Система виховання за Б. Споком

Методика Г.Домана.

В кінці сорокових років американський військовий лікар Глен Доман, працюючи в філадельфійському інституті, пізніше названим "Інститутом прискореного розвитку дитини" ("Better Baby Institute" (BBI)), почав займатися лікуванням дітей з травмами мозку. Висновки, до яких він разом зі співробітниками прийшов, схематично можна описати таким чином: стимулюючи один з органів почуттів, можна домогтися різкого посилення активності мозку в цілому. В першу чергу, хворих дітей (крім сліпих) вчили читати, показуючи їм картки зі словами, написаними дуже великим червоним шрифтом, і ці слова голосно вимовляли вголос. Весь урок займав 5-10 секунд, але таких уроків на день було кілька десятків. Зі сліпими дітьми справа йшла складніше - перший крок їх програми полягав у тому, щоб дати їм можливість бачити хоча б обриси.

В результаті, коли такі діти починали читати, паралельно з цим, поступово, потроху, вони починали і рухатися. До навчання за методикою Домана ці діти відставали за всіма показниками фізичного розвитку дітей, а через деякий час після початку навчання - за вагою, росту, окружностях голови та грудної клітки на 20% перевершували звичайних дітей!

Доман розробив цілу систему фізичного розвитку дитини. Він рекомендує вчити його робити все, що тільки можливо і крутити і крутити його різними способами. Розвиваючи дитину таким чином, ще під час першого року життя можна зробити дуже серйозний заділ на все його майбутнє життя. І це підтверджують спортсмени, що зайняли в багатьох видах спорту лідируюче положення завдяки тому, що вони взяли в руки ракетку, вийшли на лід або почали плавати не пізніше двох років. Крім того, Глен Доман вважає, і це підтверджено ним на хворих дітях, що фізичний розвиток стимулює і розумовий. Коли дитині виповниться рік, треба паралельно з фізичним розвитком починати розвивати і такі здібності, як лінгвістичні, математичні та інші.

На думку Домана, лінгвістичні здібності - вроджена функція людського мозку. Він вважає, що всі немовлята володіють неймовірними здібностями до мов. Глен Доман виділяє факти, з яких складаються мови. Вони називаються словами, числами або нотами, в залежності від того, про якій мові йде мова. Він вважає, що в тому, що стосується заучування голих фактів, діти можуть вивчити все, що ми їм дамо. Більш того, чим вони молодші, тим легше вони заучують. Виходячи з цього, ідея "готовності до читання" (а також всі інші "готовності") є цілковитим дурницею. Твердження про те, що дитина готова до читання в п'ять або шість років, не тільки абсурдно, але й небезпечно. Готовність твориться в дітях, а якщо не твориться - випадково або з якоюсь метою - вона не з'явиться взагалі.

Доман вважає, що якщо вчити дитину фактичному матеріалу в математиці, а факти, на яких грунтується математика, - це числа, такі як один, два, три, чотири, п'ять, шість, - то він відкриє такі математичні правила, як додавання, віднімання , множення, ділення і т.д. З цього він робить висновок, що математичні здібності - також невід'ємні функції людського мозку.

Навчання математиці полягає в тому, що дитині показують картки з великими червоними крапками (по п'ять штук) і голосно називають їх кількість. Доман показує кількість крапками, а не цифрою, для того, щоб дитина могла відчути реальну кількість, а не абстрактний значок цифри.

Коли дитина пройде перші двадцять цифр, йому, крім цифр, починають показувати приклади. Більшість дітей, які уважно дивляться те, що їм показують, приблизно через пару місяців можуть візуально відрізнити 56 точок від 57 і вирішити нескладний приклад.

Крім навчання читанню і математиці Глен Доман рекомендує ще давати й енциклопедичні знання. Для цього батьки роблять добірку карток із зображенням рослин, тварин, великих людей і багато чого іншого. Було б, напевно, непогано, якщо б дитині не просто давали енциклопедичні знання, але ще й розповідали, де і як вони застосовуються, як вони взаємопов'язані між собою, підкріплювали б прикладами з життя (тоді інформація стає менш безликої, а, значить, і більш цікавою для дитини).

Доман рекомендує показувати кожну картку, незалежно від того, що на ній зображено, по 1 - 2 секунди. Таким чином, весь урок займає 5 - 10 секунд. Мені ж здається, що краще показувати настільки швидко, наскільки дитина встигає охопити поглядом всі складові образу, тобто слова і точки - швидко, а картини - повільно.

Для навчання читання Доман бере старовинну англо-німецьку систему: пред'явлення і озвучування цілого слова. Він рекомендує показувати картки з написаними на них червоними словами на білому тлі. Доман радить почати навчання якомога раніше, краще - до року. Але в цьому віці дитина ще мало знає назв предметів, і в цьому випадку він дізнається їх з карток, причому дізнається тільки назва, без образу предмета. Якщо ж у нього вже сформувалася взаємозв'язок між образом і предметом, то він, скоріше всього, все одно не уявить собі за словом предмет (тому що занадто швидко показують і часто змінюють слова, він не встигає до них звикнути). Виходить, що ми, з самого раннього віку, вчимо дитину мислити абстрактно. А може, краще образно? До речі, діти з образним мисленням цю методику погано сприймають. Мені здається, що було б краще, якби показували одночасно на одному аркуші зверху - картинку, знизу - підпис.

