Лекція № 23. Досвід у галузі музичного виховання відомих вітчизняних музикантів - педагогів

План

Педагогічний досвід М.Леонтовича у галузі музичного виховання.

Значення педагогічної діяльності в налагодженні навчального процесу М.Лисенко

Педагогічна спадщина К. Стеценка.

Педагогічні погляди та навчальна й виховна діяльність В.М. Шацької.

Внесок у розвиток методики музичного виховання Н.А. Гродзенської.

Музично-співоче виховання дітей за системою Д.Огородного.

Основна література

Вивчення творчості К.Стеценка в школі //Музика в школі. Вип. 2, К., 1984.

Вивчення творчості М.Леонтовича у школі.//Музика в школі. Вип. К., 1974.

Внесок українських композиторів у теорію і практику музично-естетичного виховання школярів. //Музика в школі .Вип.8,К.,1982.

Дмитриева Л., Черноиваненко Н. Методика музыкального воспитания в школе. -М., 1998.

5. Нариси з історії української музики.Ч. 1//Ред.кол.: Архімович А.,

Каришева Т., Шиффер Т.- К. : Мистецтво, 1964.

6. Огороднов Д. Музично-співоче виховання у загальноосвітній школі. -

К.: Муз. Україна, 1983.

Додаткова література

Апраксина О. А. Методика музикального воспитания. - М.: Просвещение, 1983.

Педагогічні ідеї М.Леонтовича // Музика в школі, вип.2, К., 1982.

Стислий зміст лекції

Поєднання композиторського таланту і педагогічної майстерності характерна риса творчої особистості вітчизняних музикантів XIX ст. Так, наприклад у Росії педагогічною діяльністю займалися М. Глінка, О.Гурільов, О.Варламов, О.Верстовський та ін. Педагогічні посібники, які випускали композитори, наприклад, Глінка М.І., який добре знав особливості вокально-хорової методики, мали вплив на вокально-хорову роботу в російській загальноосвітній школі, бо в них „відбився багатовіковий практичний досвід хорового співу" і, „заклавши фундамент подальшого розвитку російської вокальної педагогіки, вони дали поштовх до більш детальної розробки питань теорії в галузі вокального виховання співаків". З цілковитою впевністю

можна сказати, що вони дали поштовх до появи аналогічних методичних посібників українських композиторів.

Велике значення у налагодженні навчального процесу мала педагогічна діяльність класика української музики М.Лисенка (1842-1912), який особливу увагу приділяв вихованню дітей.

Серед його перших посібників для шкіл - збірка „Молодощі" (1875), до якої увійшли 25 дитячих ігор та 13 веснянок з фортепіанним супроводом композитора. Збірник швидко завоював популярність, здобув високу оцінку сучасників.

Відомий російський музикант і педагог С. Миропольський відзначив у рецензії якісний підбір дитячих пісень та ігор, від яких справді віє молодістю, весною, веселістю та свіжістю. Вказуючи на народне походження пісень, забав, високо оцінюючи акомпанемент до них, який „зроблено просто і близько до народного духу", рецензент настійливо рекомендує збірник „особливий увазі не тільки вчителів співів, але й батьків, сім'ї та школи."

Слід відзначити, що цей посібник використовували у своїй педагогічній діяльності композитори М.Леонтович, К.Стеценко, Ф.Колесса та ін. Не втратив він свого значення й сьогодні.

Цінним внеском М.Лисенка у розвиток музичного виховання була також його „Збірка пісень у хоровому розкладі, пристосованому для учнів молодшого й підстаршого віку в школах народних (1908).

Основу їх склали пісні майже всіх жанрів, в тому числі й дитячі. У передмові композитор вмотивовує різноманітність жанрів (пісні календарного циклу, побутові, історичні та ін.) і підкреслює, що народна пісня - це невичерпне джерело для вивчення життя народу, його історії, побуту.

Робота М.Лисенка по організації музичної освіти на Україні (зокрема відкриття "Музично-драматичної школи в Києві) і його творчість для дітей (особливе місце в якій займають опери "Коза-Дереза", "Пан Коцький", "Зима і весна") заклали підвалини для педагогічної діяльності таких видатних українських композиторів, як М.Леонтович, К. Стеценко, Я.Степовий.

Багатий педагогічний досвід М.Леонтовича (1877-1921) слугував основою для створення "Практичного курсу навчання співу в середніх школах України" (1919), який ставив за мету охопити музичним вихованням як найширші кола учнів. М.Леонтович прагнув не тільки викликати в дітей інтерес до музики, а й залучити їх до самостійної творчості.

