Лекція 12. Травлення в шлунку, кишечнику 3 страница

У дітей обмін вуглеводів здійснюється дуже інтенсивно, що пояс­нюється високим рівнем обміну речовин взагалі в дитячому організмі. Тут вуглеводи виконують не тільки роль основного джерела енергії, а й важливу пластичну роль у формуванні клітинних оболонок, речовини сполучної тканини.

5. Водний і мінеральний обмін

Вода — життєдайна і животворна рідина. "У тебе немає ні смаку, ні кольору, ані запаху, тебе неможливо описати, .тобою насолоджують-ся, не знаючи, що ти таке. Не можна сказати, що ти необхідна для жит­тя: ти — саме життя. Ти наповнюєш нас радістю, яку не пояснити на­шими почуттями. З тобою повертаються до нас сили, з якими ми вже розпрощались. З твоєї милості у нас знову починають вирувати висохлі джерела нашого серця. Ти найбільше багатство на світі.,." Ці чудорі рядки належать видатному французькому письменнику-гуманісту і військовому льотчику Антуану де Сент-Екзюпері.

., Наскільки важлива вода для людського організму видно вже з того, що в тілі дорослої людини води приблизно 65% від маси тіла, а в дітей — до 80% і більше, залежно від віку. В організмі новонародженої дитини води 84%. У різних органах і тканинах вміст води не однаковий: в кістках дорослої людини 22%, у м'язах — 76%, у сірій речовині мозку — 86%, у плазмі крові — 92%. Без їжі, але при вживанні води людина може жити до 40-50 днів, а без води помре за кілька днів.

Вода є одним із структурних компонентів тіла, середовищем, в якому відбуваються процеси обміну речовин у клітинах, органах і тка­нинах, організму. Вода бере участь у регулюванні температури тіла: випаровуючись, вода,охолоджує тіло, охороняючи його від перегріван­ня. Вода(є універсальним розчинником багатьох речовин.

.;. Людині пртрібно на добу 2-2,5 д води за нормального харчового режиму, та нормальної температури довкілля. Ця кількість води скла­дається із таких джерел: питної води,(близько 1,2 л), води, яка містить­ся в їжі (близько 1 л), води .яка утворюється в організмі під час обміну білків, жирів, вуглеводів (0,3 л), У нормі організм за добу має виділити стільки води, скільки одержав, тобто 2,5 л. Основні органи, які виділя­ють воду із організму ~- нирки, потові залози, легені і кишечник. Нирки за добу виділяють із організму 1,2-1,5 л води у складі сечі. Потові зало­зи через шкіру у вигляді поту виділяють 0,5-0,7 л води за добу. Легеня­ми у вигляді водяної пари виводиться 0,15-0,4 л води. Ця кількість різко*Лекція 13. Обмін речовин і енергії « організмі людини

зростає під чай поглибленого і прискореного дихання, за добу тоді може виділиться 0,7-0,8 л води. Через кишечник з каловими масами виво­диться за добу 0,15 л води. При розладі діяльності кишечнику може виділятися більша кількість води (при проносі), що призводить до зне­воднення організму. Якщо виникає зневоднення організму, різко уповіль­нюються всі фізіологічні процеси, зокрема травлення та всмоктування, ферментативні реакції у мітохондріях; погіршується газообмін у леге­нях, теплообмін. Загусла кров погано виконує свою трофічну функцію; Йрім того, в судинах можуть виникнути тромби. При втраті організм©» усього 2% води виникає спрага, втрата 10-20% води небезпечна дня життя, а 20-25% — смертельна.

Вода в організмі перебуває у вигляді сольових розчинів. Розрізня­ють внутрішньоклітинну (входить до складу цитоплазми клітин) і по­заклітинну (входить до складу тканинної рідини та плазми крові) воду. Електролітний склад позаклітинної і внутрішньоклітинної рідини різний. У внудрішньоклітинній рідині містяться?переважно катіони калію і мо­лекули білка та аніони фосфорної кислоти. У позаклітинній рідині пере­важають катіони натрію, аніони хлору і гідрокарбонату.