У міру дорослішання дитини Доман пропонує збільшувати тривалість і кількість занять. За досягнення дитиною віку 1,5 - 2 років з ним починають, наприклад, вивчати японську мову, знайомити його з сучасним мистецтвом або навчати грі на скрипці.

Як і у всякої методики, і у методики Домана є свої негативні сторони. Головна з них полягає в тому, що при використанні даної методики дитина з активного учасника процесу навчання перетворюється на його об'єкт. Під час навчання дитина пасивний, працює тільки його зорова система, охоплюючи ту інформацію, яка розташована на картках. Малюка навантажують фактами (роблять з нього "ходячу енциклопедію"), але не вчать думати (використовувати отримані знання). Страждає емоційний та когнітивний розвиток, т. к. не можна розвивати тільки одну (в даному випадку зорову) компоненту. "Факт" треба помацати, доторкнутися і лизнути, тобто досліджувати його всіма органами почуттів, і потім, використовуючи його взаємозв'язку з іншими "фактами", визначити йому місце в світі.

З іншого боку, ця методика хороша тим, що дитина засвоює великий обсяг інформації приємним для нього способом. А для розвитку творчих і дослідницьких здібностей можна застосувати і інші методики. І, до того ж, великий плюс у тому, що Глен Доман виховує батьків, пояснює їм, що з дітьми треба багато займатися. Якість методики підтверджується ще і її результатами: у світі існує вже кілька десятків нобелівських лауреатів, які в дитинстві навчалися за Доманов.

Система виховання за Б. Споком.

Основні ідеї:

«Повірте в себе. Ви знаєте більше, ніж Вам здається ». Ви повинні в першу чергу керуватися здоровим глуздом і приймати розумні рішення. Діти точно так само хочуть спати, їсти і трошки розважитися. Потрібно тільки з повагою ставитися до їхніх бажань.

«Батьки - теж люди«. Ви не повинні приносити своє життя в жертву дитині. Батьки - точно такі ж люди, як і решта, вони ходять на роботу, втомлюються і дратуються. Звичайно, не всі вони можуть бути поруч 24 години на добу. Не варто також ставати слугою своїй дитині, адже в подальшому житті суспільство не буде робити так само.

Межі дозволеного. Дисципліна обов'язково повинна бути у вихованні дитини. Повинні існувати заборони і авторитети, від яких він буде відштовхуватися, і режим дня, якого він бужет слідувати.

Як реалізувати?

До трьох місяців малюк ще занадто слабкий. У цей час йому особливо необхідно відчувати тепло материнського тіла і турботу. Доктор Спок вважає, що в цей час дитину неможливо розпестити. У вас є карт-бланш на ніжність і фізичний контакт. Однак якщо дитина звикне до того, що його часто беруть на руки і весь час розважають, він відвикне бути один і розважатися самостійно.

Коли малюк стає старше, робота його нервової системи стабілізується. Він вже не так неспокійний. Варто зменшити час на руках у матері. Коли настане пора спати, покладіть його в ліжечко і йдіть займатися своїми справами, незважаючи на невдоволення. Дитина чекає від батьків впевненого керівництва і має потребу в ньому набагато більше, ніж у черговому виявленні любові.

Від року до трьох років

Однорічний малюк самозабутньо досліджує світ. У цей час маленький чоловічок вже усвідомлює себе як щось окреме від навколишнього світу. У цей час формуються зачатки самостійності і товариськості. Не заважайте дитині відкривати новий світ, але знайомте його з миром поступово. Малюк може злякатися.

У два роки дітям дуже подобається компанія однолітками і спостереження за ними. Постарайтеся дати дитині таку можливість хоча б пару разів на тиждень. У той же час малюки дуже прив'язані до батьків. Спробуйте не допускати глобальних змін на зразок переїзду або вашої відсутності в житті дитини в цей період.

До трьох років приходить важке для батьків час. У дитини часто розвивається дивовижне упертість, що викликає образи і сварки в родині. Проявіть чуйність і не квапте малюка.

Найкраще винахід доктора Спока - це досить жорсткий графік у поєднанні з увагою і повагою до потреб дитини. Для перших місяців життя це - один з найкращих варіантів, який тільки можна собі уявити. Як показує практика, це - компроміс між батьківською любов'ю і іншими обов'язками по життю.

33. Педагогічна система М. Монтессорі.

Марія Монтессорі була видатною людиною: доктором філософії, антропології, педагогіки, першою жінкою-лікарем в Італії. Марія Монтессорі називала свою педагогічну систему підготовкою до реального життя і в основу її ставила особисте досягнення дитини - незалежність.

