На уроках трудового навчання
Становлення трудової діяльності в учнів відбувається у процесі розв’язання ними учбово-практичних завдань, спрямованих на оволодіння знаннями, вміннями і навичками та одержання продукту праці. Самостійне виконання школярами практичного завдання на уроках трудового навчання можливе, за умови здійснєння ними аналізу об’єкта праці, планування його виготовлення, доцільна організація процесу власної діяльності та самоконтролю. Зазначені етапи (аналіз, планування, самоконтроль тощо) є необхідною умовою та структурними компонентами будь якої усвідомленої діяльності. На уроках трудового навчання є достатні можливості щодо формування в розумово відсталих учнів діяльності за її структурою ( 5 ). Формування у школярів діяльності за її складовими передбачає, що педагог керуватиме засвоєнням ними кожного етапу за умови послідовного їх здійснення учнями (2 ).
Слід зазначити, що наявність у дитини попередньо засвоєних знань (щодо матеріалів, їх властивостей, обробки, підготовки та застосування знарядь праці тощо), трудових навичок необхідних для виконання практичних завдань, розглядається в спеціальній психолого-педагогічній літературі, як важлива умова формування умінь самостійно виконувати практичні завдання (1 ) .
Розглянемо основні методичні прийоми формування в учнів етапів діяльності в процесі трудового навчання.
Одним із основних етапів трудової діяльності є аналіз предмета діяльності. Навчити школярів аналізувати предмет (виріб чи об’єкт) практичної діяльності – це сформувати вміння подумки розкласти цей предмет на частини (деталі), визначити його форму, величину, колір, матеріал, розташування деталей, способи їх з’єднання. Предмет діяльності аналізується за допомогою його обстеження, порівняння за еталонами у вигляді натуральних предметів, моделей, малюнків, схем тощо. Правильний та повний аналіз предмету практичного завдання визначає ефективність подальшого його виконання. Тобто це - орієнтовна основа діяльності. Від результатів аналізу залежить, наскільки адекватним та повним буде сформований в учнів образ майбутнього виробу чи об’єкта праці, наскільки в ньому відображатимуться найістотніші ознаки.
З літературних джерел (4,5 ) та практики роботи допоміжних шкіл відомо, що розумово відсталі школярі молодших класів навчаються аналізувати предмети діяльності на уроках трудового навчання, за умови спеціального педагогічного керівництва. При цьому необхідно враховувати, що учням легше визначити в предметі частини, які помітно виділяються на його фоні, а також розмір і колір; значно важче – форму, матеріал, деталі, а також спосіб виготовлення чи обробки об’єкта діяльності.
Дослідження особливостей виконання практичних завдань розумово відсталими учнями ( 3 ) свідчать, що формування вміння аналізувати предмет практичної діяльності доцільно починати з найпростіших об’єктів (предметів), з невеликою кількістю ознак. Поступово об’єкти аналізу мають ускладнюватися за рахунок збільшення ознак та складових частин. Аналіз має здійснюватись у такій послідовності: повідомлення назви предмета чи об’єкта виготовлення, його призначення, визначення матеріалу, розміру, кольору, форми, великих та дрібних деталей їх ознак (в тій же послідовності), розміщення деталей, технологія обробки чи з’єднання, використання знарядь праці (інструменти, пристосування тощо). Крім того, навчання аналізу предмета діяльності має розпочинатися з реальних (натуральних) предметів. Лише після цього аналіз здійснюється за малюнками та схематичними зображеннями, кресленням, ескізами. До аналізу зображень на площині переходять після аналізу об’ємного зображення. При цьому порівнюється виріб зі зразком, малюнком тощо.
Для визначення властивостей предмета практичної діяльності доцільно запропонувати учням різні види його обстеження, зокрема доцільно використати сенсорну сферу дітей: дотик, зір, слух. Сприйманню форми та розміру сприятиме дія накладання, кольору – прикладання, твердості – надавлювання. Пропонується і стискування, обмацування, порівняння за висотою, шириною, довжиною і т. д. Використання практичних і сенсорних дій значною мірою допомагає пізнати предмет діяльності, створити його образ, а словесна характеристика предмета сприяє створенню більш адекватного та стійкого образу з усіма його властивостями. Важливо також, щоб словесне позначення ознак предмета, його характеристика не випереджали наочно-чуттєве сприймання, а навпаки, дитина має спочатку роздивитися предмет, визначити його основні властивості, а потім назвати. Щоб навчити дітей порівнювати предмети, важливо визначити, які властивості, ознаки має кожний з них, що є для них спільним, однаковим, і лише після цього – якими властивостями вони відрізняються. До того ж важливо, щоб учень словесно відтворив результати проведеного порівняння предметів.
