Професійно-педагогічної діяльності. Педагогічні дії та уміння неможливо розглядати ізольовано від особистості вчителя, оскільки існує глибокий внутрішній зв’язок між педагогічною умілістю

Педагогічні дії та уміння неможливо розглядати ізольовано від особистості вчителя, оскільки існує глибокий внутрішній зв’язок між педагогічною умілістю, майстерністю та професійною позицією, знаннями, мисленням учителя. Це означає, що педагогічні дії, операції, вчинки, а також уміння проявляються за допомогою індивідуально-психологічних особливостей кожного вчителя, індивідуального стилю його професійної діяльності.

Індивідуальний стиль професійно-педагогічної діяльності обумовлюється як природними, вродженими якостями, особливостями нервової системи, так і набутими при взаємодії із середовищем властивостями. Стиль діяльності включає її операційний склад, уміння та навички, виявляє індивідуальні психологічні та особистісні особливості. У більш вузькому значенні, суто психологічному розумінні індивідуальний стиль – за В.С.Мерліним – це індивідуальна своєрідність сполучення прийомів та способів, які найкраще забезпечують виконання діяльності. Для гармонізації своєї індивідуальності із зовнішніми предметними умовами діяльності людина вдається до них як свідомо, так і підсвідомо.

Індивідуальний стиль професійної діяльності особи складається на основі врахування людиною як власних позитивних якостей, їх адаптації до умов праці, так і аналізу своїх негативних рис та намагання компенсувати їх іншими, більш продуктивними, а також за допомогою корекції та самозмін небажаних властивостей. Стиль поведінки фахівця обумовлюється логікою професійної діяльності та логікою особистісного розвитку людини. Індивідуальність в професійній сфері – це найбільш пізнє новоутворення професійно-важливих якостях його особистості як суб’єкта професійної діяльності. Вироблення індивідуального стилю в професійній праці засвідчує досягнення фахівцем достатньо високих рівнів професіоналізму, що полягають у самобутньому погляді на призначення професії та себе в ній як інтегральної індивідуальності; у творчому внеску в розвиток професії та збагачення досвіду в поєднанні з відносною автономністю від соціального середовища; у сформованій установці на індивідуалізацію своєї праці відповідно до виконання професійно значущих норм та еталонів праці.

Індивідуальний стиль педагогічної діяльності, відображаючи її специфіку, охоплює стиль керівництва дитячим колективом, стиль саморегуляції, стиль спілкування та зовнішньої поведінки, когнітивний стиль учителя. Індивідуальний стиль характеризує неповторний для кожного вчителя своєрідний професійний почерк у сполучення задач, способів, прийомів педагогічної діяльності та спілкування, ритму та емоційності роботи, що обумовлюється його психофізіологічними даними, набутим досвідом, а також ступенем самоуправлінням.

І н д и в і д у а л ь н и й с т и л ь педагогічної діяльності –це сукупність стійкої системи мотивів діяльності, що висловлюють орієнтацію вчителя на окремі сторони та цілі навчально-виховного процесу, що проявляються у характері планування роботи, способах її виконання та прийомах оцінювання результатів діяльності.

Наявність індивідуального стилю діяльності педагога не відкидає можливостей його типовості, приналежності до певного з видів, прояву загальних закономірностей його впливу залежно від головних ознак. В існуючих класифікаціях стилів педагогічної діяльності виділяють відомі в соціальній психології та теорії управління авторитарний, демократичний та ліберальний стилі, які широко висвітлюються в літературі. Відображаючи особливості педагогічної професії, найбільш обгрунтовану класифікацію індивідуальних стилів педагогічної діяльності представлено в роботах А.К.Маркової та А.Я.Ніконової. В основу виділення авторами індивідуальних стилів педагогічної діяльності покладено змістовні та динамічні характеристики, особливість результатів праці вчителя та протилежність параметрів (методичність-імпровізаційність, емоційність-розсудливість). Автори виділяють чотири види індивідуального стилю педагогічної діяльності – емоційно-імпровізаційний, емоційно-методичний, розсудливо-імпровізаційний, розсудливо-методичний.

Емоційно-імпровізаційний стиль характеризується переважною орієнтацією вчителя на процес навчання. Пояснення вчителя будується логічно, цікаво, але часто не вистачає зворотнього зв’язку з учнями, опитування відбувається швидко і в основному сильних учнів, менш цікавий матеріал залишається для самостійної роботи. Робота такого вчителя здебільшого будується на інтуїції, менше уваги приділяється прогнозуванню, аналізу процесу та результатів сумісної діяльності. Орієнтуючись переважно на процес навчання, вчитель планує свою роботу недостатньо адекватно до кінцевих результатів: відбирає найбільш цікавий матеріал для уроку, а менш цікавий але важливий залишає для самостійної роботи вдома, більше уваги приділяє сильним учням. Діяльність такого вчителя характеризується оперативністю, динамічністю, застосованням багатого арсеналу методів, колективним обговоренням, змінами у формах роботи, але при цьому недостатня увага приділяється закріпленню, повторенню, контролю успішності учнів.

