Почуття гумору як ресурс стресоподолання

Практичне заняття № 5

Тема:Український народний одяг

Вид заняття:міжпредметний семінар

Методи:демонстрація наочного матеріалу, демонстрування навчального кіно, інтерв’ю, бесіда, діагностика знань, самостійна робота

Мета:знати етнокультурну інформацію про традиційне вбрання, яке є культурним кодом колективного творчого досвіду народу, його уявлень, нормативних критеріїв, стандартів поведінки, естетичних смаків, міжетнічних контактів та взаємовпливів; умітизастосовувати отримані знання під час фахової діяльності

Мотивація навчання:особистісне і професійне самовдосконалення

Актуалізація опорних знань: запитання для обговорення та дискусіїі завдання для практичного виконання.

План

1. Коротка історія походження традиційного українського одягу.

2. Чоловічий костюм. Відеопрезентація.

3. Жіноче вбрання. Відеопрезентація.

4. Спільний одяг для чоловіків і жінок.

5. Оздоблення одягу. Вишивка. Відеопрезентація

Методичні поради. Відповідно до плану практичного заняття, опрацювавши рекомендовану літературу, законспектувати та підготувати виступи.

Підготуйте відповіді на запитання й виконайте завдання:

1. Розкажіть про конструктивні особливості крою та декору українських сорочок.

2. У чому виявляється регіональна своєрідність плечового одягу?

3. Назвіть регіональні комплекси українського традиційного вбрання та їхні принципові відмінності.

4. Яку роль відіграють головні убори та прикраси у комплексі традиційного вбрання?

5. Розкажіть про історію взуття в Україні. Який був найдавніший тип взуття?

6. Проаналізуйте обряд «вивертання одягу». Які Ви ще знаєте обряди, пов’язані з вбранням.

7. Яка роль традиційного українського вбрання (або його елементів) сьогодні – музейний експонат чи елітарний аксесуар?

8. Чи підтримуєте Ви вислів «За одягом зустрічають, але за розумом проводжають».

9. Проаналізуйте судження видатних людей про моду. Чому вони так думали?

· Нехтувати модою так само не розумно, як і занадто завзято її наслідувати (Лабрюер).

· Пуста людина прикрашається, тільки розумна людина вміє одягатися (О.Бальзак).

· Успіх має не сукня, а Попелюшка в сукні (Крилатий вислів).

Література:

1. Білан М.С, Стельмащук Г.Г. Український стрій. – Львів, 2000.

2. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. – Мюнхен, 1958.-т.1-2.-Репринт.-К., 1991.

3. Українська минувшина: Ілюстративний етнографічний довідник. - 2-е вид. /А.П. Пономарьов та ін. – К.: Либідь, 1994.-256с.

4. Українська етнологія: Навчальний посібник / За ред. В.Борисенко. – К.: Либідь, 2007. – 400с.

Теми для рефератів (наукових робіт)

1. Історія традиційного українського вбрання.

2. Символіка національного одягу.

3. Мода в одязі українців: історія та сучасність.

4. Дрес-код у сучасних ВНЗ.

5. Акуратність в одязі як вияв естетичної поведінки.

Практичне заняття № 6

Тема:Українська національна кухня

Вид заняття:міжпредметний семінар

Методи: інтерв’ю, бесіда, діагностика знань, ілюстрації, самостійна робота, демонстрування навчального кіно.

Мета:знатиетнічні особливості системи харчування та народної кулінарії, відомості про систему харчування й обрядову їжу українців; умітизастосовувати отримані знання під час фахової діяльності

Мотивація навчання:особистісне і професійне самовдосконалення

Актуалізація опорних знань:запитання для обговорення та дискусіїі завдання для практичного виконання.

План

1.Народна кухня —культурна спадщина українського народу.Історія української кухні.

2. Щоденна їжа українців. Прянощі в українській кухні.

3. Святкові і обрядові українські страви.

4. Українські напої.

І. Підготуйте відповіді на запитання, виконайте завдання:

1. Розкажіть про систему харчування українців.

