі при перекладі наукового тексту.

1.3.Форма, оформлення, мова реферату. Для реферату характерна оригінальна самостійна літературна форма, яка відрізняється своєрідністю, чіткою послідовністю викладу, постійністю структури.

Характерною особливістю реферативної частини є те, що текст реферату слід починати безпосередньо з викладення суті роботи. Реферат повинен бути написаний лаконічною, простою мово. Слід дотримуватись стилю, характерного мові науково – технічних документів. Складні речення, як правило, діляться на ряд простих, зберігаючи логічні взаємозв’язки між собою шляхом зміни з’єднувальних слів.

Загальний обсяг літератури повинен становити 300 сторінок (обсяг однієї сторінки прирівнюється до 2500 друкованих знаків).

1.4. Структура реферату (Обсяг реферату – 20-25 стор.):

1. Титульна сторінка, оформлена за зразком.

2. Зміст.

3.Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів.

4. Анотація англійською мовою (ABSTRACT).

5. Вступ.

6. Два розділи.

7. Висновки.

8.Список використаних джерел.

9. Словник 150 юридичних термінів.

10. Повідомлення про наукове дослідження (іноземною мовою).

11. Додатки (за необхідності).

2. Вимоги до змісту реферату

2.1. Титульна сторінка, оформлена за зразком (Додаток А).

Титульний аркуш реферату містить найменування відомства (міністерства), до якого належить вищий навчальний заклад (ВНЗ), де ад’юнкт / аспірант, здобувач складає кандидатський іспит з іноземної мови, назву ВНЗ, назву реферату; прізвище, ім’я, по батькові автора (ад’юнкта / аспіранта або здобувача); прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника, науковий ступінь, вчене звання; прізвище, ім’я, по батькові консультанта з іноземної мови; науковий ступінь, вчене звання; місто і рік.

2.2. Зміст

Зміст подають на початку реферату. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони є та мають заголовок), зокрема вступу, висновків, додатків, списку використаної літератури та ін.

2.3. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (за необхідності)

Якщо в рефераті використані маловідомі скорочення, нові символи, позначення та ін., то їх перелік може бути поданий у рефераті у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Перелік слід друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа – їх детальне розшифрування. Наприклад: ІПП – інформаційні продукти і послуги.

2.4. Анотація англійською мовою (ABSTRACT).

2.5. Вступ(1-1,5 стор.), у якому визначається мета реферування: обґрунтування вибору теми, оцінка її з точки зору актуальності та важливості, визначення її місця в існуючий проблематиці даної галузі науки та оцінка ступеня і характеру розробки теми.

Основна частина

Основна частина реферату складається з двох розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Після кожного розділу з нової сторінки формулюються висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів (Додаток Г) .

У першому розділі основний зміст теми повинен являти собою компілятивне узагальнення існуючої іноземної літератури за темою наукового дослідження, давати чітку класифікацію різних точок зору іноземних вчених на дану проблему з вказуванням першоджерел.

У другому розділі необхідно показати розбіжність/спільність поглядів українських і зарубіжних вчених і важливість використання нової інформації за темою наукового дослідження (наприклад, формування спростування/підтвердження гіпотези дослідження).

Висновки.

Викладають найважливіші наукові та практичні результати, одержані під час опрацювання іншомовних джерел з теми Вашого дослідження. Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового і практичного використання здобутих результатів у подальшому дослідженні.

2.7. Список використаних іншомовних джерел(додаток В)

Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (рекомендований), у хронологічному порядку. Приклади оформлення іншомовних джерел наведені у додатку В.

2.8. Словник 150 юридичних термінів (Додаток Б). Всі слова повинні бути розміщенні в алфавітному порядку (спочатку терміни) та наводяться в початковій формі (іменники у формі називного відмінку однини, дієслова – у формі інфінітиву активного стану тощо).

2.9. Повідомлення про наукове дослідження, яке містить викладення англійською мовою таких загальних аспектів дослідження як: об’єкт та предмет дослідження; мета дослідження; завдання та методи дослідження; актуальність дослідження; новизна дослідження; перспективи практичного застосування результатів роботи. Обсяг 2-3 сторінки друкованого тексту, міжрядковий інтервал 1,5, шрифт Times Roman 14.

2.10. Додатки (за необхідності).