Навчання учнів аналізу предмета діяльності доцільно здійснювати у такій послідовності: спочатку робить аналіз вчитель, потім учні колективно аналізують завдання за поставленими вчителем запитаннями, що визначають послідовність вивчення предмета, його властивостей, після цього школярі роблять аналіз за даним учителем планом, пізніше – самостійно.
Отже, на основі аналізу предмета діяльності створюється його образ, а також визначається технологія виготовлення. Після цього планується його практичне виконання, Тобто визначається послідовність дій, у якій кожна наступна дія підготовлена попередньою. Планування трудової діяльності передбачає визначення послідовності виконання практичного завдання, матеріалів та відповідних засобів праці. Практика навчання розумово відсталих учнів свідчить, що планування способу (технології) виконання практичного завдання відбувається у них із значними труднощами, хоча елементи самостійного планування майбутньої діяльності можуть бути сформовані в окремих учнів навіть в молодших класах, і навчати цьому доцільно розпочинати з першого класу на уроках праці.
Під час навчання учнів планувати практичну діяльність необхідно використовувати різну наочну опору: зразки виробів, предметно-технологічні, предметно-інструкційні та інструкційні карти, картки із зображеннями етапів роботи та назвами трудових операцій. Предметно-інструкційні карти можуть бути різної міри деталізації. Це таблиці, на яких представлені зразки виробу, різного ступеня готовності, що ілюструє послідовність виконання трудових операцій, для його виготовлення. До кожного зразка дається назва операції, матеріали. Наочними опорами для складання плану може бути малюнкове та графічне зображення послідовності роботи з відповідними письмовими інструкціями, ескіз виробу.
Передумовою формування у учнів умінь планувати трудові дії є навчання дітей розповідати послідовність уже виконаного ними завдання. Далі здійснюється навчання планувати виготовлення виробу, що передбачає виконання кількох, опанованих учнем операцій. Після цього учнів навчають планувати послідовність виконання нового завдання, але за відомою вже технологією (операціями та їх послідовністю). Якщо виріб новий і складніший, доцільно планувати не всю роботу, а лише її частину. На цьому етапі перед визначенням наступної операції необхідно повторити виконання попередньої.
Отже, учні навчаються планувати практичну діяльність у такій послідовності: 1) за поопераційним показом учителя послідовності виконання завдання (переважає на початковому етапі); 2) планування практичної діяльності здійснюється якщо об’єкт праці їм знайомий, - аналогічний до попереднього; за умови виготовлення нового виробу чи якогось об’єкта праці , учитель сам планує роботу і показує весь технологічний процес ; 3) самостійно планувати послідовність виготовлення не лише знайомого об’єкта праці, а й нового навчаються переважно у старших класах. При цьому учитель спочатку показує учням, як планувати виконання практичного завдання. Потім ставить школярам запитання, за якими вони визначають пункти плану. Далі кожен з учнів вербально відтворює повністю всю послідовність виконання завдання. Так, поступово школярі вчаться самостійно планувати практичну діяльності.
Навчання дітей планувати виконання практичного завдання буде успішніше, коли вони працюють з картками, на яких показано деталі чи назви деталей виробу та найбільш загальні етапи роботи, що є орієнтиром, опорою для учнів при складанні плану. Доцільно також використовувати систему вправ та дидактичних ігор, наприклад: розкласти в логічній послідовності зразки, малюнки, що містять технологічні операції; розкласти картки з назвами операцій до їх рисунків та зразків, дібрати словесні визначення; дібрати до назв операцій (визначень операцій) предметні зразки, рисунки та ін.
На забезпечення усвідомленого виконання учнями практичних завдань спрямовано розвиток умінь щодо організації їх власної діяльності, що передбачає добір засобів праці, необхідного матеріалу, інструментів та розташування його на робочому місці. У спеціальній школі самостійна організація учнями власної діяльності на уроках праці може здійснюватися лише після набуття ними певного досвіду. Оскільки це потребує засвоєння школярами відповідних знань, умінь та наявність необхідних звичок, тобто певного досвіду, яким опановують розумово відсталі діти протягом тривалого періоду навчання.
Відомо, що розумово відсталі школярі виявляють готовність виконувати практичне завдання без визначення послідовності дій, без організації власної діяльності та уявлення щодо кінцевого результату ( 5 ). Тому в процесі трудового навчання необхідно домагатися, щоб учні приступали до виконання практичного завдання після детального обмірковування етапів діяльності стосовно способу (технології) та планування. Визначенню етапів діяльності буде сприяти нагадування школярам про здійснення детального аналізу об’єкта праці, за даним еталоном, вивчення різних видів інструкцій у вигляді зразка, малюнка чи графічних зображень тощо.