2. Прочитайте прислів’я та приказки про їжу, пригадайте відомі Вам. Які з них Вам подобаються найбільше? Чому? «Хліб – усьому голова», «Галушка та лемішка, а хлібу - перемішка», «Як нема борщу, то нема й їжі», «Давали їсти й пити, лише принуки не було», «Дурне сало без хліба», «Сливка – слинка, грушка – манушка, риба – вода, хліб - голова», «Вміли готувати, та не вміли подавати».

3. Які давні рецепти й завдяки кому й чому збереглися дотепер?

4. Розпитайте, які страви готували на свят-вечір у Вашій місцевості?

5. Що готували колись у Вашій місцевості на весілля? Чи збереглися дотепер ці традиції?

6. Які страви готували на поминальний обід у Вашій місцевості? Чи збереглися дотепер ці традиції?

7. Хто і які українські традиційні страви готує у Вашій родині?

8. Проаналізуйте запропоновані прислів’я. Чи дійсно українці дуже гостинні? «Хто в гості не їздить і до себе не зве, той недобрим сливе», «Коли хочеш бути в честі, то не дуже до людей части», «Чим багатий, тим і радий», «Гості першого дня – золото, другого – срібло, а третього – мідь, хоч додому їдь», «Люди добрі, тепла хата, є що їсти, є де спати, хоч зимуйте», «Який гість, така йому і честь».

9. Як Ви важчаєте, чи дійсно жоден із індоєвропейських народів не мав звичаю пекти пироги? Розкажіть, що символізує пиріг.

10. У недільні та святкові дні часто готували вареники; у Галичині їх називали «пироги». Яку магічну функцію, крім споживчої, вони виконували? Прочитайте прислів’я, загадки про вареники, які з них Вам подобаються найбільше? Чому? Запишіть ті, які відомі Вам.

- Всемірний маленький, бокастий, товстенький, коханчик удався, у тісто прибрався, чим смачним напхався, в окропі купався, на смак уродився, ще й маслом умився, в макітру скотився, не довго нажився. Круть, верть - і пропав (вареник).

- Рахував сир-масло, то й вареників не їсти.

11. З чого завжди розпочинався обід в українській сім’ї? Чи зберігся цей звичай дотепер?

12. З твору якого письменника запропоновано уривок?

Тут їли різнії потрави,

І все з полив’яних мисок,

І самі гарнії приправи

З нових кленових тарілок:

Свинячу голову до хріну

І локшину на переміну,

Потім з підливою індик;

На закуску куліш і кашу,

Лемішку, зубці, путрю, квашу

І з маком медовий шулик…

Вбирали січену капусту,

Шатковану і огірки

(Хоч це було в час мясопусту),

Хрін з квасом, редьку, буряки,

Рябка, тетерю, саламаху

Як не було – поїли з маху

І всі строщили сухарі…

Чи всі перераховані страви Вам відомі?

13. Які напої вживали давні українці? Чи вживала молодь алкоголь?

Як Ви вважаєте, чому виникли прислів’я: «Карти і пиття не доводять до пуття», «П’яний та дурний – рідні брати», «Вибачай дурний п’яному», «Ні рак, ні жаба, - просто п’яна нахаба», «Мудрості набираються з книжок, а дурості з пляшок», «Хто п’є, той і розум проп’є»,«П’яниці море по коліна»,«У склянці вина тоне більше людей, аніж у морі»,«Як до праці, руки дрижать, а горілку добре держать»,«Через чарчину позбувся чину»,«П’яному море по коліна, а калюжа по вуха», «П’яному й кози золоті», «У п’яниць на тиждень сім п’ятниць», «П’яний як чіп», «Хліб на ноги ставить, а горілка з ніг валить», «Наука - не пиво: в рот не увіллєш».

14. Прочитайте статтю. Підготуйте короткий виступ на тему: «Мій режим харчування»

Режим харчування селянина великою мірою залежав від режиму робочого дня й того чи іншого календарного сезону. Харчувалися завжди тричі на день, а у польові весняно-літні дні додавали ще й полуденок.

