Загальна характеристика педагогічної діяльності

Тема: Психологія вчителя

1. Загальна характеристика педагогічної діяльності.

2. Здібності в структурі суб'єкта педагогічної діяльності.

3. Структура педагогічних здібностей.

4. Характеристика основних функцій та педагогічних умінь.

5. Стилі педагогічної діяльності.

6. Психологічний аналіз уроку в діяльності вчителя

Загальна характеристика педагогічної діяльності

Педагогічна діяльність це цілеспрямований виховуючий та навчаючий вплив вчителя на учнів з метою особистісного, інтелектуального та діяльнісного його розвитку, а також основа його саморозвитку та самовдосконалення.

Педагогічна діяльність має ті самі характеристика що й інші види людської діяльності: це цілеспрямованість, мотивованість та предметність. Н.В. Кузьміна однією з особливих специфічних характеристик цієї діяльності називає продуктивність. В залежності від продуктивності педагогічної діяльності виділяють п'ять рівнів:

1 -репродуктивний (мінімальний) - педагог вміє передати іншим те, що знає сам;

2 - адаптивний (низький, малопродуктивний) - педагог вміє пристосувати своє повідомлення відповідно особливостям аудиторії;

3 - локально-модепюючий (середній, середньопродуктивний) - педагог володіє стратегіями навчання учнів знанням, умінням, навичкам з окремих розділів курсу (тобто вміє формулювати педагогічну мету, розуміти бажаний результат та добирати систему і послідовність включення учнів в учбово-пізнавальну діяльність);

4 - системно-моделюючий знання учнів (високий, продуктивний) - педагог володіє стратегіями формування необхідної системи знань, умінь та навичок з даного предмету в цілому;

5 - системно-моделюючий діяльність та поведінку учнів (найвищий, високопродуктивний) - педагог володіє стратегіями перетворення свого предмету в засіб формування особистості учня, його потреб у самовихованні, самоосвіті, саморозвитку.

Психологічний зміст педагогічної діяльності включає мотиви, мету, предмет, засоби, продукт та результат.

Предметом педагогічної діяльності є організація навчальної діяльності учнів, яка спрямована на засвоєння предметного соціокультурного досвіду.

Засобами педагогічної діяльності є наукові (теоретичні та емпіричні) знання, за допомогою яких формується тезаурус учнів. Носіями знань можуть бути тексти підручників, а також відповідні уявлення, які виникають у учнів під час цілеспрямованого спостереження (на лабораторних, практичних) заняттях. Допоміжними є технічні, комп'ютерні, графічні та ін. засоби.

Засобами передачі є пояснення, показ (ілюстрація), спільна робота з учнями під час вирішення учбових задач, безпосередня практика (лабораторна, польова) тренінги.

Продуктом педагогічної діяльності є індивідуально сформований досвід учня. Він перевіряється та оцінюється на екзаменах, заліках, під час вирішення учбових задач, контрольних робіт, здійснення тестування.

Результатом педагогічної діяльності повинен бути особистісний індивідуальний розвиток учня, його вдосконалення.

Одним з важливих компонентів педагогічної діяльності є її мотивація. В педагогічній діяльності виділяють ті ж мотиваційні орієнтації, що і в учбовій. У першу чергу зовнішні мотиви (наприклад мотив досягнення, престижу роботи у відповідних навчальних закладах) та внутрішні мотиви (орієнтація на процес і результат своєї діяльності, особистісно-про-фесійного росту, самоактуалізації). Специфічним мотивом виступає орієнтація на домінування, мотив влади. Так Г.А. Мюррей виділив основні ознаки потреби у домінуванні та відповідні їм дії. Ознаками, чи ефектами потреби домінування є бажання:

- контролювати своє соціальне оточення;

- впливати на поведінку інших людей та спрямовувати її за допомогою порад, переконання чи наказу;

- спонукати інших діяти відповідно до своїх потреб та почуттів;

- схиляти до співробітництва;

- переконувати інших у своєї правоті.

Н.А. Амінов відзначає відповідність цим бажанням певних дій, які за Г.А. Мюрреєм сгруповані в такі групи:

- схиляти, вести, переконувати, умовляти, регулювати, організовувати, керувати, наглядати;

- підкоряти, правити, диктувати умови, судити, встановлювати закони, вводити норми, складати правила поведінки, приймати рішення;

- забороняти, обмежувати, протидіяти, відмовляти, карати, позбавляти волі;

- очаровувати, покоряти, примушувати прислуховуватися до себе,
встановлювати моду.

Мотиваційно-споживацька сфера може бути інтерпретована в термінах центрації за А.Б. Орловим. На його думку особистісна центрація вчителя є "інтегральною та системно-утворюючою" характеристикою діяльності педагога. Характер центрації визначає стиль, відношення, соціальну перцепцію вчителя.

Виділяється 7 основних центрацій, які можуть домінувати у педагогічній діяльності в цілому, чи в окремих, конкретних ситуаціях:

- егоїстична (на інтересах свого "Я");

- бюрократична (на інтересах адміністрації, керівництва);

- конфліктна (на інтересах колег);

- авторитетна (на інтересах, запитах батьків учнів);

- пізнавальна (на вимогах навчання та виховання);

- альтруїстична (на інтересах, потребах учнів);

- гуманістична (центрація вчителя на інтересах (проявах) своєї сутності та сутності інших людей (адміністрації, колег, батьків, учнів)

Найбільш прогресивною є гуманістична центрація, яка висвітлює підхід гуманістичної психології до особистості в порівнянні з першими, які відтворюють реальність традиційного навчання.