Слід зазначити, що швидкому та якісному здійсненню операційної сторони діяльності (виконанню трудових дій) сприяє практична допомога учневі. Це показ учителем рухів, дій, спільне з учнем виконання трудових операцій. Саме така допомога переважає на початковому етапі трудового навчання , оскільки наслідування за прикладом є основним і достатнім для навчання розумово відсталих дітей трудових операцій. Однак, незважаючи на важливе значення для цих учнів практичної допомоги, вона є недостатньою для того, щоб їх діяльність стала усвідомленою та самостійною. Набуттю такої діяльності сприяє вербальна допомога у вигляді повторення інструкції, з’ясування й пояснення її змісту, та запитань різної міри узагальненості, підказки, вказівки. До цієї допомоги необхідно звертатись в міру опанування школярами діяльності. Тобто, надання дозованої індивідуальної допомоги розумово відсталим дітям потребує поступового переходу від практичного виду до вербального та їх оптимального поєднання.
Важливим етапом процесу діяльності є самоконтроль, здійснення якого забезпечує виконання трудових дій відповідно вимогам, еталону. У дітей з вадами розумового розвитку, особливо молодшого шкільного віку, спостерігається не сформованість самоконтролю. Вони не прагнуть до співставлення результатів своєї діяльності з еталоном, не здійснюють перевірку вимірюванням, намагаються виготовляти вироби, обробляти деталі, їх з’єднувати “на око”, а оскільки окомір у них недостатньо розвинений, то й відмінність виробу від зразка виявляється суттєвою. Окрім того, у цих дітей, особливо на початковому етапі трудового навчання, відсутня адекватна самооцінка результатів власної діяльності.
На уроках трудового навчання необхідно формувати у дітей уміння здійснювати усі різновиди самоконтролю. Так, їх слід навчати як опосередкованому, тобто з допомогою контрольно-вимірювальних інструментів, так і безпосередньому самоконтролю, який здійснюється за допомогою аналізаторів - зору, дотику тощо. Для цього необхідно знайомити учнів зі способами контролю власної діяльності, в основі яких завжди має бути орієнтація на вимоги до виробу, до якості виконання будь-якого практичного завдання. При цьому школярі мають користуватися інструкціями до виконання завдання, зразками виробу, предметно-інструкційною картою. Необхідно, щоб вони знали вимірювальні інструменти, вміли ними користуватися і застосовувати їх у своїй роботі. Окрім того, важливо розвивати в учнів і здатність оцінювати результати роботи за допомогою контрольних та оцінювальних дій з використанням органів чуття, різноманітних способів обстеження. Для здійснення окоміру, контрольно-вимірювальних дій пропонується: навчати зіставляти предмети різної довжини без попереднього їх виміру; формувати уявлення про одиниці довжини; розвивати вміння здійснювати оцінку лінійних розмірів предметів “на око” та вимірювати їх за допомогою інструментів; визначати розмір предмета на основі його співставлення з певним визначеним еталоном: ширина долоні, довжина пальця, олівця, книжки, зошита, тощо.
Учнів потрібно привчати постійно здійснювати як поточний, так і підсумковий контроль результатів своєї роботи. Тобто необхідно вчити учнів звіряти зі зразком не лише кінцевий результат праці, а й після виконання кожної операції, щоб навчити їх помічати допущені помилки. Основою самооцінки кожного школяра має бути адекватна оцінка результатів його трудової діяльності вчителем, оцінка за чітко визначеними критеріями та вимогами, зрозумілими учневі. Серед усіх показників перевагу слід надавати якості виробу. Суттєве значення має і час, витрачений на виконання практичного завдання, що є важливим чинником продуктивності праці. Слід навчити учнів оцінювати не лише результати своєї діяльності, а також давати оцінку готовим виробам учнів свого класу.
Засвоєння школярами визначених етапів виконання практичного завдання сприяє становленню в них діяльності, яка за своєю структурою та характером наближається до будь-якої усвідомленої діяльності.. Така праця залишається пріоритетною у професійно-трудовій підготовці розумово відсталих дітей. І саме на таку діяльності учнів має орієнтуватися вчитель, організовуючи етапи її виконання та засвоєння школярами.
Одним із показників усвідомленості діяльності є її мовленнєве оформлення. Це передбачає формування: супроводжуючого мовлення (промовляння того, що здійснюється); плануючого мовлення (вербалізація майбутньої діяльності). Формування такої діяльності має здійснюватися поетапно в такій послідовності: відтворення інструкції; вербалізація кожного етапу практичної діяльності, що вже виконувалася, виконується й виконуватиметься. На уроках трудового навчання потрібно ставити школяра в умови необхідності постійно вербалізувати власну діяльність. Спочатку це розповідь про зроблене, потім про послідовність етапів виготовлення виробу чи окремої деталі, операції. Лише після того, як діти навчаться звітувати про виконану та поточну діяльність, доцільно вимагати від них розповіді про планування своєї роботи.