Усі прийоми їжі (крім полуденка) були обов’язково пов’язані з гарячою, переважно вареною, стравою, для того двічі витоплювали піч – вранці, готуючи сніданок і обід, і ввечері. Сніданок і вечеря мали досить різноманітне меню, в обід же майже завжди готували борщ і кашу. Обід ніс і певне символічне навантаження: єднання сім’ї. Обідали завжди разом, з однієї миски, кожний член сім’ї мав визначене місце, першим починав їсти старший у родині. Під час обіду заборонялося сваритися й просто голосно розмовляти, сміятися, стукати ложками тощо. Їжа, яку заробляли важкою працею, вимагала й відповідного ставлення до неї.

У неділю не працювали. У ці дні кожна сім’я прагнула приготувати різноманітну їжу. У неділю ходили в гості здебільшого до родичів чи кумів. Приймати гостя, особливо в обідню пору, за традицією, вважалося доброю ознакою (За В. І. Наулком).

15. Як правило, в Україні їжу готували в печі. Василь Земляк у романі «Зелені млини» писав, що піч для українця, як вівтар для віруючого. Які повір’я, перекази Ви знаєте про піч? Чому українці її шанують донині?

16. Слово піч походить від слова «печера». Уперше слово «піч» було надруковано в 945 році в «Повісті врем’яних літ». Чому піч називають Берегинею родинного вогнища?

ІІ. Практичні завдання

1. Запишіть давні українські рецепти (на окремому аркуші паперу), які Ви знаєте або які використовують у Вашій родині.

Література

1. Артюх Л.Ф. Народне харчування українців та росіян північно-східних районів України. – К.: Наук. думка, 1982.

2. Артюх Л.Ф. Українська народна кулінарія. - К., 1977.

3. Гонтар Т. Традиційне харчування українців // Рад.школа. -1990. -№10.

4. Лозко Г.С. Українське народознавство. - К.: Зодіак-ЕКО, 1995.

5. Українське народознавство: Навчальний посібник / За ред. С.П.Павлюка, Г.Й.Горинь, Р.Ф.Кирчіва.-Львів: Фенікс 1994.

6. Сележан Й.Ю. Основи національного виховання (Українознавство: ритуально-міфологічна, звичаєва та обрядова культура українців): Хрестоматія. - Чернівці: Книги - ХХІ, 2005.

7. Українська минувшина: Ілюстративний етнографічний довідник. - 2-е вид. /А.П. Пономарьов та ін. – К.: Либідь, 1994. – 256с.

8. Повір’я. - К.: «Знання» України, 1922.

9. Усі крилаті вислови, прислів’я, приказки, загадки / Укладач Н.В.Курганова. - Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007.

Теми для рефератів (наукових робіт)

1. Українська кухня в історичному ракурсі.

2. Гостинність українського народу.

3. Українські традиційні та святкові страви.

4. Хліб як символ для українців.

5. З історії українського борщу.

Практичне заняття № 7

Тема:Українська народна медицина

Вид заняття:дискусія.

Методи: інтерв’ю, аналіз проблемних ситуацій, навчальні дискусії, діагностика знань, самостійна робота.

Мета:знатинародні уявлення про анатомію і фізіологію людини, народне розуміння етіології захворювань, погляди на народних лікарів, методи діагностики та профілактики, санітарно-гігієнічні норми, класифікацію лікувальних засобів; умітизастосовувати отримані знання під час фахової діяльності

Мотивація навчання:особистісне і професійне самовдосконалення

Актуалізація опорних знань: запитання для обговорення та дискусіїі завдання для практичного виконання.

План

1.З історії народної медицини.

2. Рослинне лікування.

3. Лікування продуктами тваринного і мінерального походження

4.Магія слова в українській народній медицині.

5. Користь і шкідливість дієти.

І. Підготуйте відповіді на запитання й виконайте завдання:

1. Розкажіть про історію виникнення народної медицини.

2. Які Ви знаєте лікувальні трави й ягоди?

3. Назвіть ліки мінерального та тваринного походження.

4. Що Ви можете розповісти про давню стоматологію? Які народні засоби боротьби з зубним болем і догляду за зубами застосовують у Вашій родині (місцевості).

