Завдання до лабораторної роботи№ 2

1. За експериментальними даними та формулою 2.4 розрахувати масову концентрацію пилу у повітрі і результати розрахунку занести до табл. 2.3.

2. За довідниковими даними (табл. 2.1) визначити гранично допустиму концентрацію пилу відповідного характеру.

3. Порівняти результати досліджень із ГДК, наведеними у табл.2.3, та зробити відповідні висновки.

Таблиця 2.3

Умови праці	Характер пилу	Масова концентрація пилу у повітрі С, мг/м	Гранично допустима концентрація пилу, мг/м

Контрольні питання

1. Що розуміють під пилом?

2. Якими ознаками характеризується пил?

3. В чому полягає шкідлива дія пилу на людський організм?

4. Що означає ГДК пилу та якими нормативними документами вона регламентується?

5. Якими умовами визначається гігієнічна оцінка виробничого пилу?

6. Якими методами можна виділити пил із повітря?

7. Які існують методи визначення концентрації пилу у робочій зоні?

8. Як характеризується хімічний та гранулометричний склад пилу?

9. Як визначається концентрація пилу гравіметричним методом?

10. Як можна визначити дисперсний склад пилу?

Літературні джерела

1. Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. Навчальний посібник. - Вид. 4-те, доповнене. - Львів: Афіша, 2000. - 350 с.

2. Купчик М.П., Гандзкж М.П. та ін. Охорона праці. Лабораторний практикум. Для студентів вищих закладів освіти України. - К.: Основа, 1998. - 224 с.

3. ГОСТ 12.1.005-76 ССБТ. Воздух рабочей зоньї. Обшиє санитарно-гигиенические требования. - М.: Изд-во стандартов, 1984. - 367 с.

4. СН 245-71. Санитарньїе нормьі проектирования промьішленньїх предприятий. -М.: Стройиздат, 1972.

5. ГОСТ 12.1.016-79 ССБТ. Воздух рабочей зоньї. Требования и методика измерения концентрации вредньїх веществ. - М.: Изд-во стандартов, 1984. - 367 с.

Лабораторна робота № З

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИРОДНОЇ ОСВІТЛЕНОСТІ РОБОЧИХ МІСЦЬ

Мета роботи:засвоїти методику визначення коефіцієнта природної освітленості та переконатися у відповідності реальної освітленості робочих місць нормативним даним для відповідного характеру виконуваних робіт.

Загальні відомості

Відомо, що джерелом природного освітлення являється Сонце. Протягом року освітленість суттєво змінюється: у червні досягає максимуму, у грудні - мінімуму. Середня природна освітленість змінюється і протягом дня: зростає до 12-ої години, різко знижується протягом 12... 14 години і поступово знижується до 20 години. Природне освітлення приміщень забезпечується: боковим світлом через світлові отвори вікон або через прозорі частини стін, що виконані із склоблоків, верхнім світлом через світлові отвори у покриттях даху і комбінованим - боковим і верхнім світлом.

Нерівномірність природного зовнішнього освітлення протягом року, а також протягом дня залежить від конструкції світлових отворів, яку слід враховувати при проектуванні і розміщенні приладів у приміщенні.

Природне освітлення характеризується коефіцієнтом природного освітлення (КПО) е, що являє собою відношення освітленості всередині приміщень Е_вн до одночасно виміряної освітленості зовні приміщення Е_зовн„ виражене у відсотках:

(3.1)

Достатність природного освітлення в приміщенні регламентується нормами, за якими встановлені певні значення коефіцієнтів природного освітлення (КПО) залежно від характеру та умов зорової роботи (табл.3.1)

Таблиця 3.1

Нормовані значення КПО (СНІП ІІ-4-79)

Характер робіт, що виконуються в приміщенні	Нормоване значення КПО, %
Розряд зорової роботи	Характеристика зорової роботи за ступенем точності	Найменші розміри об'єкта розпізнавання, мм	При верхньому або комбінованому освітленні	При боковому освітленні
І	Найвищої точності	Менше 0,15		3,5
II	Дуже високої точності	0,15-0,3		2,5
III	Високої точності	0,3-0.5		2,0
IV	Середньої точності	0,5-0,1		1,5
V	Малої точності	1,0-5,0		1,0
VI	Груба (загальне спостереження за ходом виробничого процесу)	Більше 5.0		0,5