Для повноти сприйняття реферату до додатків за необхідності доцільно вносити допоміжний матеріал:

- таблиці;

- інструкції та методики, що можуть бути використані в подальшому

дослідженні;

- допоміжні ілюстрації тощо.

Додатки оформляють як продовження реферату на наступних його сторінках. Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово „Додаток” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад: Додаток А.

Рекомендований порядок роботи над рефератом:

1. Ознайомче читання всього тексту. При цьому слід добиватися повного з’ясування всіх положень. Можна робити письмовий переклад найскладніших та найважчих для розуміння місць оригіналу.

2. Знайомство з графіками і таблицями, що дозволяють уточнити зрозуміле при читанні тексту.

3. Складання плану первинного документу.

4. Пошук додаткових даних, необхідних для реферату.

5. Виділення в тексті оригіналу абзаців, які містять найважливішу інформацію.

6. Вивчення (вдумливе, детальне) всього тексту, акцентуючи увагу на тих абзацах, що відмічені знаками, як такі, що несуть важливу інформацію.

7. Лексико - граматичний аналіз незрозумілих речень, що містять за попередніми даними цікаву інформацію.

8. Складання плану реферату. При складанні плану необхідно ретельно порівняти, згрупувати і пронумерувати параграфи первинного документу відповідно до загального задуму реферату.

9. Скорочення всієї несуттєвої інформації.

10. Узагальнення інформації, яка залишилася після скорочення.

11. Фіксування узагальненої інформації у формі реферату .

Закінчивши написання реферату, слід уважно прочитати його і перевірити правильність наведених цифр, дотримання встановленої форми реферату, лаконічність мови та її відповідність стилю.

3. Правила оформлення реферату

3.1. Загальні вимоги.Реферат друкують за допомогою принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 через 1,5 міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці. Обсяг основного тексту (без списку використаних джерел та додатків) реферату має становити 0,8-1 друкованого аркуша (20-25 сторінок). Вимоги до оформлення як до дисертаційного дослідження: шрифт New Times Roman 14, міжрядковий інтервал 1,5, лівий оберіг – 2,5 см, правий – 1,5 см, верхній та нижній – 2 см.

Заголовки структурних частин реферату „ЗМІСТ”, „ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, „ВСТУП”, „РОЗДІЛ”, „ВИСНОВКИ”,„СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, „ДОДАТКИ”, „АНГЛО-УКРАЇНСЬКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК”, „РЕЗЮМЕ”друкують великими літерами симетрично до набору. Розмір шрифту 14. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати

3-4-м інтервалам. Кожну структурну частину реферату слід починати з нової сторінки. До загального обсягу реферату не входять додатки, список використаних джерел. Однак усі сторінки зазначених елементів реферату підлягають суцільній нумерації.

3.2. Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Наприклад: РОЗДІЛ 1; Рис. 1.2. Першою сторінкою реферату є титульний аркуш, який підлягає загальній нумерації сторінок реферату. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, ставити нумерацію починають зі списку скорочень (у разі, коли його не має – із анотації) – номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Номер розділу ставлять після слова РОЗДІЛ, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу слід ставити крапку. Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

3.3. Ілюстрації

Ілюстрація, наведена в рефераті, має відповідати тексту, а текст – ілюстрації. Ілюстрації позначають словом „Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назву розміщують послідовно під ілюстрацією. Таблиці розміщують послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують надпис „Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка. Назву таблиці друкують з великої літери симетрично до тексту.

3.4. Посилання на використані джерела

При написанні реферату здобувач (ад’юнкт / аспірант) повинен посилатися на опрацьовані ним іншомовні джерела з теми дисертаційного дослідження.

Посилання в тексті реферату на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: „... у працях [1-3]...”. Коли в тексті реферату необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у квадратних дужках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань. Наприклад: цитата в тексті:

„ ...незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв’язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передавання інформації” [4, с.21]. Відповідний опис у переліку посилань:

4. Tunzelmann N. Growth and the supply side in Europe since the Second World War // The European Economy/ Ed. by David A. Duker. – Harlow: Longman, 1999. – P. 11-42.

4. Основні наукові поняття

Актуальність теми – ступінь її важливості у цей момент та при певній ситуації для рішення поданої проблеми.