5. Чи було колись поняття «дієта»? Чому сучасні люди дуже часто застосовують дієту й чи корисно це, на Ваш погляд, для здоров’я?

6. Поясніть слова Жан Жака Руссо: «Коли ви помітите, що я дуже хворий і мало надії на моє одужання, віднесіть мене на луки, і ви побачите, що мені знову стане краще».

7. Обґрунтуйте, чому куріння вважали однією з найшкідливіших звичок і як із ним боролися? Яке Ваше ставлення до куріння?

8. Що таке магічна медицина? Ваше ставлення до знахарів.

9. Прочитайте роздуми мислителів про здоров’я. Який із висловів Вам подобається найбільше? Чому? Пригадайте і запишіть вислови про здоров’я відомі Вам.

· Не можна лікувати тіло, не лікуючи душу (Сократ)

· Сучасні хвороби мало схожі на хвороби минулого, якщо не зважати на те, що ми від них також вмираємо (Реплієр)

· Деякі ліки небезпечніші, ніж хвороби (Сенека Старший)

· Здоровий жебрак щасливіший хворого короля (Шопенгауер)

· Здоров’я – гонорар мудрих (Беранже)

· Кращий лікар той, хто знає непотрібність більшості ліків (Франклін)

· Найгірша із хвороб – бути прив’язаним до своїх хвороб (Сенека Молодший)

10. Прочитайте статтю. Підготуйте короткий виступ на тему: «Моє ставлення до алкоголю, куріння та наркотиків».

1.Викрадач розуму - так іменують алкоголь із давніх часів. Про оп'яняючі властивості спиртних напоїв люди дізналися приблизно за 8000 років до нашої ери - з появою керамічного посуду, що дало можливість виготовляти алкогольні напої з меду, плодових соків і винограду. Можливо, виноробство виникло ще до початку культурного землеробства. Мандрівник Н.Н. Миклухо-Маклай спостерігав за папуасами Нової Гвінеї, що не вміли ще добувати вогонь, але знали,як готувати хмільні напої. Чистий спирт почали одержувати в 6-7 сторіччях араби й назвали його «аль коголь», що означає «одурманюючий». Першу пляшку горілки виготовив араб Рагез у 860 році. Перегонка вина для одержання спирту різко збільшила пияцтво. Не виключено, що саме це послужило приводом для заборони вжитку спиртних напоїв основоположником ісламу (мусульманської релігії) Мухамедом. Ця заборона ввійшла згодом і в збір мусульманських законів - Коран (7 сторіччя). З того часу протягом 12 сторіч у мусульманських країнах алкоголь не вживали, а відступників закону (п'яниць) жорстоко карали.

Але навіть у країнах Азії, де споживання вина заборонялося релігією (Кораном), культ вина все ж процвітав і його оспівували у віршах.

У середньовіччі в Західній Європі також навчилися одержувати міцні спиртні напої шляхом сублімації вина й інших цукристих рідин, що бродять. Відповідно до легенди, уперше це зробив італійський чернець алхімік Валентіус. Спробувавши щойно отриманий продукт і прийшовши в стан сильного алкогольного сп'яніння, алхімік заявив, що він відкрив чудодійний еліксир, що робить старця молодим, стомленого бадьорим, сумуючого веселим.

З тих пір міцні алкогольні напої швидко поширилися країнами світу, насамперед за рахунок промислового виробництва алкоголю з дешевої сировини (картоплі, відходів цукрового виробництва і т.п.). Алкоголь настільки швидко ввійшов у побут, що практично не один художник, письменник або поет не обходив цю тему. Такі картини пияцтва є на полотнинах старих голландських, італійських, іспанських і німецьких художників. Люту силу алкоголізму розуміли передові люди свого часу. Релігійний реформатор тих років Мартін Лютер писав: «Кожна країна повинна мати свого диявола, наш німецький диявол - добра бочка вина».