Неорганічні речовини підтримують необхідний осмотичний тиск, беруть участь у ферментативних реакціях і в регуляції кислотно-лужної рівноваги організму. Найбільше фізіологічне значення мають іони ка^-тріф, калію, кальцію, фосфору, хлору, феруму, магнію, купруму, йоду, суль-фуру, цинку, брому тощо.

У живому організмі кожний хімічний елемент виконує відповідну фізіологічну роль, і один одного вони не замінюють.

Натрій забезпечує сталість осмотичного тиску позаклітинної ріди­ни, бере участь у регулюванні кислотно-лужної рівноваги, проведенні імпульсів у нервовій системі тощо. Природне джерело натрію — хло­рид натрію, або кухонна сіль. Добова потреба школярів — 4-5 г солі, а дорослих — 6г.

Калій, що міститься переважно в клітинах, забезпечує осмотич­ний тиск внутрішньоклітинної рідини, стимулює утворення ацетилхоліну (медіатора нервової системи), бере участь в обмінних процесах. Без цього елемента не може функціонувати нервова систеї*», працювати скелетні або непосмуговані м'язи, серцевий м'яз. Калію багато у кар­топлі, абрикосах, сливах. Добова потреба школярів у калії—2-3 г.

Кальцій входить до складу молекул різних тканин організму. Кістки та зуби складаються переважно з його солей. Тому дитячому організ­му, що постійно росте, людині, що зламала кістку, треба значно більше кальцію. Він бере участь у процесах нервового і м'язового збудження, зсіданні крові. Природним джерелом кальцію є різні молочні продукти, курячі яйця, капуста, м'ясо, риба, щавель, петрушка, помідори. Засвоєн­ню його організмом сприяє вітамін В. Обмін кальцію регулює щитоподіб­на та паращитоподібні залози. Добова потреба школярів у кальції— 1 г.

Магній входить до складу ферментних систем організму, бере участь у процесах вуглеводного та фосфорного обміну. Магній містить­ся майже в усіх харчових продуктах рослинного походження, особливо у злакових. Багато його у щавлі, петрушці, ізюмі, абрикосах.

Фосфор також входить до складу кісток і його засвоєння також залежить від наявності вітаміну ^. Фосфору багато в енерговмісній сполуці — АТФ, що утворюється в мітохондріях при розкладанні вугле­водів та жирів. Цей елемент дуже потрібен клітинам, бо входить до складу їхніх мембран. Багато фосфору потребують клітини головного мозку — нейрони, особливо при напруженій розумовій праці. Без фос­фору не синтезується ДНК, яка є в ядрі кожної клітини. Джерелом фос­фору для організму людини є молоко та молочні продукти, риба, м'ясо, яйця. Обмін фосфору регулює щитоподібна та паращитоподібні залози.

Хлор входить до складу соляної кислоти шлункового соку.

Ферум, кобальт, купрум потрібні для кровотворення. Гемоглобін еритроцитів вміщує атоми феруму (заліза). Добова потреба людини у ферумі дорівнює 15-20 мг. Природним джерелом феруму є печінка, яйця, яблука, абрикоси, зелень петрушки. Купрум бере участь в обміні речо­вин, у процесах тканинного дихання. Купрум стимулює продукування гор­монів гіпофізом. Найбільше купруму у фруктах, ягодах, соняшниковому насінні, бобових, овочах (особливо в картоплі, сухих яблуках і грушах).

Манган необхідний для утворення аскорбіновоїкислоти, а кобальт — ціанокобаламіну. Манган входить до складу ферментативних сис­тем і бере участь в окиснювально-відновних процесах. Манган містить­ся в бобових і злакових рослинах, у салаті, петрушці, яблуках, сливах, насінні дикої моркви.

У стимуляції діяльності кровотворних органів велику роль відіграє хром, на який багаті хрін, черемха звичайна, листки чорниці, ягоди шов­ковиці. Встановлено, що нестача хрому в організмі призводить до ви­никнення цукрового діабету.