Гіпотеза - наукове припущення, що висувається для пояснення будь-якого явища і потребує перевірки на досліді та теоретичного обґрунтування, для того щоб стати достовірною науковою теорією. Гіпотеза повинна відповідати наступним вимогам:

- відповідати фактам;

- мати можливість бути перевіреною;

- простота;

- змога застосування до більш широкого кола проблем.

Гіпотеза не може бути або правдивою, або хибною, тому що твердження у ній має проблематичний характер. Положення гіпотези можуть бути неявні, їх необхідно доказувати.

Робоча гіпотеза – це тимчасове припущення або здогад, яким користуються, будуючи гіпотези.

Задачі дослідження −часткові, порівняно самостійні цілі стосовно до загальної мети дослідження в конкретних умовах перевірки сформульованої гіпотези. Рекомендуємо формулювати задачі дослідження за таким алгоритмом: - поділити мету на окремі завдання; - провести аналіз об’єму кожного завдання; - вияснити складність виконання окремого завдання; - з’ясувати порядкову залежність між окремими завданнями; - відшліфувати формулювання задач; - перевірити формулювання задач на відповідність раніше розробленому науковому апарату.

Наукове дослідження – цілеспрямоване пізнання, результати якого виступають як система понять, законів і теорій. Наукове дослідження має об’єкт і предмет на пізнання яких воно спрямоване.

Об’єктом дослідження є процес або явище, що породжує проблемну ситуацію, і обране для вивчення.

Предметзнаходиться в межах об’єкта, який вивчається.

Мета наукового дослідження включає визначення об’єкта, достовірність вивчення його структури, характеристик, зв’язків на основі розроблення у науці принципів та методів пізнання для отримання корисних для діяльності людини результатів, впровадження в практику, отримання певного ефекту.

Наукова концепція – система поглядів, теоретичних положень, основних думок щодо об'єкта дослідження, які об'єднані певною головною ідеєю.

Концептуальність – це визначення змісту, суті, смислу того, про що йде мова.

Науковий метод- сукупність основних способів отримання нових знань і методів вирішення завдань в рамках будь-якої науки.

Метод включає в себе способи дослідження феноменів, систематизацію, коригування нових і отриманих раніше знань. Умовиводи та висновки робляться за допомогою правил і принципів міркування на основі емпіричних (спостерігаються і вимірюваних) даних про об'єкт. Базою отримання даних є спостереження і експерименти. Для пояснення спостережуваних фактів висуваються гіпотези і будуються теорії, на підставі яких формулюються висновки та припущення. Отримані прогнози перевіряються експериментом або збором нових фактів.

До загальних методів пізнання належать: аналіз – розчленування цілісного предмета на складові частини (сторони, властивості, відношення, ознаки тощо) з метою їх всебічного дослідження; синтез – з'єднання раніше виділених частин предмета в єдине ціле; абстрагування – відвернення, відсторонення від ряду несуттєвих для даного дослідження властивостей і якостей феномена і разом з тим виділення важливих для дослідження властивостей і відношень; узагальнення – прийом мислення, в результаті якого встановлюються загальні властивості й ознаки об'єктів; індукція – метод дослідження і спосіб міркування, в якому загальний висновок робиться на підставі окремих і часткових посилок; дедукція – метод дослідження і спосіб міркувань, за якого із загальних посилок з необхідністю випливає висновок окремого, часткового характеру; аналогія – прийом пізнання, за якого на основі схожості об'єктів за одними ознаками і властивостями робиться висновок про їх схожість також і за певними іншими ознаками; класифікація – поділ усіх предметів дослідження на окремі групи за якою-небудь важливою для даного дослідження ознакою; моделювання – вивчення об'єкта (оригіналу) шляхом створення і дослідження його копії (моделі), яка заміщає оригінал у певних аспектах, що цікавлять дослідника.

Методика – сукупність способів і прийомів доцільного проведення будь-якої роботи: методика виведення високопродуктивних порід тварин, методика наукового дослідження, методика перекладу. 2. Вчення про методи викладання певної науки, предмета: методика фізики, розробляти методику.

Практична значимість – це можливість застосовувати результати дослідження при навчальному процесі, у практичній діяльності спеціалістів відповідної галузі.

Принцип – головне положення будь-якої теорії, вчення та науки.

