Предмет теорії фізичного виховання дошкільників.
Теорія фізичного виховання дітей дошкільного віку – це наука про загальні закономірності фізичного виховання та формування особистості дитини. Вона має єдиний зміст та предмет вивчення з загальною теорією фізичного виховання. Однак її спрямованість обумовлена дослідженням різноманітних питань фізичного виховання дитини від народження до шести років і відповідно до цього – виявленням закономірностей управління розвитком дитини в процесі виховання та навчання фізичних вправ.
Вивчаючи особливості кожного вікового періоду теорія фізичного виховання дошкільників, узагальнюючи наукові дані та практичний досвід, визначає завдання фізичного виховання, доцільні засоби та методи, оптимальні організаційні форми процесу фізичного виховання.
Вивчаючи та враховуючи закономірності потенціальних можливостей дитини у кожному віковому періоді, теорія фізичного виховання передбачає розробку найбільш ефективних засобів фізичної культури для дітей від народження до шести років, які систематизуються відповідно до вікових груп у програмах для дошкільних закладів. Потенційні можливості дітей у руховій підготовці з часом збільшуються, змінюються деякі умови фізичного виховання дошкільників (матеріальна база, професійний рівень вихователів та ін.) накопичується фактичний матеріал досліджень, які пов’язані з оптимізацією засобів та організаційних форм з фізичної культури. Тому через певні періоди (5-6 років) удосконалюються та змінюються програми виховання для дошкільних закладів (розділ – “Фізична культура”), де реалізуються основні вимоги теорії фізичного виховання щодо всебічного розвитку дітей на сучасному етапі становлення нашого суспільства.
Теорія фізичного виховання постійно займається розробкою змісту всіх організаційних форм фізичної культури від народження до шести років; проведення масажу, занять з фізкультури, рухливих ігор, ранкової гімнастики та ін. Наукові рекомендації, щодо удосконалення цих форм, дають змогу вихователям підвищувати їх ефективність у комплексному розв’язанні завдань фізичного виховання дітей.
Ця наукова дисципліна постійно розвивається та збагачується новими знаннями та фактичним матеріалом, які одержані під час досліджень різних аспектів фізичного виховання дітей. Дані цих досліджень включають до програм для дитячих садків, навчальних посібників та методичних рекомендацій дошкільним працівникам, що сприяє подальшому удосконаленню системи фізичного виховання дітей.
Фізичне виховання здійснюється в тісному зв’язку з моральним, розумовим, естетичним та трудовим вихованням, тільки за цієї умови воно буде сприяти формуванню всебічно розвиненої дитини.
Робота з інформаційними картками:
Фізична культура – частина загальної культури, сукупність матеріальних та духовних цінностей суспільства, які створюються та використовуються ним для фізичної досконалості людини.
Фізичне виховання – це організований педагогічний процес, спрямований на морфологічне і функціональне удосконалення організму людини, формування і поліпшення її основних життєво-важливих рухових вмінь, навичок й пов’язаних з ними знань. Фізичне виховання в дитячому садку, як цілеспрямований педагогічний процес, здійснюється всією системою організаційних форм, які передбачено програмою (щоденні заняття фізкультурою, ранкова гімнастика, рухливі ігри та ін.).
Фізичний розвиток – це процес становлення та змін біологічних форм і функцій організму людини під час її індивідуального життя. Він оцінюється рівнем антропометричних та біометричних показників (маса та довжина тіла, окружність грудної клітини та ін.), фізичних якостей (швидкості, спритності, сили, витривалості, гнучкості), показників формування постави (вигинів хребта, відстані між кутами лопаток та ін.).
Фізична підготовка – цим терміном визначають прикладну спрямованість фізичного виховання щодо трудової або іншої діяльності людини (наприклад, фізична підготовка моряка, спортсмена, космонавта та ін.).
Загальна фізична підготовка – це процес фізичного виховання, що створює загальні передумови для високопродуктивної праці людини.
Спеціальна фізична підготовка спрямована на підготовку людини до професійної та спортивної діяльності.
Рухова підготовленість – зумовлює рівень розвитку рухових умінь та навичок, фізичних якостей зазначених вимогам спортивної класифікації (для спортсменів), шкільної програми з фізичної культури (для учнів шкіл). Для дітей дошкільного віку розроблені нормативні показники з усіх основних видів фізичних вправ та вимог, щодо якості їх виконання, які визначені програмою виховання для дитячих садків.
Фізкультурна освіта – цим терміном визначають рівень знань з фізичного виховання, рухових і гігієнічних вмінь та навичок. Цей термін запровадив П.Ф. Лесгафт, вважаючи, що фізичне виховання має на меті не лише зміцнення фізичних сил людини, а й накопичення нею спеціальних знань, вмінь та навичок.