З наукових джерел та практики трудового навчання відомо, що розумово відсталі школярі навчаються звітувати про практичну діяльність за спеціально застосованою методикою, яка спрямована на допомогу дітям складати звіт. За цією методикою учитель спочатку дає зразок словесного звіту, потім ставить учням запитання, за якими вони розгорнуто і послідовно мають відтворити процес виконання практичного завдання, спочатку за наочною опорою ( зразки, малюнки, технологічні та інструкційні карти тощо), а потім учні мають самостійно звітуватися за зроблене. У звітах школярів мають бути найважливіші відомості про те, що виконувалося ними, тобто містити перелік всіх виконаних етапів діяльності, операцій, прийомів. В них має називатися та виділятися принципово важлива для виготовлення виробу ознака предмета (чи умова завдання, вимога до виробу, до його виготовлення, окремі дії ).
Однією з важливих умов становлення в учнів усвідомленості діяльності є спеціальна робота над засвоєнням ними термінологічного словника за параметрами “результат і предмет”, “засоби” та “процес” праці. Результат і предмет – це об’єкти праці (вироби), їх зразки, заготовки, деталі, матеріал, тобто все те, що, та з чого має виготовлятися. Засоби – те за допомогою чого обробляється матеріал, виготовляється виріб, тобто знаряддя праці: інструменти, пристосування, устаткування. Процес – технологічні операції, які забезпечують виготовлення виробу (розмітити, відрізати, наклеїти та ін.), і спосіб роботи – технологічна послідовність операцій та прийоми їх виконання. Обов’язковою умовою засвоєння учнями термінологічного словника є розуміння ними визначених параметрів і тих термінів, що їм відповідають та адекватне використанням цих слів у процесі вербалізації діяльності.
Усвідомленню власної діяльності сприяє також і адекватнє використання наочних опор, якими на заняттях з трудового навчання можуть бути зразки виробів, їх зображення, заготовки, предметно-інструкційні карти та підручники з трудового навчання для учнів допоміжної школи (6, 7 ). Все вищезазначене допомагає формуванню в учнів таких умінь, які забезпечують їм самостійність виконання практичних завдань в процесі трудового навчання.
7. Оцінювання навчальних досягнень учнів з трудового навчання
Перевірка та оцінювання стану засвоєння учнями знань та практичних умінь є складовою частиною навчального процесу в школі. Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів, як зазначено у педагогічній літературі є – контролююча, навчальна, діагностично-коригуюча, стимулюючо-мотиваційна, розвивально-виховна. Кожна функція має чітко виражену мету:
- контролююча функція перевірки та оцінювання навчальних досягнень спрямована на визначення рівня знань та практичних умінь кожного учня, виявлення рівня готовності школярів до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно визначати свою діяльність стосовно змісту навчальної інформації та методики її подання розумово відсталим дітям;
- навчальна функція - спеціальна організація перевірки та оцінювання навчальних досягнень учнів, що сприятиме повторенню, уточненню, систематизації вивченого та застосуванню одержаних знань і практичних умінь;
- діагностично-коригуюча функція - передбачає з'ясування труднощів засвоєння учнями навального матеріалу та причин їх виникнення, виявлення прогалин у знаннях і практичних вміннях та внесення коректив, спрямованих на усунення цих прогалин, у діяльність учня і педагога;
- стимулюючо-мотиваційна функція - визначає таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, якастимулює бажання школярів поліпшити свої результати, розвиває відповідальність, формує позитивні мотиви навчання;
- розвивально-виховна функція - полягає у формуванні в учнів вміння зосереджено й цілеспрямовано працювати на уроці, у розвитку в них вміння застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, сприяє вихованню відповідальності, активності, самостійності, охайності та інших якостей особистості в процесі перевірки та оцінювання знань та практичних трудових умінь.
. Перевірка таоцінювання навчальних досягнень учнів з трудового навчання за видом її здійснення є поточною, тематичною та підсумковою.
Поточне оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється на уроці, шляхом оголошення оцінки кожному учневі за виконане практичне завдання, на основі спостереження вчителя, а також відповідей на запитання. Таке оцінювання може відбуватися на початку уроку, коли є потреба визначити ступінь засвоєння учнями попереднього матеріалу, готовність їх до засвоєння нового навчального матеріалу . При цьому поточне оцінювання може виконувати діагностико-коригуючу та стимулюючу функції.
Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється за результатами вивчення теми (розділу), на основі вимог змісту програми. Оцінка може виставлятися автоматично на підставі результатів опанування учнем матеріалу теми (розділу) упродовж її вивчення, а також на підставі аналізу поточних оцінок, після виконання відповідних завдань з теми.
Підсумкове оцінювання проводиться в кінці навчального семестру на підставі результатів виконання учнями контрольної роботи з урахуванням тематичного оцінювання, а за рік – за результатами контрольної роботи з урахуванням семестрових оцінок.