Проблема – велика узагальнена кількість сформульованих наукових питань, що охоплюють галузь майбутніх досліджень.

Теоретична значимість – можливість застосовувати результати дослідження у я кості теоретичної основи для нових досліджень, розкрити нові закономірності, що ще не були відомі.

5. Умови допущення ад’юнктів/аспірантів та здобувачів до складання кандидатського іспиту з англійської мови

До складання кандидатського іспиту допускаються ад’юнкти / аспіранти та здобувачі, які:

- підготували реферат, словник, повідомлення про наукове дослідження викладене англійською мовою;

- мають позитивну рецензію на реферат;

- успішно склали заліковий лексико-граматичний тест.

ІІІ. Структура кандидатського іспиту з іноземної мови

1. Завдання екзаменаційного білету

1. Читання та письмовий переклад зі словником рідною мовою оригінального тексту з фаху. Обсяг 2000 -2500 др. знаків. Час виконання – 45 хвилин.

2. Письмове анотування іноземною мовою україномовного тексту загальнонаукової тематики обсягом 4000 друкованих знаків. Час виконання – 45 хвилин. Допускається використання словника.

3. Тест з граматики та лексики (час виконання – 1 година).

4. Співбесіда іноземною мовою з питань наукового дослідження.

1.1. Вимоги та рекомендації щодо письмового перекладу

Із усіх видів науково-технічного перекладу, письмовий переклад є основною формою. Усі інші види науково-технічного перекладу є похідними формами письмового, його скороченими варіантами. Робота над повним письмовим перекладом складається із послідовних етапів, зміст яких є правилами повного письмового перекладу. Процес перекладу складається із трьох етапів:

І - сприймання (читання або слухання) на одній мові;

II – розуміння;

III – відтворення на українській мові.

Правила повного письмового перекладу

І. Читання тексту, ознайомлення із загальним змістом, не вдаючись до деталей.

II. Аналітичне розуміння: розуміння ключових слів, виявлення граматичних форм, складних конструкцій, лексичних зворотів, виявлення жаргонних термінів. З цією метою проводиться повторне повільне читання тексту з його аналізом.

III. Перш ніж приступити до відтворення (перекладу) тексту на українську мову слід пам’ятати про характерні помилки, зокрема:

· намагання перекласти всі елементи речення в тій послідовності, в якій вони подані в тексті іноземною (англійською) мовою;

· ігнорування контексту, як засобу встановлення значення того чи іншого слова, відшукування в словнику значення кожного незрозумілого слова;

· неправильний вибір за словником значення слова;

· недооцінювання ролі мовної догадки, намагання пере­класти речення до розуміння загального змісту тексту. Особливу увагу слід приділяти вмінню знаходити правильне значення слів за контекстом і зовнішніми ознаками, працювати зі словником, проводити морфологічний і синтаксичний аналіз.

Доцільно:

1) визначити місце групи підмета і присудка в реченні;

2) визначити місце означення;

3) починати аналіз речення з присудка в реченні (по його допоміжному чи модальному дієслову, граматичному закінченню, прислівнику неозначеного часу, наявності прямого, непрямого та прийменникового додатка і т.п.);

4) визначити труднощі лексичного порядку (керування дієслів, відсутність морфологічних ознак, великої кількості слів).

Після з’ясування взаємозв’язку слів та змісту речення приступити до дослівного перекладу його, який передає зміст того, що читається, але часто не відповідає нормам української мови.

Необхідна певна літературна обробка матеріалу, проте вона не є обов’язковою; інколи можна обмежитись адекватним перекладом, знаючи особливості науково-технічного перекладу.

Переклад заголовка можна виділити в окремий етап, щоб підкреслити важливість та своєрідний характер цієї роботи.

В науково-технічній літературі основними рисами заголовків статей є особливий стиль, яскрава їх форма. Часто заголовок перекладають після читання тексту.

При початковому ознайомленні з оригіналом бажано зробити спочатку розмітку тексту, що має практичне значення при роботі над текстом.

Послідовність роботи над оригіналом:

1. Читання оригіналу.

2. Розмітка тексту:

· виявлення складних термінів;

· виявлення граматичних конструкцій;

· виявлення складних лексичних зворотів;

· виявлення жаргонних термінів.

3. Користування словником: знаходження незнайомих або незрозумілих термінів в загальних, спеціальних словниках.