Емоційно-методичний стиль відрізняється орієнтацією вчителя на процес та результати навчання й виховання, адекватним плануванням педагогічного процесу, високою оперативністю, перевагою інтуїтивного над рефлексивним. Такий вчитель поетапно відпрацьовує матеріал, постійно закріплюючи, повторюючи, контролюючи успіхи дітей. Він прагне активізувати як сильних, так і слабких дітей не зовнішніми розвагами, а зацікавити своїм предметом, пізнанням, творчістю.

Розсудливо-імпровізаційний стиль – цетакий індивідуалізований стиль роботи вчителя, якому притаманна орієнтація на процес та результати діяльності, адекватне планування, оперативність, поєднання інтуїтивності з розвиненою рефлексією. Порівняно до емоційно виразних стилів поведінка такого вчителя виявляється менш винахідливою, він має здебільшого невисокий темп роботи, але постійно намагається опосередковано впливати на учнів за допомогою підказок, уточнень, детального оформлення відповідей учнів.

Розсудливо-методичний стиль педагогічної діяльності виявляється в орієнтації на результати навчання та виховання, при цьому виявляється деякий консерватизм у застосуванні засобів, форм, прийомів діяльності. Висока методичність поєднується з нешироким стандартним набором методів здебільшого репродуктивного характеру. Це співвідноситься з високою методичністю, рефлексивністю поведінки, підвищеною увагою до слабких та невстигаючих учнів.

У цілому емоційним стилям педагогічної діяльності притаманні підвищена чутливість, проникливість, імпульсивність, тривожність, а розсудливим – традиційність, обережність, менша залежність від ситуації, відсутність самозакоханості, демонстративності, недостатня ж сформованість одних якостей може компенсуватися іншими.

Отже, успішне виконання вчителем-вихователем педагогічної дії забезпечується сукупністю різноманітних педагогічних умінь здійснення педагогічної діяльності в індивідуально-неповторній формі.

Рекомендована література

Основна

1. Абдуллина О.А. Общепедагогическая подготовка учителя. – М.: Просвещение, 1990. – С.75-80.

2. Зимняя И.А. Педагогическая психология. – М.: Логос, 1999. – С.272-285.

3. Кан-Калик В.А., Никандров М.Д. Педагогическое творчество. – М.: Педагогика. – 1990. – С. 25-31.

4. Маркова А.К. Психология труда учителя. – М.: Просвещение, 1994. – С.12-20.

5. Маркова А.К., Никонова А.Я. Психологические особенности индивидуального стиля учителя // Вопросы психологии. – 1987. – №5. –С.40-48.

6. Мижериков В.А., Ермоленко М.И. Введение в педагогическую профессию. – М.: Педагогическое общество России, 1999. – С. 127-142.

7. Моделирование педагогических ситуацій: проблемы повышения качества и эффективности общепедагогическойп одготовки учителя / Под ред.Ю.Н.Кулюткина и Г.С.Сухобской. – М.: Педагогика, 1981. – С. 9-75.

8. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.; За ред. І.А.Зязюна. – 2-ге вид., допов. і переобл. – К.: Вища школа, 2004. – С. 35-39.

9. Петрова Н.И. Индивидуальный стиль деятельности учителя. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1982. – 76 с.

10. Спирин Л.Ф. Формирование профессионально-педагогических умений учителя-воспитателя. – Ярославль, 1976. – С. 39-53, 56-58.

Додаткова

1. Загвязинский В.И. Педагогическое творчество учителя. – М.: Педагогика, 1987. – С. 72-120.

2. Лысенко Е.Е. Формирование педагогических умений: Учеб.-практ. пособие. – М.: МГУП, 2001. – 63 с.

3. Мільто Л.О. Методика розв’язання педагогічних задач: навч.-метод. посіб. – 2-ге вид. переробл. і доп. – Харків: Ранок-НТ, 2004. – 152 с.

4. Педагогічна творчість і майстерність: Хрестоматія / Укл. Н.В.Гузій. – К.: ІЗМН, 2000. – 168 с.

5. Поташник М.М. Педагогическое творчество: проблемы развития и опыт. – К.: Рад. школа, 1988. – С. 5-11, 25-27, 54-77, 181-184.

6. Семиченко В.А. Психологія педагогічної діяльності: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2004. – С. 329-334.

7. Сластенин В.А. Формирование личности учителя советской школы в процессе профессиональной подготовки. – М. : Просвещение, 1976. – С.20-23.

8. Спирин Л.Ф. Теория и технология решения педагогических задач. – М.: Российское пеагогическое агенство, 1997. – 173 с.

9. Якунин В.А. Психология педагогической деятельности // Педагогическая психология: Учеб.пособ. – СПб: Полиус, 1998.-С.537-541.

Лекція 4.