Фізична досконалість – передбачає міцне здоров’я, гармонійний фізичний розвиток та всебічну фізичну підготовленість людини до життя, праці та захисту Батьківщини. У людей різних професій, статі, віку фізична досконалість має свої специфічні особливості. Кожна історична епоха створює свій ідеал фізичної досконалості людини. Тому що в цьому відображаються умови економічного та соціального життя людей, їхнього світогляду.
Фізичні вправи – це рухи або рухові дії, які спрямовані на вирішення завдань фізичного виховання.
Спорт – це спеціальна діяльність, спрямована на досягнення у якому-небудь виді фізичних вправ найвищих результатів, які виявляються у процесі змагань. Спорт не може існувати без інтенсивної підготовки. Характер її визначається видом спортивної спеціалізації, яка здійснюється на базі загальної фізичної підготовки. У дитячому спорті ця властивість реалізується з акцентом на більш широку та тривалу підготовку.
3. Взаємозв’язок теорії фізичного виховання дітей з іншими науками.
Теорія фізичного виховання дітей відноситься до суспільних наук. Методологічною основою її є діалектичний матеріалізм. Це дає можливість дошкільним працівникам глибоко аналізувати та об’єктивно оцінювати правильність спрямування своєї діяльності, розробляти оптимальні методи та прийоми навчання фізичних вправ, удосконалювати та використовувати передовий педагогічний досвід з фізичного виховання дітей у дошкільних закладах та в сім’ї.
Наукові уявлення в області фізичного виховання спочатку виникають та розвиваються як комплекс різноманітних знань, що відносяться безпосередньо не тільки до самого процесу фізичного виховання дитини, а й до пов’язаних з ним явищ.
Теорія фізвиховання має тісний зв’язок з іншими науковими дисциплінами, предметом вивчення яких є дитина. Частина цих наукових дисциплін мають гуманітарний характер: загальна та дошкільна педагогіка, дитяча психологія, які вивчають засоби, форми та методи педагогічного впливу на дитину, зокрема її психіку. Інші відносяться до природничо-наукового (біологічного) циклу наук: фізіологія, анатомія, гігієна, педіатрія та ін., які вивчають закономірності біологічного розвитку дітей.
Теорія фізичного виховання дітей узагальнює досягнення інших наук, які мають повне відношення до розуміння загальних закономірностей фізичного виховання підростаючих поколінь.
Зв’язок теорії фізичного виховання з загальною та дошкільною педагогікою зумовлено єдністю мети про всебічне виховання підростаючих поколінь, вона спирається на наукові дані педагогіки про засоби, форми, методи виховання та навчання дітей в реалізації специфічних завдань фізичного виховання. Навчання та виховання – складний процес психічної діяльності педагога та дітей. Досягти оптимальної ефективності у фізичному вихованні можна лише за умов знання вихователем закономірностей розвитку психіки дитини та врахування її особливостей. Процес фізичного виховання спрямовано на формування моральних та вольових якостей дитини, її пам’яті, почуттів та ін., тому він обов’язково використовує знання та наукові рекомендації вікової психології.
Теорія фізичного виховання, спираючись на дані про морфологію, функціональну діяльність дитячого організму, розвивається у тісному зв’язку з біологією, фізіологією, анатомією, гігієною, педіатрією. Зокрема наукове обґрунтування раціональних вікових норм фізичного навантаження під час виконання вправ в процесі занять фізичною культурою та ранковою гімнастикою; рекомендації, щодо застосування різноманітних засобів фізичної культури та ін., обов’язково потребують знань анатомо-фізіологічних особливостей організму дітей різних вікових груп.
Наукове обґрунтування комплексу педагогічних умов, які забезпечують підвищення оздоровчої ефективності різних організаційних форм фізичного виховання, позитивний вплив факторів зовнішнього середовища (повітря, води, променів сонця та ін.) у процесі занять фізкультурою, вимагає врахування наукових даних гігієни дітей раннього та дошкільного віку. Профілактика захворювань дітей, попередження порушень постави та склепіння стоп у дошкільників потребує від педагога певних знань педіатрії.
Кожна з перерахованих наукових дисциплін вивчає певну сторону фізичного розвитку дитини. Однак жодна з них не може бути покладена в основу системи цілеспрямованого педагогічного впливу для досягнення кращих результатів у фізичному вихованні дошкільників. Це завдання вирішує теорія фізичного виховання, яка синтезує досягнення інших наук, що мають певне відношення до фізичного виховання дітей.