Йод входить до складу гормону щитоподібної залози—тироксину, що регулює обмін речовин в організмі. За його нестачі у питній воді або продуктах харчування виникає захворювання — ендемічний зоб. Йбд міститься в морських водоростях (морській капусті), риб'ячому жирі, зернових та овочах (найбільше — в картоплі), фруктах, молоці, яйцях.

Аргентум, що міститься у зелених огірках, динях, кавунах, гарбу­зах, м'яті, мелісі діє на організм як антисептик. Регуляції окисно-віднов­них процесів у паренхіматозних органах і м'язовій системі сприяє мікро­елемент ванадій. Цирконій, на який багаті помідори, стимулює ріст і розвиток тканин організму.

Сульфур та цинк необхідні для синтезу гормону підшлункової за­лози, бром — для синтезу гормону гіпофіза. Цинк зменшує запальні процеси в передміхуровій залозі і, взагалі, в органах статевої системи. Нестача в організмі цинку протягом тривалого часу призводить до не­сприятливих змін у внутрішніх статевих органах, а в дитячому віці зу­мовлює карликовий ріст. Цей мікроелемент запобігає розвитку гіперто­нічної хвороби, цукрового діабету, захворюванню на наркоманію та ал­коголізм.

Мінеральні речовини людина одержує з їжею й водою. Виводятьсявони з організму нирками (з сечею), через шкіру (з потом) і травнийканал (з калом).

Питання для самоперевірки

Обґрунтуйте значення білків, вуглеводів,, жирів для організмулюдини.

Охарактеризуйте обмін білків, вуглеводів, жирів.

Поясніть механізм виникнення цукрового діабету. Які його про­яви? Чи можна запобігти цій небезпечній хворобі?

Визначте біологічне значення води.

Визначте біологічне значення мінеральних солей.

Які харчові продукти є джерелом мінеральних солей?

Поясніть, чому для людей, які прагнуть до здорового способужиття, необхідно дотримуватися правил раціонального харчування?

Як допоможуть знання механізму обміну речовин і енергії лю­дині, яка бажає укласти харчовий раціон на день / тиждень?

З історії науки

Один із учнів Гаяілея лікар Санторіо-Санторші (15б1-їб36)протят гом 10 років проводив над собою та іншими особами досліди, щоденно вимірюючи усе, що кожен приймав і виділяв. Для проведення таких дослідів йому довелося самому і за допомогою механіків виготовити цілий ряд приладів. У медичній науці це були перші спроби вивчення обміну речовин у людському організмі.

Під час проведення своїх дослідів він дійшов висновку, що оскіль­ки між речовинами, спожитими організмом і виділеними, включаючи і зміни у масі тіла, немає відповідності, можна говорити про випарову­вання речовин шкірою та легенями. Ґрунтуючись на'цих спостережен­нях, він вважав, що захворюванні виникають в разі порушення цього процесу.

Важливо знати, що...

о Вчені довели спадкову схильність до захворювання на цукро­вий діабет.

° Зловживання жирною їжею призводить до недостатнього (щодо кількості жиру) вироблення жовчі; одним із ускладнень цього є обмеже­не усмоктування солей кальцію, внаслідок чого В Юодини виникає карієс зубів.

° Вода може бути переносником різних кишкових інфекцій—холе­ри, дизентерії, черевного тифу, а також джерелом поширення отрут про­мислових стоків. Тому пити воду можна тільки з перевірених джерел.

Література

Бугаев К.Е;, Маркусенко Н.Н. ^§ін. Возрастная физиология.—-*Рвстов-на-Дону: "Ворошиловградская правда", 1975.— С. І39-*-146.

Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студ.вед. вузов.— М.: Вьісш.шк., 1985.— С. 337-340.

Кисельов Ф.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільноїгігієни.— К.: Радянська школа, 1967.— С. 201-205.