Період від 1,5 до 3 років, надзвичайно цікавий і загадковий вік у міжнародній системі: має власну назву - тоддлер. Саме в цей період закладаються основи особистості дитини, що робить вік тоддлерів важливим значущим. Батькам, які хочуть найбільш повно скористатися можливостями цього вікового періоду, треба отримати деякі спеціальні знання, що пропонує педагогічна система Марії Монтессорі.

Одним із найкорисніших і нескладних для розуміння філософських принципів Монтессорі, який можна з успіхом застосовувати вдома, є принцип сензитивних періодів. Уся їх суть полягає в тому, що дорослому в цей час не потрібно малюка спеціально навчати, - дитина "всмоктує" враження природним шляхом, керуючись власною величезною цікавістю і із немовляти дитина перетворюється на активну підвищеною чутливістю до певних речей, залишаючи поза увагою все інше.

У тоддлерів існує декілька сензитивних періодів, про які ми розповімо. Знаючи їх і середній рівень можливостей дитини, ви зможете створити відповідне оточуюче середовище вдома і правильно надати допомогу дитині на шляху її саморозвитку.

ХОДІННЯ. РУХ.

Монтессорі вважала вироблення вміння ходити другим народженням дитини, тому із від безпорадного немовляти дитина перетворюється на активну в своїх рухах особистість і виходить на новий рівень незалежності від дорослого.

Основні досягнення дитини

Дитина бігає, наступаючи на всю ступню; спускається сходами, стаючи обома ногами на кожну сходинку; катається на триколісному велосипеді, але не вміє тиснути на педалі; може підійматися на невеличку висоту і злазити вниз; активно збирає маленькі предмети; тримає олівець у правій або лівій руці, але, здебільшого, неправильно; малює криві кола, проводить лінії вперед і назад; може будувати вежу з 6-7 маленьких кубиків.

Як ви можете допомогти

Малюку необхідно весь час рухатися, тому зведіть до мінімуму поїздки, що вимагають обмеження рухливості (краще знайти час прогулянок пішки, ніж користуватися машиною або коляскою).

Меблі в кімнаті тоддлера повинні бути безпечними і надійними. Тоддлери схильні кидати, бити, звалювати тощо. У кімнаті має бути небагато речей і достатньо місця для вільної гри. Приготуйте будівельний матеріал, іграшки-головоломки, предмети повсякденного вжитку типу як ґудзиків або пари шкарпеток для сортування і добирання до пари, схожих за розміром: від маленьких до великих.

Скоротіть обсяг пасивної діяльності типу споглядання. Ходіть до парку де є більше можливостей лазити, стрибати, бігати. Розвивайте рухливість, дрібну моторику руки за допомогою різноманітних вправ, наприклад, пересипання крупи в банки, закручування кришок, гвинтиків тощо.

Надайте маляті можливість малювати олівцями, крейдою для паперу і фарбами, можливо рукою, пальцями на великих аркушах паперу. Не показуйте дитині, як малювати і не вимагайте малюнків, схожих на що-небудь, оскільки дитина робить свої перші спроби в дослідженні якостей різноманітних матеріалів для художньої творчості.

МОВЛЕННЯ

Основні досягнення дитини

Малюк часто говорить: "Я, я сам, я зроблю це тощо", вживає 50 і більше слів, складає речення з двох або більше слів, кожне нове слово в загальному словниковому запасі вказує на поступ маляти у прагненні бути більш самостійною і незалежною, дитина говорить сама із собою і повторює те, що чує; запитує про назви предметів чи імена людей: їй подобаються вірші та пісні; виконує прості вказівки.

Як ви може допомогти

Називайте предмети, описуйте, що він (вона) чи інші роблять, задавайте запитання і чекайте на відповіді.

Слідкуйте за чистотою власної мови, вживайте правильні назви, говоріть із дитиною чітко, достатньо повільно, щоб вона могла зрозуміти кожне ваше слово, але в жодному разі не "сюсюкайте". Розмовляйте так щоб заохочувати малюка говорити, а не просто користуйтеся мовою, аби давати вказівки.

Привчайте дитину до слухання, використовуйте вірші, пісні, книжки. Показуйте на предмети і описуйте їх простими реченнями.

Переконайтеся, що немає надмірного фонового шуму - телебачення і радіо не спонукають дитя говорити.

ПОРЯДОК

Основні досягнення дитини

Маля знає, де знаходиться той чи інший предмет вдома; цікавиться заведеним порядком і тим, як що робиться; може копіювати чіткі повторювані рухи.

Як ви може допомогти

Відчуття порядку забезпечує маляті захищеність у ранньому віці. Мета дорослих - поступово через зовнішній порядок привести дитину до порядку внутрішнього. Переконайтеся, що систематичні дії виконуються щоразу однаково. Забезпечте малюка низькими доступними полицями для іграшок, книжок тощо. Обмежте кількість іграшок, щоб дитина могла тримати їх у порядку. Навчайте простим діям, пов'язаним із повсякденним життям (наприклад, як гладити кішку, роблячи повільні, чіткі рухи).

