Рівні прояву якостей особистості, які характеризують її поведінку в міжособистісних стосунках

Якості	Ступінь вираження
0—4	5—8	9—12	13—16
І. Домі­нант­ність	Незначне вираження	Тенденція до лідерства впевнений в собі, впертий, наполегливий, може бути гарним наставником та організатором	Владність домінантний, енергійний, успішний у справах, полюбляє давати поради, потребує до се­бе поваги, може бути нетерпля­чим до критики, притаманна переоцінка власних можливостей	Деспотичність владний, диктаторський, деспотичний характер, всіх повчає, не схильний приймати поради інших, має потяг до лідерства, командуван­ня іншими, си­льна особа з ри­сами деспотизму
ІІ. Впев- неність у собі	Незначне вираження	Впевненість у собі впевнений, незалежний, зорієнтований на себе, схильний до суперництва	Самовпевненість самозадоволе­ний, з вира­женим почуттям власної гідності, переваги над ото­чуючими, з тенденцією мати свою оригінальну думку і зай­мати особливу позицію в групі	Самозакоханість потяг бути над усіма, самозакоханий, обачливий, чванливий, хвалькуватий, до оточуючих ставиться відчужено
ІІІ. Вимогливість	Незначне вираження	Вимогливість впертий, завзятий, наполегливий у досягненні мети, енергійний, щирий	Непримиренність вимогливий, прямолінійний, відвертий, суво­рий і різкий в оцінці інших, не­примирений, схильний у всьому звинувачувати ото­чуючих, насмішкуватий, іронічний, дратівливий	Жорстокість надмірна впертість, недружелюбність, жорсто­кість, воро­жість до ото­чуючих, невитриманість, запальність, агресивність

Продовження табл. 4

Якості	Ступінь вираження
0—4	5—8	9—12	13—16
	ІV. Скеп­тицизм		Скептицизм реалістичний в судженнях та вчинках, критичний по відношенню до оточуючих, неконформність	Впертість виражена схильність до критики, розчарований в людях, замкнений, потайливий, образливий. Недовірливий до оточуючих, пі­дозрілий, лякаєть­ся поганого ставлення. Свій не­гативізм проявляє у вер­бальній агресії	Негативізм Відчужений по відношенню до ворожого та злісного світу, дуже підозрілий, украй образливий, схильний до сум­нівів у всьому, злопа­м’ятний, постійно скар­житься на всіх
	V. Пос­тупливість	Незначне вираження	Поступливість скромний, сором’язливий, поступливий, емоційно витрима­ний, здатний підко­рятись, со­ро­миться висло­вити власну думку, слух­няно і чесно ви­конує свої обов’язки	Покірність сором’язливий, смирний, легко губиться, схильний підкорятись сильні­шому без вра­хування ситуації	Пасивна підлеглість покірний, схильний до са- мо­знищення, слабовільний, схильний поступатись всім у всьому, завжди ставить себе на ос­таннє місце, за­суджує і звинува­чує тільки себе, пасив­ний, прагне знайти допомогу в комусь сильнішому
	VI. Довір- ливість	Незначне вираження	Довірливість конформний, м’який, очікує допо­моги і порад, схильний до захоплення оточуючими, ввічливий, відчуває потребу у визнанні	Слухняність слухняний, боязкий, без- помічний, не вміє зчинити опір, щиро вважає, що інші завжди мають рацію	Залежність дуже невпевненій в собі, має нав’язливі жахи, побо­ювання, триво­житься з будь-якого приводу, то­му залежний від інших, чужої думки, надмірно конформний