Оцінюючи навчальні досягнення розумово відсталих учнів необхідно враховувати, що у зв’язку з особливостями їхнього психофізичного розвитку, наявних сенсорних порушень, якісно та у повному обсязі зміст матеріалу з трудового навчання спроможні засвоїти не всі учні, деякі з них можуть опанувати лише частину передбачених програмою знань та практичних умінь, вони потребують значної допомоги вчителя. Крім того, розумово відсталі діти, на початковому етапі шкільного навчання, не завжди досить чітко уявляють, наскільки успішно просуваються у навчанні. Вони не можуть критично оцінити свої знання і уміння, об’єктивно судити про рівень розуміння, запам’ятовування навчального матеріалу. У зв’язку з цим вчителю доцільно ознайомити учнів з критеріями оцінювання якості їх знань та практичних умінь, тактовно довести кожному учневі стан оволодіння ним навчальним матеріалом на даному етапі та визначити перспективи подолання наявних помилок та труднощів .
Протягом навчального року вчитель повинен оцінювати навчальні досягнення кожного учня. Стосовно деяких учнів (особливо 4-5 класу), які мають значні труднощі, доцільно застосовувати схвальні слова «молодець, завдання виконав правильно», «ти сьогодні старався і добре виконав завдання», чи заохочуванням «тобі треба бути трошки уважнішим, тоді твій виріб буде зроблений краще», «постараєшся виконати завдання правильно, поставимо твій виріб на виставку, чи комусь подаруємо» і т.п..
. Слід зазначити, що розумово відсталі школярі на початковому етапі професійного навчання , не завжди адекватно ставляться до будь-якої оцінки. Деяким з них байдуже, яку оцінку виставив учитель, для них важливим є лише сам факт виконання практичного завдання
Для всебічної характеристики навчальних досягнень учнів з трудового навчання оцінювання доцільно здійснювати за структурними компонентами навчально-практичної діяльності (учіння), а саме: змістовий компонент, операційно-організаційний, емоційно-мотиваційний ( Хохліна О.П.).
До змістового компонента входять техніко-технологічні знання, обсяг яких визначений програмою з трудового навчання для спеціальної школи. Це - знання про результат праці (вироби, їх деталі та ін.); про предмет праці - матеріали з яких виготовляються вироби, заготовки, напівфабрикати; про засоби праці: інструменти робочі, контрольно-вимірювальні та ін.; про трудові дії (наприклад, робота з ножицями - відрізати, вирізати, надрізати; робота з клеєм - наклеїти, приклеїти та ін.) та технологія їх виконання .
Знання оцінюються за а) повнотою, б) правильністю, в) усвідомленістю, яка визначається виділенням учнями головного, у вигляді словесного відтворення (переказ) чи пояснення.
Операційно-організаційний компонент: дається характеристика виконання трудових дій та виконання трудових завдань. Оцінюванню підлягають при виконанні трудових дій – а) правильність, відповідність даного вчителем еталону, б) швидкість ( в межах зазначеного); при виконанні трудових завдань – а) розуміння завдання, б) новизна умов виконання завдання (за зразком, аналогічне, відносно нове), в) завдання, запитання, підказка, вказівка; загальна – стимулювання, підтримка, схвалення, активізація уваги), а також: вміння організовувати робоче місце підтримувати порядок на ньому під час занять, самостійність виконання (допомога: практична – спільне виконання дії з учителем, показ дії; вербальна – повторний інструктаж, пояснення дотримуватисьправил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог.
Емоційно-мотиваційний компонент - дається характеристика ставленню учнів до навчально-практичної діяльності, яке позначається як: байдуже, недостатньо виразне позитивне, зацікавлене, виразне позитивне; пасивне, дійове.
Основні характеристики змістового, операційно-організаційного та емоційно-мотиваційного компонентів навчально-практичної діяльності дитини можуть бути використані при визначенні рівнів навчальних досягнень зтрудового навчання, які позначаються як:І –початковий, ІІ – середній, ІІІ – достатній, ІУ – високий; критеріїв оцінювання навчальних досягнень і виставлення відповідних оцінок у балах, а також для характеристики стану учіння школярів на уроках трудового навчання.
Визначенню в учня рівня навчальних досягнень та оцінки у балах сприятиме наведена нижче міра прояву характеристик об'єктів оцінювання змістового, операційно-організаційного та емоційно-мотиваційного компонентів навчально-практичної діяльності. Подаємо зразок можливої характеристики рівнів навчальних досягнень учнів.
І рівень – початковий. (1,2,3 бали) Учень лише з допомогою вчителя називає об'єкт вивчення, фрагментарно відтворює окремі його ознаки. Практичне завдання розуміє лише після спільного з учителем аналізу умов його виконання . Виконує трудові дії спільно з учителем. Ставлення до навчально-практичної діяльності байдуже. Потребує стимуляції, постійного контролю та значної допомоги при виконанні практичного завдання, організації робочого місця, та дотримання вимог безпеки праці.