1.2. Зразок оригінального тексту для читання та письмового перекладу

Everyone is affected by the law every day. No one can live in a modern industrial society without meeting the law in many different ways each day. Every time we drive a car we must pay attention not only to the criminal law but also to the requirements of the civil law of negligence. Every time a visitor enters our homes we become legally responsible for his safety - we owe him what lawyers call "a duty of care", whether we know it or not. Even the most private and natural parts of our lives - birth, marriage and death - have significant legal aspects.

In all these ways the law is a framework for the actions of citizens. In its most familiar form it tells us not to do something. The criminal law supports these prohibitions by an elaborate system of threatened penalties: and civil law often has a similar purpose - it compensates the person injured by someone else's negligence, and so indirectly discourages negligent conduct. But law is more than a network of rules saying "Thou shall not". It also enables people to do the things they wish to do - getting married or divorced, adopting a child or making a will. It lays down the requirements for licenses - a license to drive a car, for example, or a license to sell wines and spirits in a restaurant. It provides the rules for the relationship between manufacturers and the people who use their products, between estate agents and people who wish to buy or sell houses.

The law marks out the limits of the power of individuals to control their affairs. A man may play a musical instrument - provided he does not play it too loudly. A woman may marry the man of her choice -provided he is not too closely related. A family can enlarge their home -provided they can show in the application for planning permission that their plans will not diminish the value of their neighbors’' homes or damage the environment. It is well known that ignorance of the law is no excuse; but in our modern society, where the law touches so many steps of our daily lives, ignorance of the law is also a positive risk - for it often deprives people of their legal rights.

Tenants leave their homes in response to a notice to quit - unaware that they may have legal protection. Consumers fail to appreciate that they have legal remedies against the retailer who has sold them defective goods: they sign 'guarantees' which deprive them of their legal rights. People injured in accidents refrain from taking proceedings against the person responsible because they do not know that it is possible to get damages for pain and suffering.

Knowledge of the law, therefore, is not merely an agreeable social and intellectual advantage. Knowledge of the law is the way in which we can safeguard ourselves, our families and our possessions, by assuring ourselves of the rights and remedies which the legal system provides.

1.3. Вимоги та рекомендації щодо написання анотації

Анотаційний переклад – це вид науково-технічного перекладу, який полягає в складанні анотації оригіналу на іншій мові.

Слово анотація походить від латинського annotatio -примітка. Анотація – це коротка, стисла характеристика змісту та перелік основних питань книги, статті, рукопису тощо. Отже, анотація повинна дати читачу уявлення про характер та призначення оригіналу.

Для того, щоб зробити анотаційний переклад, потрібно прочитати книгу або статтю, скласти план, потім сформулювати основні положення, зробити перелік основних питань. Стиль анотаційного перекладу книги або статті відрізняється вільним перекладом, головне – дати коротку характеристику основних положень першоджерела.

При складанні анотацій на друковані твори необхідно дотримуватись певних вимог та етапів анотування:

1. Анотації повинні бути складені так, щоб їх зміст був доступний для засвоєння при читанні і водночас відо­бражати найбільш важливі моменти першоджерела.

2. Анотації повинні бути науково грамотними та не містити оцінки якості першоджерела і не відображати суб'єктивних поглядів автора.

3. Анотації повинні бути написані лаконічною, точною і водночас простою мовою, без уживання складних синтаксичних конструкцій.

При складанні анотацій необхідно враховувати, що:

· анотація повинна розкривати, а не повторювати у вільному трактуванні заголовок джерела інформації;

· обсяг анотації залежить від значимості анотованого матеріалу, його особливостей і призначення.

Етапи анотування:

1. Первинне дослідження анотованого документу для встановлення його

тематики, загального характеру, цільової спрямованості. Ознайомлення з текстом документа, тобто проглядове читання.

2. Вторинний, більш глибокий переклад з метою перевірки правильності

висновків, обсяг при первинному ознайомленні з документом. У максимально скороченій формі виписувати імена, предмети, питання і т.д., які, на думку того, хто анотує, слід згадати в анотації для розкриття змісту.

3. Виділення основних положень анотованого документа, тобто

збереження най важливіших даних, які повинні війти в анотацію.