Дозволяйте синові чи доньці брати участь у домашніх справах. Забезпечте маля необхідними речами на рівні його зросту: гачечки для речей у кімнаті та шафі, дзеркало, маленький фартушок для роботи з водою, підставку, щоб дитина могла дістати до умивальника в ванній кімнаті та на кухні, низьке кріселко, стільчик і стіл відповідного розміру.

Намагайтеся не змінювати нічого в оточуючому середовищі, якщо це не є конче необхідним, а якщо зміни і мають статися - заздалегідь попередьте про це дитину.

Зрозумійте, що перетрубації або невиконання засад заведеного порядку в маляти можуть викликати стрес.

РОЗВИТОК ПОЧУТТІВ

Основні досягнення дитини

Тоддлери вчаться всім тілом, дотиком, ротом, "всмоктують" враження всіма органами чуття.

Як ви може допомогти

Приготуйте різноманітний сенсорний матеріал: колекції тканин і природного матеріалу - камінців, паличок, листя, мушлів тощо.

Проводьте багато часу на відкритому повітрі незалежно від погоди.

Дозволяйте гратися з водою, піском, тістом.

Влаштовуйте ігри, під час яких дитина може заплющувати очі й відчувати предмети на дотик, придумайте інші забавки на слухання та називання.

Зведіть до мінімуму користування іграшками, що не мають нічого спільного з реальністю (фантастичні образи телебачення або копії предметів).

ПІДГОТОВКА ДО ЖИТТЯ В КОЛЕКТИВІ

Основні досягнення дитини

Дитина ні на крок не відходить від матері, копіює її хатню роботу, постійно вимагає уваги, може чіплятися за батьків; чинить опір, коли заважають виконанню її бажань, вибухає гнівом, якщо "зривають" її плани, не ділиться з іншими своїми речами; грається поруч з іншими дітьми, але не разом із ними (паралельна гра); не розуміє, що потрібно відкласти виконання бажання на пізніший час.

Як ви може допомогти

Наскільки можливо, підключайте дитину до роботи по господарству. Заохочуйте до незалежності, одночасно забезпечуючи надійну підтримку. Намагайтеся зрозуміти причини роздратування і уникати їх.

Запрошуйте інших дітей у гості, але не чекайте, що ваше чадо буде ділитися. Йому треба час, щоб зрозуміти, що улюблені іграшки і речі потім обов'язково повернуть. Будьте терплячими і не висувайте надмірних вимог до дитини щодо самоконтролю.

Чітко поясніть малюку основні правила поведінки, але зведіть їх до мінімуму, інакше він не зможе їх запам'ятати. Не вибухайте гнівом самі.

Тоддлери дуже відрізняються від інших дітей, в цьому віці можлива поведінка, яка дратує дорослих.

Дітям не потрібні винагороди або погрози, щоб зацікавитись тими заняттями, які відповідають їх віку і рівню розвитку. Дорослі, які не розуміють потреб дитини, особливо щодо простору, свободи і, головне, - діяльності з реальними речами, мають безліч дисциплінарних проблем. Але те, що здається такою проблемою, часто є просто наслідком незадоволення власних потреб маляти, роздратування небажаною їжею, занадто тривалим походом до магазинів чи занадто складною іграшкою тощо. Якщо малюк неспокійний і агресивний, допоможе не покарання, а цікава діяльність. Так, Марія Монтессорі вважала, що краще відволікти дитину від небажаної поведінки, переключити її увагу, запропонувавши щось, чим маля може зайнятися. Немає потреби стримувати дітей силою, якщо загальні правила допустимої поведінки чіткі, зрозумілі й знаходяться в межах дитячих можливостей.

Малюк мас вроджену мотивацію досліджувати навколишнє середовище. Він відчуває себе невпевнено, якщо оточуючий світ не відповідає і не забезпечує задоволення його потреб. Важливо, щоб усе, що є навколо маляти, збільшувало ймовірність успіху, отже батьки мають створити ситуацію успіху. Тільки це забезпечить бажання дитини повторити свої дії.

В основі всіх принципів домашньої атмосфери повинні лежати повага і почуття гідності. Дитині необхідно надати можливість діяти за власним вибором (обмежуючи його до двох варіантів), щоб вона вчилася володіти собою і керувати власною поведінкою.

34. Функції соціального гувернера.

Діагностична функція спрямована на вивчення, аналіз й оцінювання індивідуальних особливостей, стану фізичного і психічного здоров’я, рівня вихованості, успішності дитини, проблем (якщо такі існують) соціально-психологічного, дидактичного та виховного характеру на основі сучасних методів педагогіки, психології, соціології. Крім того, соціальний гувернер має звернуту увагу на вивчення традицій, ціннісних орієнтацій, виховного потенціалу, інтересів, потреб, проблем сім’ї; рівня психолого-педагогічної культури батьків; особливостей спілкування дитини з дорослими членами сім’ї, сіблінгами; місця і ролі дитини у сім’ї.