Поширення пияцтва на Русі пов'язано з політикою панівних класів. Була навіть створена думка, що пияцтво є нібито стародавньою традицією російського народу. При цьому посилалися на слова літопису: «Веселие на Руси - есть пити». Російський історик і етнограф, знавець звичаїв і вдач народу, професор Н.И. Костомаров (1817-1885) довів, що в Древній Русі пили дуже мало. Лише на обрані свята варили медуху, брагу або пиво, міцність яких не перевищувала 5-10 градусів. Чарку пускали по колу і з неї кожний надпивав декілька ковтків. У будень ніяких спиртних напоїв не вживали, і пияцтво вважали найбільшою ганьбою і гріхом.

Але з 16-го сторіччя почалося масове завезення з-за кордону горілки й вина. За часів Івана IV і Бориса Годунова були «царські шинки», що приносили масу грошей у скарбницю. Проте уже тоді намагалися обмежити споживання спиртних напоїв. Так у 1652 році вийшов указ «продавати горілку по одній чарці на людину». Заборонялося видавати вино питущим, а також усім під час постів, по середах, п'ятницях і неділях. Проте через фінансові розуміння незабаром була внесена правка: «чтобы великого государя казне учинить прибыль, питухов с кружечного двора не отгонять», чим фактично підтримувалося пияцтво.

З 1894 року продаж горілки став царською монополією.

Однією із темних плям минулого, сліди якого ще збереглися донині, є пияцтво й алкоголізм.

Чи треба говорити, що Росія та й, на жаль, Україна в сенсі вжитку спиртного країни особливі. Тут є свої сумні традиції, свої стандарти. Переважає в нас ужиток у «ударних доз»: велика кількість випитого в стислий термін. Частіше вдень. Інакше кажучи, домінує несприятливий, так званий «північний» тип пиття. Прикро, що п'ємо ми, історично все більше і більше.

2.Куріннята його вплив на організм людини стають сьогодні соціальною й медичною проблемами. Доведено, що куріння тютюну є великою небезпекою для здоров'я й призводить до виникнення різних захворювань, які спричиняють передчасну смерть людей. Виявляється, що смертність від раку легень серед курців у 20 разів вища, ніж серед тих, що не курять. Також курці в 13 разів частіше хворіють на стенокардію (захворювання серця) і в 10 разів частіше — на виразкову хворобу шлунка. Як правило, курець живе на 6-8 років менше, ніж його ровесник, який не курить.

Що ж таке тютюн? Тютюн — це однорічна рослина з родини пасльонових, висушені листки якої після спеціальної обробки подрібнюють і використовують для куріння. До складу листків тютюну входять такі речовини, як нікотин, білки, вуглеводи, органічні кислоти, смоли й ефірні олії. Основна особливість тютюну, завдяки якій він відрізняється від інших рослин родини пасльонових, — вміст нікотину.

Нікотин — одна з найсильніших рослинних отрут, основна складова частина тютюнового диму. У чистому вигляді це безбарвна оліїста рідина неприємного запаху, гірка на смак. Вона добре розчиняється у воді, спирті, ефірі й легко проникає крізь слизові оболонки порожнини рота, носа, бронхів, шлунку.

Давно вже став звичним плакат — "Крапля нікотину вбиває коня!" Ми часто не задумуємося над змістом цих слів. Але ж таки справді вбиває! Велика гарна тварина падає від краплини страшної отрути. Дуже чутливі до нікотину птахи, ссавці, а також риби й земноводні. Наприклад, якщо змочити кінчик скляної палички нікотином і доторкнутися нею до дзьоба горобця, то він загине. Також краплина нікотину призводить до загибелі всіх риб у акваріумі.

Смертельна доза нікотину для людини — 50-70 мг (1 мг на кілограм маси тіла). Відомо, що кількість нікотину, який надходить із тютюнового диму в організм, становить приблизно 1/25 вмісту його в тютюні. Важливе значення має те, як часто роблять затяжки під час куріння. Людина дістає смертельну дозу нікотину, викурюючи 20-25 сигарет у день.

Отруйність нікотину відчув кожний, хто взяв у рот першу в житті сигарету. Ніхто не може докурити першої сигарети до кінця. Цьому заважають запаморочення й нудота, а часом і ще неприємніші відчуття, такі, як інтенсивне слиновиділення, шум у голові, головний біль, серцебиття, загальна слабкість, тремтіння рук, блювання, пронос. У тяжких випадках людина непритомніє. Поступово організм пристосовується до нікотину і куріння не викликає таких неприємних відчуттів. Хоча отруєння організму триває.