Мамчур Ф.І. Довідник з фітотерапії.—їК.:Здоров'яі 1986.—-280 с,

Присяжнюк М.С. Людина та її здоров'я: Навч. посібник.— К.:Фенікс, 1998.—С. 174-179.

Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини: Навч.посібник.—К.: УСМП, 2001—С.134-140.

Хрипкова А.Г. Возрастная физиология.— М.: Просвещение,1978.—С. 251-259.

Лекція 14.

ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ОБМІН. ВІТАМІНИ. ХАРЧУВАННЯ І ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ

План

Звільнення і перетворення енергії в організмі.

Вітаміни та їх біологічне значення.

Харчування дітей і гігієнічні вимоги до його організації.Основні поняття: основний обмін, енергетичний обмін, білки,

жири, вуглеводи, мінеральні речовини, коефіцієнт корисної дії, вітаміни, авітаміноз, гіповітаміноз, гіпервітаміноз, харчування, режим харчуван­ня, харчовий раціон, енергетична цінність, енерговитрати, енергетичний баланс, раціональне харчування, норми фізіологічних потреб, піраміда харчування.

1, Звільнення і перетворення енергії в організмі

Поживні речовини, що надходять в організм, у клітинах розщеплю­ються і окислюються. При цьому звільняється вся або майже вся їх потенціальна енергія. Звільнена енергія використовується організмом на процеси анаболізму, на діяльність серця, мозку, органів травлення, виділення, на виконувану механічну роботу.

При процесах розпаду складних сполук і окислення продуктів їх розпаду енергія звільняється у різних видах: у вигляді хімічної, механіч­ної, теплової, електричної і променевої. Частина звільненої енергії у виг­ляді хімічної енергії використовується організмом на процеси синтезу. Найбільша частина звільненої енергії використовується у формі тепла. І тільки 1/4 частина переходить у кінетичну енергію. В електричну і про­меневу енергію перетворюється незначна частина звільненої енергії.

Організм втрачає енергію навіть тоді, коли перебуває в повному спокої. У цьому разі енергія витрачається на роботу внутрішніх органів (серця, нирок, органів дихання і т.д.) і на підтримання постійної температури тіла. Найменша кількість енергії, яка витрачається організмом для підтримання життя в стані повного м'язового і психічного спокою натщесерце і при температурі довкілля близько 20-22°С, називається основним обміном. За цих умов організм витрачає енергію на хімічні процеси, які протікають у клітинах, механічну роботу, що виконують внутрішні органи, секретоутворення тощо. Величина основного обміну змінюється залежно від віку, статі, зросту і поверхні тіла, пори року і кліматичних умов. У дорослої людини основний обмін становить 4,187 кДж (1 ккал) за 1 год. на 1 кг маси на рік. Основний обмін у дітей інтенсивніший, ніж у дорослих, бо на одиницю маси у них припадає віднос­но більша поверхня тіла, ніж у дорослої людини. Значно переважають також процеси анаболізму над процесами катаболізму.

Протягом доби організм перебуває як у спокійному стані, так і в стані виконання різних видів роботи. Тому витрати енергії за добу яку дорослої людини, так і у дітей перевищують величину основного об­міну. Найбільші витрати енергії зумовлені м'язовою роботою. Чим важча робота, тим більше енергії витрачає людина. При м'язовій роботі близько 20% хімічної енергії перетворюється в кінетичну енергію, а 80% — в теплову. Відношення енергії, затраченої на м'язову роботу до всієї енергії, звільненої під час роботи, називається коефіцієнтом корисної дії. Цей коефіцієнт коливається від 16 до 25%.

Розумова праця підвищує витрати енергії проти основного обміну на 20-30%, але коли розумова праця супроводжується м'язовою діяльністю (оратор, лектор, артист тощо), затрата енергії підвищується на 50-60%.