Закінчення табл. 4

Якості	Ступінь вираження
0—4	5—8	9—12	13—16
	VII. Добросердечність	Незначне вираження	Добросердечність схильний до співробітництва, коо­перації, гнучкий і компромісний у вирішенні проб­лем і в конфлікт­них спра- вах, прагне бути у згоді з дум­кою оточуючих, свідомо кон­формний, поводиться у від­повідності з правилами гар­них стосунків з оточу­ючими, ініціати­вний, ентузіаст у досягненні цілей групи, прагне допомагати, відчувати себе в центрі уваги, заслужити по- вагу і кохання, товариський, проявляє теплоту і дружелюб­ність в стосунках	Несамостійність Дружелюбний і люб’язний з усіма, орієнтований на прийняття і соціальне схвалення, намагається задовольнити вимоги усіх, бути гарним для усіх без врахування ситуації	Надмірний конформізм Людина, яка повністю залежить від соціального оточення, не розуміє свого існування без інших людей
	VIII. Чуйність	Незначне вираження	Чуйність відповідальний по відношенню до людей, делікатний, м’який, добрий, емоційне ставлення до людей проявляє у співчутті, турботі, пестощах, вміє підбадьорити і заспокоїти оточуючих, безкорисливий і чуйний	Безкорисливість гіпервідповідальний, завжди приносить у жертву свої інтереси, прагне допомагати і співчувати усім	Жертовність активно прагне до самопожертви, нав’язливий у своїй допомозі, не адекватно прий­має на себе відповідальність за інших

3. Сумісний прояв деяких якостей

Про певні поведінкові тенденції говорить сумісна виразність деяких якостей:

1) переважна виразність якостей І, ІІ, ІІІ, ІV свідчить про активність людини, її силу, домінантність, гарну пристосованість до змінних умов; якостей V, VI, VII, VIII — про реактивність, підлеглість, погану пристосованість до зовнішнього середовища;

2) одночасна виразність якостей І та ІІ — характеризується незалежністю суджень, впертістю у відстоюванні власної думки, тенденцією до лідерства; якостей ІІІ та ІV — переважанням неконформних тенденцій і схильністю до конфліктних провів; V та VI — невпевненістю в собі, податливістю думці оточуючих, схильністю до компромісів; VII та VIII — переважанням конформних установок;

3) одночасна виразність якостей I та V притаманна особам із хворобливим самолюбством, авторитарністю; IV та VIII — вказує на конфлікт між прагненням бути визнаним у групі та ворожістю, що придушується; III та VII — свідчить про боротьбу мотивів самоствердження і аффіліації (установленні, збереженні та закріпленні емоційно позитивних стосунків з оточуючими); II та VI — відображає ситуацію, коли людина вимушена підкорятися всупереч внутрішньому протесту.

7. В основі конфлікту лежить зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій чи поглядів суб’єктів взаємодії.

За допомогою опитувальника К. Томаса:

1) визначте та проаналізуйте індивідуальну стратегію та тактику поведінки у конфліктній ситуації;

2) вкажіть, яка стратегія поведінки суб’єкта діяльності в конфліктній ситуації вважається оптимальною і як вона впливає на результативність сумісної діяльності та спілкування;

3) що краще: «тиха згода» чи «велика лайка»?

ОПИТУВАЛЬНИК К. ТОМАСА

Інструкція. Нижче пропонується 30 пар варіантів поведінки в конфліктній ситуації. В кожній парі Ви повинні вибрати один із варіантів, найбільш характерний для Вас («а» чи «б»). Свій вибір фіксуйте знаком «+» («плюс») поруч з відповідним варіантом поведінки. Довго не задумуйтесь.

ТЕКСТ ОПИТУВАЛЬНИКА

1. а) Иногда я предоставляю возможность другому взять на себя ответственность за решение спорного вопроса.

б) Вместо того чтобы обсуждать то, в чем мы расходимся, я стараюсь обратить внимание на то, в чем мы оба согласны.

2. а) Я стараюсь в споре прийти к взаимному согласию.

б) Я пытаюсь уладить спор с учетом всех интересов другого человека и моих собственных.

3. а) Обычно я настойчиво стремлюсь добиться своего.

