Интраперсональні критерії успішної самореалізації особистості

Прийняття і визнання себе. Це означає визнання себе і безумовну любов до себе такого, який я є, відношення до себе як особистості, гідної поваги, здатної до самостійного вибору (Роджерс К.), надання собі права виявляти своє „Я”, тобто свою індивідуальну природу з усіма її чеснотами й недоліками – із спокійним спогляданням, без скарг і зайвих вимог, без комплексів провини, але з гострим відчуттям розбіжності між тим, що є, і тим, що повинно бути (А. Маслоу).

Відкритість внутрішньому досвідові переживань. “Досвід переживань”( К. Роджерс) – одне з центральних понять у гуманістичній психології, використовуване для позначення складного безперервного процесу (“потоку”) суб'єктивного переживання подій внутрішнього світу (включаючих і відображення подій світу зовнішнього). Чим більш сильна і зріла особистість – тим більше вона вільна від впливу захистів, що спотворює, і здатна прислухатися до цієї внутрішньої реальності, поставитися до неї як до гідної довіри і “жити сьогоденням”.

Розуміння себе. Як можна більш точне, повне і глибоке представлення про себе і свій актуальний стан (включаючи реальні свої переживання, бажання, думки і т.д.); здатність побачити і почути себе справжнього, крізь нашарування масок, ролей і захистів; адекватна і гнучка “Я”-концепція, чуттєва до актуальних змін і асимілюючий новий досвід, зближення “Я”-реального і “Я”-ідеального –от основні тенденції ОР за цим критерієм.

Незалежність у задоволенні мотивації росту від реалій світу, від інших людей, від зовнішніх засобів і залежність тільки від своїх потенціалів і внутрішніх ресурсів (це може бути названо самодостатністю особистості, її незалежності від оточення, що сприяє стабільності особистості навіть в умовах неблагополуччя, ударів недоброї волі).

Відповідальна воля. У взаєминах із самим собою це означає насамперед відповідальність за здійснення свого життя, усвідомлення і прийняття своєї волі і суб'єктне розуміння свого, як говорив М. М. Бахтін, “не-алібі-в-бутті”. Це також означає “внутрішній локус оцінювання” – відповідальність за вибір цінностей і винесення оцінок, незалежність від тиску зовнішніх оцінок. І, нарешті, це відповідальність за актуалізацію своєї індивідуальності і самобутності, за те, щоб залишитися вірним собі.

Цілісність. Найважливіший напрямок ОР – посилення і розширення интегрованості і взаємозв'язку всіх аспектів життя людини, а особливо – збереження цілісності внутрішнього світу і самої особистості. Як підкреслював К. Роджерс, із самого початку дитина є інтегрованим і цілісним організмом, що поступово индивідуалізується. Проблема в тім, щоб ці наростаючі индивидуалізованість і диференційованість не вели до втрати внутрішньої єдності людини, до втрати конгруентності, до розривів або диспропорцій, наприклад, між інтелектом і почуттями, “Я”-реальним і “Я”-ідеальним і взагалі між особистістю й організмом. Цілісність і конгруентність є неодмінною умовою ефективної регуляції життя людини.

Динамічність. Внутріособистісна єдність і погодженість не означають відсталості і завершеності. Навпаки, особистість існує в постійному, безперервному процесі змін. У цьому сенсі зріла особистість — це особистість у стані постійної зміни, тобто ріст особистості є спосіб її існування Тому найважливіший критерій особистої самореалізації як самоздійснення –динамічність, гнучкість, відкритість змінам і здатність, зберігаючи свою ідентичність, розвиватися через розв’язання актуальних протиріч і проблем, постійно “бути в процесі”: скоріше бути процесом можливостей, що зароджуються, ніж перетворитися в якусь застиглу мету (К. Роджерс ).

Глибоко мотивована т в о р ч і с т ь як провідна, універсальна характеристика самореалізації особистості і всієї її життєдіяльності (А. Маслоу, В. Сухомлинський). Справжні самореалізатори з роками не втрачають, а, навпаки, нарощують свій творчий потенціал. Творчість виступає як неодмінний атрибут і підтвердження психічного здоров’я особистості, вона присутня в кожному виді їх життєдіяльності – праці, навчанні, спілкуванні, дозвіллі. Більше того, творчість, може, і є тим єдиним рятівним колом людини, коли вона втратила майже все, крім людської гідності і віри тільки в свої власні сили.