Методи вивчення соціальним педагогом творчої дитини
Здібності є якісною характеристикою кожної особистості. Високий рівень розвитку здібностей слід вважати обдарованістю. Одночасно, обдарованість – це не лише своєрідне поєднання здібностей людини, а ще й "своєрідний" сплав її особистісних характеристик. У зв'язку зі складністю психологічної структури обдарованості необхідно при її діагностиці визначити не лише рівень розвитку конкретного виду здібностей, а й "віднайти" риси характеру, які сприяють творчим успіхам особистості: її внутрішні установки, мотиви, стиль поведінки, специфіку спілкування. При розробці діагностичних процедур необхідно визначити міру спрямованості особистості на навчальну діяльність, готовність до самостійності, вольового напруження, досягнення успіху. Здібна дитина з яскраво вираженою спрямованістю на творчий підхід до улюбленої справи, як правило, виявляє при цьому підвищений розумовий тонус.
Труднощі "вимірювання" цього тонусу полягають у наявних відмінностях між дітьми за показниками їхньої рухової експресії, нервової витримки, темпу та ритму мислительної діяльності. Діагностичні характеристики, що є різними у дітей, наочно ілюструють відмінності у процесі їхньої мислительної діяльності та "стилю" працездатності. Усе це зобов'язує ретельно розробляти програми спостереження за процесом навчальної діяльності, залучати учнів до навчальних і творчих завдань. При розробці програми спостереження за здібною дитиною необхідно реєструвати такі показники її поведінки у пізнавальній діяльності, як:
1) наявність стійкої допитливості: дитина ставить багато запитань різного рівня складності й уміє їх правильно формулювати;
2) систематичний прояв пізнавальної активності: оперативна готовність до відповіді, дослідницька допитливість, прагнення до пошуку;
3) глибоке захоплення предметом пізнання та здатність до детального аналізу його ознак і функцій; володіння чималим запасом лексики і прояв високої мовленнєвої продуктивності у спілкуванні.
У творчій діяльності здібних учнів має реєструватися наявність таких показників:
1) багато ідей, навіть фантастичних;
2)здатність запропонувати широкий спектр своїх варіантів розв'язання певного завдання;
3)вміння психологічно перебудовуватися, коли заважають умови або з'являються нові завдання;
4)схильність до винахідництва в ігрових та практичних ситуаціях, із проявом при цьому власного оригінального підходу.
Матеріали спостережень, які проводяться в різноманітних шкільних
ситуаціях (а також у родинах) дозволяють зібрати дані для попередньої й більш точної характеристики учнів. Важливо при цьому зіставляти такого роду відомості. Однак спостереження далеко не завжди подають нам інформацію про внутрішнє спонукання та стан здібної дитини в процесі її діяльності. У цьому плані необхідно використовувати методи опитування самого учня. При складанні опитувальних листів, анкет, інтерв'ю необхідно отримати довідку про динамічні характеристики як у самої здібної дитини, так і в конкретного кола експертів (батьків, учителів, ровесників). Важливо зафіксувати через відповіді респондентів підвищену потребу особистості в розумових діях, схильність до занять з високою мірою захопленості, міру прояву її інтелектуальних та творчих поривань, кмітливість та винахідливість. Розробка шкільними психологами й соціальними педагогами методичних процедур діагностики здібностей мають за мету встановлення конкретного спектру умов, що впливають на розвиток обдарованої особистості. У цьому плані слід зрозуміти думки самих дітей щодо тих мов, за яких їм "добре думається", "добре працюється": індивідуально або в колективі, а також місце, час, настрій, особливості переживань, якщо є конкретні перешкоди тощо. Крім того, необхідно "дізнаватись" про думки батьків, учителів, ровесників — свідків їхньої пізнавальної активності та продуктивної діяльності.
Опитувальні листи можна підготувати з конкретного переліку тверджень, які розкривають характер дій батьків та вчителів і культивуються ними у процесі праці, спілкування та організації дозвілля дітей.