ІІ рівень – середній (4.5,6 балів). Учень називає об'єкт вивчення. Відтворює незначний обсяг навчального матеріалу. Розуміння завдання потребує додаткового аналізу умов (зразка та ін.) його виконання. Виконує завдання за зразком ( на основі показу) лише прості дії. За допомогою вчителя відтворює (переказує) спосіб виконання трудового завдання. Трудові дії виконує дуже повільно. Виготовлений виріб (виконана робота) не відповідає еталону, має суттєві відхиленя. Ставлення до навчально-практичної діяльності позитивнее. Потребує постійного контролю та допомоги щодо виконання трудового завдання, організації робочого місця, нагадування про додержання правил безпеки.
ІІІ рівень – достатній (7,8,9 балів). Учень відтворює більшу частину навчального матеріалу. Трудове завдання в основному розуміє, може частково пояснити. Виконує аналогічні трудові завдання та відтворює (переказує) спосіб його виконання. Темп виконання трудових дій майже відповідає установленому. Виготовлений виріб (виконана робота) відповідає еталону. Переважно зацікавлене ставлення до навчально-практичної діяльності. Організація робочого місця, дотримання правил безпеки в основному відповідають вимогам хоча в окремих випадках потребують контролю.
ІУ рівень – високий (10,11,12 балів). Учень відтворює матеріал, визначений навчальною програмою. Може, пояснити спосіб виконання трудового завдання, Виконує аналогічні трудові завдання, пояснює спосіб їх виконання, здійснює самоконтроль. Користується наочною опорою – зразком, інструкційною картою, схематичними малюнками у підручнику з трудового навчання. Відносно нові трудові завдання виконує за допомогою вчителя. Виготовлений виріб повністю відповідає еталону. Організація робочого місця, дотримання правил безпеки та санітарної гігієни відповідають вимогам. Стале, виразно позитивне ставлення до навчально-практичної діяльності.
Змістовий та операційний компоненти оцінюються на основі виконання учнями тестів, які розробляються вчителем до кожної теми навчальної програми з трудового навчання. Тести - це запитання та практичні завдання для учнів, з теми чи розділу програми, відповідно року навчання з урахуванням інтелектуальних можливостей кожного учня. Запитання даються учневі для з'ясування ступеня засвоєння техніко-технологічних знань, а виконання практичних завдань свідчить про уміння учнів застосовувати знання в процесі практичної діяльності, тут визначається ступінь самостійності, уміння керуватися наочною опорою у вигляді зразка, малюнка, інструкційної карти, та ін. 
Перевірка рівня засвоєння учнями знань та практичних умінь може здійснюватись на різних етапах уроку залежно від мети перевірки. Так, на початку уроку перевіряється засвоєння попереднього матеріалу, в кінці уроку – нової інформації чи опанування практичними трудовими діями. Для перевірки засвоєння матеріалу теми чи розділу програми доцільно виділяти і окремі уроки. Дітей потрібно привчити до того, що уроки з трудового навчання мають таке ж значення, як і уроки з інших предметів, що на цих уроках учні одержують знання та практичні уміння, які мають оцінюватися вчителем. Учні мають знати, що вчитель організовує опитування, виставляє оцінку за відповіді на запитаннями, оцінює виконання практичного завдання, що бувають і контрольні уроки. Перед опитуванням необхідно пояснити учням мету, дати зразок відповіді, за яку виставляється 10-12 балів, а також назвати вимоги до виконаного трудового завдання.
На кожному уроці доцільно забезпечувати умови для відтворити учнями знань з попереднього уроку, які є базовими для виконання практичних завдань, шляхом нагадування про зміст роботи на попередньому уроці, чи шляхом організації бесіди у вигляді відповідей учнів на запитання вчителя. Перевірка ступеня опанування умінням, практичними діями перевіряється шляхом виконання учнями відповідних завдань ( вирізування, наклеювання, розпилювання, стругання тощо), які пропонує учитель.
З метою відтворення в учнів знань, одержаних на попередніх уроках, вчитель нагадує: « Діти, на минулому уроці ви знайомились із деревиною, визначали її властивості”. Після нагадування, вчитель пропонує учням розказати про властивості деревини: «Пригадайте і назвіть властивості деревини», «Що можна зробити з деревини?», «Які інструменти для цього застосовують? і т.п.».
Особлива увага звертається на відтворення назв трудових дій, матеріалів та інструментів. Школярам пропонується назвати дії, які застосовувались під час виготовлення якогось предмету, учням, які правильно назвуть дії, виставляється оцінка - 12 балів. Учням, які не дали правильну відповідь, вчитель пропонує назвати дію за малюнком, показом, тобто за наочною опорою. За правильну і повну.відповідь за малюнковою опорою учень одержує, наприклад 10 балів, оскільки в цьому випадку правильна відповідь була лише за наочною опорою. Слід зазначити, що зважаючи на особливості учіння розумово відсталої дитини, правильна відповідь за наочною опорою, дає підстави віднести знання її до високого рівня навчальних досягнень.