Надзвичайно щедра і педагогічна спадщина К.Стеценко (1882-1922). Він вніс багато цінного у методику викладання співу в школі, був організатором різноманітної позакласної роботи з музичного виховання.

Особливою популярністю користувалися його збірки "Луна"(1907), "шкільний співаник" (1918, 3- випуски), які знайомили учнів з кращими зразками народної творчості.

Методичні основи навчання музики К.Стеценко виклав у таких посібниках, як "Початковий курс навчання дітей нотному співу" (1918), "Методика шкільного співу" (рукопис), "Програма навчання співу, складена

для єдиної школи та пояснювальна записка до неї" (рукопис), "Українська пісня в народній школі (1917) та ін. К. Стеценку першому належить ідея використання графічного зображення гами ("дробинка", "сходи") і відповідних методів навчання учнів, яка вже пізніше була грунтовано розроблена відомим болгарським педагогом Б.Тричковим в його праці "Столбіца". Заслуговують увагу й дитячі опери композитора "Івасик-Телесик" (1911), "Лисичка, Котик і Півник"(1911).

Величезний вплив педагогічної діяльності та спадщини К.Стеценко на теорію і практику музично-естетичного виховання школярів розкрито у монографії Є.Федотова - "К.Стеценко - педагог" (К.,1977).

Після першої революції у Росії 1905-1907 рр. Розпочали свою педагогічну діяльність В.М. Шацька з своїм чоловіком. Завдяки їхнім зусиллям були відкриті товариства „Сетлемент", а далі „Дитячий труд та отдих" (1909) з метою проведення культурно-виховної роботи серед дітей та юнацтва. Незважаючи на тяжкі умови роботи, в 1911 р. Шацькі організували у Калузькій губернії дитячу трудову колонію під назвою „Бодрая жизнь". Завдання колонії заключалися в тому, щоб організувати дитячий колектив та зробити всі умови для розвитку творчих здібностей кожного. З'єднавшись з педагогами, однодумцями, вони спостерігали розвиток особистості дитини у різноманітній діяльності: праці, грі та музикуванні.

Музика розглядалась, як найважливіший засіб морально-естетичного виховання. Шацька висовувала високі художні вимоги до музичного репертуару, намагалась ознайомити дітей з найкращими творами російської та зарубіжної музики. Особисту увагу вона приділяла народній пісні, як найбільш доступної і враховувала, що поняття красоти й виразності народної музики підготовлює до сприйняття творів російської та зарубіжної класики. На музичних заняттях діти слухали музичні твори, розучували пісні, знайомились з основами музичної грамоти. Таким чином, вирішувались завдання накопичення музичних уявлень, розвиток цікавості у дітей. В.М.Шацька займалась проблемою сприйняття музики. Резюме наукових спостережень - це розроблення Шацькою періодизації подачі музичного матеріалу, враховуючи вікові особистості учнів. Був зроблений цікавий висновок: виконання музики повинно бути у живому виконанні, що найбільш доступно для дітей.

Великий вклад В.М.Шацька внесла у розробку принципу відбору музичного матеріалу для масового музичного виховання дітей. Значне місце в її педагогічній спадщині відводиться вивченню народної творчості.

Широко використовувала опору на три жанри у музиці - пісня, марш, танець (ідея продовжена Д.Кабалевським). Педагогічні ідеї Шацької послужили вихідною крапкою у проведенні цікавих спостережень, наукових висновків.

У розвиток методики музичного виховання великий вклад внесла Н.Л.Гродзенська. Вона показала себе, як талановитий педагог, допитливий спостережувач. її перші статті вийшли у 1926 р. у збірнику «Вопросы в школе», під редакцією І.Глебова (літературний псевдонім Б.В.Асаф'єва). В своїх педагогічних працях Н.Л.Гродзенська доводила читачам свої „педагогічні находки": рекомендувала вводити на уроках музики ті або інші музичні твори, розкривала прийоми та методи роботи над ними. У своїй книзі «Школьники слушают музыку» (1969) вона у стислій формі охарактеризувала процес розвитку музичного сприйняття й формування слухацької культури школярів.

Підкреслюючи єдність емоційного та осмисленого розвитку музичного сприйняття Н.Л.Гродзенська розглядала аналіз, розбір музичного твору, як його послідуюче осмислення, углубляючи дію музики на слухача.

Учні засвоюють знання про специфіку музичного мистецтва, особистостях його мови, що входить у поняття „музикальна грамота". Музична грамотність розглядалася нею як найважливіша умова виховання культурного слухача.