Прогностична функція полягає у визначенні й розробці програми соціально-педагогічної роботи з дитиною на основі врахування її індивідуальних та вікових особливостей, рівня розвитку, побажань батьків; виборі методів, засобів і прийомів, які дозволяють у заданих умовах та встановлений час досягнути поставленої мети; передбаченні результатів діяльності в цілому та різних її аспектів зокрема, що забезпечать максимальну результативність за розумних витрат зусиль і часу.

Соціалізуюча функція передбачає формування у дитини основних соціальних норм і цінностей, розвиток навичок соціальної самоорганізації життя, здатності орієнтуватися в навколишньому світі, інтеграцію до соціального середовища.

Виховна функція спрямована на формування у дитини загальнолюдських і національних цінностей, моральних понять, поглядів і переконань, вироблення навичок і звичок моральної поведінки; розвиток естетичних потреб, смаків і почуттів, художніх здібностей і творчої діяльності, культури взаємодії з природою; забезпечення повноцінного фізичного та інтелектуального розвитку.

Освітня функція передбачає розвиток у дитини потреби в отриманні знань, неперервній освіті; формування позитивної мотивації навчання; розвиток мовлення, мислення, емоційно-вольової сфери. Крім того, соціальний гувернер має звернути увагу і на просвіту батьків, підвищення рівня їх педагогічних знань та умінь, формування бажання займатися самоосвітою.

Комунікативна функція полягає у встановленні доцільної, конструктивної взаємодії з дитиною, батьками та іншими членами сім’ї. Завдання соціального гувернера у реалізації цієї функції полягає у дотриманні основних правил та норм спілкування, доборі оптимальних прийомів і засобів комунікативного впливу, попередженні та подоланні конфліктних ситуацій.

Попереджувально-профілактична функція полягає у запобіганні та обмеженні причин соціальної дезадаптації дитини; попередженні та подоланні негативних явищ, конфліктних ситуацій, які здатні антипедагогічно вплинути на неї; проведенні роз’яснювальної роботи щодо впливу шкідливих звичок на здоров’я та життєдіяльність особистості; формуванні і пропагуванні здорового способу життя; організації соціально-позитивної діяльності через відвідування позашкільних навчально-виховних закладів.

Організаторська функція передбачає залучення вихованця до різних видів діяльності, організацію співробітництва з батьками у досягненні поставленої мети; забезпечення змістового дозвілля дитини; налагодження співпраці та партнерства з різними спеціалістами та соціально-виховними інституціями.

Консультативна функція спрямована на допомогу батькам у вивченні і розумінні питань сімейного виховання; наданні порад і рекомендацій щодо розвитку і виховання їхньої дитини, корекції її поведінки, відхилень у розвитку; знаходження ефективних шляхів взаємодії дорослих і дитини, створення атмосфери взаєморозуміння, співробітництва.

Охоронно-захисна функція полягає в обстоюванні і захисті прав та інтересів дитини на життя, освіту, дозвілля, свободу слова, отримання інформації, висловлення власної думки на основі відповідної нормативно-правової бази; створенні умов для повноцінного розвитку вихованця, віри в себе, в можливість досягнення позитивних результатів; збереженні і зміцненні фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини.

Корекційно-реабілітаційна функція має на меті здійснення корекції виховних впливів на дитину з боку сім’ї, соціального середовища, зміну і вдосконалення її особистісних якостей, особливостей життєдіяльності; допомогу дитині з обмеженими функціональними можливостями у досягненні оптимального фізичного, інтелектуального, психічного, соціального рівня розвитку, озброєння її навичками самообслуговування, сприяння соціальній адаптації, залучення до участі у суспільному житті.

Соціально-терапевтична функція спрямована на вчасне подолання кризових ситуацій та проблем дитини і сім’ї, пропонування шляхів і засобів для самостійного вирішення і подолання труднощів, стимулювання впевненості у собі.

Посередницька функція полягає у налагодженні взаємодії з різними соціальними інституціями (медичними, освітніми, культурними закладами, центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, неурядовими організаціями) та фахівцями (лікарями, дефектологами, реабілітологами, психологами, вихователями дошкільних закладів, учителями, викладачами-репетиторами, викладачами музичних, хореографічних, художніх шкіл та студій, керівниками гуртків, секцій, спеціалістами служб та центрів у справах сім’ї, представниками громадських організацій тощо), які сприятимуть соціальному становленню і розвитку дитини.

35. Психолого-педагогічні особливості навчально-виховної діяльності гувернера.

Вихідними характеристиками гувернерской системи, які відрізняють її від систем колективного навчання і виховання, є 14 психолого-педагогічних особливостей навчально-виховної діяльності гувернера:

1. Ретельне вивчення якостей, схильностей, уподобань дитини та як найбільш повно враховувати їх при розробці індивідуальної навчально-виховної системи для кожної конкретної дитини.