Обмін речовин і енергії регулюється вищими центрами вегетатив­ної нервової системи, розміщеними у проміжному мозку та в корі вели­ких півкуль. З цих центрів по нервових волокнах імпульси йдуть безпо­середньо до м'язів, печінки та інших органів. Вегетативні центри про­міжного мозку впливають також на діяльність залоз внутрішньої сек­реції, змінюючи інтенсивність виділення ними гормонів. Останні, надхо-дячи у кров, розносяться по всьому організму, впливають на процеси обміну речовин. Особливо велике значення в обміні речовин мають гормони гіпофіза, щитоподібної, надниркових і підшлункової залоз. Над ходження в кров гормонів цих заяоз викликає змін;» біянЬвого, жирового, вуглеводного, мінерального та водаого обміну,

2. Вітаміни та Йг значення

Вітаміни (від лат. Vі^^ — життя та аміни —- складові амінокис­лот) — група фізіологічне активних органічних сполук різноманітної хімічної природи, які в невеликих кількостях життєво необхідні для нор­мального функціонування організму. Вони входять до складу багатьох ферментів, чим пояснюється важлива роль вітамінів в обміні речовин. Вітаміни сприяють дії гормонів, а також підвищенню опірності до не­сприятливих впливів зовнішнього середовища (інфекції, дія високої і низь­кої температури тощо). Вони необхідні для стимулювання росту, віднов­лення тканин і клітин після травм і операцій.

На відміну від ферментів і гормонів, більшість вітамінів не утво­рюється в організмі людини. Головним джерелом їх є овочі, фрукти і ягоди. Нестача у їжі якого-небудь вітаміну викликає тяжкі розлади в обміні речовин і тяжкі захворювання — авітамінози (цинга, рахіт, зат­римання росту, крововиливи тощо). Недостатнє вживання вітамінів або порушення їх всмоктування в травному каналі призводить до гіповіта­мінозу. В організмі вітаміни швидко руйнуються, тому їх потрібно щод­ня вводити в організм.

Всі вітаміни позначаються літерами латинського алфавіту, різняться хімічною природою і поділяються на дві великі групи: 1) водорозчинні— вітаміни С і Р, групи В; 2) жиророзчинні—вітаміни А}, А2, В ,-Е, К.

Вітамін С (аскорбінова кислота) — антицинготний, бере участь в окиснювально-відновних процесах, тканинному диханні, підвищує стійкість організму до інфекцій та інтоксикацій. Зміцнює судинну стінку через підвищення її еластичності та міцності. Добова потреба у вітаміні С становить 50-100 мг. Без достатньої кількості в їжі вітаміну С розви­вається хвороба цинга (скорбут), недокрів'я, різко знижується опірність організму інфекційним хворобам. Спостерігається розрихлення і крово­точивість ясен, випадання зубів, зниження маси тіла, порушення функцій нервової системи. В організмі вітамін С не утворюється і не депонуєть­ся, тому важливе його щодобове надходження. Багато вітаміну С у свіжих лимонах, апельсинах, ягодах чорної смородини, шипшини, аґрусу, су­ниць, капусті, хвої сосни і ялини.

Вітамін Р (цитрин) являє собою галову кислоту. Цей вітамін змен­шує проникність кровоносних судин, підсилює дію аскорбінової кисло­ти. Найбільше вітаміну Р в гречаній крупі, лимонах, червоному перці, чорній смородині. При Р-авітамінозі відзначаються ті самі явища, що і під час цинги. Сукупність синтезованих вітамінів С і Р називають гало-аскорбіном, при застосуванні якого рани заживають в два-три рази швид­ше, він знімає біль, стимулює вуглеводно-фосфорний обмін та утворен­ня гемоглобіну, знімає втому.

Вітамін ВІ (тіамін, аневрин) бере участь в обміні вуглеводів, білків і жирів, у передачі збудження в нервовій системі та ін. Впливає на син­тез ацетилхоліну і холінестерази, забезпечує нормальний ріст і роботу серця. Вітамін В] міститься в лісових горіхах, неочищеному рисі, хлібі грубого помолу, ячмінній і вівсяній крупах, особливо його багато в пив­них дріжджах і печінці. Брак цього вітаміну в їжі спричиняє хворобу бері-бері. Хворий втрачає апетит, щвидко втомлюється, поступово з'яв­ляється слабкість у м'язах ніг, настає у них втрата чутливості, може бути ураження слухового і зорового нервів, гинуть клітини довгастого і спинного мозку, настає параліч кінцівок і смерть. Добова потреба у вітаміні б! становить 1,5-3,0 мг, для дітей,— 0,5-*-2 мг. ?