Н.Л.Гродзенська показала великі можливості використання метода порівняння, що сприяє розвитку емоційного відгуку та навичків слухового аналізу. Вона також довела, що на початковому етапі формування музичного сприйняття необхідно порівняння контрастних творів (або фрагментів). З накопиченням досвіду учні можуть порівнювати менш контрастну, а потім і чимось схожу музику. Вміле використання методу порівняння сприяє розвитку більш тонкого її сприймання. Стимулюючи, таким чином, цікавість до музики, Н.Л.Гродзенська пропонувала, наприклад, учням збирати так звані музичні колекції, куди входили твори, яких об'єднала одна тема ("Птицы», «Шарманки», «Море» и др).

Підчас слухання музики Н.Л.Гродзенська вводила спів по нотах основних тем, мелодій музичних творів, що допомагало учням скоріш запам'ятати. Знання головної теми давало можливість учням самостійно слідкувати за її розвитком, аналізувати, порівняти, узагальнювати сприйняття.

Досконалий відбір музичних творів, враховуючи їх художню цінність та можливість активного засвоєння. Н.Л.Гродзенська намагалась, щоб вони складали основний "інтонаційний фонд", визначаючий музичні цікавості та смак учнів.

Н.Л.Гродзенська як прекрасним педагогом проводила свої уроки з великою майстерністю, організуючи "живе" спілкування учнів з музикою. Розроблені нею методичні положення мають велику цінність у методиці музичного виховання загальноосвітньої школи на сучасному етапі.

Музыкально-певческое воспитание детей в общеобразовательной школе за системой Д. Огороднова.

Новейшие научные исследования в области музыкальной педагогики и опыт работы многих школ, исторический опыт, свидетельствуют, что вокальное воспитание оказывает влияние не только на эмоционально-эстетическое развитие личности, но и на умственное. Воспитание слуха и голоса сказывается на формирование речи, а речь является материальной основой мышления. Воспитание музыкального ладового и метроритмического чувства связано с образованием в коре мозга человека сложной системы нервных связей, с развитием способности его нервной системы к тончайшему регулированию процессов возбуждения и торможения, протекающих в организме. Эта способность нервной системы лежит в основе всякой деятельности, в основе поведения человека. Замечено, что планомерное вокальное воспитание оказывает благотворное влияние и на физическое здоровье детей.

Замечательные возможности для эстетического развития детей таятся в разнообразных коллективных формах работы по музыкальному воспитанию -хоре, оркестре, ансамблях, участие в концертах. Поэтому необходима современная методика и система всеобщего певческого воспитания детей в школе, которая позволила бы воспитать в музыкальном отношении всех детей, включая самых слабых, которая бы дала возможность развить свой голос, научиться петь по нотам, стать музыкально грамотным.

Стало быть, целенаправленный педагогический процесс должен представлять собой такую организацию музыкальной деятельности учащихся на уроке, в которой бы, при выработке навыков, привлекались бы к участию и активизировались одновременно многие и разные нервно-мышечные механизмы: слуховой, голосовой, зрительннй (пение по нотам) тактильный и общедвигательный.

Процесс музикального воспитания, понятый как формирование певческой функции в органичном единстве с формированием ладового и метроритмического чувства, в связи с организацией движений оказываетея, особенно на начальном этапе обучения, не таким «скорым», как этого хотелось бы.

Еще Б.Тепловым отмечалось, что голосовой аппарат участвует и при восприятии музики. Способности различения тембра и высоты звука тесно связаны между собой, при этом активную роль играет аппарат вокализации. Без участия голосового аппарата не может осуществляться различение более тонких - ладовых и метроритмических изменений в музыке.

Слуховой орган никак не может самостоятельно быть инструментом анализа музыкальних явлений, связанных с музыкальным. чувством, поскольку он лишен мышечного аппарата. («В горле - ком», ее душили слезы, «Радость клокочет в горле»). Итак, вокальное воспитание должно стоять в центре всей учебной деятельности детей, воспитание вокальных навыков.

Данная предлагаемая система позволяет более определенно и четко сформулировать программу по музыкальному образованию (для начальних классов).

Работа нацеливается на формирование фундаментальных и прочных навыков, на всестороннее развитие способностей детей. В связи с этим по-иному организуется и планируется вся работа на уроке. Практика работы показывает, что такие занятия пением интересны для всех детей, даже для самых слабых. Плодотворность и перспективность приносят истинную радость.

Д. Огороднов рассматривает воспитание музыкального слуха (ладового и метроритмического чувства). Пение по нотам, ладовое чувство - основа развития музыкального слуха. Основним стержнем курса развития слуха является усвоение ступеней лада... в их функциональном значении.