2. Рівномірний розподіл уваги вихованців між трьома напрямками виховання: фізичне виховання, виховання моральне і розумове виховання. Побудова навчально-виховного процесу таким чином, щоб зберегти і поліпшити здоров'я дитини, запобігти перевтома дитини від занять, прищепити йому навички здорового способу життя.

3. Підготовка дитини до активної практичної діяльності в дорослому віці, яка здійснювалася у відповідності з природними задатками дитини і приналежності його до певного суспільного становища.

4. Орієнтація процесу домашнього навчання на розвиток мислення учня і на засвоєння дитиною тільки життєво важливого матеріалу, який він зміг би застосувати на практиці.

5. Побудова індивідуалізованої навчально-виховної системи з урахуванням відмінностей у вихованні дівчаток та хлопчиків.

6. Цілеспрямоване формування у дітей таких позитивних якостей, як: працьовитість, серйозне та добросовісне ставлення до будь виконуваному справі, загальне розсудливість, передбачливість.

7. Культурне відповідність виховання.

8. Зміна стилю виховання, пов'язані з віковими особливостями зростаючого дитини і переходом до іншої вікової групи.

9. Застосування спеціальних дієвих систем для перевиховання дітей у звичайних домашніх умовах.

10. Попередження виникнення у дітей нервових і психічних захворювань.

11. Використання ефективних методик для поступової переорієнтації дитини від виховання на самовиховання, від навчання на самоосвіту.

12. Формування у дитини оптимальної самооцінки.

13. Виховання гарних манер у дитини, навчання майстерності ділового і неформального спілкування, вміння висловлювати думку. Навчання дитини розбиратися в людях, впливати на них, уникати конфліктів, діяти в неординарних ситуаціях.

14. Застосування в навчальній практиці декількох методик з метою підбору оптимальної для кожної окремої дитини.

Зазначені характеристики гувернерской системи були виділені в процесі дослідження кращих методик індивідуального домашнього навчання і виховання та педагогічної спадщини видатних гувернерів різних епох. Завдяки цим психолого-педагогічними ознаками, гувернерская система відрізнялася особливою ефективністю.

36. Педагогічна творчість соціального гувернера.------

37. -------

38. Зміст та форми соціально-педагогічної роботи з сім’єю.

Зміст та форми соціально-педагогічної роботи з сім’єю обумов-люються групою таких чинників: типом сім'ї; проблемами, які існують в сім'ї; видом соціального інституту, що працює з сім’єю, та напрямом фахової підготовки спеціаліста, який надає послуги сім'ї.

Основний зміст соціально-педагогічної роботи з сім’єю скла-дають забезпечення сім'ї різних видів соціального обслуговування (соціальної допомоги та соціальних послуг), реабілітаційна та профі-лактична робота, соціальне інспектування, соціальний супровід окремих категорій сімей. Вони реалізуються у практичній діяльності соціального педагога шляхом використання різноманітних методів, прийомів та форм соціально-педагогічної роботи, вибір яких обу-мовлений переліком вищезазначенихчинників.

Соціальне обслуговування сім'ї реалізується через: забез-печення сім'ї різноманітних виплат, гарантованих державою у законо-давчому порядку; надання малозабезпеченим сім'ям різних видів матеріальної підтримки (одяг, медикаменти, харчування, санаторні путівки, оздоровлення членів сім'ї тощо); психологічна підтримка сім'ї у складних життєвих ситуаціях; надання різноманітних консультативних послуг сім'ї; створення мережі організацій для надання культурно-освітніх та фізично-оздоровчих послуг членам сім'ї, забезпечення її змістовного дозвілля (центри дозвілля, навчальні курси, клуби та гуртки за інтересами, школи молодої сім'ї тощо).

Соціально-реабілітаційна робота з сім’ю в першу чергу спрямована на відновлення виховного потенціалу сім'ї, захист прав членів родини у кризових ситуаціях, зміну соціального та сімейного статусу окремих членів сім'ї. Така робота здійснюється соціальним педагогом в школі, спеціалістами центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Об’єктами соціальної реабілітації в сім'ї є члени родини, які зазнають у ній різних форм психічного, фізичного та сексуального насильства; сім'ї, які за певних умов послабили або неправильно реалізують свою виховну функцію; сім'ї, в яких окремі члени потребують медичної або професійної реабілітації. Діяльність спеціалістів щодо реабілітації сім'ї спрямована на укріплення родинних зв'язків, подолання відчуженості дитини чи членів родини від сім'ї, корекцію взаємостосунків у сім'ї, допомогу окремим членам сім'ї у професійному та соціальному становленні.

Основними формами роботи щодо соціальної реабілітації сім'ї є індивідуальні та групові. Серед індивідуальних форм роботи важлива роль належить консультаціям та психотерапевтичним бесідам з батьками, подружжям та дітьми. Серед групових форм роботи слід відзначити тренінгові заняття, які можуть проводитися як з подружніми парами, так і окремо з чоловіком та жінкою. В останні роки практикуються спільні тренінги батьків та дітей. Груповими формами психолого-педагогічної реабілітації є семінари, відеолекторії, зустрічі з спеціалістами, групи самодопомоги тощо.