Вітамін В2 (рибофлавін) впливає на ріст і розвиток плоду та дити­ни. Цей вітамін входить до складу дихального пігменту, який є в кліти­нах, і бере участь у клітинному диханні. Впливає на функцію зорового аналізатора, підсилює кольорове та світлове відчуття, стимулює синтез гемоглобіну. Вітамін В^ міститься а хлібі, гречаній крупі, молоці, яйцях, печінці, м'ясі, томатах. Без цього вітаміну в їжі затримується ріст дитя­чого організму. У людини першими ознаками нестачі цього вітаміну є ураження шкіри: з'являються тріщЯШ, які мокріють і вкриадзйШГтеї** ною кіркою. Далі розвивається ураження очей і шкіри, яке супровод­жується відпаданням зроговілих лусочок. Пізніше може розвиватися злоякісне недокрів'я, ураження нервової системи, раптове падіння ар­теріального тиску, судоми, втрата свідомості. Добова потреба у вітаміні 62 становить 2-3 мг.

Вітаміни бз, 84, Ву — вітаміни росту. Містяться в тих самих продуктах, що й вітамін В;.

Вітамін В3 (пантотенова кислота) каталізує (в складі інших фер­ментів) обмін жироподібних речовин (синтез специфічних жирів, сте­роїдів, ацетилхоліну та ін.). Міститься у більшості натуральних рослин­них і тваринних продуктів. Добова норма 5-10 мг. При нестачі в організмі цієї кислоти затримується ріст, уражається шкіра, порушується сон, можуть виникати біль у м'язах, животі, нудота, блювання.

Вітамін В6 (піридоксину гідрохлорид) сприяє білковому та жиро­вому обміну в організмі людини, бере участь у процесах перенесення кров'ю сульфуру, купруму й феруму. Міститься у дріжджах, зародках пшениці, пророслих бобах, квасолі, кукурудзі, м'ясі, а також синтезується в кишечнику. Після всмоктування піридоксину гідрохлорид перетво­рюється в кофермент піридоксаль фосфат, який бере участь у транс­портуванні амінокислот через кишковий епітелій і канальці нирок. Вміст вітаміну В§в організмі зменшується при вживанні протитуберкульозних препаратів, тривалому охолодженні, інтенсивній фізичній праці, під час вагітності. При нестачі вітаміну Вб в організмі уражається шкіра, вини­кають набряки, стоматит, порушується еритропоез.

Вітамін ВІ2 (ціанокобаламін) — це складна органічна сполука, яка містить в собі кобальт. Цей вітамін стимулює роботу кровотворних органів, є каталізатором багатьох обмінних процесів: бере участь у син­тезі глутаміну, нуклеїнових кислот, впливає на вуглеводний, жировий і білковий обмін, стимулює утворення еритробластів у кістковому мозку і ріст аксонів нервових клітин. На цей вітамін багаті внутрішні органи тварин, особливо нирки і печінка. У людини цей вітамін синтезується мікрофлорою кишок. Нестача його в організмі провокує злоякісне недо­крів'я з порушенням утворення еритроцитів. Добова потреба у вітаміні Встановить 2-3 мг.

Вітамін ВІ5 (пангамова кислота) входить до складу багатьох рос­лин, має важливі лікувальні властивості. Застосовується при атероск­лерозі, мозкових крововиливах, гепатитах на грунті хронічного отруєння алкоголем. Вітамін В15 бере участь в обміні речовин, особливо ліпідів, стимулює функцію коркового шару надниркових залоз, сприяє збільшенню вмісту креатинфосфату в м'язах та глікогену в печінці та м'язах. Він підвищує стійкість організму до кисневого голодування, запобігає циро­зу печінки і стимулює репаративні процеси.