б) Иногда я жертвую своими собственными интересами ради интересов другого человека.

4. а) Я стараюсь прийти к соглашению на основе взаимных уступок.

б) Я стараюсь не задевать чувств другого человека.

5. а) Улаживая спорную ситуацию, я все время пытаюсь найти поддержку у другого.

б) Я стараюсь делать все, чтобы избежать бесполезной напряженности.

6. а) Я стараюсь избежать неприятностей для себя.

б) Я стараюсь добиться своего.

7. а) Я стараюсь отложить решение спорного вопроса, чтобы со временем решить его окончательно.

б) Я считаю возможным в чем-то одном уступить, чтобы добиться своего в другом.

8. а) Обычно я настойчиво стремлюсь добиться своего.

б) Я первым делом в споре стараюсь разобраться, какие и чьи интересы затронуты и вокруг чего возник вопрос.

9. а) Я думаю, что не всегда стоит волноваться из-за каких-то возникших разногласий.

б) Я сделаю все, чтобы добиться в споре своего.

10. а) Я твердо стремлюсь добиться своего.

б) Я пытаюсь найти решение проблемы, которое бы устраивало двоих.

11. а) Первым делом я стремлюсь определить, какие интересы затронуты в споре, из-за чего возник вопрос.

б) Я стараюсь успокоить другого человека и прежде всего сохранить наши отношения.

12. а) Зачастую я стараюсь не занимать такую позицию, которая может вызвать споры.

б) Я даю возможность другому в чем-то остаться при своем мнении, если он также идет мне навстречу.

13. а) Я предлагаю в споре среднюю позицию.

б) Я настаиваю, чтобы все было сделано по-моему.

14. а) Я сообщаю другому свою точку зрения на проблему и спрашиваю о его взглядах.

б) Я пытаюсь убедить другого в правильности и преимуществе моих взглядов.

15. а) Я стараюсь успокоить другого и сохранить наши от-
ношения.

б) Я стараюсь сделать все необходимое, чтобы избежать напряжения в отношениях.

16. а) Я стараюсь не задевать чувств другого.

б) Я обычно пытаюсь убедить другого в преимуществах моей позиции.

17. а) Обычно я настойчиво стремлюсь добиться своего.

б) Я стараюсь сделать все, чтобы избежать бесполезной напряженности во взаимоотношениях.

18. а) Если это принесет другому радость, предоставлю ему право настоять на своем.

б) Я даю другому возможность остаться при своем мнении, если он идет мне навстречу.

19. а) Первым делом я пытаюсь определить, из-за чего возник спор и чьи интересы в нем затронуты.

б) Я стараюсь отложить спорные вопросы, с тем, чтобы со временем решить их окончательно.

20. а) Я пытаюсь немедленно преодолеть наши разногласия.

б) Я стараюсь найти наилучшее сочетание выгод и потерь для нас обоих.

21. а)Улаживая отношения, стараюсь быть внимательным к другому.

б) Я всегда склоняюсь к прямому и откровенному обсуждению проблемы.

22. а) В споре я пытаюсь найти позицию, которая находится посередине между моей и позицией другого человека.

б) Я отстаиваю свою позицию.

23. а) Как правило, я беспокоюсь о том, чтобы удовлетворить желание каждого из нас.

б) Иногда я предоставляю другому взять на себя ответственность за решение спорного вопроса.

24. а) Если другому его позиция кажется очень важной, я стараюсь идти ему навстречу.

б) Я стараюсь убедить другого пойти на взаимное сог-
лашение.

25. а) Я пытаюсь убедить другого в своей правоте.

б) Решая спорные вопросы, я стараюсь быть внимательным к доводам другого.

26. а) Я обычно предлагаю в споре среднюю позицию.

б) Я почти всегда стремлюсь удовлетворить интересы каждого из нас.

27. а) Чаще всего я стремлюсь избежать споров.