У приміщенні з боковим одностороннім освітленням нормується мінімальне значення коефіцієнта природного освітлення в точці на робочій площині, що найбільш віддалена від світлового отвору. Крім інтенсивності природного освітлення нормується і його рівномірність. Рівномірність освітлення характеризується відношенням мінімального коефіцієнта природної освітленості е_min Д° його максимального значення е_max на робочій поверхні в межах характерного розрізу приміщення (у більшості випадків посередині приміщення по осі світлового отвору або по осі проміжку між світловими отворами). Розміри і положення світлових отворів у приміщеннях, а також дотримання норм освітленості на робочих місцях перевіряється розрахунком. У випадку, якщо природне освітлення виявляється недостатнім, його доповнюють штучним освітленням. Таке освітлення називається сумісним. Сумісна освітленість регламентується нормами, що встановлені для штучної освітленості (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Норми освітленості у навчальних приміщеннях

Приміщення або робоча поверхня	Освітленість Е, лк	Поверхня, до якої відносяться норми освітленості	Питома потужність, Вт/м
при люмінесцентному освітленні	при лампах розжарення
Класні кімнати, навчальні кабінети, лабораторії:
а)столи і парти			Горизонтальна поверхня на рівні 0,8 м від підлоги
б) класні дошки			Вертикальна поверхня	-
Кабінети креслення			Горизонтальна поверхня на рівні 0,8 м від підлоги
Майстерні з обробки металу та деревини

Прилади та обладнання

Для вимірювання освітленості в абсолютних одиницях - люксах (лк) використовується фотоелектричний люксметр Ю-116. Люксметр Ю-116 складається із фотоелемента з поглиначами. Принцип дії його заснований на явище фотоелектричного ефекту. При попаданні світла на фотоелемент у замкнутому колі приладу виникає струм, що спричиняє відхиленню стрілки приладу. Величина кута відхилення покажчика приладу пропорційна потужності світлового потоку, що попадає на світлочутливу поверхню фотоелемента. Люксметр Ю-116 має дві шкали з діапазоном вимірювання 0...30 і 0...100 лк. Початкові значення діапазонів вимірювання на кожній шкалі відмічені крапкою: на шкалі 0...30 крапка розташована над цифрою 5, на шкалі 0...100 - над цифрою 17. Вимірювач приладу з'єднаний з фотоелементом за допомогою шнура.

Для зменшення косинусної похибки використовується насадка на фотоелемент, що складається з півкулі, виготовленої з біломолочної пластмаси і непрозорого кільця. Ця насадка помічена буквою К. Використовується насадка сумісно із однією із трьох інших, що мають позначення М, Р, Т. Кожна з трьох насадок разом з насадкою К утворюють три поглинача с коефіцієнтом послаблення відповідно: К-М = 10, К-Р = 100, К-Т =1000, що використовуються для розширення меж вимірювання. Внутрішню освітленість рекомендується вимірювати за допомогою поглинача К-М і К-Р, а зовнішню - К-Т і К-Р.

Для підготовки до вимірювання необхідно встановити вимірювач горизонтально. Встановити покажчик приладу у нульове положення. Під час вимірювання при натисканні правої кнопки для діапазону вимірювання кратному (×10) слід користуватися шкалою (0...100), а при натискання лівої кнопки - шкалою (0...30). Одержані покази приладу перемножують на коефіцієнт перерахунку шкали у відповідності з використаними насадками. Наприклад, на фотоелемент встановлені насадки К і Р, затиснена ліва кнопка, покажчик вказує 15 поділок на шкалі (0...30). У цьому випадку освітленість становитиме 15×100= =1500 лк.

Порядок виконання роботи

1. Ознайомитись з конструкцією та експлуатаційними можливостями фотоелектричного люксметра Ю-116.

2. Виміряти освітленість робочих місць, розташованих по прямій, перпенди­кулярній площині вікна, від вікна до протилежної стіни.

3. Одночасно виміряти зовнішню природну освітленість. Для цього фотоелемент розмістити за вікном у горизонтальному положенні, при якому люксметр буде показувати найбільше значення. Покази люксметра слід подвоїти, так як пластинка фотоелемента освітлюється лише половиною небокраю (друга половина - закрита приміщенням).

4. Вимірювання освітленості у приміщенні при сумісному освітленні виконати при наявності штучних джерел освітлення у порядку, зазначеному у пункті 2.

5. Результати вимірювань освітленостей занести до табл.3.3.

Таблиця 3.3