Шкідлива дія тютюну не обмежується нікотином. До складу тютюнового диму входить приблизно 30 отруйних речовин: аміак, синильна кислота, чадний газ та ін.

Тютюновий дим, який вдихає курець, потрапляє у верхні дихальні шляхи, а потім — у трахею та легені. Під впливом тютюнового диму відбувається хронічне подразнення слизової оболонки гортані, розвивається запалення голосових зв'язок, вони потовщуються, грубішають. Це призводить до зміни тембру голосу (грубий голос курця), що особливо помітно в молодих жінок.

Внаслідок подразнення слизової оболонки бронхів і трахеї тютюновим димом розвивається їх хронічне запалення (бронхіт і трахеїт).

Тому курці частіше хворіють на запалення легенів, туберкульоз, захворювання у них мають складний перебіг.

Учені встановили, що куріння — один з основних чинників, який призводить до того, що розвивається рак легенів. Захворюваність на рак легенів серед курців у 30 разів більша, ніж серед тих, хто не курить. Також відомо, що куріння збільшує ризик захворіти на злоякісні новоутворення інших органів: язика, гортані, стравоходу, шлунку, сечового міхура. Тютюновий дим згубно діє на серцево-судинну систему, дихальну систему та органи травлення.

Нині ми не можемо говорити про куріння підлітків як про невинні пустощі. Куріння — соціальне лихо. Через нерозуміння, сліпе наслідування моди, дорослих, ровесників підліток починає курити — спочатку робить одну затяжку, викурює одну сигарету, а потім тягнеться до лиховісної пачки знову і знову. І так куріння стає звичкою. А почати куріння набагато легше, ніж покинути. Отож, краще не починати.

3. Ще в ранньому палеоліті (4000 – 1000рр. до н.е.) відбулося перше знайомство людини з наркотиками. З документів та історичних довідок відомо, що шумерійці, китайці, індійці, стародавні греки, ацтеки й племена Сибіру знали дію наркотичних рослин, використовували їх.

Наприклад, про один із таких видів наркотиків, гашиш, написано в «лікувальнику» китайського імператора Шен – Нуна в 2737р. до н.е. як ліки від кашлю та розладу шлунку.

Перший медичний препарат, виготовлений з опіуму, прописав хворому в XVI ст. відомий Парацельс.

За останні роки зловживання наркотичними засобами, психотропними речовинами та їх незаконний обіг набули масового характеру і в Україні.

Практика свідчить, що основною сировинною базою наркоманії в Україні є мак. Споконвіків насіння, на перший погляд мирної культури, використовували як продукт харчування. Наркоотруту містить не воно, а головки маку. На жаль, в останні роки пелюстки цієї рослини вкрили пеленою журби не одну оселю.

Україна сьогодні нагадує людину, яка тільки втягується в це лихо й поки що «бавиться» так званими легкими наркотиками. Інтенсивна міграція населення, потоки вантажів, а також історично зумовлені соціальні та культурні зв‘язки між країнами сприяють збільшенню надходжень в Україну наркотиків іноземного виробництва.

Незважаючи на те, що зловживання наркотиками є однією з найважливіших проблем ХХІ століття, досвід вживання людьми наркотичних речовин вимірюється тисячоліттями. За своїм характером людина завжди тягнеться до невідомого. І їй, як свідчить практика, не складно було відкрити таємницю: природа у своїй глибині містить рослини, коріння чи листя, які виділяють соки, що піднімають настрій, надають сил, роблячи життя, хоча й ненадовго, «щасливим».

Наркоманія надзвичайно підступна і складна хвороба. Вживання наркотиків руйнує імунітет наркомана, його серцево-судинну систему, внутрішні органи. Бранця «білої смерті» видає зовнішній вигляд: його шкіра, зуби, волосся. Життя наркоманів поділяється на дві фази: перша, в якій знаходяться під дією наркотиків, і друга фаза, коли шукають дозу, бо починається жахлива «ломка».