Зміст тверджень має бути таким, щоб отримати інформацію про конкретну "технологію" родинного, дошкільного та шкільного виховання обдарованої дитини, рівень психологічної культури та педагогічної майстерності педагогів. В опитувальний лист бажано включати не більше 10-15 тверджень. Найбільш значущими серед них можуть бути такі:
1) я допомагаю дитині будувати її особисті плани та підтримую її у прийнятті нею рішень;
2) я допомагаю дитині удосконалити результат її праці;
3) я забезпечую дитину книгами й матеріалами для її улюблених занять;
4) я заохочую дитину до вигадування історій та фантазування;
5) я підтримую в дитині прагнення знаходити проблеми та вирішувати їх;
6) я обговорюю з дитиною широке коло проблем;
7) я сприяю розвиткові у дитини позитивного бачення власних здібностей;
8) я відповідаю на всі запитання дитини зі всією щирістю й без роздратування;
9) я розробляю практичні завдання (експериментального характеру) з метою спрямування дитини на творчий пошук та досягнення успішних результатів.
Дані, отримані в результаті опитування батьків (учителів, вихователів), дозволяють визначити стиль, різноманітність способів, характер їхніх стосунків у спільній праці та під час спілкування з іншими дітьми. Одночасно такі матеріали дають можливість побачити риси характеру дитини. Однак кожен з учнів постійно перебуває також і серед своїх ровесників. У шкільних ситуаціях думки ровесників, їхня оцінка та ставлення можуть багато змінити у її поведінці. Саме тому важливою інформація однолітків при вивченні здібностей школяра. Так, при опитуванні ровесників дитині можна запропонувати перелік таких запитань:
1) назви коло друзів, з якими тобі подобається фантазувати, щось
вигадувати, винаходити;
2) до яких своїх занять ти б запросив цих друзів?
3) у спільних заняттях з ровесниками найчастіше:
а) тобі "дістається" роль лідера;
б) тебе обирають лідером інші;
в) ти вибираєш сам роль лідера;
4) при обговоренні досягнутих результатів заняття (діяльності чи справи) оцінка кого із названих трьох-семи друзів для тебе є найвагомішою, значущою, цікавою?
При розробці інтерв'ю зі здібною дитиною педагог, психолог має передбачити момент знайомства та ретельний аналіз її навчальних та творчих досягнень. Використовуючи метод інтерв'ю, можна глибше вивчити бажання або прагнення здібної дитини діяти, стимулювати, контролювати та оцінювати себе саму. Такого роду інтерв'ю, на нашу думку, має охоплювати серед інших і такі запитання:
1) назви свої улюблені види занять (діяльності, справ) вдома, у школі, на вулиці;
2) кому із людей (дорослих, однолітків) ти віддаєш перевагу при обговоренні своїх планів, задумів, проблем?
3) чия оцінка є для тебе найбільш значущою вдома, у школі, на вулиці?
4) на кого ти найчастіше розраховуєш у складних або скрутних ситуаціях вдома, у школі, на вулиці?
5) кого найчастіше ти прагнеш наслідувати у роботі, навчанні, поведінці?
Аналіз навчальної та творчої продуктивної діяльності дозволить
соціальному педагогу й психологу отримати інформацію про джерела її творчого задуму, терміни виконання, причини переробки задуманого образу, міру задоволення від того, що власноручно зроблено, бажання рекламувати свій успіх.
Оцінка творчого потенціалу за допомогою спостережень, опитувань, анкет та аналізу продуктивної діяльності не виключає застосування спеціально розроблених експериментальних завдань, складання яких передбачає оперативне збирання широкого кола інформації.
Тренінгові методи виявлення розвитку обдарованості
Головна відмінність тренінгових методів від інших пов'язана з тим, що з їхньою допомогою увага переключається з аналізу досягнутих результатів на вивчення способів здійснення діяльності. При цьому виявляється, що способи виконання одного й того ж завдання можуть бути різними.
Дослідження цих методів особливо є доречним для:
- виявлення прихованих здібностей обдарованих дітей та їхнього розвитку;
- подолання дисинхронії, а також емоційних, міжособистісних та інших психологічних бар'єрів, що утруднюють розвиток обдарованих дітей;
- розвитку різних видів обдарованості;
- професійної й особливо особистісної підготовки педагогів і психологів, які працюють з обдарованими дітьми.
Широко використовується соціальним педагогом метод розвиваючого дискомфорту. Суттю цього методу є не усунення негативних ситуацій, не їх зневага, а формування у дітей навичок їхнього активного подолання. При цьому використовуються як ті, що природно виникають, так і створені штучно несприятливі ситуації (перш за все, на групових та індивідуальних заняттях з психологом і тією чи іншою мірою на навчальних заняттях).