Для перевірки рівня навчальних досягнень доцільно запропонувати виконання таких завдань: 1) до малюнків, на яких зображено трудову дію (операцію), підібрати словесне позначення ( відрізати, вирізати, наклеїти деталь та ін.); 2) до назв-дій (вирізати, наклеїти, обвести шаблон, тощо), підібрати відповідні малюнки. Такі вправи учні виконують біля дошки, де виставляються малюнки із зображенням дії і окремо карточки із назвами дій серед яких потрібно підібрати правильну відповідь; 3) написати назву трудової дії, зображеної на малюнку ( кожний учень одержує карточку, на якій зображено певну трудову дію). Перед виконанням будь-якого практичного завдання вчитель повинен переконатися, що всі учні зрозуміли зміст та спосіб його виконання. Відомо, що учні швидше і краще виконують практичне завдання, коли у них з'являється інтерес до пропонованої діяльності, особливо до виготовлення виробу, що має практичне спрямування, якщо його можна використати у ігровій чи навчально-побутовій діяльності, а також має привабливий зовнішній вигляд
Залежно від мети та року навчання учнів перевірка та оцінювання навчальних досягнень передбачає: 1) визначення рівня умінь попереднього планування трудових дій за зразком, кресленням, за словесним описом (без зразка виробу). Одночасно перевіряються і загальнотрудові уміння учнів: аналізувати зразок виробу стосовно його призначення, будови, матеріалу. Учням пропонується відповісти на такі запитання: Що це? Де можна використати? Скільки має деталей – однакових та різних, основних та оздоблювальних? Яку має форму? Якого кольору? Як з’єднані деталі, чим скріплені між собою? Із яких матеріалів зроблено? Які інструменти необхідно застосовувати?; перевіряється і уміння учнів впізнавати на кресленні зображення деталі, знаходити розміри, визначати матеріали, та послідовність трудових дій; 2) визначення рівня умінь обробляти матеріали, володіння інструментами Стосовно роботи з папером і картоном, то учням пропонується виконання практичних завдань: різання ножицями по наміченій лінії. вирізування по заокругленій лінії деталей різної форми, вирізування за шаблоном, наклеювання деталей тощо. склеювання частин, приклеювання, проведення ліній олівцем за зразком, обведення шаблонів, розмічання за допомогою лінійки. В процесі роботи з текстильними матеріалами –розрізування тканини по наміченим лініям, втягування нитки в голку, виконання різних стібків тканині, 3) визначення рівня умінь додержуватися правильної організації праці, правил безпеки праці та гігієнічних вимог. Це уміння: визначати та підбирати необхідний, для виконання практичних завдань, матеріал та інструменти; тримати на робочому столі лише потрібні інструменти та матеріали; економно використовувати матеріали; додержуватись правил безпечної праці під час роботи з ножицями, голкою, шилом, дротом; додержувати чистоту на робочому місці, слідкувати за чистотою рук, клеєм, прибирати робоче місце в кінці уроку, тощо.
Критеріями, якими користується учитель для оцінювання кожного завдання, є оволодіння учнями знаннями та уміннями, що окреслені програмою з трудового навчання. Орієнтовний перелік вимог, які необхідно ставити перед учнями залежно від року навчання може бути таким:
1.)Уміння визначати довжину та ширину виробу, деталей за допомогою лінійки, кутника, циркуля.
2) Знання умовних (графічних) позначень на кресленні та уміння ними користуватися під час розмічання: допоміжні лінії, лінії відрізу, згину, місця проколу, нанесення клею, буквених та цифрових позначень, що вказують на послідовність дій.
3) Уміння різати, згинати, проколювати матеріали за наміченими лініями під час роботи з папером і картоном, тканиною та іншими матеріалами.
4) Уміння охайно працювати з клеєм та іншими з”єднувальними матеріалами, що визначені у програмі з трудового навчання. Виконувати практичні завдання за планом, інструкційною картою, зразком, здійснювати поточний самоконтроль.
5) Знання техніко-технологічних відомостей про предмети, матеріали, інструменти, машини та їх деталі, а також назви технологічних операцій, та усвідомлено застосовувати їх.
6) Уміння користуватися наочною опорою під час виконання різних видів завдань ( за зразком, малюнком, інструкційною картою, планом послідовності виконання завдань).