б) Если это принесет радость другому, я даю ему возможность настоять на своем.

28. а) Обычно в споре я настойчиво стремлюсь добиться своего.

б) Улаживая конфликт, я обычно стремлюсь найти поддержку у другого.

29. а) Я предлагаю в споре позицию среднюю.

б) Думаю, что не всегда стоит волноваться из-за возникших разногласий.

30. а) В споре я стремлюсь не задеть чувств другого.

б) Я всегда занимаю такую позицию в споре, чтобы совместно мы могли добиться успеха.

ОБРОБКА ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ:

1) Згідно з «ключем» опитувальника підрахуйте суму набраних Вами балів по кожній тактиці.

Тактика № питання	Змагання	Співробітництво	Компроміс	Уникнення	Присто-сування
				а	б
		б	а
	а				б
			а		б
		а		б
		б		а
			б	а
	а	б
	б			а
	а		б
		а			б
			б	а

Закінчення табл.

Тактика № питання	Змагання	Співробітництво	Компроміс	Уникнення	Присто-сування
	б		а
	б	а
				б	а
	б				а
	а			б
			б		а
		а		б
		а	б
		б		а
	б		а
		а		б
			б		а
	а				б
		б			а
				а	б
	а	б
			а	б
		б			а

2) Нанесіть результати на графік.

Оптимальна стратегія поведінки в конфлікті — це ви-
користання всіх 5 тактик поведінки, кожна з них має значен-
ня в інтервалі 5—7. На графіку результат оптимальної стра-
тегії по­падає в «коридор», відмічений пунктирними лі-
ніями.

8. Вітчизняна психологічна наука виходить з принципу нерозривної єдності спілкування та діяльності. В одних випадках спілкування може виступати як процес міжособистісної перцепції, а в інших, як — власне діяльність.

В яких ситуаціях спілкування постає як процес, а в яких — як діяльність? Відповіді обґрунтуйте:

Вчитель проводить бесіду з учнями про охорону навколишнього середовища. Під час бесіди виникає діалог:

Вчитель: «Хто знає, як називається наука, яка займається проблемами охорони природи?»

Учень Петренко С.: «Ця наука називається екологією. Але мені цікаво, чому вчені, знаючи про велику шкідливість атомних електростанцій, розробляють нові проекти АЕС?».

Вчитель: «На перший погляд, це так, але ця проблема є не тільки державною, а й світовою...»

Зустрілись в коридорі інституту колеги.

¾ Доброго дня, шановний Іване Васильовичу! Як справи?

¾ Дякую, Петре Олександровичу, добре. Щойно повернувся з від­рядження, був на науковій конференції в місті К. Привіз деякі матеріали.

¾ О! Чудово! Я хотів би проглянути дещо, якщо Ви не заперечуєте.

¾ Ну, звичайно, будь ласка, зайдіть до мене через годину.

На сцені обласного театру йде вистава «Лісова пісня», — діалог:

Актор К (Лукаш): «Чогось чудна ти стала, не розумію я...»

Актриса Л (Мавка): «Ти розкажи мені, я зрозумію, бо я ж тебе люблю... Я ж пойняла усі пісні сопілоньки твоєї».

Актор К (Лукаш): «Пісні! То ще наука не велика!»

Актриса Л (Мавка): « Не зневажай душі своєї цвіту, бо з нього виросло кохання наше!.. Ти смієшся?!..»

Актор К (Лукаш): «Та, справді, якось наче смішно стало».

9. Наведіть приклади 2 ситуацій, взятих із Вашої практики і діяль­ності, якою Ви займаєтесь, де Ви застосовували вербальне та невер­бальне спілкування. Доведіть доцільність співвідношення використання цих заходів спілкування.