4. Складання першого варіанту анотації. Остаточне оформлення разом з її

редагуванням.

1.4. Зразок україномовного тексту для анотації англійською мовою:

Еволюція екстрадиції в ЄС та європейський ордер на арешт

Інститут екстрадиції (здійснення державою, на території якої знаходиться переслідувана фізична особа, передачі цієї особи іншій державі, що має кримінальну юрисдикцію щодо вчиненого злочину, з метою притягнення вказаної особи до кримінальної відповідальності або виконання обвинувального вироку), є одним з центральних в системі міжнародного кримінального права і зазнав значного розвитку та трансформації в праві ЄС. Необхідність еволюції екстрадиції пояснюється складністю та неефективністю (в певній мірі) традиційної процесуальної форми вказаного інституту.

В правовому просторі ЄС інститут екстрадиції пройшов три етапи.

Перший етап, пов’язаний з прийняттям в межах Ради Європи Європейської конвенції про видачу правопорушників видачу від 13.12.1957р, ратифікованої в подальшому усіма державами-членами ЄС, яка замінила існуючі двосторонні угоди (ст. 28 Конвенції) та створила єдину (з врахуванням ратифікаційних застережень держав-учасників Конвенції) екстрадиційну систему.

Екстрадиційна процедура, встановлена вказаною Конвенцією, ґрунтувалася на певних спеціальних принципах: принципі подвійного обвинувачення; принципі екстрадиційності злочину.

Вказана Конвенція встановлювала складну екстрадиційну процедуру, яка передбачала прийняття рішення про запитування видачі або про задоволення запиту про видачу не судовими органами, а органами виконавчої влади (т.зв. Центральними органами, як правило, міністерствами юстиції держав), що посилювало політичну складову при прийняті рішення щодо клопотання про видачу.

У Віденському плані дій, прийнятому 3.12.1998 р. на саміті Європейського Союзу, була розвинута проголошена Амстердамським договором 1997 р. концепція створення "європейського простору свободи, безпеки і правопорядку", зокрема, у частині спрощення процедури екстрадиції, що склало підґрунтя другого етапу розвитку екстрадиції, пов’язаного з реалізацією угод Європейського Союзу:

· Угоди про імплементацію Шенгенської конвенції 1990 р. Цією Угодою передбачено спрощена форма екстрадиції, яка застосовується за згодою переслідуваної особи.

· Угода від 10.03.1995 р., що стосується спрощеної процедури екстрадиції між державами-членами ЄС. Цією Угодою встановлюється, що у випадку, укладання угоди між запитуваною державою та переслідуваною особою, остання може бути видана за формальним запитом про екстрадицію.

· Угода від 27.08.1996 р. виключила правило про передачу запиту на екстрадицію дипломатичними каналами. Крім того, вказаною Уuодою було скасовано правило про подвійну кримінальність, змінено мінімальний строк покарання за злочин, по якому вимагається екстрадиція особи, передбачено право запитуваної держави видавати власних громадян.

Третій етап реформи інституту екстрадиції призвів до прийняття Радою Рамкового рішення про європейський ордер на арешт і процедуру передачі осіб між державами-членами та появи нового інституту – європейського ордеру на арешт, що обумовлено ствердження принципу взаємного визнання судових рішень в межах простору ЄС.

Рамкове рішення складається з чотирьох глав: "Загальні положення" (визначення поняття ЄОА, сфера його застосування, підстави не застосування, підстави не виконання, суб’єкти, зміст ЄОА), "Порядок передачі осіб" (Направлення ЄОА, права розшукуваної особи, тримання під вартою, прийняття рішення про передачу та організація передачі), "Наслідки передачі" (зарахування строку знаходження під вартою, можливість переслідування за інші злочини, наступна екстрадиція чи передача), "Загальні та заключні положення", а також містить додаток – власне європейський ордер на арешт.

В цілому процедура імплементації Рамкового рішення в національне законодавство характеризувалася низкою рішень органів національного конституційного контролю щодо визнання неконституційними імплементаційних актіd.

Застосування процедури європейського ордеру на арешт дозволило значно скоротити тривалість процесу передачі запитуваних осіб, яка за інформацією Єврокомісії складає по ЄС в середньому до 45 діб, в той час як традиційна процедура екстрадиції займала біля дев’яти місяців

Зразок тесту з лексики