Вітамін РР (нікотинамід, або бз) відіграє важливу роль в окисно-відновних процесах та обміні вуглеводів. Цей вітамін входить до складу ферментів, що переносять кисень, регулюють тканинне дихання. Ніко­тинова кислота та її амід стимулюють кровотворення в кістковому мозку, прискорюють процеси загоєння ран та виразок, посилюють секрецію шлунка і перистальтику кишечнику, а також поліпшують всмоктування різних речовин із кишок. Вітамін РР міститься в зелених овочах, моркві, картоплі, горосі, гречаній крупі, житньому хлібі, молоці. Нестача цього вітаміну може спричинити хворобу пелагра, тому цей вітамін назива­ють антипелагричним. При пелагрі ушкоджується слизова оболонка кишково-шлункового тракту, що спричиняє проноси, порушується діяльність нервової системи, появляються галюцинації, психози; Добо­ва потреба становить 15-25 мг.

Вітамін А (ретинол) в організмі утворюється в організмі із пігмен­ту каротину, який є у великих кількостях у свіжій моркві, абрикосах, вершковому маслі, печінці, нирках тощо. Якщо в їжі достатня кількість вітаміну, то запаси його відкладаються в печінці, нирках. Добова потре­ба людини в ретинолі становить 1 мг. При авітамінозі А у дітей зупи­няється ріст, при гіповітамінозі знижується імунітет, порушується сутін­ковий зір ("куряча сліпота"), спостерігається сухість очей (ксерофталь-мія) з наступним утворенням більма, сухість шкіри, фолікуліт тощо. Але надмірна кількість вітаміну А (при гіпервітамінозі) викликає збільшен­ня пеадш,яорушення адегат^яояву розладів обміну речовин і трав-ленн%йроя©е, недокрів'я, помутніння рогівки, підвищення больовоїч^-ливості.

Вітамін В (кальциферол) впливає на обмін солей кальцію і фосфо­ру, сприяє їх всмоктуванню з кишок і відкладанню в кістках. Дуже ба­гатий на вітамін В жир печінки тварин і риб, особливо тріски, багато його в яєчному жовтку, вершковому маслі, ікрі, молоці, в баклажанах, шпинаті. У шкірі людини міститься провітамін ергостерин, який під впли­вом ультрафіолетових променів (сонця, кварцової лампи) перетворюється у вітамін В. Нестача в їжі вітаміну В у дітей раннього віку викликає рахіт (ураження кісток). При цьому захворюванні затримується зарос­тання тім'ячок на черепі і прорізування зубів. Кістки ніг стають гнучки­ми і під вагою тіла викривлюються. В-гіпервітаміноз супроводжується підвищеним всмоктуванням кальцію та фосфору з кишок і відкладан­ням їх у кістках і м'яких тканинах (м'язі серця, судинах нирок та ін.). Добова потреба людини в кальциферолах 15-25 мкг.

Вітамін Е (токоферол) необхідний для розвитку м'язової тканини і її функції в ранньому дитячому віці. Вітамін Е запобігає розвитку ате­росклерозу і гіпертонії. При нестачі вітаміну спостерігаються дистро­фія скелетних м'язів, послаблення статевої функції, крововиливи у мо­зок, запалення шкіри, біль м'язового і нервового походження. Його ба­гато в печінці, яєчному жовтку, зародках пшениці, овочах, салаті, пло­дах шипшини, обліписі, рослинних оліях. Добова потреба людини в то­коферолах — 15 мг.

Вітамін К (філохінон) потрібний для синтезу ферменту крові про­тромбіну, при нестачі якого знижується здатність крові зсідатись. Вітамін К є стимулятором скорочувальної функції непосмугованої м'язової тка­нини кишок, матки, бронхів. Міститься в зеленій капусті, шпинаті, моркві, листках кропиви, незрілих томатах, печінці, а також синтезується мікроф­лорою товстою кишки. При К-авітамінозі розвивається схильність до кровоточивості. При цьому застосовується синтетичний аналог вітамі­ну — вікасол.

