Методика організації і проведення різних форм нетрадиційних уроків з історії.
Лекція 11.НЕТРАДИЦІЙНІ ФОРМИ УРОКІВ ІСТОРІЇ
План:
1. Форми нетрадиційних уроків з історії. Інтерактивний урок.
2. Структура і особливості шкільної лекції.
3. Основні методичні вимоги до уроку-семінару.
4. Лабораторно-практичні роботи як метод викладання в школі.
Література:
Пометун О., Фрейман Г. Методика навчання історії в школі.‒ К.: Ґенеза, 2005.‒ С. 239‒267.
Матеріали фахових видань.
Інтернет-ресурс.
Методика організації і проведення різних форм нетрадиційних уроків з історії.
Розробка нестандартних уроків відбувалася у двох напрямах: поєднання різних форм навчання (урок-диспут, урок-лекція, урок-семінар тощо) та власне нестандартний урок.
Розглянемо найбільш поширені нестандартні уроки.
Інтегрований урок має на меті подати матеріал навчальної теми або кількох тем блоками. Наприклад, у 11-му класі на початку вивчення теми ,,Друга світова війна” вчитель проводить інтегрований урок (це може бути два спарених уроки), де стисло викладаються основні події цього періоду світової історії, причинно-наслідкові зв'язки, позиції різних країн на окремих етапах розвитку подій. Все це знаходить своє відображення в узагальнюючій схемі, опорних сигналах чи на контурній карті. Наступні уроки вже поглиблюють знання учнів, здобуті на інтегрованому уроці.
Міжпредметний урок. Метою такого уроку є поєднання кількох предметів. Як правило, такий урок готують і проводять два вчителі. Вони спільно здійснюють актуалізацію знань учнів у двох напрямах: опитування (якщо це потрібно), виклад нового матеріалу тощо. Найчастіше поєднуються такі предмети, як історія - географія, історія - література, історія - іноземна мова.
У міжпредметному (історія – географія) викладанні поширеною є тема ,,Відкриття європейцями Америки і морського шляху в Індію”. Майже всі теми, вивчення яких будується за країнознавчим принципом, починаються з географічного опису країни (Стародавні Єгипет, Індія, Китай, Греція, Рим), отже, можуть поєднуватися з аналогічними темами з географії або навпаки. Історія та література також мають багато точок зіткнення: теми культури в історії та літературні твори, їх зміст, тематика, напрям, а з точки зору літератури – твір та історичні обставини його написання; суспільно-політична думка та суспільні погляди письменників; доля письменників на історичному тлі доби (наприклад, тема «Розстріляне відродження в Україні»); історична дійсність та її відбиття в літературі (наприклад, роман О. Толстого «Петр І» та Росія XVIII ст.) та ін.
Історія та іноземна мова. Інколи таке поєднання пов'язане з вивченням сучасного становища провідних країн світу за матеріалами зарубіжної преси. Для підготовки до уроку учні роблять переклади з іноземних видань, а безпосередньо на уроці узагальнюється інформація та порівнюється з вітчизняними публікаціями.
Бувають й інші міжпредметні уроки: історія – музика (вивчення музичної спадщини в той чи інший період історії); історія – образотворче мистецтво (художні напрями, читання творів живопису та скульптури) і навіть історія – фізична культура (тема «Олімпійські ігри Стародавньої Греції». Інсценізація деяких змагань за сценарієм, створеним на основі вивчення історичного матеріалу).
Лабораторно-практичні роботи. Їхня мета полягає в отриманні навчальної інформації з першоджерел і побудові завершеної логічної конструкції. Цим розвиваються сцеціальні уміння і навички, стимулюються пізнавальна активність та самостійність учнів12. Наприклад: 7-й клас, тема «Народні виступи часів Київської Русі». Метою роботи є розвинути в учнів уміння самостійно вивчати матеріал на основі історичного документа, виявляти причини і наслідки історичних подій. Хід уроку: прочитавши уривки з руських літописів, визначити причини, які спричинили ці виступи, та їх результати. Свої висновки записати у таблиці за такою формою: рік, місто, причини, результат.
Учні отримують картки з уривками з «Повісті минулих літ», де йдеться про збір полюддя князем Ігорем, повстання древлян в Іскоростені у 945 р., про битву на річці Альті та повстання в Києві проти правління Ізяслава у 1065 р.; з «Печерського патерика», де характеризується правління Святослава Ізяс-лавовича; із ,,Збірника XII ст. Московського Успенського собору» – про події 1113 р. в Києві.
Після заповнення таблиці проводиться колективне підбиття підсумків. Для цього учням пропонується завдання: «Відомий російський історик початку XIX ст. М. Карамзін вважав виступи 945, 1068 та 1113 років наслідком досить невдалого правління Ігоря, Ізяслава та Святополка. Радянський історик Б. Греков та багато інших розглядали ці події як антифеодальні, спрямовані на поліпшення умов життя знедолених мас, які страждають від постійного утиску з боку панівних класів. Видатний геліобіолог і філософ О. Чижевський
вважав, що всі ці події викликані дуже високою сонячною активністю та біосферними явищами. Ще раз перегляньте свої записи і доведіть свою думку». Роботи оцінюються за виявлені учнями вміння, а не за позицією, що вони зайняли у дискусії.