ОСВІТА В КУЛЬТУРІ ЛЮДСТВА

БАЗА ЗНАНЬ

Освіта, освітні програми, міністр освіти, письменність, перші вищі навчальні заклади України, перший президент ВУАН, реформа освіти, акредитація, афінська система виховання, братська школа, риторська школа Квінтіліана, квадріум, тривіум, бакалавр, магістр, спеціаліст, гімназія, загальноосвітня середня школа, ліцей, заклади вищої освіти України

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Необхідність вивчення педагогіки як розділу навчальної дисципліни «Основи психології та педагогіки» для студентів заочної форми навчання очевидна. Для майбутніх спеціалістів з економіки це одна з важливих загальнопрофесійних дисциплін. Засвоєння теоретико-методологічних основ педагогіки, знання основних історичних етапів розвитку освіти, школи, вищої школи в Україні, в світі мають непересічне значення для формування особистості суб’єкта навчально-пізнавальної діяльності.

Мета освіти багатопланова — це і передача знань молодому поколінню, і вивчення методів створення нових знань, підтримання необхідного рівня знань про навколишній світ.

Освіта — процес і результат засвоєння певної системи знань та забезпечення на цій основі відповідного рівня розвитку особистості. Освіту отримують в процесі навчання в навчальних закладах під керівництвом педагогів. Однак, всезростаючу роль відіграє і самоосвіта, тобто придбання системи знань самостійно.

Потреба перейняття соціального досвіду підростаючим поколінням виникла на світанку людства. Однак як цілеспрямований процес виховання та научіння бере свій початок з періоду розподілу праці. Ціллю та змістом виховання в первісному суспільстві були розвиток трудових навичок, почуття вірності інтересам роду та племені. Навіть в ті далекі часи не застосовувались фізичні заходи покарання, тільки за виключних обставин.

Перші зачатки освіти з’явились в країнах Стародавнього Сходу (Індія, Китай, Ассирія, Вавілон). Найбільш широким та багатоплановим інструментом був зміст освіти в школах жреців Вавілонської держави. Навчання в тих школах було доступним тільки для багатих.

Найвищого розвитку досягла освіта в античних країнах в Стародавній Греції та Римі. Своєрідним підходом в розвитку грецько-римської педагогічної думки став твір «Наставление в ораторском искусстве» давньоримського філософа, педагога Марка Квінтіліана (35—96 рр.). Ця праця довгий час була єдиною книгою з педагогіки.

У всі часи існувала народна педагогіка, яка відіграла величезну роль в духовному та фізичному розвитку людства.

У період середньовіччя церква монополізувала духовне життя суспільства, спрямовуючи освіту в релігійне русло. В результаті цього освіта втратила свою прогресивну спрямованість античних часів. Таким чином, догматичні принципи навчання проіснували в Європі майже 12 століть.

В епоху Відродження (ХV—XVI ст.) розвиток капіталістичних відносин, прогрес науки та культури призвели до відродження інтересу до античної культури, до гуманізації школи та освіти. Я. А. Коменський (1592—1670), педагог-реформатор, ввів класно-урочну систему навчання, від якої веде початок «класична» загальна середня освіта.

ХVІІІ—XІХ ст. класична освіта зазнала значних перетворень. У гімназіях, класичних закладах освіти нарівні з давньогрецькою, латинською мовами почали викладати математику, рідну мову, природничі дисципліни.

У ХІХ ст. поряд з класичною середньою освітою почала розвиватися професійна освіта. В Росії указом царя Петра І в 1701 році була відкрита перша школа математичних та навігаційних наук. Реальна освіта та її розвиток були запитом суспільства в той період.

У ХХ ст. в розвинених країнах світу система освіти мала загальні риси при збереженні певних національних традицій. Середня освіта здобувалась в школах декількох типів: від загальних, масових шкіл до елітарних, привілейованих. Вищим навчальним закладом став університет.

