Тема. Вчитель, його соціальні функції.
1. Поняття про професію вчителя.
2. Призначення вчителя в суспільстві.
3. Функції вчителя в суспільстві.
4. Видатні педагоги минулого про вчителя:
- Я.А. Коменський;
- М.І.Пирогов;
- І.Я.Франко;
- Т.Г.Лубенець;
- К.Д.Ушинський
Література:
1. Дубасенюк О.А. Практикум з педагогіки. – К.:Знання. – 1996.С.44-51
2. Кузьмінський А.І. Педагогіка: Підручник. К: Знання – Прес,2003. – С. 15 – 19.
Професія вчителя називають вічного. З моменту свого існування людина завжди відчувала потребу вчити – передавати досвід молодшому поколінню, і вчитися – оволодівати свідомо, цілеспрямовано досвідом життя.
Наставниками молоді, як правило, ставали найбільш знаючі і поважні люди. Важливість справи, яку вони виконували, та авторитет кращих учителів визначили відповідальний соціальний статус учительської професії.
За багатовікову історію людство накопичило колосальний досвід. Суспільство відбирає з нього найбільш цінне і необхідне для засвоєння молодим поколінням і транслює його молоді через особу вчителя. Основоположником наукової педагогіки є великий слов’янський педагог Ян Амос Коменський. Він писав, що вчителям вручена прекрасна посада, вище якої нічого не може бути під сонцем. К.Д.Ушинський указував, що справа вчителя, скромна з виду, - одна з найбільш значних справ в історії.
Професія вчителя вимагає всебічних знань, безмежної душевної щедрості, мудрої любові до дітей. Тільки тоді, коли з радістю віддавати себе дітям, можна залучити їх до науки, заохотити до праці, передати їм глибоку віру в торжество загальнолюдських цінностей, закласти непорушні основи моральності.
Закон України “ Про освіту “ стверджує, що педагогічною діяльністю в українській державі можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, у певних випадках – професійну практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати обов’язки педагогічного працівника.
При цьому педагогічні працівники зобов’язані :
1) настановленням і особистим прикладом утверджувати справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей;
1) виховувати повагу до батьків, жінки, культурно-національних, духовних, історичних цінностей України, країни походження, державного та соціального устрою, цивілізацій, дбайливе ставлення до навколишнього середовища;
2) готувати до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;
3) додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента;
4) захищати молодь, дітей від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам;
5) постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну та політичну культуру.
У чому полягають особливості праці вчителя? Може в тому, що вчитель має справу з людиною? Але у спілкуванні з людиною входить багато людей: юристи, лікарі, актори... Специфіка педагогічної професії визначається призначенням вчителя в суспільстві.
1. Вчитель – посередник між суспільством і людиною, що росте. Він повинен передати дітям усе найкраще від попередніх поколінь і застерегти від суспільних недоліків і хвороб. Учитель формує у молодого покоління не тільки знання, але й певний світогляд, ідеали, громадянську позицію, виховує духовно-моральні начала.
2. Професія вчителя – одна із самих масових у країні. Масовість професії сама по собі говорить про її значущість, але разом з тим вимагає особливості турботи кожного вчителя про підвищення суспільного престижу педагогічної професії.
3 Вчитель – це людина, спрямована в майбутнє. Його діяльність орієнтована на формування людини, чия активність розгорнеться завтра, в інших умовах, які передбачити і спрогнозувати треба вже сьогодні.
4. Учитель управляє найбільш складним процесом – процесом формування людини. Складність цього процесу визначається постійними змінами в особистості вихованця. З цього приводу не можна підходити з однаковою міркою до одного учня в різний час. У руках педагога немає вимірювальних приладів, як у багатьох інших спеціалістів. Головне в його роботі керування виникаючими в процесі навчання і виховання відношеннями. Учитель повинен знаходити правильні педагогічні рішення у мінімально короткий час з урахуванням багатьох конкретних умов даної ситуації, що завжди складно.
5. Суспільство покладає на вчителя особливу відповідальність. Учителю довіряється дитина в той час, коли вона найбільш податлива до впливу. Учитель формує знання, вміння, звички, ідеали та життєві установки дитини, тобто в його руках доля всього життя людини. Платон писав, що якщо чоботар погано виконуватиме свої обов’язки, то держава від цього не дуже постраждає, - в країні громадяни будуть тільки трохи гірше одягнені; але якщо вихователь дітей погано виконуватиме свої обов’язки, то в країні з’являться цілі покоління невігласів і нерозумних людей.
У педагогіці є аксіома: інтелект відгострюється інтелектом, характер виховується характером, особистість формується особистістю.
Учитель повинен знати все і ще трохи – у цьому жарті є чимала частка істини. Відмінне знання науки, основи якої викладає вчитель, - елементарна і необхідна вимога. Досвідчені вчителі стверджують, що улюблений предмет засвоюється в десять разів продуктивніше, аніж нелюбимий.
Функції вчителя:
Функції учителя зумовлюються потребами суспільно-економічного розвитку нашого суспільства, а також особливостями розвитку загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей.
Загалом варто акцентувати увагу на таких функціях учителя-вихователя.
1. Виховна функція: передбачає необхідність здійснювати цілеспрямований вплив на особистість з метою створення оптимальних умов для її всебічного гармонійного розвитку; акумулювання в особі учителя загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей і передавання їм нащадкам. Ця функція пов’язана з вихованням людини в широкому значенні. Вона займає провідне місце в складному процесі формування особистості.
2. Навчальна: виявляється в організації учнів з метою оволодіння знаннями, вміннями і навичками з основ наук, забезпеченні умов для інтелектуального розвитку учнів, озброєння їх методами самостійної пізнавальної діяльності. Учитель має виступати не інформатором, а організатором навчально-виховного процесу.
3. Організаторська: полягає в необхідності організації дитячих колективів, цілеспрямованого керівництва різними видами дитячої діяльності безпосередньо в навчально-виховних закладах і поза їх межами.
4. Оберігаюча: учитель має бути хранителем загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей, оберігати їх від руйнівних впливів деструктивних сил, розумно будувати гуманістичну систему виховання.
5. Інформуюча: передбачає поширення педагогічних знань серед батьків, працівників соціальної і виробничої сфер. Питаннями виховання мають займатися по суті усі дорослі громадяни. Та всі вони відчувають певні труднощі у такій неспецифічній для них діяльності через брак спеціальних знань з психології та педагогіки. Тому вчителі, маючи професійну підготовку з педагогіки та психології, і повинні займатися педагогізацією непрофесійних вихователів.
Усі функції учителя-вихователя тісно взаємопов’язані між собою і взаємообумовлені (рис.1.1).
|
 |