Музыкальная ладофункциональная система, как проявление логического и эмоционального начал в музыке, должна формироваться и закрепляться в коре головного мозга в виде стереотипии певческих движений в связи с системой нотной записи.

Когда вводить нотную запись? (т.к. ноти - средство воспитания музыкального слуха - ладового чувства и музыкального мышления). Ответ - как можно раньше!

У учителя должна быть в руках строго обоснованная система музыкально-ладовых упражнений по сольфеджио с последовательным и постепенным усложнением материала при минимальном «шаге программы», это дает зффективность развития музыкально-слуховых и певческих навыков детей - система вокального воспитания. Д Огороднов рассматривает вопрос о роли движения на музыкальних занятиях (виды движений под музыку, маршировать, хороводы, упражнения гимнастического и танцевального характера, организация движений рук.

Непринужденность - важнейший физиологический критерий верной работы голосового органа.

Основной путь вокального воспитания заключается в создании условий, при которых процесс формирования голоса и певческих навыков мог бы осуществляться естественно и последовательно с самого начала и до конца. Длительное экспериментирование с вокальными упражнениями позволило усовершенствовать музыкальную (ладовую и метроритмическую) структуру упражнений. Одновременно был найден способ наглядной алгоритмизации упражнений, что повысило эффективность вокальной работы на уроке, сделав ее доступной и интересной для всех учащихся.

Итак, Д.Огороднов предлагает шесть видов работы на уроке:

1. Художественное тактирование.

2.Робота по алгоритму по постановке голоса.

3. Ладо-вокальные жесты.

4. Декламация с жестикуляцией.

5. Вспомогательные движения при вокальной работе над песней.

6. Система певческого воспитания - поиски выразительннх движений во время слушания музики.

Первне три вида - называютея дидактическими, последующие 3 вида -

носят творческий характер, произвольные по форме и эмоциональному

содержанию.

1. Художественное тактирование на словах-антонимах на 2/4.

Сильная и слабая доли, артикуляция играет основу вокальной техники. «Разыгрывает слова-антонимы: ночь-день, глубь-мель, вверх-вниз, громко-тихо, сильный-слабый. При этом дети приобретают навык тактирования, который затем используется при пении по нотам, это чередование долей, метроритмическая пульсация, развитие метроритмического чувства. Это дает положительный результат при произношении гласных звуков (правильное положение рта, уметь протягивать (грубо-нежно, прямо - криво). На 3/4 «та-рел-ки», «ба-ра-бан», на 4/4 - слова.

Работа по алгоритму по постановке голоса требует

самого медленного шага, рассчитана на постепенность.

Начиная с артикуляции, раскрепощение нижней челюсти, указывая, как нужно петь гласные буквы. - Нам надо начать с самого простого (ребенок произносит «уа»), значит «у» єсть самая простая. Дети осваивают навык в произношении гласного «у» (учитель показывает положение рта и обьясняет постепенно все гласные звуки :

И –

Е –

А –

О –

В написании выражено положение рта во время произношения. Упражнение: «Сидит ворон на дубу -у-у-у-у-у-у - Он играет во трубу - у-у-у-у-у-у – « Тесная связь рук с голосом, руки подчинены голосу, координация, движение подчинено голосу (1 и 3 пальцы на стаккато). Певческое дыхание играет роль, рука мягкая и подвижная, выдох энергичный, чтобы воздух в легких не оставался, фиксация дыхания на цветочке.

Переход на «у», на «о» - легко и плавно, не садясь на звуки на одном дыхании.

«и» и «е» - поются тише, чем все остальные гласные. Упражнения выполняются стоя, локоть в сторону, не зажимать диафрагму, указка в руке

учителя при показе схемы, на «уль» упала капелька! Звук выражать, чтобы не было пустоты. Все упражнение идет на одном дыхании. Одноголосье, затем 2-х голосье, 3-х голосье. Затем подбор простых песен детских (в терцию 1 и 2 - х голос.) развивать чувство ансамбля, артикуляция с движением рук, показ руками высоты звука.

3. Показ ладо-вокальных жестов.

а) Движениями и жестами обозначены ступени.

б) В этих движениях содержаться эмоциональный и эстетический

злементы.

в) Эти движения комплексны (прикосновение рук к груди, к лицу).

г) Мы имеем видимую и телесно ощущаемую шкалу звукоряда лада, что

облегчает формирование относительных звуковысотных представлений.

д) Ступени этой шкалы выстроены по наружным частям голосового

аппарата - это способствует возникновению и развитию вокальных

ощущений, верной настройке голоса при пении ступеней звукоряда

(приводится таблица с показом ступеней І - II - III - IV - V - VI - VII - VІІІ(І)

Игра «Дирижер» - распевка.