Соціально-профілактична робота з сім’єю спрямована на попередження неконструктивної взаємодії між членами сім'ї, різних форм насильства, помилок у сімейному вихованні, формування різних видів хімічної залежності у членів сім'ї, виявлення потенційно неблагополучних сімей.

В основному групові та масові форми роботи є провідними у таких напрямах: зміцнення інституту сім'ї шляхом формування у населення розуміння сім'ї як базової цінності в житті людини; підготовка молоді до сімейного життя, відповідального батьківства; пропагування здорового способу життя серед членів сім'ї; психолого-педагогічна просвіта подружжя з питань побудови конструктивних взаємостосунків та сімейного виховання; попередження типових причин розлучень. Серед основних форм профілактичної роботи можна виокремити лекторії, семінари, тренінги, клуби для молодих сімей, тематичні дні, тематичні передачі на радіо та телебаченні тощо.

Оцінка потреб сім'ї - це процес збору, узагальнення й аналізу інформації щодо стану та життєвих обставин сім'ї з метою визначення необхідних видів соціальних послуг, соціальної допомоги, методів втручання, спрямованих на зміну ситуації в сім'ї чи поведінки її членів на краще.

Оцінка потреб має певні етапи здійснення: експрес-оцінка (триває один день), початкова оцінка (до семи днів), комплексна оцінка (до тридцяти днів). Зокрема завданнями експрес-оцінки є: з’ясування основної інформації про сім’ю, її проблеми та потреби, причини звернення; уточнення (у разі потреби) інформації про дитину, її батьків та представників найближчого оточення в інших відомствах; заповнення відповідної форми, яка містить інформацію про склад сім'ї, стислий опис основної проблеми; прийняття рішення щодо подальшої роботи з сім’єю.

Початкова оцінка передбачає збір і аналіз первинної інформації, отриманої з різних джерел (люди, організації, установи, які працюють з дорослими та дітьми чи співпрацювали з ними в минулому, а також представники громади, родичі, сусіди тощо) щодо умов проживання, здоров’я, освіти, значних подій (позитивних - негативних) у житті сім'ї; Соціальний педагог/соціальний працівник з'ясовує: чи сім'я насправді потребує допомоги, соціального супроводу, чи необхідні негайні дії; основні проблеми розвитку дитини, здатність батьків реагувати на них та інші фактори, що негативно впливають на дитину; які послуги необхідно надати клієнтам; чи необхідно проводити комплексну оцінку потреб сім'ї. Значущими у визначенні потреб сім'ї є знайомство з історією сім'ї, їі функціонуванням, визначення стосунків з „розширеною родиною”, забезпеченість житлом, її бюджет, соціальні зв'язки сім'ї, її інтеграція в суспільство тощо. Існують різні методи діагностики сім'ї, сімейних стосунків, внутрішньої взаємодії. Серед найбільш застосо-вуваних є складання генограми, складання соціальної сітки сім'ї, використання тестових методик тощо.

У роботі з сім’ями, що опинилися в складних життєвих обста-винах, важливо навчитися виявляти ключову проблему, яка має певні ознаки, часові межі. Це вміння визначати причину й наслідки; відрізняти інформацію від емоцій (деякі факти - емоційні, але не інформаційні); аналізувати інформацію з різних джерел (сусіди, вчитель, колеги тощо); враховувати думки і вислови оточення; визначати й аналізувати сім’ю як систему, що функціонує з визначеними взаємостосунками. При визначенні ключової проблеми сім'ї необхідно враховувати ознаки, які є показниками наявності декількох проблем.

Обов’язкова умова початкової оцінки - її документування. Ре-зультатом початкової оцінки може бути: завершення роботи з клієнтом (якщо зміст його звернення не відповідає критеріям діяльності служби) або переадресація в іншу соціальну службу; термінове реагування на звернення та відкриття випадку (якщо є загроза життю дитини); ініціювання проведення комплексної оцінки (тобто прийняття рішення щодо відкриття випадку, здійснення соціального супроводу тощо).

Соціальне інспектування - система заходів, спрямованих на здійснення контролю за додержанням вимог законодавства щодо захисту прав та свобод дітей і молоді шляхом з'ясування причин, які призвели до виникнення складних життєвих обставин, та забезпечення права на отримання своєчасної допомоги, у т.ч. вжиття негайних заходів для подолання складних життєвих обставин.

39. Виховні можливості сім’ї як фактор формування шлюбно-сімейних уявлень у молоді.

Сім'я як соціальний інститут виховання володіє широкими та різноманітними можливостями впливу на дитину, майбутнього батька чи матір, формуючи в них певні шлюбно-сімейні уявлення. Виховна діяльність батьків передбачає вирішення різноманітних завдань, які умовно поділяють на стратегічні (спрямовані на віддалені цілі та розраховані на тривалі зусилля) та оперативні (спрямовані на вирішення наболілих питань сьогодення) [2]. Проте, коло впливу сім'ї на дитину не обмежується тільки виховною діяльністю батьків - на формування особистості дитини великий вплив має загалом спосіб життя сім'ї.

