Видатки бюджету на фінансування системи закладів охорони здоров’я
Заклади охорони здоров’я – це підприємства, установи та організації, що надають медичні послуги.
Медична допомога – комплекс спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров'я, та ліквідацію страждань людей у зв’язку з розладом їх здоров’я, яка надається медичними працівниками, а у випадках передбаченим чинним законодавством працівниками інших професій на яких покладено цей обов’язок [21].
Медична послуга – професійна діяльність, яка здійснюється професійно підготовленими медичними працівниками, спрямована на задоволення потреб суспільства в охороні здоров’я, і має вартісну оцінку. Медична послуга є економічною складовою частиною медичної допомоги.
Надання медичної допомоги регулюється законодавчими та нормативними актами, а також медичними стандартами.
Закладами охорони здоров'я є
лікарня,
заклад медичного догляду, заклад сестринського догляду, санаторій, профілакторій;
амбулаторія, центр здоров’я (медичний пункт), консультація;
швидка допомога;
діагностична лабораторія (кабінет);
стоматологічний кабінет, кабінет стоматологічного протезування;
заклад лікувальної реабілітації;
інші заклади, які визначені урядом як заклади охорони здоров’я.
Організація та порядок процесу надання медичних послуг у закладі охорони здоров’я визначається статутними положеннями закладу охорони здоров’я, які повинні відповідати стандартам надання медичної допомоги.
Заклади охорони здоров'я усіх форм власності можуть фінансуватись за рахунок: асигнувань на охорону здоров'я з державного або місцевих бюджетів; коштів фондів обов’язкового соціального страхування; коштів фондів добровільного медичного страхування; коштів фізичних та юридичних осіб; добродійних внесків фізичних та юридичних осіб; інших надходжень, не заборонених законодавством.
Для визначення витрат на утримання Кіцманської ЦРЛ застосовують такі сітьові показники, як: кількість лікарняних ліжок, лікарських посад, лікарських відвідувань, ліжко-днів [22].
Кількість лікарняних ліжок – головний сітьовий показник для визначення витрат на утримання стаціонарних лікарень. Його розраховують згідно з прогнозом економічного і соціального розвитку при врахуванні процента госпіталізації та обороту ліжка, де процент госпіталізації становить:
Г% = Кхв / Чзаг, (6.4)
де, Г% - процент госпіталізації,
Кхв – кількість хворих, направлених на госпіталізацію,
Чзаг – загальна чисельність населення.
Оборот ліжка обчислюється як:
Об = Кдн / Тсер, (6.5)
де, Об – оборот ліжка,
Кдн – кількість днів функціонування ліжка в рік,
Тсер – середня тривалість перебування хворого у лікарні.
Таким чином потреба у лікарняних ліжках визначається шляхом:
Пл = (Чнас * Г% ) / (Об * 100%) (6.6)
Кількість лікарських посад – показник, що використовується для визначення витрат з амбулаторно-поліклінічного обслуговування населення і поряд із тим є розрахунковою одиницею для визначення витрат на утримання станцій швидкої медичної допомоги [23].
Кількість лікарських відвідувань є показником, що використовується для визначення витрат на придбання медикаментів і перев’язувальних засобів при амбулаторному обслуговуванні населення. Визначається, виходячи з кількості лікарських посад, кількості годин роботи лікаря в день, норми прийому хворих на годину та кількості робочих днів на рік.
Кількість ліжко-днів – показник для визначення витрат на харчування хворих і придбання медикаментів. Розраховується за формулою:
Лд = Клсерр * Кдн, (6.7)
де, Лд – ліжкодень,
Клсерр – середньорічна кількість ліжок,
Кдн – кількість днів функціонування ліжка протягом року.
Найбільшу частку у видатках закладів охорони здоров’я займають видатки на оплату праці. Заробітна плата медичних працівників визначається, виходячи із їхньої кількості і посадових окладів, з урахуванням доплат і надбавок згідно чинного законодавства. Посадові оклади встановлюються на підставі штатного розпису, і відображаються у тарифікаційному списку.
Керівникам закладів охорони здоров’я – лікарям та їх заступникам – лікарям дозволяється вести у закладах, у штаті яких вони є, роботу за спеціальністю у межах робочого часу за основною посадою з виплатою їм до 25 відсотків посадового окладу лікаря відповідної спеціальності. Заклади охорони здоров’я фінансуються на основі затверджених кошторисів і відповідних розрахунків до кошторисів та плану асигнувань.
Кошторис Міської клінічної лікарні №5 на 2014 рік був затверджений в сумі 4957 тис. грн. В кошторисі найбільшу частку займають видатки на оплату праці, а саме 3400 тис. грн. та нарахування на заробітну плату – 1200 тис. грн. Видатки на придбання товарів і послуг становлять 290,8тис. грн., видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв – 104,3 тис. грн. Капітальних видатків в кошторисі на 2014 рік не передбачалося.
План асигнувань в свою чергу був затверджений в сумі 4957 тис. грн. Найбільшу частку асигнувань було спрямовано на оплату праці та нарахування на заробітну плату, а саме 3400 тис. грн. та 1200 тис. грн..
Згідно тарифікаційного списку та штатного розпису середньорічна кількість посад становить 130,75 посади, фонд заробітної плати за місяць становить 2528,81 тис. Грн [24].
Таким чином, для нормального функціонування закладів освіти та охорони здоров’я, необхідне достатнє державне фінансування, яке в свою чергу буде сприяти соціальному та економічному розвитку країни. Фінансування закладів освіти та охорони здоров’я здійснюється на підставі кошторисів доходів та видатків. Найбільшу частку в кошторисах на 2014 рік ДНЗ №43 «Вербиченька», Ліцей №2 та Міської поліклініки № 5 становлять видатки на оплату праці та нарахування на заробітну плату. Капітальних видатків в цих кошторисах не було передбачено, окрім ДНЗ №43 «Вербиченька», де вони склали 6,25 тис. грн.
На жаль, в наш час фінансування закладів освіти і охорони здоров’я є недостатнім, що знаходить свій відбиток в низькій якості наданих послуг. Школи недостатньо забезпечуються необхідним інвентарем, підручниками, технікою, що негативно відображається на навчальному процесі. Фінансові ресурси, які інвестуються в галузь охорони здоров'я України, не залежать від кінцевих результатів діяльності закладів охорони здоров’я, не сповна відповідають їхнім потребам, використовуються з низькою економічною ефективністю в основному на утримання цих закладів, а не на лікування пацієнтів [25]. Така практика не сприяє поліпшенню якості та забезпеченню доступності медичної допомоги населенню.