Після перемоги Жовтневої революції 1917 р. освіта в СРСР стала загальною, доступною, масовою. За два десятиріччя була ліквідована неписьменність населення. Разом із тим необхідно визнати, що радянська освіта була під жорстким партійним контролем та диктатом. Ряд видатних відкриттів в галузі генетики та кібернетики були загублені. І це негативно вплинуло на розвиток освіти.

Історія освіти в Україні теж має свої особливості. Відома традиційна освіченість українців. Українське козацтво отримувало освіту як вдома в перших вищих навчальних закладах, так і за кордоном. Наприкінці ХVІ ст. в містах України почали виникати братські школи, які дали початок систематичної освіти українців; після злиття декількох братських шкіл був утворений перший вищий навчальний заклад — Києво-Могилянська академія.

Високий рівень освіти і культури в Україні зумовив той історичний факт, що саме кияни започаткували вищу освіту в Російській імперії: в 1687 році Симеоном Полоцьким була відкрита в Москві Елліно-Грецька академія.

Після возз’єднання України з Росією освіта в Україні зазнала занепаду. В 1863 році царський уряд видав Валуєвський циркуляр, який забороняв друкувати книги та наукові видання українською мовою. Величезний вклад в розвиток української освіти вніс Михайло Грушевський, який очолив у 1897 році Наукове Товариство ім. Т. Г. Шевченка.

У період правління в Україні гетьманату урядом П. Скоро­падського були зроблені широкомасштабні спроби по відродженню української освіти, культури. За 8 місяців існування гетьманського уряду успіхи в піднесені освіти вражаючі: в листопаді 1918 року була заснована Всеукраїнська Академія Наук.

Далі в радянський період освіта та культура в Україні була підпорядкована партійній ідеології. «Українізація» школи та освіти поступалась «русифікації». Так тривало багато десятиліть. У 1991 році після проголошення Незалежної України був виданий закон України «Про освіту», який дав новий поштовх у розвитку української школи, освіти. Цей закон передбачав впровадження новацій у відтворенні славних історичних традицій української освіти та нових освітніх технологій, програм. Власне, Закон України «Про освіту» веде до глибокого реформування освіти в Україні з метою підвищення якості освіти всіх рівнів.

У зв’язку з прийняттям Закону України «Про загальну середню освіту» (1998—1999 рр.) відбулося принципово нове осмислення всіх складових загальної середньої освіти як соціальної інституції, як цілісної системи.

Окреслення нових цілей шкільної освіти, впровадження 12-річ­ного навчання, профільність старшої школи зумовили зміни стандартизації змісту освіти як в концептуальному, так і в нормативному плані.

Зокрема у Законі чітко визначено, що метою шкільної освіти є розвиток особистості — інтелектуальний, соціальний і фізичний, а основою реалізації цілей — багатокомпонентний зміст. У загальному вигляді до його складу входять систематизовані знання про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво, а також засоби пізнавальної і практичної діяльності.

Зміст і організація шкільної освіти повинні сприяти сильній внутрішній мотивації учнів, створювати умови для всебічної пов­ноцінної діяльності школярів нині, а не в далекій перспективі. В умовах динамічних змін у суспільстві принципово змінюються вимоги до системи освіти. Нині є актуальною розробка концепції безперервної освіти. З переходом до безперервної освіти стають різноманітнішими склад тих, хто навчається, характер мотивації і зміст навчання. Все це вимагає зміни парадигми освіти, пошуку нових освітніх технологій. Відбувається перехід від принципу «йди за мною» до принципу «йди сам». При цьому тому, хто навчається, надається широка можливість добирати потрібну йому інформацію, визначати її необхідність, виходячи з поставлених цілей. Йдеться про орієнтацію на задоволення невід’ємного права кожної людини — права на одержання освіти з урахуванням індивідуальних особливостей, інтересів і здібностей особистості. Така орієнтація передбачає поступове подолання антигуманних за своєю сутністю освітніх парадигм — адміністративно-командної та ринкової ( продажу-купівлі освітніх послуг).