Наша медицина навчилася лікувати наркоманію, та біда в тому, що наркомани нерідко повертаються у колишнє середовище і не можуть втриматися від спокуси знову спробувати «заборонений плід». На жаль, хвороба настільки змінює особистість, що наркомани навіть після тривалого лікування беруться за старе, бо не можуть адаптуватися до існуючих умов. Неспроможні подолати побутові чи соціальні проблеми.

ІІ. Практичні завдання

1. Запишіть українські народні медичні рецепти (на окремому аркуші паперу), які застосовують у Вашій родині.

Література

1. Болтарович З. Народна медицина українців. – Львів, 1990.

2. Зубов О.І. Аптека на вашому столі. - К.: Знання,1982.

3. З народної творчості Волині. Сто п’ятдесят українських народних пісень та тисяча приповідок. – Торонто.: То-во «Волинь».-1978.-196с.

4. Кархут В.В. Ліки навколо нас. – К.: Здоров’я, 1978.

5. Лікувальна сила природи // Україна. - 1984. - №2.

6. Носаль М.А., Носаль М.І. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. – К.: Д. мед. вид., 1962.

7. Попов А.П. Лекарственные растения в народной медицине. – К.: Здоровье, 1969.

8. Товстуха Є.С. Українська народна медицина. – К.: Рось, 1994.

9. Товстуха Є.С. Кришталева чара. Сто українських алкогольних лікувальних напоїв. - К.: Сільські вісті. 1994.- 188с.

Теми для рефератів (наукових робіт)

1. Медицина Київської Русі та місце в ній народної медицини

2. Магія слова в українській народній медицині.

3. Народна медицина як галузь народної культури.

4. Народні лікарі та засоби народної медицини.

5. Рослини в народній медицині.

6. Завдання для самостійної роботи

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1.	Генеза української національної мови
2.	Дозвілля української молоді
3.	Український родовід як джерело вивчення історії України
4.	Українська народна іграшка.
5.	З історії життя та діяльності українських науковців (доктор Іван Куровець, винахідник Архип Люлька, фізик Іван Пулюй, математик Мирон Зарицький, хімік Петро Франко та інші. Антропологічні типи українців
6.	Етнографічне районування України
7.	Українська церква: церковна громада, побут сільських священиків, інтер’єр української сільської церкви. Народний іконопис
8.	Українські родинні святощі в спадщині Тараса Шевченка
9.	Українська народна художниця Катерина Білокур
10.	Легенди, перекази про село (місто), де ви народилися
	Разом

Оформлення звіту про самостійну роботу

Підсумком самостійної роботи вивчення курсу є складання письмового звіту за темами, вказаними в п. 6 Звіт може бути представлено у формі ІНДЗ (родовід), педагогічного есе, наукової публікації (стаття, тези); у формі дискусії на відповідну тему.

Звіти про виконання самостійної роботи у вищезазначених формах повинні бути підготовлені до терміну, обумовленого студентом і викладачем.

7. Види самостійної роботи

1. Презентація наукового фільму з народознавства.

2. Презентація першоджерел.

3. Презентація наукової статті.

4. Написання наукової статті для публікації.

5. Підготовка виступу на студентську конференцію.

6. Участь в олімпіаді з народознавства.

7. Ііндивідуальне науково-дослідне завдання у формі родоводу.

8. Підготовка українського народного обряду.

8. Критерії оцінювання

І. Розподіл балів відповідно до змістових модулів

Максимальна кількість балів - 100

1. Бали за роботу на семінарському занятті – 42 (6 балів за 1 семінарськезаняття)

2. Бали за самостійну роботу - 18

3. Бали за підсумковий тест змістового модуля № 1 і змістового модуля № 2 – 40.

Разом – 100балів

ІІ. Розподіл балів за роботу на практичномузанятті

Максимальна кількість балів за практичне заняття - 6

1. Бали за виступ на практичному занятті – 3

2. Бали за доповнення до виступу – 1

3. Бали за виконання практичних завдань - 2

ІІІ. Розподіл балів за самостійну роботу

Максимальна кількість балів - 18

1. Бали за презентацію наукового фільму з народознавства - 2.