Крім того, наявність у сім'ї батька і матері, кількість дітей у її складі, чисельність і співвідношення поколінь впливають не тільки на життя конкретної сім'ї, але й на певні аспекти життя суспільства.

Розглянемо виховні можливості сім'ї з точки зору формування адекватних шлюбно-сімейних уявлень у молоді, тобто чим володіє сім'я як соціальний інститут, чого не має в інших соціальних інститутах виховання, і визначимо особливості виховання у сім'ї як соціальному інституті виховання:

Сімейне виховання тільки одна з форм виховання у суспільстві. Проте, сім'я, виступаючи одним із перших інститутів виховання, виконує функцію ранньої соціалізації.

Особливістю є неперервне поєднування цілеспрямованих педагогічних впливів батьків та інших дорослих на дітей із повсякденним впливом устрою життя сім'ї.

Сімейному вихованню притаманні неперервність і довготри- валість, а, отже, виховний вплив сім'ї зазнають на собі не лише діти, а й дорослі.

Людина зазнає на собі вплив сім'ї від дня народження до кінця свого життя. Неперервність сімейного виховання проявляється у тому, що у час вечірнього відпочинку сім'ї, у вихідні та святкові дні, під час канікул, у період відпустки батьків дитина засвоює багато нового, продовжує пізнавати життя, себе, дорослих. З роками забуваються деталі сімейного виховання, але на все життя лишається у пам'яті яскраві, емоційно забарвлені образи близьких дорослих і типова атмосфера взаємин, що панувала у сім'ї.

40. Вікові особливості дитини першого року життя.

Криза новонародження (0-2 місяця)

Це перша криза в житті дитини, симптоми кризи в дитини – втрата ваги в перші дні життя. У такому віці дитина – максимально соціальна істота, він не в змозі задовольнити свої потреби й повністю залежна й, у той же час, позбавлена засобів спілкування, вірніше, не вміє спілкуватися.

Її життя початку стає індивідуальним, окремим від організму матері. У міру пристосування до навколишніх, у дитини з’являється новотвір у вигляді комплексу пожвавлення, що включає в себе реакції: моторне порушення, що виникає коли дитина бачить наближаючихся до неї знайомих дорослих; використання плачу для залучення уваги до себе, тобто спроби спілкування; посмішки, захоплені “воркування” з матір’ю.

Комплекс пожвавлення служить своєрідною границею критичного періоду новорожденности. Строк його появи служить основним показником нормальності психічного розвитку дитини й з’являється раніше в тих дитинок, матері яких не тільки просто задовольняють потреби дитини, але й спілкуються з ним, розмовляють, відіграють.

У цьому віці провідним типом діяльності є безпосереднє емоційне спілкування з дорослими. Розвиток дітей першого року життю закладає основу його подальшого формування як особистості. Залежність від них носить ще всеосяжний характер, усі пізнавальні процеси реалізуються у відносинах з матір’ю.

До першого року життя дитина виголошує перші слова, тобто зароджується структура мовної дії. Освоюються довільні дії із предметами навколишнього світу.

До року мова дитину – пасивна. Вона навчилася розуміти інтонацію, деякі обороти, що часто повторюються, але сама говорити ще не вміє. Саме в цей період закладаються всі основи мовних навичок, діти самі намагаються встановити контакти з дорослими за допомогою плачу, воркування, белькоту, жестів, перших слів.

Після року формується активна мова. Запас слів маляти до 1 року досягає 30, майже всі вони мають характер дій, дієслів: дай, побери, пити, їсти, спати і т.д.

У цей час дорослим слід розмовляти з дітьми чітко й зрозуміло, щоб передати навички правильної мови. Процес засвоєння мови відбувається більш успішно, якщо батьки показують і називають предмети, розповідають казки.

З розвитком рухів зв’язана предметна діяльність дитини.

У послідовності розвитку рухів є загальна закономірність:

- очі рухаються, дитина вчиться зосереджувати на предметі;

- виразні рухи – комплекс пожвавлення;

- переміщення в просторі – дитина послідовно вчиться перевертатися, піднімати голову, сідати.

Кожний рух відкриває дитині нові границі простору.

- повзання – ця стадія деякими дітьми пропускається,

- хапання, до 6 місяців цей рух з випадкових хапань перетворюється в цілеспрямоване,

- маніпулювання предметом,

- вказівний жест, цілком осмислений спосіб виразити бажання.

Як тільки дитина починає ходити, стрімко розширюються границі доступного йому миру. Дитина вчиться в дорослих і поступово починає опановувати людськими діями: призначення предмета, способи дій з даним предметом, техніка виконання цих дій. Велике значення в засвоюванні цих дій мають іграшки.

У цьому віці закладається розумовий розвиток, формується почуття прихильності.