Ознаки виявлення осіб, які вживають наркогенні засоби

Для успішної протидії розповсюджен­ню серед населення України наркоген­них засобів актуальним є раннє виявлен­ня осіб, особливо підлітків і молоді, які почали вживати наркогенні засоби.

Слід підкреслити, що виявлення їх — справа достатньо складна, тому що майже всі приховують факт вживання наркогенних засобів. У зв'язку з цим у роботі соціального педагога дуже важливим є не тільки бесіда з підлітком, юнаком чи дівчиною, а й огляд тіла, одягу, отриман­ня об'єктивної інформації від батьків, родичів, знайомих, вчителів.

Про вживання наркогенних засобів може свідчити наявність:

— будь-яких таблеток, ампул, порошків та інших медикаментозних препаратів;

— шприців, голок, джгутів;

— різних приладів або їх деталей, що можуть використовуватися Для обробки рослин, перегонки та очистки хімічних речовині реактивів, препаратів побутової хімії, що вживаються для миття та очистки;

— специфічного хімічного запаху в повітрі, що видихається, або запах від одежі, шкіри, волосся, рук;

— слідів від ін'єкцій на шкірі та судинах (свіжих чи давніх), особли­во на ліктьових згинах, передпліччі лівої руки та ін.

Окрім того, спостерігається звуження або, навпаки, розширення зіниць, обличчя бліде, червоне, очі тьмяні або з гарячковим блиском. Людина худне. Із зубів сходить емаль, і вони починають безболісно випадати. Нігті обломлюються шарами. Характерними є також „круги під очима" та яскраво червоні губи.

Для визначення формування залежного типу поведінки користують­ся наступними ознаками (достатньо співпадання п'яти тверджень для діагностики клінічної залежності):

1) нездатність особистості до прийняття рішень без порад інших людей;

2) здатність особистості дозволяти іншим приймати важливі для неї рішення за неї;

3) здатність погоджуватись з іншими через страх бути знехтуваним, навіть при усвідомленні особистістю, що інші не праві, що вони помиля­ються;

4) складність розпочати самостійно будь-яку справу;

5) здатність добровільно викопувати принизливу або неприємну ро­боту заради отримання уваги та любові оточуючих;

6) неможливість зносити самотність, вживання значних зусиль, щоб уникнути її;

7) катастрофічне відчуття спустошеності, самотності при розриві близь­ких стосунків;

8) постійний страх бути знехтуваним;

9) уразливість, схильність до сильних хвилювань при найменшій кри­тиці або при прояві легкого незадоволення зі сторони інших.

Поряд з перерахованими ознаками спостерігається схильність до по­шуку залежних емоційних переживань, навіть за рахунок серйозного ри­зику, та нездатність бути відповідальним за будь-які вчинки.

При залежному типі поведінки відбувається своєрідна "втеча" від реальності у вигляді заміни гармонійної взаємодії усіх аспектів дійсності, на концентрацію діяльності у одному напрямку, ігноруючи інші сфери. Згідно концепції N. Peseschkian це виглядає наступним чином:

"втеча в тіло" — заміна традиційної життєдіяльності, спрямованої на сім'ю, кар'єру, хобі, на діяльність, мета якої власна фізична або психічна досконалість. Діяльність носить риси гіперкомпенсації, так звана "параноя здоров'я", "пошук та ловля оргазму", захоплення власною зовнішністю, якістю відпочинку та релаксації;

"втеча в роботу" — дисгармонійна фіксація на службових справах та обов'язках, нехтування іншими сторонами життя, т.з. "трудоголізм".

Зміна цінності комунікації формується при виборі поведінки в стилі "втеча в контакти або в самотність", при цьому спілкування, при його поверховості, стає єдиним бажаним засобом досягнення задоволен­ня потреб, або навпаки, кількість контактів зводиться до мінімуму.

Схильність до роздумів, прожектів, при відсутності бажання і нама­гання втілити їх в життя — "втеча в фантазії". Втеча від дійсності проявляється у захопленні псевдофілософськими течіями, релігійному фанатизмі, сектантстві.