Фолієва кислота має велике значення в кровотворенні, особливо у формуванні еритроцитів. Ця кислота сприяє утворенню в людському організмі й інших елементів крові — лейкоцитів і тромбоцитів. Містить­ся вона в дріжджах, моркві, шпинаті, білокачанній капусті, щавлі, салаті,цвітній капусті. Синтезується бактеріями кишечнику. При нестачі цьо­го вітаміну в організмі розвиваються макроцитарна анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, нерідко кровоточать слизові оболонки рота, кишок, виникають виразковий стоматит, гінгівіт, некротична ангіна. Фолієва кислота позитивно впливає на функціональний стан печінки: стимулює синтез пуринів тапіримідинів, підвищує активність каталази, стимулює жовчовиділення, зменшує жирову інфільтрацію печінки, викликану де­фіцитом холіну в їжі.

Вітамін II виявлено в листках капусти і зелених овочах. Він сприяє загоєнню виразки шлунка та дванадцятипалої кишки.

Вітамін Н (біотин) бере участь у перетворенні амінокислот і роз­кладі проміжних продуктів обміну вуглеводів. При нестачі біотину ви­падає волосся, ушкоджуються нігті та шкіра. Біотин міститься в пше­ниці, картоплі, тваринних продуктах.

Вітамін Р включає напівнасичені жирні кислоти (лінолеву, ліноле­нову, арахідонову), що входять Д0складу рослинних олій, особливо со­няшникової, кукурудзяної та бавовникової. Ці жирні кислоти берри. участь у процесах клітинного обміну, регудкштьямістзеолестерицугв крові.

3. Харчування дітей і гігієнічні вимоги до його організації

Харчування — це сукупність механічних, фізичних та хімічних процесів, що сприяють засвоєнню організмом поживних речовин, по­трібних для підтримання життя, здоров'я та працездатності людини. Тому педагогам і батькам важливо усвідомити, що раціональне харчу­вання є важливим складником здорового способу життя дитини, а зна­чить, сприяє збереженню і зміцненню її здоров'я.

Кількість і якість продуктів харчування повинна відповідати по­требам людини, а саме: віку, статі, рівню фізичного або розумового на­вантаження. Поживні речовини виконують в організмі пластичну і енер­гетичну функції. Нагадаємо, що пластична функція реалізується пере­важно за рахунок білків, а енергетична — за рахунок вуглеводів і жирів.

Таблиця 15 Добова потреба дітей шкільного віку у вітамінах

Вікові групи	А, мкг	», мкг	Е, мл	к, мкг	Вь мл	в2, мл	в6, мл	Ві2> МКГ	РР, мл	с, мл
6 років (учні)					0,9	ІД	1,2	1,2
7-Ю років		2,5			1,0	1,2	1,4	1,4
11-13 років (хлопчики)		2,5			1,3	1,5	1,7	2,0
11-13 років (дівчатка)		2,5			ІД	1,3	1,4	2,0
14—17 років (юнаки)		2,5			1,5	1,8	2,0	2,0
14—17 років (дівчата)		2,5			1,2	1,5	1,5	2,0

Овочі, фрукти і ягоди — це багаті джерела вітамінів, але в резуль­таті кулінарної обробки їхні цінні якості значно втрачаються. Тому дітям потрібно давати якомога більше овочів, фруктів і ягід у сирому вигляді і збагачувати вітамінами готові страви, додаючи в них сирі соки і зе­лень. При підвищених розумових навантаженнях організму дитини (під час підготовки до заліків, підсумкових контрольних робіт, екзаменів тощо) потреба у вітамінах значно зростає. Це потрібно пам'ятати вчи­телям і батькам під час організації харчування дітей і підлітків у період розумових навантажень.

Проблему добору харчових продуктів, раціонального їх співвідно­шення допоможе розв'язати піраміда харчування, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) як дієтологічна