Евристичний урок – вивчення навчального матеріалу через продуману систему пізнавальних завдань.
Рольова гра вимагає від учнів конкретних рішень у проблемній ситуації в межах ролі. Кожна гра має чітко розроблений сценарій, головну частину якого необхідно доробити учням. Отже, пошук рішення проблеми покладається на школярів. Прикладом може бути тема «Міжнародні відносини і зовнішня політика Німеччини, Англії, Франції, США, Японії напередодні І світової війни». Клас поділяється на 5 груп, кожна з них докладно вивчає зовнішню політику однієї з країн. На уроці моделюється ситуація умовної зустрічі представників цих країн з метою підписання колективного договору про дружбу і ненапад. Але його підписання повинно здійснюватись, виходячи з історичних реалій часу, і не супроводжуватись територіальними поступками, контрибуціями, тобто тим, що суперечить політиці цих країн. Результатом гри є висновок учнів про можливість або неможливість запобігти І світовій війні.
Театралізована вистава. На відміну від рольової гри вистава передбачає більш чіткий сценарій, який регламентує діяльність учнів безпосередньо на уроці і збільшує їхню самостійність під час підготовки сценарію. Театралізовані вистави спрямовані на те, щоб викликати інтерес до навчання, і спираються на образне мислення, фантазію, уяву учнів. У 7-му класі при вивченні теми ,,Колоніальні загарбання європейців” після невеликої бесіди, яка дозволяє згадати основні географічні відкриття, учні отримують завдання визначити наслідки географічних відкриттів.
Значну групу уроків представляють прототипи – імітації ділових зустрічей, що відбуваються у повсякденному житті на різних рівнях і в різних сферах громадського життя: презентації, прес-конференції, брифінги, інтерв'ю, телемости, круглі столи і т.п. Імітуючи зовнішню форму організації такої зустрічі (протокол, ролі, професійну лексику й етикет, візитки, мікрофони і т.д.), учителі наповнюють їх навчальним історичним змістом і нетрадиційно проводять уроки систематизації та узагальнення. На незвичайних заняттях школярі здобувають досвід публічних виступів, участі в дискусіях і полілогах, проявляють ініціативи і прийняття рішень. Вільний обмін думками, обумовлений ігровими моментами, знімає напругу і розкриває особистісні якості й особливості учнів, розвиває комунікабельність і толерантність.
Поширеними є форми уроків історії, підказані темою і специфікою навчального матеріалу, наприклад «уявні екскурсії». За своєю дидактичною метою ці заняття звичайно відносяться до уроків засвоєння нових знань, але дозволяють учням бути співучасниками досліджуваних подій, розвиваючи їх емпатичні здібності й особистісне відношення до минулого. Іноді вчитель історії перетворюється в екскурсовода і «веде» школярів-туристів по визначних пам'ятках міста Афіни, пропонуючи ставити запитання, складати карту екскурсії, ділитись враженнями. Шестикласники будуть «вести щоденники», «писати листи», «робити замальовки», а в результаті яскраво, образно, зсередини пізнають природу давньої Греції і спосіб життя її мешканців.
Якщо уроки присвячені історико-культурній спадщині України й інших країн світу, то замість традиційного пояснення і доповідей можна провести уроки-вернісажі, уроки-літературні салони, уроки-спектаклі і т. п.
Уроки-аукціони за своїми дидактичними завданнями належать до уроків контролю і корекції, але відрізняються ігровими формами підготовки і проведення. Розповідаючи про предмети, виставлені на «торги», діти змагаються в знаннях про конкретну історичну епоху. За кількістю виграних лотів визначаються переможці і кращі знавці історії. Наприклад, для заключного уроку «Київська Русь: VІІІ–ХІ ст. » учні виконали макети князівського меча, шолома дружинника і кінської збруї, давнього ідола, слов'янського селища, князівського замка і т. п. Щоб виграти ці реліквії на аукціоні, було потрібно повніше за всіх розповісти про їхнє походження і призначення в державі.
Як вид нетрадиційного уроку, можна розглянути інтерактивний. Суть його полягає в тому, що кожен учень вносить свій вклад в процес пізнання, йде обмін думками, знаннями, ідеями, а отже відбувається взаємодія колекитву.
Такий урок розвиває комунікативні вміння і навички, основа в ньому це – спільна мета: тобто, що за визначений проміжок часу завдання можуть виконати всі учні разом, спільними зусиллями.
Структура інтерактивного уроку складається з наступних елементів: мотивація, оголошення і предсталення теми та очікуваних результатів, надання необхідної інформації, інтерактивна вправа, підбиття підсумків і оцінювання результатів.
Тут існує і своєрідна методика уроку, а саме, певні методи. Це, зокрема, робота в малих групах, мозковий штурм, займи позицію, метод прес, навчаючи-вчуся, розігрування ситуації в ролях, ажурна пилка, коло ідей, акваріум, ток-шоу, мікрофон.
На одному уроці можна використовувати один або два методи, можна поєднувати їх з груповою роботою і застосовувати на різних етапах вивчення теми.