Література

1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Тео­рія: Підруч. — К.: Либідь, 1998. — С. 10—14, 17—19, 35—55, 157—170, 254—284.

2. Подласый И. П. Педагогика: Учеб. для студентов высших пед. учеб. заведений — М.: Просвещение; Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1996. — С. 10—20.

3. Психология и педагогика / Под ред. Радугина А. А. —
М., 1997. — С. 185—191.

4. Практическая психология для преподавателей / Под ред. академ. М. К. Тутушкиной — М: Информ.-издат. дом «Филинъ», 1997 — С. 208—220.

5. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (Х—поч. ХХ ст.): Нариси. — К., 1991 — С. 18—28.

Самостійна робота
з теоретичним матеріалом (СРТМ. 9)

1. Поясніть, що таке загальна і спеціальна освіта, який їх зміст і цілі.

2. Вкажіть, яким чином спеціальна освіта залежить від загаль­ної і, в свою чергу, може впливати на загальну.

3. Поясніть, як впливає освіта на якість та подовженість життя людини; на продуктивність праці і національний добробут.

4. Обґрунтуйте, для яких цілей слугує система освіти в правовому (демократичному) і в тоталітарному суспільстві.

5. Проаналізуйте, в чому сутність понять «бакалавр», «спеціаліст», «магістр» — згідно з «Законом України про освіту» (1991, 1996 рр.).

6. Дайте критичну оцінку, проаналізувавши історичні аспекти розвитку освіти в Україні в XVII—XVIIІ ст.:

1) Як розвивалася освіта серед українського козацтва цього періо­ду, наведіть приклади, виходячи із історичних та літературних джерел;

2) Хто автор першого підручника граматики в Україні? дата;

3) Історія виникнення перших братських шкіл, який порядок і статут був запроваджений в них, яким було навчання, хто вчився в школах? Хто сприяв розвиткові братських шкіл?

4) Як вплинули історичні події на розвиток освіти в Україні: панування Золотої Орди, ослаблення Русі і експансія Заходу, унія Литви з Польщею, відстоювання Москвою теорії третього Риму;

5) На базі яких шкіл була створена Києво-Могилянська Академія: періоди розвитку Академії, перші ректори, історичне значення її існування, зміст освіти; в якому році відновлено Києво-Могилянську Академію після занепаду; сучасний період її існування.

7. Проаналізуйте, як розвивались освіта та освітні заклади в кінці XVIIІ—ХІХ ст.:

1) Стан класичної освіти в зарубіжних країнах, що таке «реальна освіта»?

2) Що таке гімназія, коли вона з’явилась в Росії, на території України, який зміст навчання в ній переважав?

3) Стан освіти наприкінці ХІХ ст.; які видатні діячі, педагоги, вчені, ознаменували розвиток освіти за кордоном, в нашій країні?

8. Дайте аналіз стану освіти на початку ХХ ст. та в радянський період:

1) Зміст освіти, освітні заклади в країнах дальнього зарубіжжя;

2) Стан освіти в радянській Україні; видатні діячі в галузі освіти; позитивні та негативні сторони радянської школи.

9. На основі вивчення «Закону України про освіту» (1991, 1996 рр.) дайте відповіді на такі запитання:

1) На основі яких освітніх програм реалізується ступенева освіта в Україні?

2) У чому суть різноступеневої вищої освіти в структурі нової мережі вищої школи в Україні?

3) Що таке акредитація ВНЗ?

Самостійна робота
з практичних завдань (СРПЗ. 9)

1. Проаналізуйте, як розуміти слова Платона: «Неосвічена лю­дина страшніша любого звіра; істинно освічена людина наближається до Бога».

2. Проілюструйте, де і як освіта виступає як «зло» і як «порятунок» (на прикладах історії людства).

3. Вкажіть, за якими критеріями Ви визначаєте «освіченість людини». Якою класифікацією критеріїв Ви користуєтесь?