2. Бали за презентацію першоджерел - 2.

3. Бали за презентацію наукової статті - 2.

4. Бали за написання наукової статті для публікації - 4.

5. Бали за підготовку виступу на студентську конференцію - 4.

6. Бали за участь в олімпіаді з народознавства - 4.

7. Бали за індивідуальне науково-дослідне завдання у формі родоводу - 18.

ІV. Шкала оцінювання

Для діагностики знань використовується кредитно-модульна система зі 100-бальною шкалою оцінювання.

Сума балів за всі форми навчальної діяльності

Сума балів за всі форми навчальної діяльності	Для заліку
90 – 100	зараховано
82 – 89
74 – 81
64 – 73
60 – 63
35 – 59	не зараховано з можливістю повторного складання
0 – 34	не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

9. Контрольні питання

Предмет і завдання народознавства.
Етногенетичні процеси в Україні.
Національні риси характеру українців.
Релігійна культура українців.
Народний іконопис.
Українська символіка й священні знаки.
Зародження української мови та писемності.
Українські звичаї та обряди.
Фольклорна творчість українців.
Праукраїнський календар.
Виникнення українських імен і прізвищ.
Український народний гумор
Сімейні відносини та обрядовість.
Функції сім’ї.
Поняття роду, родини, рідні.
Обряди посвячення в Україні.
Дозвілля української молоді.
Українська народна педагогіка.
Дитячий фольклор.
Українське національне вбрання.
Витоки українського народного театру
Народна музична культура
Народна медицина.
Народна кухня.
Український народний етикет.
Народні художні ремесла та промисли.
Українські народні знання.
Усна народна творчість.
Народна архітектура.
Видатні науковці України.
Українська народна художниця Катерина Білокур.

11. Рекомендована література

11.1. Основна література

Качкан, В. А. Українське народознавство в іменах: У 2-х ч. Ч. 1: Навч. посібник / В.А. Качкан; Ред. А.З. Москаленко. - К. : Либідь, 1994. - 336 с.
Ковальчук О.В. Українське народознавство. Книга для вчителя. – К.: Освіта, 1992. – 176 с.
Кочубей А.В. Народознавство для студентів інженерних спеціальностей ВНЗ: Навчально-методичний посібник – Рівне: НУВГП, 2009. – 148с.
Кочубей А.В. Гуманітаризація фахової підготовки студентів технічних ВНЗ засобами народознавства: Монографія. – Рівне: НУВГП, 2009. – 179 с.

11.2. Допоміжна література

Аксіоми для нащадків: Українські імена у світовій науці: Зб.нарисів / Упорядн. О.К.Романчук. - Львів: Каменяр, 1991. -246с.
Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. - К., 1998.
Боплан Г.Л. Опис України. – К., 1991.
Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К.: Фірма « Довіра», 1993. – 414с.
Великдень в Україні: Нариси про великодні свята з народними піснями. - К.: Муз. Україна, 1993. - 128 с.
Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. – Мюнхен, 1958. - т.1-2. - Репринт. - К., 1991.
Вудвуд Л.Ф. Відкривай духовні острови. Українське народознавство / За заг. редакцією професора А.П.Загнітка. - Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1998. -144с.
Енциклопедія українознавства. Перевидання в Україні. – К., 1995.
Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. – К.: Довіра, 2006. – 703 с.
Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. – К., 1994.
Сележан Й.Ю. Основи національного виховання (Українознавство: ритуально-міфологічна, звичаєва та обрядова культура українців): Хрестоматія. - Чернівці: Книги – ХХІ, 2005. – 272с.
Скуратівський В.Т. Український рік. - К.: Веселка, 1996. -238с.
Українська душа. - К., Фенікс, 1992. – 128с.
Українська етнологія: Навчальний посібник / За ред. В.Борисенко. – К.: Либідь, 2007. – 400 с.
Українська родина: Родинний і громадський побут / Упорядн. Лідія Орел. - К.: В-во ім. Олени Теліги, 2000. – 424с.