Слід зазначити, що поточне оцінювання знань та умінь, як правило, учитель здійснює майже на всіх уроках трудового навчання. Тематичне – після опрацювання теми чи розділу програми і підсумкове оцінювання проводиться в кінці кожного семестру та року навчання. При цьому потрібно зважати на те, що розумово відсталі учні із значними труднощами засвоюють новий для них навчальний матеріал, вони стикаються ще з більшими труднощами в період формування практичних умінь та збереження і застосування одержаних знань і умінь. Труднощі виникають у зв’язку із особливостями, які притаманні розумово відсталим дітям та індивідуальним можливостям дитини щодо опанування саме змістом трудового навчання. Для успішного керівництва процесом засвоєння учнями техніко-технологічних знань та практичних умінь потрібно знати характер труднощів кожного учня, здійснювати постійний контроль за результатами навчання школярів.
. Об’єктивність результатів перевірки та оцінювання знань та умінь учнів має будуватися на основі обізнаності учителя щодо можливостей кожного школяра. Разом з тим відомо , що розумово відсталі школярі мають значні труднощі уже на етапі ознайомлення з новим навчальним матеріалом, на уроках праці ще більш складним для них є засвоєння, збереження та застосування знань та умінь. Тому, щоб навчання було ефективним, необхідно постійно перевіряти його результати, спираючись на загальновживані у педагогічній науці прийоми оцінювання навчальних досягнень школярів.
Оцінювання навчальних досягнень учнів з трудового навчання передбачає: оцінювання на позитивному принципі, тобто врахування рівня досягнень учня, а не його невдач; оцінювання навчальних досягнень, у межах матеріалу, визначеного програмою для спеціальної школи; оцінювання навчальних досягнень у межах можливостей засвоєння учнями матеріалу з трудового навчання; оцінювання відповідних розвитку учнів якісних характеристик навчальних досягнень
Вправи, спрямовані на опанування професійної термінологієї, доцільно застосовувати на кожному занятті у вигляді спеціальних усних та письмових завдань, дидактичної гри. Наприклад, учитель пропонує картку з назвою деталі, виробу чи інструменту, а учні показують цю деталь; учитель демонструє деталь, а учні добирають назву та ін.
Учні з великим задоволенням виконують вправи типу «гра в доміно», «поле чудес», « визначити слово, яке не підходить»; кросворди та завдання на картках, виконання яких передбачає: вибір відповідей, (зразки відповіді подаються), вписування пропущених слв-термінів, підписування назв деталей до малюнка, складання речень з даними термінами, дописування речень, підкреслювання термінів, що позначають назви виробів, назви інструментів, назви операцій, матеріали тощо.
Ефективність проведення індивідуального і фронтального опитування учнів залежить від змісту та формулювання запитань. Вони мають бути короткими, зрозумілими для учнів і повинні вимагати чіткої відповіді. Не можна ставити запитання, які наштовхують учнів на неправильну відповідь, або вимагають відповіді „так”, „ні”. Наведемо приклади запитань на матеріалі швейної справи:
на застосування здобутих знань під час виконання практичних завдань – „Що треба зробити, якщо під час строчіння на швейній машині нитка петляє зверху?”;
на порівняння – „ Чим відрізняється шов зшивний від подвійного?”, „ Що може бути однаковим у обробці пройми і горловини жіночої сорочи?”;
на встановлення причинно-наслідкових дій – „Що може бути, коли тонку тканину шиють товстою голкою?”, „Що може бути, коли мірки для побудови креслення виробу зняті неточно?”, „Що може трипитись, якщо ввімкнену праску довго тримати на тканині?”;
на причинно-діагностичні пояснення – „ Чому ґудзик не проходить у петлю?”, „ Чому може зламатися машинна голка?”, „Чому нерівна строчка?”, „Чому ножиці погано ріжуть тканину?”;
на визначення мети дії – „У яких випадках застосовують навскісні смужки?”, „Для чого потрібне креслення виробу”?, „ Для чого роблять припуски при розкладці викрійки на тканині?”, „З якою метою роблять машинну закріпку?”;
на виявлення умінь застосовувати знання одержані на уроках загальноосвітніх предметів - „Які знання з математики потрібні для побудови креслення накладної прямокутної серветки?”.
Письмова перевірка знань дозволяє на одному уроці одночасно визначити навчальні досягнення учнів класу. До письмової перевірки на уроках трудового навчання входить побудова креслення, заповнення інстр укційних карт, таблиць. При цьому потрібно використовувати спеціальні роздаткові матеріалі. Це можуть бути картки з друкованою основою, де потрібно вставити пропущені слова, знайти відповіді на запитання, визначити послідовність операцій на виготовлення виробу (залежно від року навчання) – позначити цифрами правильні відповіді, написати буквене позначення зазначених мірок (швейна справа), поставити розміри на кресленні ( малюнку), підписати назви деталей виробу, інструменту, технологічних операцій.
Ретельний аналіз усних і письмових відповідей та виконання практичних завдань дасть змогу вчителеві визначити рівень професійних знань та умінь учнів, виявити прогалини у засвоєнні матеріалу, труднощі та особливості діяльності кожного школяра, а також виявити рівень підготовленості учнів-випускників до подальшої самостійної практичної діяльності.